#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Вона кинулася до мене й міцно обійняла. Її дотик був як промінь сонця. На мить я забув про своє становище. Деякий час ми просто мовчки дивилися одне на одного, ніби боячись повірити, що знову разом. Вартовий, який стояв біля дверей, пильно стежив за мною, але не втручався. Здавалося, він усе розумів, і, можливо, навіть трохи співчував. — Щойно я дізналася, що до порту прибув якийсь дивний корабель, а його капітана підозрюють у піратстві, — почала вона, — серце підказало мені, що це ти. А Лоренцо, щойно повернувшись, наговорив моєму батькові про тебе стільки… Навіть повторювати страшно. — Можу собі уявити, — відповів я тихо. — І ще… — її голос здригнувся, — батько хоче видати мене за нього. Причому якомога скоріше. В її очах блиснули сльози. — Не бійся, — мовив я, — я повернувся, щоб урятувати тебе. — А сам опинився в темниці, — сумно усміхнулася вона. — Послухай, — я простягнув їй листа, — ти зможеш передати це батькові? — Що це? — здивувалася вона. — Якщо пощастить, це не лише допоможе визволити мене, а й відверне твій шлюб із Лоренцо. — А якщо ні? — перепитала вона. Та в її очах уже світилась іскорка надії. — Тоді я втечу. Не знаю як, але знайду спосіб. І тоді ми з ним поговоримо інакше. Вартовий, який увесь цей час уважно спостерігав, промовив, що час побачення скінчився. Під конвоєм я повернувся до своєї тісної камери. Я сподівався, що послання Родріго не тільки переконає дона Жозе заступитися за мене, а й відкриє йому очі на справжню суть Лоренцо. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/30 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно Дуарте зник у пошуках укриття, на мене накинувся високий, лисий здоровань із глибоким шрамом на голові. Він розмахував важким якірним ланцюгом і вигукував щось незрозумілою мені мовою. Я спробував захиститися шаблею, але він зумів вибити її з моїх рук. Відлуння металевого дзенькоту наче пройшло крізь усе тіло. Його обличчя перекосила єхидна посмішка. Відчуваючи свою перевагу в силі й габаритах, він замахнувся, щоби завдати нищівного удару. Я відчув страх, що змусив усі м'язи тремтіти. Він уже замахнувся, щоб завдати нищівного удару, і я відчайдушно шарив руками навколо. Пальці намацали важку довгу палицю, що лежала поруч. Ухилившись від ланцюга, я щосили вдарив супротивника по голові. Спершу здалося, що він навіть не відчув удару. З його грудей вирвалося якесь тваринне гарчання. Та я не зупинився. В голові крутилася лише одна думка: або я, або він. Після ще кількох ударів він звалився без тями. Я стояв, задихаючись, зі стислими зубами й болем у руках. На шканцях, поруч із Пронирою, я помітив Лоренцо. Він тримав мушкет і стріляв по нас. Фернандо, охоплений жагучим бажанням помсти, попри поранену руку, зумів пробитися до свого ворога. І ось капітани зійшлися у двобої, схрестивши шаблі. Треба віддати належне Пронирі. Він, на відміну від того ж Фонсеки, майже не поступався Фернандо у майстерності фехтування. А поранення ще погіршувало шанси мого товариша на перемогу. — Гадав, тебе вже давно згодували рибам на дні океану, — прошипів Пронира, завдаючи разючого удару, який Фернандо ледь устиг відбити. — Як бачиш, ти помилився. Та дуже серйозно! — Не хвилюйся, зараз усе виправимо, — прошипів Пронира, роблячи різкий випад, який Фернандо парирував у останню мить. — Не варто було тобі пхатись сюди. Ти ж знаєш, чим закінчують ті, хто йде проти мене. — Обійдусь якось без твоїх порад, — люто відрубав Фернандо. Пронира атакував люто, не даючи супернику ані перепочинку, ані часу на роздуми. Він ніби смакував поєдинок, наче відтягував мить, коли остаточно знищить супротивника. Фернандо, який спочатку стрімко кинувся в бій, тепер лише відбивався. Сили, здавалося, залишали його. Рухи ставали повільнішими, важчими. Він ледве ухилявся від ударів, а Пронира, відчувши слабкість, тільки посилював тиск Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/27 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Завершено викладення повісті «Скарби Мігеля Барбадоського» Друзі, дякую всім, хто читав, коментував і ставив