#оповідання #ШІ Глава 25. Голос, що проривається Київ. Марія стояла перед заскленими дверима редакції. Вона не була тут з 2021-го, коли ще писала колонки про міське середовище. Тепер — інший світ. Інші теми. Інші межі. Вона вдихнула. Вийняла з сумки блокнот, відкрила на сторінці, де було записано: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно.» Вона зайшла. Усередині — знайомий запах кави, паперу, старих моніторів. Ольга сиділа за своїм столом, у светрі з рукавами, закатаними до ліктів. Вона підвела очі, побачила Марію — і застигла. — «Маріє? Ти… Ти повернулась?» — «Не зовсім. Я прийшла. Бо маю щось, що мусить прозвучати.» Ольга мовчки кивнула. Вони сіли в переговорній, за скляною перегородкою. Марія поклала блокнот на стіл. — «Це — не новина. Це — свідчення. Ім’я. Людина. Він — у полоні. Його бачив Ігор, якого обміняли 8 січня. Він сказав: “Максим тримав нас. Не ламався.”» Ольга гортала сторінки. Її пальці тремтіли. Вона зупинилась на цитаті. — «Це сильно. Але без офіційного підтвердження — ми не можемо подати це як факт.» — «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Ольга довго дивилась на Марію. Потім сказала: — «Я напишу колонку. Від себе. Як жінка, яка чула. Як журналістка, яка не може мовчати.» Марія кивнула. Її очі були сухі, але глибокі. Вона встала, подякувала, і вийшла — вже не просто з надією, а з дією. * Табір. Максим сидів біля стіни. Артем спав, як завжди — з напіввідкритим ротом, з пальцями, стиснутими в кулак. У дверях з’явився новий — молодий, з розбитою бровою, з очима, які ще не звикли до темряви. — «Ти новий?» — тихо запитав Максим. — «Роман. З Херсона. Привезли вчора.» Максим кивнув. Підійшов ближче. Простягнув шматок паперу — вирваний з упаковки медикаментів. На ньому — кілька слів, написаних олівцем, який він зберігав як талісман. — «Це — лист. До Марії. Якщо тебе обміняють — передай. Якщо не зможеш — спали. Але не загуби.» Роман взяв папір. Дивився довго. Потім сказав: — «Я не знаю, чи мене обміняють. Але якщо так — я передам. Обіцяю.» Максим усміхнувся. Ледь. Як тінь усмішки. — «Це не для мене. Це для неї. Якщо вона знає — я витримаю.» * Київ. Ввечері Марія сиділа вдома. Аліна малювала нову картину — тато на фоні сонця, мама поруч, обіймає. На екрані — колонка Ольги: > «Ми не знаємо, де він. Але ми знаємо, що він був. І що він є. І що його чекають. Це не новина. Це — пам’ять. Це — голос, який мусить звучати.» Марія роздрукувала текст. Склала в конверт. Написала: > «Максиму. Якщо хтось зможе — передайте.» Вона не знала, чи лист дійде. Але знала: він мусить бути написаний. * Табір. Максим лежав. Роман спав поруч, тримаючи папір у руці. Охоронець проходив повз, не звертаючи уваги. Максим дивився в стелю. І думав: > «Я — не тінь. Я — ім’я. І хтось його вимовив.» Далі буде...

Знав, що можу опинитися в лікарні: актор Джонсон пригадав спаринги з Усиком 🫣 Зірковий реслер та актор Двейн "Скеля" Джонсон пригадав, як проходили його спаринги з Олександром Усиком під час зйомок фільму "Незламний" 🗯️ Вперше, коли ми зчепилися, і я відчув його силу, я усвідомив: це небезпечна людина. Зовнішність Усика може бути оманливою, але коли він на рингу, обман стає реальністю. Ти одразу відчуваєш силу в його ногах. Потім ми почали спаринг, відпрацьовували джеби, і він виявився неймовірно швидким. Я тільки й думав, що якщо один із цих ударів пройде – я опинюся в лікарні. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт @Brovarysport @sports #спорт_sports #brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news

