Більшість членів команди, лише посміювалися над тими, хто був жорстоко побитий. Пускали зловтішні жарти, в той час, як вони знемагали від болю. Фернандо не належав до боязких — йому не раз доводилося пускати кров супротивнику в сутичках. Але навіть він відчував огиду, коли чув глузування з чужого горя. Одне — дати відсіч нахабному фанфарону в п’яній бійці, зовсім інше — знущатися з беззахисної людини. Корабель дедалі більше віддалявся від рідних берегів. Увечері, лежачи в гамаку, Фернандо згадував Габріелу. Його не полишала тривожна думка: а що, як її таки змусили стати до шлюбу? Це цілком було в дусі тих людей… Роздуми перервав окрик: капітан наказував усім піднятися на палубу. Там уже зібралася майже вся команда, чекаючи подальших вказівок. Капітан стояв на шканцях, поруч з офіцерами. — Здається, на нас чекає весела справа, — зловісно усміхнувся високий одноокий моряк. Фернандо вдивився вдалеч і помітив на горизонті невелике судно, що неквапом йшло по хвилях. — Чиє це судно? — запитав він. — Та яка різниця, — буркнув той самий моряк. — Схоже на торговця. І, глянь, не з порожніми трюмами. — Це ж торгове судно, — задумливо проказав Фернандо. — І що з того? — перебив інший матрос. — Ти що, справді думав... Але він не встиг договорити — капітан різко віддав наказ готувати абордажні кішки. Фернандо й без слів усе зрозумів. Чутки про те, що капітан «Помсти» не цурається піратства, виявилися чистою правдою. Без жодного прапора, без пізнавальних знаків корабель нісся на свою здобич, яка нічого не підозрювала. Відстань стрімко скорочувалась, і вже за мить судна опинилися на гарматному пострілі. З рухів на палубі торговця стало зрозуміло — там нарешті помітили небезпеку. Але було запізно. «Помста» зробила кілька попереджувальних залпів. Після цього корабель зупинився, вочевидь усвідомивши, що опиратися — марно. — О, вони швидко второпали, — капітан самовдоволено потер руки. — Краще вже добровільно віддати монети, ніж вирушити годувати акул. Читати за посиланням: https://arkush.net/book/1202/3 https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4729969&p=1 Приємного читання! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн

#новий_розділ — В мене ще одне запитання, — знову озвався той самий старий, що наполягав на ремонті судна. — Та щоб тебе акула всрала, старий! — загорлав один із піратів. — Може, вже закриєш свою пащу? Фонсека б тобі вже шкіру зідрав за таке бурчання! — Вгамуйся, Рамоне! — рикнув Фернандо, не підіймаючи голосу, але так, що всі миттю втихли, — Фонсека тут більше не наказує! Тепер я капітан, і мені вирішувати кого слухати, а кого ні! Говори, старий, тільки коротко. І, трясця, як тебе взагалі, звати? — Луїш Негредо... або просто Пекучий Луїш, — злегка всміхнувся той. — Так мене прозвали після того, як я в останню мить вистрибнув із судна, яке спалахнуло й рвонуло, мов порохівниця. Так от, до справи: чи не варто нам змінити назву нашого корабля? — Діло кажеш! Якось вилетіло з голови, що слід перейменувати судно! У кого які ідеї? — Нехай лишається стара назва! — закричав широкоплечий мулат, що стояв поруч зі мною. — А я б поміняв! — тут же заперечив хтось із натовпу. Кілька хвилин на палубі тривала безглузда суперечка. У повітрі лунали лише глузування та обопільні прокльони. — А ти сам що скажеш? — звернувся Фернандо до Луїша. — Не думаю, що вам сподобається моя ідея, — відказав той, хитро всміхаючись. — Може й не сподобається. Але в тебе вона принаймні є. Викладай! — Коли ще молодий був, ходив на піратському судні... — трохи замріяно почав той. — Якось під час страшної грози ми взяли жирного купця. Підійшли тихо, мов привиди, та як навалилися — навіть він, бідолаха, не зрозумів, що сталося. Наш капітан тоді тільки й сказав: "Це була справжня блискавка". От і думаю: чому б нашому бригу не стати "Блискавкою"? Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/18 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри

