#поезія
ЗМІЄБОРЦІ
твоє біле волосся
перерите вітрами й снарядами
і обличчя бліде не тепліє
од сонця й вина
тебе вдома купали із травами
і обрядами
а ти вийшов з води із пластиною
замість ребра
і у чаї міцному ти ще досі
вишукуєш землю
і тримає земля твою з болем
похилену вісь
що не день то новий наростає завив
на перстені
і чимдалі сильніш уроборос кусає хвіст
брате мій ти ж бо знав
що в роду у нас так повелося
нерозвійний вогонь ходить слідом
за станом гінким
досі родить сім'я усіх вправними змієборцями
що крутіша в них кров —
то вродливіші чоловіки
то міцніші в сестер їх мечі
щойно взяті з ковадел
голосніш молитов їм звучить розпашілий метал
такий погляд — що ним можна брати —
це точно від матері
тільки глянь — і отрута сама
витікатиме з ран
а буває тобі зачудовані маряться гори
де ти вглéдів змію —
і малим нам розверзнувся ліс
хто подужав ту браму то і інші колись поборе
бо із серця струмлять і броня
й найгостріший спис
тільки пáсмо твоє перерите вітрами
й снарядами
і тепер вже твій син
зарум'янів од сонця й вина
біла ящірка в нас загніздилася
під верандою
і ніяк не скінчиться зима
Єлагіна
ЗМІЄБОРЦІ
твоє біле волосся
перерите вітрами й снарядами
і обличчя бліде не тепліє
од сонця й вина
тебе вдома купали із травами
і обрядами
а ти вийшов з води із пластиною
замість ребра
і у чаї міцному ти ще досі
вишукуєш землю
і тримає земля твою з болем
похилену вісь
що не день то новий наростає завив
на перстені
і чимдалі сильніш уроборос кусає хвіст
брате мій ти ж бо знав
що в роду у нас так повелося
нерозвійний вогонь ходить слідом
за станом гінким
досі родить сім'я усіх вправними змієборцями
що крутіша в них кров —
то вродливіші чоловіки
то міцніші в сестер їх мечі
щойно взяті з ковадел
голосніш молитов їм звучить розпашілий метал
такий погляд — що ним можна брати —
це точно від матері
тільки глянь — і отрута сама
витікатиме з ран
а буває тобі зачудовані маряться гори
де ти вглéдів змію —
і малим нам розверзнувся ліс
хто подужав ту браму то і інші колись поборе
бо із серця струмлять і броня
й найгостріший спис
тільки пáсмо твоє перерите вітрами
й снарядами
і тепер вже твій син
зарум'янів од сонця й вина
біла ящірка в нас загніздилася
під верандою
і ніяк не скінчиться зима
Єлагіна
#поезія
ЗМІЄБОРЦІ
твоє біле волосся
перерите вітрами й снарядами
і обличчя бліде не тепліє
од сонця й вина
тебе вдома купали із травами
і обрядами
а ти вийшов з води із пластиною
замість ребра
і у чаї міцному ти ще досі
вишукуєш землю
і тримає земля твою з болем
похилену вісь
що не день то новий наростає завив
на перстені
і чимдалі сильніш уроборос кусає хвіст
брате мій ти ж бо знав
що в роду у нас так повелося
нерозвійний вогонь ходить слідом
за станом гінким
досі родить сім'я усіх вправними змієборцями
що крутіша в них кров —
то вродливіші чоловіки
то міцніші в сестер їх мечі
щойно взяті з ковадел
голосніш молитов їм звучить розпашілий метал
такий погляд — що ним можна брати —
це точно від матері
тільки глянь — і отрута сама
витікатиме з ран
а буває тобі зачудовані маряться гори
де ти вглéдів змію —
і малим нам розверзнувся ліс
хто подужав ту браму то і інші колись поборе
бо із серця струмлять і броня
й найгостріший спис
тільки пáсмо твоє перерите вітрами
й снарядами
і тепер вже твій син
зарум'янів од сонця й вина
біла ящірка в нас загніздилася
під верандою
і ніяк не скінчиться зима
Єлагіна
72переглядів