Ліки в Україні продають люди без освіти: через дефіцит кадрів аптеки почали наймати некваліфікованих працівників, - розслідування ЕП 📍За законом лікарські засоби може відпускати лише фармацевт - людина з відповідною освітою. 📍Проте через війну бракує працівників із відповідними дипломами, і аптеки «в сіру» змушені наймати некваліфікованих співробітників. 📍Нестачу кадрів для аптек підтверджують і сервіси пошуку роботи, як-от Work. ua: попит на фармацевтів зростає, а кількість відгуків на вакансії зменшується. 📍Під час війни та через заборону державних перевірок аптеки почали порушувати вимоги щодо освіти продавців ліків. 📍На роботу наймали людей без медичної підготовки, які не розуміють, що пропонують покупцям. 📍У підсумку люди без відповідної кваліфікації можуть видавати навіть рецептурні ліки. 📍Журналісти перевірили, чи можна стати фармацевтом без освіти - три великі мережі відгукнулися на вигадане резюме, підтвердивши, що така практика досі існує. Жах - ці люди можуть виписати такі ліки, наслідки яких для здоров’я важко уявити 🤯 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Сьогодні день народження у мого друга Олег Костінов. Олег артелерист служить у 43 Окрема Артилерійська Бригаді імені гетьмана Тараса Трясила - командир екіпажу САУ PzH 2000. Його підрозділ зараз на ротації для відновлення і також для відновлення ремонту техніки. Олег мені дуже допомає із зборами багато тубусів надіслав саме Олег, постійно донатить і сьогодні він відкрив збір для ремонту автомобіля. Олег дуже скромна людина і багато потреб закривають самі хлопці - коли збір оголосив Олег це значить що потреба термінова і потребує нашої підтримки. Прошу сьогодні привітати мого друга з днем народження донатом і репостом. Дякую. ТРИСТА ТРИДЦЯТЬ ТРИ ПОСТРІЛ!!! Вибачте мав на увазі ДОНАТТТТТТТТТ!!!!!! Олеже тобі бажаю міцного здоров'я і нарешті випити філіжанку кави на площі Ринок разом із друзями під мирним небом України. 🔗Посилання на конверта https://www.privat24.ua/send/3j5b2 💳Номер картки конверта - 5168752140658504

Це безладно та сиро. ℐ'𝓂 𝒩ℴ 𝒮𝒶𝒾𝓃𝓉 𝓈ℴ𝓇𝓇𝓎 💋✨ Текст пісні про кохання Леді Гаги за участю Тедді Свімса Якщо ви шукаєте досконалості, то ніхто не є святим. 𝒫ℯ𝓇𝒻ℯ𝒸𝓉𝒾ℴ𝓃 не існує. 💋♥️✨ Ми неохайні та сирі, але з щирими серцями. ❤︎︎𝒜𝓈 ℳ𝒶𝓃𝒹ℯ𝓁𝒶 𝒽𝒾𝓂𝓈ℯ𝓁𝒻 𝓈𝒶𝒾𝒹, «Я не святий, хіба що ви думаєте про святого як про грішника, який продовжує намагатися». Я не святий. Я не ангел. 🪽✨ Я людина. -Енні Леннокс L♡︎VE – це не завжди 𝓅ℯ𝓇𝒻ℯ𝒸𝓉. Це не казка і не книжка з казками. І це не завжди дається легко. ♥️ L♡︎VE – це подолання перешкод, подолання викликів, боротьба за те, щоб бути разом, триматися і ніколи не відпускати.♥️

Сьогодні день народження у мого друга Олег Костінов. Олег артелерист служить у 43 Окрема Артилерійська Бригаді імені гетьмана Тараса Трясила - командир екіпажу САУ PzH 2000. Його підрозділ зараз на ротації для відновлення і також для відновлення ремонту техніки. Олег мені дуже допомає із зборами багато тубусів надіслав саме Олег, постійно донатить і сьогодні він відкрив збір для ремонту автомобіля. Олег дуже скромна людина і багато потреб закривають самі хлопці - коли збір оголосив Олег це значить що потреба термінова і потребує нашої підтримки. Прошу сьогодні привітати мого друга з днем народження донатом і репостом. Дякую. ТРИСТА ТРИДЦЯТЬ ТРИ ПОСТРІЛ!!! Вибачте мав на увазі ДОНАТТТТТТТТТ!!!!!! Олеже тобі бажаю міцного здоров'я і нарешті випити філіжанку кави на площі Ринок разом із друзями під мирним небом України. 🔗Посилання на конверта https://www.privat24.ua/send/3j5b2 💳Номер картки конверта - 5168752140658504