‼️Важливе оголошення для всіх манґалюбів: передзамовлення відкрите‼️ Хапайте свої рюкзаки й гаманці — у нас новий рейд на улюблені історії: • «Наречена чаклуна». Том 5 — магія уже чекає! 🪄 • «Дівчинка з того боку». Том 5 — світло й тінь продовжують свій танок. 🌓 • «Сміх під захмареним небом». Том 2 — ще більше пригод і посмішок (і мечів!). 🏯 • «BLAME!». Том 4 — хай живе постапокаліпсис! ☢️ А ще: • Манґа «Ніч живих Нявців». Том 1 — котики, темрява і… ще більше котиків! 🙀 • Новела «Вовчиця і Прянощі» Том 1 — економіка, романтика й вовчі вушка в одному флаконі. 🐺 🎉 Передзамовлення вже відкрито, а історії очікуємо в другій половині червня. І головне — зараз усе це можна придбати за акційною ціною! [ТИЦЯЙ, ЩОБ ЗАМОВИТИ]: https://molfar-comics.com/product-category/poperednye-zamovlennya/ Не відкладайте на потім — деякі пригоди самі себе не замовлять!😻

#новий_розділ Попри вмовляння товаришів, Фернандо залишився непохитним. У його очах не було люті — лише крижана рішучість. Він прийняв виклик і погодився на поєдинок. Матроси мовчки розступилися, утворивши імпровізоване коло. Напруга висіла в повітрі, мов перед бурею. Друзі Фернандо гучно підбадьорювали свого ватажка, дехто ж тихо робив ставки. Поєдинок почався стрімко. Фонсека, очманілий від гніву та приниження, рвонув уперед, махаючи шаблею, мов скажений. Здавалося, якби перед ним стояв менш досвідчений боєць — він розрубав би його за лічені секунди. Але Фернандо, спокійний і зосереджений, ніби граючись, відбивав атаки.. Його рухи були різкі та впевнені. Здавалось, він не бився з оскаженілим супротивником, а просто відпрацьовував рухи, як під час наших тренувань. На відміну від нього, Фонсека з кожним невдалим ударом усе більше втрачав самовладання. Його обличчя почервоніло від люті. Я помітив хитру посмішку, на обличчі товариша. Він в черговий раз вправно відбив атаку. Ще один обманний рух — різкий випад... і шабля Фонсеки з брязкотом полетіла на палубу. Матроси загуділи, вітаючи капітана, та зловтішаючись з його супротивника. Проте коли Фернандо обернувся спиною Фонсека схопив кинуту зброю та кинувся ззаду. Але Фернандо, немов відчувши небезпеку, різко відскочив, блискавично розвернувся й зробив вирішальний випад. Цього разу лезо глибоко врізалося в плече негідника. Той застогнав і впав, зціпивши зуби від болю. — Підлий щур! Звик знущатися з беззахисних, — кинув йому Фернандо. — У чесному двобою ти здатен лише на підлість! Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/17 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

Наступний розділ Скарбів Мігеля вже на Аркуші: Напередодні вечора, який мав вирішити долю нашої справи, я не міг не побачитись із Селеною. — Ось і настав цей день, — сумно промовила вона, трохи схлипуючи. — Невже ми більше не побачимось? Я деякий час мовчав, не знаючи, що відповісти. Звісно, я сподівався повернутися. Навіть якщо без грошей, то хоча б не як пірат, засуджений до страти. Я уявив, як іду до її батька просити її руки. Та розумів: у найкращому разі почую сміх і зневагу. Особливо після всього, що наговорив на мене Лоренцо. — Я не знаю, що буде зі мною далі, але скажу лише одне: в мого серця не буде іншої господині, окрім вас. — Не кажіть нічого, — прошепотіла вона й простягнула мені невеликий медальйон. — Мама подарувала його мені, коли я була ще зовсім дитиною. Нехай він нагадує вам про мене та оберігає вас. Я прийняв подарунок і пообіцяв берегти його. — Повертайтеся живим і неушкодженим, — мовила вона після паузи, пильно дивлячись мені в очі. У її погляді було щось особливе, ніби вона хотіла щось сказати, та не наважувалась. Я обійняв її, м’яко провівши рукою по волоссю. — Ви не розповідаєте мені всього, але я відчуваю, що ви замислили щось небезпечне. Я не наважувався відкрити всю правду, бо не хотів лякати її. Але й брехати не міг. — Звідки ви це зрозуміли? — По ваших очах. — Я мушу врятувати товаришів, які потрапили в біду, і ще дещо знайти. Але про це ніхто не знає — окрім вас. — Я ніколи не була балакучою. Тим більше якщо це ваша таємниця. — Знаю, моя люба, — прошепотів я, ніжно торкаючись її спини. — То Лоренцо не брехав, коли називав вас піратом? — Якщо я повернуся — розповім вам усе. Від самого початку й до кінця! — Чекатиму і молитимусь за вас. — Я зроблю все, щоб повернутися й врятувати вас від Лоренцо. Ми ніжно поцілувалися і розійшлися. Селена пішла додому, де на неї вже чекала Луїза, яка приховувала від сеньйора Жозе, правду про наші зустрічі. Я ж вирушив до міських воріт, де мав зустрітись зі Стівом та Діогу. Всю дорогу я відчував на вустах слід її поцілунку, намагаючись якомога довше зберегти його у пам’яті. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/16 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #черруа #вітрильник #фехтування #шабля

