• #оповідання #ШІ
    "Там, де б’ється моє серце"
    Глава 24. Ім’я, що звучить

    Марія прокинулась рано, але не від будильника. Від тиші. Від тієї особливої тиші, яка несе щось нове. Вона взяла телефон, як завжди — без надії, радше з інерції. Але цього разу — спалахнуло повідомлення:

    > «Обмін. 50 повернулись. Є відео. Канал “Суспільне”.»

    Вона натиснула. На екрані — чоловіки в формі, виснажені, але живі. Хтось усміхався, хтось мовчав. Один із них — високий, з глибокими очима, говорив повільно, але чітко.

    — «Я — Ігор. 36-та бригада. Нас тримали в Брянці. Там був один хлопець. Максим. Він тримався. Не ламався. Я не знаю, чи він ще там, але якщо хтось його шукає — він вартий того.»

    Марія завмерла. Вона перемотала. Слухала знову. І знову. Ім’я прозвучало. Вголос. Публічно. Вперше.

    *

    Через дві години вона вже стояла біля шпиталю. Волонтерка, з якою вона переписувалась, написала коротко:
    > «Ігор — у 7-й палаті. Говорити можна, але не довго. Він слабкий.»

    Марія зайшла. Палата була тиха. Ігор лежав, перев’язаний, з крапельницею. Поруч — мама, сивоволоса, з очима, які вже бачили більше, ніж хотіли.

    — «Вибачте, я… Я Марія. Я шукаю Максима. Ви сказали, що він був з вами.»

    Ігор повернув голову. Дивився довго. Потім кивнув.

    — «Так. Він був. Ми сиділи в одному секторі. Він не говорив багато. Але коли треба було — говорив. Він тримав інших. Як опора.»

    — «Ви впевнені, що це він? Максим. З Києва. З 36-ї.»

    — «Так. Він говорив про дівчинку. Не свою. Про доньку жінки, яку чекає. Про вас. Про те, як ви переїхали. Це ви?»

    Марія стиснула пальці. Її голос був рівний, але всередині — все тремтіло.

    — «Так. Це я.»

    Ігор заплющив очі. Потім відкрив і додав:

    — «Він писав листа. На клапті паперу. Не знаю, чи дійшов. Але він писав. І в кожному слові — було життя. Він не здавався. Навіть коли нас били. Навіть коли не давали води. Він тримався. І тримав нас.»

    Марія сіла на край стільця. Вона не знала, що сказати. Її думки були як сніг — тихі, але щільні. Вона подивилась на Ігоря:

    — «Ви можете описати, як він виглядав?»

    — «Худий. Але очі — живі. Він дивився не в стіну, а крізь неї. Як ніби знав, що там — хтось чекає.»

    *

    Вона вийшла зі шпиталю, не відчуваючи ні снігу, ні вітру. Київ був сірий, але не порожній. Вона йшла, як крізь воду. Але щось у ній вже не тремтіло. Ім’я прозвучало. Хтось його бачив. Хтось його пам’ятає.

    Вона зайшла до кав’ярні, де колись працювала над проєктом. Сіла за той самий столик. Дістала блокнот. Написала:

    > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно. Говорив про мене. Про Аліну. Про лист. Про опору. Про те, що не здається.»

    Вона писала не для когось. Для себе. Щоб не забути. Щоб зафіксувати. Щоб не розмити це в потоці тривог.

    Увечері Марія повернулась додому. Аліна малювала. На столі — новий малюнок: тато в бронежилеті, з усмішкою. Поруч — мама. Вони тримаються за руки.

    — «Мамо, я зробила новий. Той старий був занадто дитячий.»

    Марія усміхнулась. Вперше за довгий час — щиро.

    — «Цей — дуже влучний.»

    Аліна нахилилась:

    — «А ти щось дізналась?»

    Марія кивнула.

    — «Так. Ім’я прозвучало. І це — початок.»

    Далі буде...