Коли 11 вересня 2001 року американський програміст Грейді Курпасі почув новини про літаки, що врізалися у вежі Всесвітнього торгового центру, він облишив усі свої справи та вирушив пішки з нью-йоркського району Квінз до Нижнього Мангеттену. Саме в цій частині міста, що опинилася в епіцентрі атак, мала перебувати його кохана Хісон. Вона вижила, але той день і ті пошуки змінили долю 29-річного Грейді — він вирішив завершити кар'єру програміста та вступив до Корпусу морської піхоти. Став офіцером, служив в Іраку та Афганістані, був поранений, отримав "Пурпурове серце". Після двадцяти років служіння американському народові, у вересні 2021-го капітан Курпасі вийшов у відставку. І, здавалося, мав повернутися до цивільного життя. Але незабаром світ сколихнули новини про повномасштабне вторгнення Росії до України. І Грейді Курпасі вирішив, що його вміння будуть корисними на українській землі. У березні 2022-го року він вже бився з росіянами в Ірпені. А у квітні під час завдання на Херсонщині потрапив під російський обстріл. Останнього бійця, що бачив його живим, росіяни взяли в полон. Понад рік доля Курпасі залишалася невідомою. Навесні 2023-го про його історію дізналася американка Меган Моббс (її батько Кіт Келлог за президента Трампа стане спецпосланцем США з питань України). Вона взяла цю історію близько до серця не лише через громадянство Курпасі: в 2009-му він був стипендіатом Фонду Пета Тіллмана так само, як і сама Моббс чотири роки по тому. Тому вона вирішила провести розслідування, щоб дізнатися долю капітана. І підключила до нього співробітників американського благодійного Фонду Везермана, яким керує Моббс. Фонд Везермана (The Weatherman Foundation) створили американці Елізабет Везерман і Ендрю Дункан. З початком повномасштабного вторгнення Росії вони сконцентрували роботу організації на допомозі українцям через гуманітарні програми. Станом на зараз йдеться вже про суму в 150 мільйонів доларів. Мета цієї статті — саме розповісти про роботу фонду. А історія Грейді Курпасі стала прикладом того, як Фонд слідує своєму принципу — виявляти прогалини та заповнювати їх. Станом на весну 2023 року Фонд розв'язував інші проблеми. Найбільш масштабним їхнім проєктом було створення логістичного центру на румунсько-українському кордоні, звідки більш ніж 70-ти гуманітарним організаціям в Україні доставили понад 10 000 палет допомоги. Однією зі співробітниць, що супроводжувала проєкти, доводила до бенефіціарів гуманітарну допомогу та просто їздила туди, "де складно і страшно", була Ірина Хорошаєва. Тепер її долучили до пошуків Курпасі. 💬 "Ми починали як сліпі кошенята. Це просто була така унікальна справа, яку потрібно було взяти, зробити, закрити і забути", – згадує Хорошаєва. Одного дня пошуки привели її до дверей миколаївського моргу. Там лежали останки бійців, які після деокупації частини Херсонщини забрали з тієї самої ділянки, де прийняла останній бій група Курпасі. І серед них Ірина знайшла бронежилет з його позивним. Проте це була лише частина роботи. Далі потрібно було ідентифікувати рештки тіла — для цього провели кісткову ДНК-експертизу. Зв'язатися з родиною, яка за цей час отримала багато неправдивих повідомлень про долю Грейді. Зрештою репатріювати його. 💬 "В якийсь момент вона [дружина] сказала, що знала: Грейді вже немає. Коли у вас є кохана людина, ви просто знаєте, що її більше немає. Але у них була 13-річна донька. У той час вона була ще зовсім маленька. Для цієї родини дуже важливо було знайти внутрішній спокій та мати змогу поставити крапку в цій історії", – розповідає Моббс, яка разом із рідними зустрічала труну з тілом Курпасі в нью-йоркському аеропорту. Проте виявилося, що це не поодинокий випадок. Що й іншим родинам іноземних бійців, які зникли безвісти або загинули в Україні, теж потрібна допомога. Так Фонд Везермана створив програму для їхньої підтримки. А Хорошаєва більше не займається гуманітарною допомогою — тепер на ній пошук, ідентифікація та репатріація тих, хто не народився в Україні, але віддав за неї своє життя. Детальніше — читайте у матеріалі нижче 👇 📖 https://www.pravda.com.ua/articles/2025/09/29/8000301/