Кухарка з помічниками працювали весь день, щоб вразити запрошених. На столі парувала запашна баранина, стояла миска з популярним рисовим пюре з м’ясом та смаженим свинячим салом. На одній позолоченій таці — величезна смажена риба, на іншій — індик із хрусткою скоринкою. Подавали найкраще вино з родинного погребу — те саме, що довго чекало особливого випадку. А на десерт — шоколад та розкішний пиріг, прикрашений зацукрованими фруктами. Та всі ці наїдки, блиск келихів і світські розмови здавалися Габріелі чужими. Її думки знову й знову поверталися до Фернандо. Чи живий він? Чи згадає її? І головне — чи ще встигне повернутися, перш ніж усе буде втрачено?.. Кухарка з помічниками працювали весь день, щоб вразити запрошених. На столі парувала запашна баранина, стояла миска з популярним рисовим пюре з м’ясом та смаженим свинячим салом. На одній позолоченій таці — ве    Та всі ці наїдки, блиск келихів і світські розмови здавалися Габріелі чужими. Її думки знову й знову поверталися до Фернандо. Чи живий він? Чи згадає її? І головне — чи ще встигне повернутися, перш ніж усе буде втрачено?..    — Доцю, ми тут зібралися, щоб обговорити деталі твого вінчання з доном Андреашем, — звернувся до неї батько з усмішкою, яка здавалася більше напруженою, ніж щирою.    — Але ж я не давала згоди... — тихо, але впевнено відповіла Габріела.    — Послухай, кохана, - перебив її наречений, — ми з твоїм батьком вже все вирішили. Тобі не варто більше сперечатися.    — Не кажи дурниць, дівчинко, — втрутилася сеньйора Кларисса, — ще втратиш такого вигідного нареченого.    — Ось самі за нього і виходьте, — несподівано для самої себе різко випалила Габріела.    — Як ви смієте! — обурено вигукнула сеньйора.    — Прошу вибачити моїй доньці, — поспішно втрутився дон Густаво, — ви ж розумієте, доно Клариссе, закохані іноді сваряться, потім миряться. Не звертайте уваги. Упевнений, моя дівчинка добре усвідомлює, якою впливовою особою є дон Андреаш, і тільки чекає, коли нарешті стане його дружиною..    —  Я гадав, ви вже як слід поговорили з нею, — з холодною ноткою в голосі прошепотів дон Андреаш батькові.    — Крихітка просто хвилюється через майбутнє весілля, ось і поводиться трохи емоційно. Ви ж знаєте, як це буває з дівчатами, — намагався згладити ситуацію дон Густаво.     — Я дуже сподіваюся, що ставши моєю дружиною, вона нарешті приборкає свій норов, — сухо кинув дон Андреаш.    — Заведіть собі краще служницю, якщо бажаєте, щоб вас у всьому слухалися, — гордо й твердо відповіла Габріела, не зводячи з нього погляду.    — Дівчинко, ви ще такі юні й багато чого не розумієте, — знову почала сеньйора Кларисса, а Габріела, зніяковівши, прошепотіла щось схоже на вибачення й, не стримуючи сліз, кинулася з кімнати. Вона бігла, ніби від самої реальності, що з кожною хвилиною ставала дедалі жорстокішою. У своїй кімнаті, вона впала на ліжко й розридалася так, ніби її серце розірвалося. Читати за посиланням: https://arkush.net/book/1202/3 https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4729969&p=1 Приємного читання! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн

