ЛЮДИ-ВОГНИКИ (рондель) Є люди, що світлом осяють мій дім, і тиша в душі невгамовна, ясна. В обіймах їх теплих відчутна весна, де світ не ворожий живе перед всім. Я йду крізь дощі, та зникає і грім, коли промовляю всі їх імена. Є люди, що світлом осяють мій дім, і тиша в душі невгамовна, ясна. Мов світло на вежі в тумані густім, вони опромінюють шлях для човна і серце співає у ритмі сповна. Немає страхів, коли в крузі моїм є люди, що світлом осяють мій дім. Мирослав Манюк 08.08.2025

"Серпанок романтичної меланхолії" розпали моє серденько знов а ні — гори в огні як непотрібнеє сміття втомилась від безглуздих цих розмов знайди в душі хоч краплю каяття і не пронизуй мене поглядом, як кішка якщо кохаєш — покажи любов не в ліжку закрий вбережно ти на кухні ту фіранку влаштуй щось на кшталт романтики й сніданку зроби доріжку із кровавих пелюстків троянд й накажи, щоб всі яснії зорі стали в ряд вимальовуй тонкі лінії на моїй шиї зажадай летіти в світ моєї мрії а коли усі надії попливуть опрíч то згадай ти, що я жінка, а не річ! © Марта Кушнірук •°•°•°•°•°•°•°• 😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас! Завжди раді Вас вітати, © Штукарі

Наші душі хронічно "трьохсоті". Біль замерз, Біль уже не болить... Сліз нема... Десь у кленах високих Заблукала спотворена мить, Що завила сиреною гучно, Обіцяючи безліч смертей. Може "оптом", А може "поштучно", Чи дорослих, чи зовсім дітей. Ці "жнива" не залежать від часу - Літо, осінь, холодна зима... На Різдво, до Медового спасу Без запрошень приходить біда. Хтось сміється, вдивляючись в пекло, Що самі ж заподіяли нам. І не знають, яка небезпека Спадком буде їх донькам й синам. Бо не буде спокою нащадкам Тих, хто тисне спокійно курок. І не мають ні думки, ні гадки, Як життя преподасть їм урок. Присмак крові назавжди у роті Відчувати їм сім поколінь... Наші душі надовго "трьохсоті". Та відновимось з часом... Амінь... Наталі Рибальська, 9.01.24

#поезія Буває я стою, а світ летить у прірву, Буває світ стоїть, а я кудись лечу, І падаю униз, і залишаю вирви, І звично так уже у відповідь мовчу, Бо, що мої слова? лиш на піску відбитки, Хвилина - ще десь є, хвилина - вже нема, У кожного із нас є власне поле битви, Світанки і дощі, пожежі і жнива, І щось таке в душі, що важко пояснити, Хоч скільки б ти тих слів у світ не відпускав, І плутається в них одвічно вільний вітер, Й стираються сліди заховані в пісках. 09.08.2025 Іра Спірідонова

*** В стрічці – щоденні звіти. Щоденні втрати. Час зрозуміти, чого ти насправді вартий. Час запитати, чого ти насправді хочеш? Варта небесна пильнує тебе щоночі. Ворог полює на душі. Вогонь і морок. Ранок приходить. Пірнаєш в чергóвий корок. Місто і кава. Знов черга робити вибір: Хто ти сьогодні – незламна небесна риба, Сивий дракон чи покоцане ведмежатко? Рівень абсурду в середньому по палаті Майже дорівнює градусам у повітрі. Міцно триматися. Кажуть, південний вітер Зносить все зайве, лишаючи найдорожче. Хай нам залишить обійми цієї ночі, Зоряне небо без гуркоту і заліза, Тишу, порожню і чорну, коли запізно Бігти чи думати, як врятувати всесвіт, Можна лежати і мріяти, чути плескіт Моря всередині себе. Ловити хвилі. І засинати сузір'ям на небосхилі. #чб #словаустовпчик #кобалія

#поезія Донька Весни Зустрівся ранок в літній день, Духмяні запахи п'янили. Ця дівчинка, цей ангел мрій, З квітками в лузі говорила. Їй кожна квіточка раділа, Тягнулась до дитячих рук. В бажанні ніжно пригорнутись, Щоб сердечка почути стук. Дочка Весни гуляла літом, В серпневу пору в цій красі. Весна наважилась, пустила, Дала їй волю в цій порі. Дитя, цей ангел, слів немає, Так все було їй до душі. Вона до квіточок торкалась, Співала з радості пісні! Микола Бурзак

СУТІНКИ ДУШІ (рондель) Він був мов тінь на схилі дня, мов спомин, що несе тривогу. Його мовчання всю дорогу було для нього як броня. Блукала ніч його життя, як хвиля й берег, без підмоги. Він був мов тінь на схилі дня, мов спомин, що несе тривогу. Та раптом спалах й суть ягня зросла у ньому, наче змога, пірнула в синь, спіткала Бога... Коли кругом була брехня, Він був мов тінь на схилі дня. Мирослав Манюк 07.08.2025

Подарована троянда від душі на перший або на третій день знайомства, не має значення. Головне щоб вона була від душі і з любов’ю.

Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету

Балакучий папуга допоміг спалити цілу банду нар😼орговців в Англії🦜 завдяки говоруну на прізвисько Манго за ґрати вирушили всі 15 членів угруповання🥭 Поліцейські підозрювали, що ватажок банди Адам Гарнетт продовжує каламутити сидячи у в'язниці та вирішили навідатися до нього додому. Перше, що побачили жандарми — милого папуга, який кричав на весь будинок «Два за 25»! Перекладаючи з жаргону: 2 дози речовин по 25 фунтів кожна🤐 Подякувавши пернатому за відомості, охоронці закону вирішили наддетально оглянути будинок, а заразом конфіскували телефон дівчини Гаррета. У схованці знайшли велику партію heroїну та cocaїну, а на телефоні — купу кумедних відео з папугою та докази того, що Адам продовжує керувати бандою, навіть сидячи за ґратами. У результаті Гаррету докинули +19,5 років позбавлення волі, його дівчина зловила термін 12 років, а решта учасників банди — по 8-10 років😬 На вигляд папуга, а в душі - 🐀 https://www.the-sun.com/news/14921858/parrot-busts-drug-gang-slang/