    #оповідання #ШІ "Там, де б’ється моє серце" Глава 24. Ім’я, що звучить Марія прокинулась рано, але не від будильника. Від тиші. Від тієї особливої тиші, яка несе щось нове. Вона взяла телефон, як завжди — без надії, радше з інерції. Але цього разу — спалахнуло повідомлення: > «Обмін. 50 повернулись. Є відео. Канал “Суспільне”.» Вона натиснула. На екрані — чоловіки в формі, виснажені, але живі. Хтось усміхався, хтось мовчав. Один із них — високий, з глибокими очима, говорив повільно, але чітко. — «Я — Ігор. 36-та бригада. Нас тримали в Брянці. Там був один хлопець. Максим. Він тримався. Не ламався. Я не знаю, чи він ще там, але якщо хтось його шукає — він вартий того.» Марія завмерла. Вона перемотала. Слухала знову. І знову. Ім’я прозвучало. Вголос. Публічно. Вперше. * Через дві години вона вже стояла біля шпиталю. Волонтерка, з якою вона переписувалась, написала коротко: > «Ігор — у 7-й палаті. Говорити можна, але не довго. Він слабкий.» Марія зайшла. Палата була тиха. Ігор лежав, перев’язаний, з крапельницею. Поруч — мама, сивоволоса, з очима, які вже бачили більше, ніж хотіли. — «Вибачте, я… Я Марія. Я шукаю Максима. Ви сказали, що він був з вами.» Ігор повернув голову. Дивився довго. Потім кивнув. — «Так. Він був. Ми сиділи в одному секторі. Він не говорив багато. Але коли треба було — говорив. Він тримав інших. Як опора.» — «Ви впевнені, що це він? Максим. З Києва. З 36-ї.» — «Так. Він говорив про дівчинку. Не свою. Про доньку жінки, яку чекає. Про вас. Про те, як ви переїхали. Це ви?» Марія стиснула пальці. Її голос був рівний, але всередині — все тремтіло. — «Так. Це я.» Ігор заплющив очі. Потім відкрив і додав: — «Він писав листа. На клапті паперу. Не знаю, чи дійшов. Але він писав. І в кожному слові — було життя. Він не здавався. Навіть коли нас били. Навіть коли не давали води. Він тримався. І тримав нас.» Марія сіла на край стільця. Вона не знала, що сказати. Її думки були як сніг — тихі, але щільні. Вона подивилась на Ігоря: — «Ви можете описати, як він виглядав?» — «Худий. Але очі — живі. Він дивився не в стіну, а крізь неї. Як ніби знав, що там — хтось чекає.» * Вона вийшла зі шпиталю, не відчуваючи ні снігу, ні вітру. Київ був сірий, але не порожній. Вона йшла, як крізь воду. Але щось у ній вже не тремтіло. Ім’я прозвучало. Хтось його бачив. Хтось його пам’ятає. Вона зайшла до кав’ярні, де колись працювала над проєктом. Сіла за той самий столик. Дістала блокнот. Написала: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно. Говорив про мене. Про Аліну. Про лист. Про опору. Про те, що не здається.» Вона писала не для когось. Для себе. Щоб не забути. Щоб зафіксувати. Щоб не розмити це в потоці тривог. Увечері Марія повернулась додому. Аліна малювала. На столі — новий малюнок: тато в бронежилеті, з усмішкою. Поруч — мама. Вони тримаються за руки. — «Мамо, я зробила новий. Той старий був занадто дитячий.» Марія усміхнулась. Вперше за довгий час — щиро. — «Цей — дуже влучний.» Аліна нахилилась: — «А ти щось дізналась?» Марія кивнула. — «Так. Ім’я прозвучало. І це — початок.» Далі буде...
    115переглядів
  • #новини
    🌐 🇦🇫 Талібан повністю відключив інтернет людям в Афганістані,
    аргументуючи це «необхідністю дотримання норм моралі‎», — NetBlocks.
    І це ж тільки початок того, що там буде коїтися далі.
    #новини 🌐 🇦🇫 Талібан повністю відключив інтернет людям в Афганістані, аргументуючи це «необхідністю дотримання норм моралі‎», — NetBlocks. І це ж тільки початок того, що там буде коїтися далі.
    Like
    1
    46переглядів
  • #музика
    DOMIY заспівала “Дитину” гурту “Бумбокс”🤝

