В селі Білгородка Бучанського району відбувся юнацький турнір з боксу памʼяті захисника України Маївки Владислава. В ному взяли участь і успішно виступили вихованці тренера відділення боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР ЗТУ Вадима Лавренця. В їх активі - 5 "золотих" та 3 "срібні" нагороди Лавренець Артем - 1м.🥇 Соловей Єгор - 1м.🥇 Юдін Максим - 1м.🥇 Дзюба Іван - 1м.🥇 Петржик Павло - 1м.🥇 Сорока Ілля - 2м.🥈 Петржик Богдан - 2м.🥈 Баліцький Влад - 2м.🥈 Петржик Павло був визнаний кращим боксером турніру 🏆 Дякуємо Абдураіму Рискулову за запрошення та гостинність!🤝 #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#поезія Туманів серпанок на плечі накинула осінь. Прощаються з домом, рушають в світи журавлі. А я твою ніжність, тепло твоє згадую досі, Той леготу подих в обіймах широких полів. Твій погляд ласкавий в мереживі зір золотистих , Пісні соловейка у серці притихлих гаїв- Немов Херувими у небі - величні хористи- Осанну співають, шлють Богу молитви свої... Пожовклі листки обриває безжалісно вітер, Струмками стікають сльозинки дощу на вікні. Мене зігрівають гарячі промінчики літа, Які я назавжди сховала в душі глибині. Галина Бойчун-Іванець

💙💛 5 жовтня 116 років тому в с.Новиця (нині - Польща) народився Богдан-Ігор Антонич - видатний український поет, прозаїк, перекладач (1909-1937). "Вічно молодий поет. І за віком, і за світосприйняттям, і за самою поетикою. Антонича й Тичину називають двома геніями української поезії ХХ ст. Антонич з моцартівською філіґранністю зумів поєднати правічну міфологію Лемківщини і дух модерного європейського міста. Із зачарування від його поезії народився і буде народжуватись не один український поет.", - Видавництво «Абабагаламага». "Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи.", - Дмитро Павличко. Прізвище батька майбутнього поета, греко-католицького священника Василя Антонича - Кот, яке родина змінила перед народженням єдиного сина. Дитинство майбутнього поета припало на роки Першої світової війни. У цей час родина змушена була багато переїздити, деякий час Антоничі жили у Відні, потім на Пряшівщині в Чехословаччині. Початкову освіту Антонич здобув удома, а в 1920-1928 рр. навчався в гімназії імені Королеви Софії у Сяноку. Антонич-гімназист захоплювався музикою, грав на скрипці, виступав на шкільних концертах і навіть компонував мелодії. А ще малював і цікавився образотворчим мистецтвом. У 1928 р. Антонич закінчив польську гімназію і вступив до Львівського університету ім. Яна Казимира (де навчався на філософському факультеті), який закінчив у 1934 р. Перший свій вірш поет опублікував 1931 р. в пластовому журналі "Вогні". Потім він розміщував поезії в багатьох періодичних виданнях. Крім того, він випробовував свої сили в прозі та драматургії. Богдан-Ігор Антонич є автором шести книг поезії. Творчість поета через офіційну заборону ширше знана в Україні лише з середини 1960-х років. Повернення в літературне життя України творчості Богдана-Ігоря Антонича є великою заслугою Дмитра Павличка, який упорядкував і видав у 1967 р. книгу "Пісня про незнищенність матерії", написавши до неї ґрунтовну передмову. Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел. Молитва (Навчіть мене, рослини, зросту) Навчіть мене, рослини, зросту, буяння і кипіння, й хмелю. Прасловом, наче зерном простим, хай вцілю в суть, мов птаха трелем. Навчіть мене, рослини, тиші, щоб став сильний, мов дужі ріки, коли до сну їх приколише луна неземної музики. Навчіть мене, рослини, щастя, навчіть без скарги умирати! Сприймаю сонце, мов причастя, хмільним молінням і стрільчатим. Хай сонце – прабог всіх релігій – золотопере й життєсійне, благословить мій дім крилатий. Накреслю взір його неземний, святий, арійський знак таємний, накреслю свастику на хаті, і буду спати вже спокійний. Вишні Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! Де вечори з євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села, цвітуть натхненні вишні кучеряво й пʼянко, як за Шевченка, знову поять пісню хмелем. Богдан-Ігор Антонич https://www.facebook.com/mirastudia.ua