Коли 11 вересня 2001 року американський програміст Грейді Курпасі почув новини про літаки, що врізалися у вежі Всесвітнього торгового центру, він облишив усі свої справи та вирушив пішки з нью-йоркського району Квінз до Нижнього Мангеттену. Саме в цій частині міста, що опинилася в епіцентрі атак, мала перебувати його кохана Хісон. Вона вижила, але той день і ті пошуки змінили долю 29-річного Грейді — він вирішив завершити кар'єру програміста та вступив до Корпусу морської піхоти. Став офіцером, служив в Іраку та Афганістані, був поранений, отримав "Пурпурове серце". Після двадцяти років служіння американському народові, у вересні 2021-го капітан Курпасі вийшов у відставку. І, здавалося, мав повернутися до цивільного життя. Але незабаром світ сколихнули новини про повномасштабне вторгнення Росії до України. І Грейді Курпасі вирішив, що його вміння будуть корисними на українській землі. У березні 2022-го року він вже бився з росіянами в Ірпені. А у квітні під час завдання на Херсонщині потрапив під російський обстріл. Останнього бійця, що бачив його живим, росіяни взяли в полон. Понад рік доля Курпасі залишалася невідомою. Навесні 2023-го про його історію дізналася американка Меган Моббс (її батько Кіт Келлог за президента Трампа стане спецпосланцем США з питань України). Вона взяла цю історію близько до серця не лише через громадянство Курпасі: в 2009-му він був стипендіатом Фонду Пета Тіллмана так само, як і сама Моббс чотири роки по тому. Тому вона вирішила провести розслідування, щоб дізнатися долю капітана. І підключила до нього співробітників американського благодійного Фонду Везермана, яким керує Моббс. Фонд Везермана (The Weatherman Foundation) створили американці Елізабет Везерман і Ендрю Дункан. З початком повномасштабного вторгнення Росії вони сконцентрували роботу організації на допомозі українцям через гуманітарні програми. Станом на зараз йдеться вже про суму в 150 мільйонів доларів. Мета цієї статті — саме розповісти про роботу фонду. А історія Грейді Курпасі стала прикладом того, як Фонд слідує своєму принципу — виявляти прогалини та заповнювати їх. Станом на весну 2023 року Фонд розв'язував інші проблеми. Найбільш масштабним їхнім проєктом було створення логістичного центру на румунсько-українському кордоні, звідки більш ніж 70-ти гуманітарним організаціям в Україні доставили понад 10 000 палет допомоги. Однією зі співробітниць, що супроводжувала проєкти, доводила до бенефіціарів гуманітарну допомогу та просто їздила туди, "де складно і страшно", була Ірина Хорошаєва. Тепер її долучили до пошуків Курпасі. 💬 "Ми починали як сліпі кошенята. Це просто була така унікальна справа, яку потрібно було взяти, зробити, закрити і забути", – згадує Хорошаєва. Одного дня пошуки привели її до дверей миколаївського моргу. Там лежали останки бійців, які після деокупації частини Херсонщини забрали з тієї самої ділянки, де прийняла останній бій група Курпасі. І серед них Ірина знайшла бронежилет з його позивним. Проте це була лише частина роботи. Далі потрібно було ідентифікувати рештки тіла — для цього провели кісткову ДНК-експертизу. Зв'язатися з родиною, яка за цей час отримала багато неправдивих повідомлень про долю Грейді. Зрештою репатріювати його. 💬 "В якийсь момент вона [дружина] сказала, що знала: Грейді вже немає. Коли у вас є кохана людина, ви просто знаєте, що її більше немає. Але у них була 13-річна донька. У той час вона була ще зовсім маленька. Для цієї родини дуже важливо було знайти внутрішній спокій та мати змогу поставити крапку в цій історії", – розповідає Моббс, яка разом із рідними зустрічала труну з тілом Курпасі в нью-йоркському аеропорту. Проте виявилося, що це не поодинокий випадок. Що й іншим родинам іноземних бійців, які зникли безвісти або загинули в Україні, теж потрібна допомога. Так Фонд Везермана створив програму для їхньої підтримки. А Хорошаєва більше не займається гуманітарною допомогою — тепер на ній пошук, ідентифікація та репатріація тих, хто не народився в Україні, але віддав за неї своє життя. Детальніше — читайте у матеріалі нижче 👇 📖 https://www.pravda.com.ua/articles/2025/09/29/8000301/

#поезія Найогидніші очі порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші дурні вельможні, Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива, Найсолодші кохані вуста. Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста. Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить життя. Василь Симоненко

Всесвітній день серця Серцеві захворювання щороку забирають понад 17 мільйонів життів — фактично кожна десята людина в світі у віці від 30 до 70 років передчасно помирає від інфаркту, інсульту та інших кардіологічних недуг. За прогнозами, до 2030 року кількість таких смертей зросте до 23 мільйонів. Проте лікарі стверджують, що принаймні у 80% випадків серцево-судинним хворобам можна запобігти, якщо люди будуть поінформованими та внесуть потрібні зміни до способу життя. Саме для цього й було засновано Всесвітній день серця (World Heart Day), який щороку відзначається 29 вересня. В цей день ми дізнаємося про те, як слід піклуватися про своє серце та на які тривожні сигнали варто звертати увагу.