    Українська співачка DOMIY представила кавер на хіт “Дитина” гурту Бумбокс. Ініціатором став Андрій Хливнюк — саме він обрав пісню та запросив для запису всіх музикантів колективу.

    Текст композиції залишився оригінальним, однак DOMIY додала свій унікальний стиль, надавши треку сучасного звучання.

    Музиканти натякають: це лише початок. Вже найближчим часом фанати можуть очікувати на повноцінний дует DOMIY & “Бумбокс”.

    Цікавий факт: під час концертів співачка збирає кошти на підтримку Фонду Андрія Хливнюка в межах кампанії “Зцапаємо ворогів разом”.

    https://www.youtube.com/watch?v=HKOEtpavc-Y
    #музика DOMIY заспівала “Дитину” гурту “Бумбокс”🤝 Українська співачка DOMIY представила кавер на хіт “Дитина” гурту Бумбокс. Ініціатором став Андрій Хливнюк — саме він обрав пісню та запросив для запису всіх музикантів колективу. Текст композиції залишився оригінальним, однак DOMIY додала свій унікальний стиль, надавши треку сучасного звучання. Музиканти натякають: це лише початок. Вже найближчим часом фанати можуть очікувати на повноцінний дует DOMIY & “Бумбокс”. Цікавий факт: під час концертів співачка збирає кошти на підтримку Фонду Андрія Хливнюка в межах кампанії “Зцапаємо ворогів разом”. https://www.youtube.com/watch?v=HKOEtpavc-Y
    Love
    1
    58переглядів
  • #Украдені_в_України

    ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ

    95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін.

    29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала.

    Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми.

    У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович.

    Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану.

    Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові.

    (Закінчення 30 вересня)

    З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня.
    -----------

    #Украдені_в_України

    ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ

    (Закінчення. Початок 29 вересня)

    Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе.

    У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко.

    У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва.

    В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою».

    Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня.
    -----------
    #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ 95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін. 29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала. Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми. У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович. Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану. Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові. (Закінчення 30 вересня) З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня. ----------- #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ (Закінчення. Початок 29 вересня) Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе. У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко. У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва. В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою». Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня. -----------
    111переглядів
  • #Украдені_в_України

    ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ

    95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін.

    29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала.

    Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми.

    У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович.

    Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану.

    Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові.

    (Закінчення 30 вересня)

    З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня.
    -----------

    #Украдені_в_України

    ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ

    (Закінчення. Початок 29 вересня)

    Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе.

    У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко.

    У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва.

    В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою».

    Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня.
    -----------
    #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ 95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін. 29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала. Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми. У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович. Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану. Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові. (Закінчення 30 вересня) З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня. ----------- #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ (Закінчення. Початок 29 вересня) Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе. У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко. У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва. В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою». Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня. -----------
    101переглядів
  • Зима 2025/2026 принесе Україні рекордні морози, — прогноз західних синоптиків

    Ця зима обіцяє стати однією з найнепередбачуваніших за останні роки. Європу очікує двофазний сезон: спершу — волога та штормова погода на заході, а потім — рекордні морози і сильні снігові бурі в центральних і східних регіонах.

    Прогноз для України:

    ➡️ Початок зими відносно м’який із періодичними опадами.

    ➡️ Січень та лютий можуть принести сильні арктичні морози, снігопади та стійкий сніговий покрив.