#новий_розділ Дон Рікардо був людиною трохи грубуватою, різкою на слово. Та за цією суворістю відчувалася справжня шляхетність. Його обличчя, порите зморшками, зберігало сліди багатьох поневірянь і небезпек.. А втім, як розповідав він сам, починалося все в його житті доволі безхмарно. Рікардо здобув хорошу освіту і мріяв присвятити життя науковим дослідженням. Але доля розпорядилася інакше... На одному світському вечорі у нього виникла гучна сварка через даму з одним впливовим чоловіком. Рікардо намагався згладити конфлікт, та опонент, знаний майстер шпаги, наполіг на дуелі. Мабуть, прагнув укотре похизуватися своєю вправністю перед численними знайомими. Спочатку поєдинок складався на його користь. Рікардо змушений був відступати, захищаючись і відбиваючись. Лише зрідка він дозволяв собі обережні випади. Його опонент атакував завзято й красиво. Та саме зверхність та надмірна самовпевненість зіграли з ним злий жарт. Одного разу, обравши слушний момент, Родріго завдав удару. Цього виявилося достатньо: його супротивник отримав серйозну рану, а він відбувся кількома подряпинами. На жаль, на цьому його випробування не закінчилися. Навпаки — вони лише почалися. Принижений суперник не пробачив йому ганьби. Заручившись підтримкою своїх впливових друзів, він домігся видачі ордера на арешт Рікардо за сфабрикованими звинуваченнями. Рятуючись, мій наставник мусив тікати з батьківщини. У Франції йому вдалося знайти тимчасовий притулок і сісти на корабель, що прямував до Еспаньйоли. А там він потрапив у рабство, до дуже жорстокої людини. За його словами, це були найжахливіші часи в його житті. Удари батога сипалися на нього за найменшу провину, а частіше — просто за забаганкою хазяїна. Одного разу, коли господар, добряче захмелілий після якоїсь вдалої справи, валявся непритомний, Рікардо зібрав усю свою відвагу й утік. Кілька тижнів він блукав лісами — обірваний, із закривавленими ногами, змучений до краю. Кожна ніч ставала випробуванням: холод, страх переслідування і дикі звірі, що, здавалося, тільки й чекали нагоди напасти. Одного дня, повністю виснажений, він натрапив на загін буканьєрів, які вистежували дикого бика. Спочатку Рікардо навіть не міг вимовити жодного слова. Лише жадібно дивився на їжу, не розуміючи, що чекає на нього далі. Та мисливці виявилися добрішими, ніж він міг сподіватися. Вони дали прихисток і, довідавшись про його минуле, не стали повертати бідолаху назад у рабство. Натомість запропонували роботу: допомагати обробляти шкури та в'ялити м'ясо. Найстарший серед них, товаришував з відомими морськими розбійниками. Його зацікавили знання Рікардо в навігації. Через це він запропонував йому місце на кораблі. Рікардо навіть не роздумував.. Так почалися зміни на краще: із раба він став навігатором на кораблі, яким командував мій старий знайомий Мігель. Більше знаний серед піратів як Мігель Барбадоський. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/19 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри

#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

#культура #поезія #музика #аналітика МУР випустив у всеукраїнський прокат фільм-мюзикл «Ти (Романтика) в кіно». Фільм є записом однієї з вистав проєкту МУР у МЦКМ. А в основі вистави пісні на вірші українських класиків - Павла Тичини, Володимира Сосюри, Михайля Семенка та інших. В МУР переконані, що «задали тренд» на популяризацію української літератури під час повномасштабного вторгення. Щоправда, пісні, в основі яких поезії українських класиків, існували задовго до того, як вони зацікавили широкого слухача. Від одних поезій ми відчуваємо сироти по тілу, інші ж набивають оскому від крінжі. Нині хіба ледащий не намагався адаптувати вірші класиків у свою музику. Та що з цього якісне, а що лише кількісне? Спеціально до прем'єри в кінотеатрах «Ти (Романтика) в кіно» у новому випуску «Artилерії» ведуча Юлія Ткачук разом із представниками МУР, «Пиріг і Батіг» і DakhTrio спробує з'ясувати: де межа між популяризацією поетів-класиків і відвертим паразитуванням на чужому авторитеті? https://youtu.be/aysrSl2RiKo

#вистави На сцену повертається мюзикл «Ти [Романтика]» Це більше, ніж вистава. Це історія про тих, хто мріяв і творив українське — попри страх, попри темряву, попри все. Курбас, Хвильовий, Тичина, Вишня, Сосюра. Живі, сильні, закохані, трагічні. Постаті епохи, яку ми не маємо права забути. «Ти [Романтика]» — коли мистецтво стає боротьбою. Квитки: 📍5 травня - Київ https://concert.ua/uk/event/mur-romantyka-05-05 📍6 травня - Київ https://concert.ua/uk/event/mur-romantika-06-05 📍19 травня — Львів https://concert.ua/uk/event/mur-myuzikl-ti-romantika-lviv 📍20 травня — Тернопіль https://concert.ua/uk/event/mur-myuzikl-ti-romantika-ternopil 📍4 червня — Полтава https://concert.ua/uk/event/mur-myuzikl-ti-romantika-poltava 📍5 червня — Дніпро https://concert.ua/uk/event/mur-myuzikl-ti-romantika-dnipro