Є люди, які ходять у театр. Є ті, що займаються спортом. А є рибалки. У них свої обряди, свої святині, свої заклинання і навіть свої великомученики, які сидітимуть по пояс у холодній воді й уперто віритимуть, що сьогодні точно клюне. Усе починається з вечора задовго до світанку. Коли нормальні люди ще бачать десятий сон, на кухні рибалки розгортається штаб справжньої спецоперації. Він перевіряє вудки, волосінь, гачки, поплавці, грузила, дзвіночки, приманки, прикормку, термос, складаний стілець, ароматизатори, дощовик, гумові чоботи, запасний дощовик, запасні чоботи і ще двадцять сім речей, про призначення яких знає лише сам рибалка та, мабуть, Господь Бог. Коли будильник дзвонить о третій ранку, рибалка вже на ногах. На берег він приходить із таким спорядженням, ніби збирається не на карася, а визволяти планету від прибульців або щонайменше полювати на тигра. Якщо підрахувати вагу всього, що він приніс, то легше й дешевше було б узяти саму рибу з магазину. Але це було б надто просто. Де ж тоді романтика?І Oсь починається полювання. Рибалка сідає і завмирає. Людина, яка вдома не може п'ять хвилин вислухати дружину без телефону в руках, раптом стає пам'ятником терпінню. Минає година, дві, три... З боку здається, що людина медитує. Насправді ж вона веде жорстку психологічну дуель із карасем. Світ може закінчитися, метеорит — упасти, цивілізація — зникнути, але якщо в цей момент клюне, він про це дізнається останнім. Десь там, під водою, риба живе своїм спокійним життям. Вона просто прокинулася, хотіла поснідати, поплавати серед латаття або мовчки подивитися на водорості. Але ні. На неї вже чатують. Перед її носом починає звисати підозріло смачний черв'як. Їй пропонують його так настирливо, що будь-який продавець на базарі позаздрив би. — Безкоштовно? — думає риба. І саме ця думка вже століттями губить не лише людей. І ось... поплавок здригнувся. Усе! Серце калатає так, ніби на тому кінці сидить щонайменше крокодил або морське чудовисько. Підсікання з таким завзяттям, що ледь не тріщить вудлище! Боротьба! Адреналін! І урочистий вигук, який чути на сусідньому березі:— Є! Оце звір!Нарешті перемога. Щоправда, переможений важить менше, ніж ключі від квартири або бутерброд, який рибалка з'їв дорогою до водойми. Карась дивиться на рибалку своїми круглими очима, ніби хоче сказати: Серйозно? Ви привезли півмагазину спорядження, прокинулися серед ночі й просиділи чотири години, щоб упіймати мене?Але рибалка вже абсолютно щасливий. Він фотографує здобич із різних ракурсів, потім фотографується разом із нею і терміново телефонує друзям: «Бачив би ти, який кабан!». Далі починається найцікавіше. До вечора ця риба у спогадах трохи підростає. Через тиждень вона збільшується вдвічі й уже ледь не вириває вудку з рук. А до зими вона перетворюється на підводного велетня, який мало не перевертав човен і дивився на героя поглядом морського дракона. І найдивніше, що всі інші рибалки уважно слухають і кивають. Вони знають, що це неправда, але мовчать. Бо в кожного в запасі є свій карась, який колись важив кілограмів із двадцять. Та дивно інше. Рибалка зовсім не сердиться, якщо не впіймає взагалі нічого. Він повертається додому засмаглий, покусаний комарами, втомлений, але абсолютно задоволений, і каже:— Гарно відпочив. І справді. Здається, що риба тут узагалі ні до чого, і справа була зовсім не в ній. Рибалка їде не за кілограмами м'яса. Йому просто іноді життєво необхідна ця втеча від міської метушні: світанок над тихою водою, запах очерету, гарячий чай із термоса, мовчання, яке нікого не ображає, і наївна, майже дитяча віра, що ось-ось поплавок зникне під водою.А риба... Вона просто працює безкоштовним психотерапевтом без диплома. І, на відміну від людських спеціалістів, бере за свої послуги лише одного необережного черв'яка та ще одну дивну історію, яку ввечері обов'язково розповість своїм малькам: — Діти, сьогодні я бачила дивну істоту. Сиділа на березі шість годин, мерзла, мовчала, дивилася на воду і ну ду-у-уже хотіла зі мною познайомитися! -------------------- https://arkush.net/user/16240