🥋🇺🇦 Комплект нагород здобула українська паралімпійська збірна з дзюдо на чемпіонаті Європи серед спортсменів з порушенням зору у грузинському Тбілісі 🥇 На найвищу сходинку подіуму піднялась Анастасія Гарник. Українка стала чемпіонкою Європи у ваговій категорії понад 70 кг (клас J1). 🥈 У цьому ж класі срібну медаль здобула Анжела Гаврисюк у вазі до 60 кг. 🥉 Третім у вазі до 81 кг став Дмитро Соловей. Українець виборов бронзу у класі J2. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт

🇺🇦🥋🥇🥈🥉Українські пара дзюдоїсти зібрали повний комплект нагород чемпіонату Європи з дзюдо серед спортсменів з порушенням зору, що проходить у Тбілісі (Грузія)🇬🇪 Збірну України на змаганнях представляли сім спортсменів, які здобули три медалі: 🥇«Золото»: Анастасія Гарник (категорія понад 70 кг, клас J1 - тотально незрячі). 🥈«Срібло»: Анжела Гаврисюк (категорія до 60 кг, клас J1). 🥉«Бронза»: Дмитро Соловей (категорія до 81 кг, клас J2 - слабозорі). 👏Вітаємо наших пара дзюдоїстів та тренерський штаб команди на чолі з Михайлом Романкевичем! 📷Федерація дзюдо України ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт

5 - 7 вересня відбувся Відкритий чемпіонат міста Києва з бойових мистецтв Комбат самозахист ІСО. В ньому в розділах бокс взяли участь вихованці тренера ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР, ЗТУ Вадима Лавренця. В їх активі п'ять нагород найвищого гатунку (3 перших місця, одне - друге та одне - третє) 40кг Лавренець Артем 1 м. +65кг Баліцький Влад 1 м. 75кг Котенко Антон 1 м. 40кг Соловей Єгор 2 м. 50кг Петржик Павло 3 м. Вітаємо спортсменів з вдалим виступом та рухаємось далі до нових перемог!!!🥊💪🇺🇦 #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#поезія ПОЕТИЧНИЙ ДУЕТ ‎Юрій Супрун - Ніна Масич ‎ ‎ В ЧАРІВНИЙ РАЙ ‎Тебе я хочу у казку запросити, ‎У той чарівний, дивовижний край, ‎Де вітер буде лиш тихцем ходити... ‎В куточок ніжний, у чародійний рай. ‎ ‎Вербиця де схилилась над водою, ‎Де тепла річка полоще її коси, ‎Де мило пісня лине над росою, ‎Над перлами, що криють ніжки босі. ‎ ‎Скрипалик там на скрипці буде грати, ‎Мелодія кохання пливтиме без кінця, ‎А я тебе за рученьку тримати... ‎І будуть биться гаряченькі серця. ‎ ‎Остання зірка з неба посміхнеться, ‎Моргне згори, немов би ненароком, ‎Ромашка поруч тихесенько озветься, ‎Повернеться чарівна до нас боком. ‎ ‎Я обійму, кохана, приласкаю, ‎В жагучих вічках в туманних потонУ. ‎- У полум'ї кохання я згораю... ‎Шалено дуже я, миленька, люблю. ‎ ‎Супрун Юрій. ‎******************************** ‎На поклик твій ,.біжу в чарівний рай.. ‎Прошу тебе у ньому зачекай. ‎А на шляху збери мені букет .. ‎В розмай , ці квіти , то мені ‎а іншим не давай. ‎Мене вгорни в ромашкові шовки.. ‎Веди туди , де ми удвох , лиш ми! ‎Співатиме на вербі соловей, ‎пісні закоханих орфей.. ‎Зірки із неба осипатимуть в вогнях, ‎для мене найріднішим за мить стань. ‎Душею мою душу обігрій, ‎цілуй у миті і цінуй... ‎Кохання , що несе любов з гори, ‎коли в серцях вогонь горить.. ‎Дарує казку , де любов говорить ‎за слова, обпалює і серце і уста. ‎ ‎ Ніна Масич ‎