    ➡️ Особливо холодно у другій половині зими може бути у східних та центральних областях України.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Зима 2025/2026 принесе Україні рекордні морози, — прогноз західних синоптиків Ця зима обіцяє стати однією з найнепередбачуваніших за останні роки. Європу очікує двофазний сезон: спершу — волога та штормова погода на заході, а потім — рекордні морози і сильні снігові бурі в центральних і східних регіонах. Прогноз для України: ➡️ Початок зими відносно м’який із періодичними опадами. ➡️ Січень та лютий можуть принести сильні арктичні морози, снігопади та стійкий сніговий покрив. ➡️ Особливо холодно у другій половині зими може бути у східних та центральних областях України. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    43переглядів
  • #вистави
    Між правдою і тишею.
    Між тими, хто повернувся — і тими, хто не зумів.
    Баланс, який кожен знаходить — або втрачає — сам.

    Початок як випускний. Кінець — як похорон. А може, весілля.
    І кожен — на своєму краю. Всі йдемо цією лінією. Всі в пошуках балансу.

    «Баланс» - це погляд у майбутнє, це про те, що настане в нашому з вами завтра. Це про життя після. Про біль, який ховається в мовчанні. Про сміх, що проривається крізь сльози.

    * Драматургиня - Аліна Сарнацька
    * Режисер – Микита Поляков

    🗓️ 01.10, 18:00
    📍 Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр імТ.Г.Шевченка

    КВИТКИ https://concert.ua/uk/events/balans-dnipro?utm_source=telegram&ut...
    #вистави Між правдою і тишею. Між тими, хто повернувся — і тими, хто не зумів. Баланс, який кожен знаходить — або втрачає — сам. Початок як випускний. Кінець — як похорон. А може, весілля. І кожен — на своєму краю. Всі йдемо цією лінією. Всі в пошуках балансу. «Баланс» - це погляд у майбутнє, це про те, що настане в нашому з вами завтра. Це про життя після. Про біль, який ховається в мовчанні. Про сміх, що проривається крізь сльози. * Драматургиня - Аліна Сарнацька * Режисер – Микита Поляков 🗓️ 01.10, 18:00 📍 Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр імТ.Г.Шевченка КВИТКИ https://concert.ua/uk/events/balans-dnipro?utm_source=telegram&utm_medium=social&utm_campaign=teatrgo_balans-dnipro&utm_content=post
    80переглядів
  • 🌡 Коли стартує опалювальний сезон в Україні: що каже Свириденко

    Прем'єрка Юлія Свириденко не називає конкретно дату, проте очікує, що до 15 жовтня усі регіони повністю завершать підготовку.

    Зазначимо, рішення про початок опалювального сезону приймається на місцях, коли середньодобова температура протягом трьох днів триматиметься на рівні +8 або нижче.
    #Новини_Україна #Новини_news #Бровари_новини #News_Ukraine #Новини_Київ_Київщина #Бровари_Броварщина
    🌡 Коли стартує опалювальний сезон в Україні: що каже Свириденко Прем'єрка Юлія Свириденко не називає конкретно дату, проте очікує, що до 15 жовтня усі регіони повністю завершать підготовку. Зазначимо, рішення про початок опалювального сезону приймається на місцях, коли середньодобова температура протягом трьох днів триматиметься на рівні +8 або нижче. #Новини_Україна #Новини_news #Бровари_новини #News_Ukraine #Новини_Київ_Київщина #Бровари_Броварщина
    Like
    1
    44переглядів
  • #архів
    Жінки з міста Краматорськ, Донеччина, початок ХХ століття.
    #архів Жінки з міста Краматорськ, Донеччина, початок ХХ століття.
    Love
    1
    63переглядів
  • #архів
    Чудовий вид на вулицю Гросс Пакофштрассе (Große Packhofstraße) в Ганновері, Німеччина. Початок 20 століття.
    #архів Чудовий вид на вулицю Гросс Пакофштрассе (Große Packhofstraße) в Ганновері, Німеччина. Початок 20 століття.
    Like
    1
    39переглядів
Більше результатів