вподобайки! Ваша підтримка — безцінна! Запрошую вас у світ теплого моря, вільних вітрів, піратських шхун і військових фрегатів, що борознять простори Атлантики. На вас чекають: пошуки скарбу за картою старого пірата знайомство з гордим племенем чарруа зустрічі зі справжніми морськими розбійниками — жорстокими й шляхетними, дикими й благородними і, звісно ж, історія щирого, чистого кохання, яке народжується на фоні пригод і небезпек Це повість про вибір, дружбу, надію — і про те, що справжній скарб не завжди зберігається у скрині з монетами. Запрошую до читання! Скарби Мігеля Барбадоського вже повністю доступні на Аркуші. https://arkush.net/book/18589 https://arkush.net/book/18589/34 https://arkush.net/book/18589/35 Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

🕯 Захищаючи Україну від російської навали, загинув бердянець Віталій Рець на позивний "Романтик". Це сталось на минулому тижні. Йому було лише 30 років, у нього залишилась дружина та двоє дітей. 🇺🇦 Віталій пішов до лав ЗСУ добровольцем після початку повномасштабного вторгнення, служив у Десантно-штурмових військах. На запорізькому напрямі неодноразово отримував поранення та контузії, але повертався на найнарячіші ділянки фронту. 📍 Торік ми детально розповідали про бойовий шлях штурмовика "Романтика" та його мрії звільнити Бердянськ.

Nasha Idea анонсувала мангу, яка вже завоювала серця тисяч читачів у світі — і нарешті вона з’явиться українською🔥 Домовлені заручини — застаріла й людожерська традиція, тож Йошіно Сомей геть не очікувала, що така доля спіткає і її. Утім, усе здається не таким вже й поганим. Її наречений, Кірішіма, — милий і привітний парубок, чуйний та уважний... Хіба не про такого мріє кожна дівчина? От тільки, незважаючи на солодкі промови та ввічливі усмішки, Йошіно все одно тривожно на душі: не полишає відчуття, що наречений щось приховує. І дуже скоро всі її підозри справджуються, адже... Кірішіма Міяма — безсердечний психопат, яких світ не бачив. Він калічить чужі долі, й оком не змигнувши, а вбивства, шантаж та тортури для нього — нудна буденність. І це вже не кажучи про дивні романтичні вподобання: Кірішіма шукає не просто наречену, а ту, що зруйнує його життя. І «хороша дівчинка» Йошіно на цю роль аж ніяк не пасує. Тому дуже швидко компліменти й слова підтримки перетворюються на образи й погрози. Утім, Йошіно не тікатиме, підібгавши хвоста! Натомість вона має намір помститися Кірішімі найжорстокішим способом, якому її навчив дідо: закохати хлопця в себе, а потім безжально розбити йому серце. Вибухова суміш романтики, комедії та драми! Таких якудза ви точно ще не бачили!🔪❤️‍🔥 💋Жанр: якудза/від ворогів до коханців/романтика/комедія Готуйтеся. Це буде палко...Вже зовсім скоро😉

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. А наступного ранку, попрощавшись, ми сіли на свій корабель, щоб назавжди залишити цих людей. Перед самою посадкою мене окликнув Фернандо. Він підійшов, міцно обійняв мене й простягнув невеликий шкіряний мішечок. Розгорнувши його, я побачив маленький дорогоцінний камінь. Його точну назву я досі не знаю, адже показував лише найближчим і перевіреним друзям. Один мій товариш нещодавно припустив, що це сапфір. Можливо, він має рацію. А можливо, й ні. Та це не важливо. Головне у ньому, це ледь помітний знак, вигравійований на поверхні. Він зображував коло, всередині якого, наче на компасі, було позначено всі сторони світу. У центрі — силует кораблика, на вітрилах якого ледве проглядалися літери «F» та «M». — Цей камінь не має великої цінності, хоч і виглядає як коштовність, — мовив Фернандо. — Але він може врятувати тебе, якщо зіткнешся з піратами. Це мій знак. Такий маю я, а також капітани кораблів моєї ескадри й члени команди, яким я довіряю. Навіть якщо зараз у мене лише один корабель. Якщо хтось із них побачить цей знак, то сприйме тебе за одного з наших і не зачепить. Бо знає, що буває з тими, хто ображає моїх друзів. — Це добре… Але ж є розбійники, схожі на Прониру. Вони можуть, з помсти, завдати нам шкоди, — зауважив я. — На жаль, ти маєш рацію, — зітхнув Фернандо. — У такому разі намагайся уникати зустрічей