В місті Прудентополіс у Бразилії українську мову визнано офіційною, а 75% його жителів мають українське походження. Українська громада тут почала формуватися близько 1885 року, коли в районі, де розміщений сучасний Прудентополіс, оселилося 1500 українських сімей (приблизно 8000 осіб), вихідців із Галичини. Цей район Прудентополісу навіть має назву Нова-Галичина на честь походження його жителів. Саме місто офіційно засноване в 1894 р., тож українці від самого початку були важливою частиною його історії, долучилися до його розвитку. Сьогодні Прудентополіс добре знаний в Бразилії та всій Південній Америці як "українське" місто, українська культура і традиції глибоко інтегровані в його простір та життя. Один з двох головних храмів у місті — греко-католицька церква святого Йосафата. В місті понад пів століття діють козацьке братство «Українські козаки» та асоціації українських митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко». В місті діє український «Музей тисячоліття», який знайомить із українською історією та культурою. Відомий Прудентополіс і як українська кулінарна столиця Бразилії - саме аби скуштувати тут борщ, вареники, голубці, солонину та ковбаси з свинини приїздять цілі натовпи туристів. З 2019 року Прудентополіс є містом - побратимом Тернополя. У школах та вишах штату Парана, одним з найбільших міст якого є Прудентополіс, вже давно викладають українську мову. Загалом у штаті Парана проживає майже 500 тисяч етнічних українців, а по всій Бразилії - понад мільйон.

#поезія ПІРНАЮ В ЛІТО Пірнаю в літо, як у тиху воду, Змиваю чебрецями зимні сни. Наворожу собі ясну погоду, Біло-рожеві й сонячні тони. Ромашку привітаю, як сестричку, Намисто нанизАю із роси, Зрадію, як знайду між трав суничку, Діждуся першої свавільної грози. На крильцях "сонечка" змалюю гарний настрій Крапчастим пензликом метеликових крил, Коли цвіркун-маестро, справжній майстер, Торкне притишену струну нічних вітрил. Підслухаю, як палко соловейко Освідчується чорній бузині; Підгляну місяця вечірні походеньки, Як він вальяжно вкочується в ніч... Збираю спогади, що й досі серцю милі, Збираю мед з несправджених надій. Торкнуся сонечка, зберусь на силі — Й розставлю впевнено усі крапки над "і"!

#поезія Звідусіль пахло літо духм'яно, Стиглі трави будились зі сну, І світанок в обіймах туману, Проганяв учорашню імлу. Від пташиного співу проснувся, Ще оспалий смарагдовий ліс, Тихий легіт у кронах гойдався, Поміж листячком гілочок-кіс. В небі плинули хмари, як квіти, Місяць літній розтав в синяві, І промінчики сонця, як діти, Стали ноги мочити в росі. Чути запах п'янкий матіоли, Що не спала всю ніч поміж трав, Та зустріла свій промінь ранковий, Котрий з неба її привітав. Розбудилися в полі волошки, Що спускали голівоньки ниць, Уклонялися променям сонячним, Що лилися з небесних зіниць. На осонні тополі шептались, Про свої незакінчені сни, Клени шумом своїм дошкуляли, Доторкаючись віттям до них. Звідусіль пахло літо духм'яно, Білий день в свою владу вступав, Лиш у лісі так ніжно, старанно, Соловей свою пісню співав. М.Шишмарьова