Калина постає в українському фольклорі одним із найулюбленіших поетичних образів. Це згадка про домівку, пам'ять про рідну матір, її турботу й лагідні руки. «Ой у лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками», - кажуть у народі. Вважалося, що в сім'ї, де зберігається калинова сопілка, обов'язково народиться хлопчик. Зроду-віку калина була символом дівочої краси, кохання, вірності. Восени дівчата ходили на луки «по калину». Біля першого знайденого ними калинового куща вони водили хоровод. Зриваючи ягоди, промовляли: «Поможи, калинонько, бути в парі з миленьким». Якщо під стріхою селянської оселі висіли калинові кетяги, це означало, що в хаті є відданиця й можна засилати сватів. Калину вплітали у вінки, нею прикрашали весільний коровай. Калинові кущі часто саджали на могилах. «Та насип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину», - співали козаки. Як і багато інших рослин, калина поєднує в собі «красиве й корисне». Калинові ягоди, кора, цвіт - випробувані ліки в народній медицині.

З відривного календаря "Криниченька" за 10 червня.

----------

Вкраїну намалюю без війни́,

Квітучу і родючу Україну.

Спокійними щоб бу́ли наші сни,

Й щоб чули ми лиш мову солов'їну.

Вкраїну намалюю без війни́,

Її Карпати і Дніпровські кручі.

Там, де не бу́де духу сатани,

Й забе́реться навік кирзак смердючий.

Вкраїну намалюю без війни́,

Ріллю засіяну не мінами, а житом,

Квітучії широкії лани,

Всю землю, наче вкриту оксамитом.

Вкраїну намалюю без війни́

Тополю край дороги і калину.

Де не додасться болю й сивини,

Батькі́вську хату, де думками лину.

Вкраїну намалюю без війни́

Де сад посадять… не щодня могили,

Огненної не буде де стіни́,

Де рідну землю всі би полюбили.

Вкраїну намалюю без війни́

Там, де батьків додому всі чекають,

Чекають лиш з роботи, не з війни!

Й «Де татко наш?», - у мами не

спитають.

Вкраїну намалюю без війни́,

Де ро́си лиш спадають, а не кулі.

Вкраїну, Боже, й нарід бережи,

Щоб всі щасливі в Україні бу́ли!

Вкраїну намалюю без війни́,

Де мама обіймає доню й сина,

Там, де не пустка-хата й бур'яни,

А й де щаслива кожная родина.

Вкраїну намалюю без війни́,

Без пострілів, без залпів, градопаду,

Де кожен скаже: «Думкою пірни

На рідну стежку ба́тьківського саду».

Вкраїну намалюю без війни́,

Без стогону, без болю, без страждання,

Де не з війни пове́рнуться сини,

Де радість буде й музика кохання.

Вкраїну намалюю без війни́

З вишневими садами й солов'ями,

Де діти поспішають з чужини,

Щоб знову буть в обіймах тата й мами.

Вкраїну намалюю без війни́,

Де квітники цвістимуть біля хати.

Щоб не могили квітли щовесни

Й додому не з війни будуть чекати.

Вкраїну намалюю без війни́,

Де стяг Вкраїни майорить усюди.

За неньку не лягатимуть кістьми,

Де тільки МИР і СПОКІЙ ВІЧНО БУДЕ!

19.09.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

ID: 1063794