із ними, — додав із посмішкою. — У будь-якому разі, дякую тобі, друже, за все, — сказав я і потиснув йому руку. — І тобі не зневірятись. Що б не сталося! Я завжди радий бачити тебе у своїй команді, та готовий допомогти, чим зможу! Крім Фернандо, нас прийшли провести Педро зі своєю коханою, Тьягу, Гільєрме, Рікардо і Діогу. Останнього, після тяжкого поранення, поставив на ноги місцевий шаман. Діогу настільки здружився з ним, що навіть збирався запозичити рецепт деяких цілющих настоянок. Щоправда, більшість потрібних трав росла лише в цій місцевості, тож дістати їх деінде було майже неможливо. Стоячи на шканцях нашого невеликого судна, я востаннє глянув на друзів, що залишилися на березі. Тим часом «Портобелло», повільно набираючи хід, дедалі більше віддаляв мене від них. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/28 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Вона кинулася до мене й міцно обійняла. Її дотик був як промінь сонця. На мить я забув про своє становище. Деякий час ми просто мовчки дивилися одне на одного, ніби боячись повірити, що знову разом. Вартовий, який стояв біля дверей, пильно стежив за мною, але не втручався. Здавалося, він усе розумів, і, можливо, навіть трохи співчував. — Щойно я дізналася, що до порту прибув якийсь дивний корабель, а його капітана підозрюють у піратстві, — почала вона, — серце підказало мені, що це ти. А Лоренцо, щойно повернувшись, наговорив моєму батькові про тебе стільки… Навіть повторювати страшно. — Можу собі уявити, — відповів я тихо. — І ще… — її голос здригнувся, — батько хоче видати мене за нього. Причому якомога скоріше. В її очах блиснули сльози. — Не бійся, — мовив я, — я повернувся, щоб урятувати тебе. — А сам опинився в темниці, — сумно усміхнулася вона. — Послухай, — я простягнув їй листа, — ти зможеш передати це батькові? — Що це? — здивувалася вона. — Якщо пощастить, це не лише допоможе визволити мене, а й відверне твій шлюб із Лоренцо. — А якщо ні? — перепитала вона. Та в її очах уже світилась іскорка надії. — Тоді я втечу. Не знаю як, але знайду спосіб. І тоді ми з ним поговоримо інакше. Вартовий, який увесь цей час уважно спостерігав, промовив, що час побачення скінчився. Під конвоєм я повернувся до своєї тісної камери. Я сподівався, що послання Родріго не тільки переконає дона Жозе заступитися за мене, а й відкриє йому очі на справжню суть Лоренцо. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/31 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Ніч уже поглинула залишки вечірнього світла. Ми обережно увійшли в захищену бухту, де на слабких хвилях гойдався корабель. З борту долинали п’яні голоси. Шлюпку ми пришвартували з протилежного боку бухти, заховавши в густих заростях. Потім рушили до пагорба, що височів над берегом. На його вершині жовтіло світло. Там була хатина, ймовірне місце, де тримали маркіза. Пробираючись крізь чагарники, ми вийшли на невелику галявину, всіяну поодинокими високими кущами. Вони стали нашим тимчасовим укриттям, коли з темряви виринули кілька фігур. Двоє озброєних людей пройшли зовсім поруч. З уривків розмови ми дізналися, що Лоренцо, капітан судна, яким виявився не хто інший, як Хайме, помічник сеньйора Огірре, та ще кілька людей залишились у хатині з маркізом. Коли охоронці зникли в темряві, ми рушили вперед. Будиночок стояв освітлений, а навколо нього неквапливо походжав вартовий із мушкетом. Нам вдалося підкрастися. Його спроба підняти тривогу виявилася марною, вже за мить зброя опинилася в руках Августо, а сам страж лежав у кущах, безпорадно борсаючись у мотузках. Підкравшись до вікна, ми зазирнули всередину. Сеньйор Жозе сидів на стільці, міцно зв’язаний. Руки та ноги стягнуто мотузками. Обличчя його залишалося зібраним, хоч і змарнілим. Перед ним, із перекошеним від люті обличчям, стояв Лоренцо, розмахуючи перед носом маркіза якимись паперами й сиплючи образами на адресу маркіза та його доньки. Поряд з ним стояв знайомий нам Хайме, а також зрадник-управитель. Обидва виглядали самовдоволено. Позаду стояли ще двоє кремезних головорізів із бойовими сокирами. Ще троє лиходіїв сиділи за столом, та щось тихо обговорювали. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/33 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Ми рушили до похмурої, високої будівлі з вузькими, мов щілини, вікнами. Мене провели довгими коридорами, іноді зупиняючись. Усюди стояли озброєні вартові, що пильно стежили за кожним входом і виходом. Втеча звідси була приречена на провал. Залишалося тільки сподіватися, що мене просто допитають і відпустять. Кожен мій крок лунав, наче вирок. Кам’яна підлога, холодна тиша, байдужі погляди охоронців. Усе це стискало груди, не даючи вдихнути на повні легені. Це лише допит? Чи вже шлях до в’язниці? А може й до страти? Я знову й знову прокручував у голові розмову в порту. Чи не був надто незграбним у брехні? Чи не видав себе якимсь необережним словом, жестом, тоном? А якщо вони вже все знають? Якщо Оґірре повернувся і сказав більше, ніж я припускав? Якщо Лоренцо переконав свого дядька, що я — зрадник і пірат? Я тримав голову високо, але всередині все тремтіло. Та найбільше я боявся не за себе. Я хвилювався за них. За Фернандо і його товаришів. За те, що через мене їх вистежать, схоплять, кинуть за ґрати. Але найбільше — я боявся за неї. Селену... Чи не тримають її зараз у тому самому домі, як у золоченій клітці? Чи не вмовляє її маркіз дати згоду на шлюб із Лоренцо? А може, вже змусили? Може, вона вже не вільна? Я пам’ятав її очі — тоді, під час нашої останньої зустрічі. У них була рішучість… і страх. Вона не з тих, хто легко здається, але в цьому світі воля жінки часто нічого не варта. Її можуть зламати — тиском, брехнею, погрозами. Може, саме для цього мене й затримали? Щоб прибрати останню перешкоду на шляху до весілля? Якби тільки я міг побачити її ще раз. Почути її голос. Сказати, що не зрадив. Що все ще пам’ятаю кожен дотик, кожен її погляд… Мене могли засудити, ув’язнити, навіть убити. Але думка про те, що вона зараз, можливо, стоїть поруч із Лоренцо, змушена всміхатися, коли душа кричить, була для мене нестерпною. І найстрашніше те, що я нічим не міг їй допомогти. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/29 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно я переступив поріг, як мене обійняла Селена. Її руки тремтіли, на очах блищали сльози. Вона була вдягнена в потерту, трохи замащену сукню служниці. Та навіть у такому одязі вона виглядала чарівно. Я мимоволі затримав подих. Вигини її тіла, майже приховані грубою тканиною, не ставали менш привабливими. Навпаки — за цією скромною подобою крилася така краса, що жодна пані в дорогій сукні не зрівнялася б із нею. В її постаті не було фальші, не було штучної манірності. Лише природна грація, справжня жіночність і вогник у глибоких очах, які шукали в мені захисту. В ту мить вона була прекраснішою за всіх, кого я колись бачив. І водночас — беззахисною, як зранений птах. — Як добре, що ти нарешті прийшов… Я боялася, що вони знайдуть мене навіть тут, — схлипуючи, прошепотіла вона. — Хто? Що сталося? — стривожено спитав я і подав їй кухоль води. Селена зробила кілька ковтків, але руки все ще тремтіли. Потім знову заплакала. — Цей чоловік… Лоренцо. Він зайшов надто далеко, — промовила вона. — Я не дозволю скривдити тебе, — прошепотів я. — Якщо він сунеться сюди, матиме справу зі мною. Вона трохи заспокоїлась. Подивилася мені в очі глибоко, довірливо, та нарешті розповіла, що сталося. — Сьогодні зранку до батька прийшов Лоренцо з якимись чоловіками. Я не чула всієї розмови, але з самого початку було зрозуміло, що це не просто візит. Вони говорили різко. Лоренцо лютував, бо батько остаточно відмовив йому в шлюбі зі мною і просив залишити нашу родину в спокої. Він почав сипати образами та погрозами. На це батько відповів, що той ще має дякувати, що його темні справи не стали відомі алькальду. А потім сталося найстрашніше. Вони схопили мене й почали шантажувати батька. Мовляв, відвезуть мене на корабель, якщо він не підпише якісь папери. Тато кинувся на Лоренцо, а я скористалася миттю, вирвалася й втекла. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/32 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля