ВМЧ. ПАРАСКЕВИ-П'ЯТНИЦІ Було це за імп. Діоклетіана. У м. Іконії жила в дуже багатій сім'ї дівчина Параскева, християнка. Батьки померли, і Параскева почала витрачати своє майно на нагих, голодних, подорожніх. Вона вирішила присвятити життя Христу і навертала інших людей. Невіруючі схопили її і побили, а потім кинули до в'язниці. У той час в Іконію прийшов один воєначальник, котрого прислав імп. Діоклетіан, щоб знищити там усіх християн. Йому донесли на Параскеву. Воєначальник був захоплений красою дівчини. Вона назвалася, і сказала, що ім'я її означає «п'ятниця», бо саме у цей день вона народилася. І сповідала перед ним Христову віру. Той запропонував скласти жертву ідолам, а потім він візьме її за дружину. «Я маю Жениха на небі, Ісуса Христа, тому іншого чоловіка не потребую», - відказала свята і плюнула йому в обличчя. Кат наказав її мучити. Потім, ледве живу, кинув у темницю. Вночі з'явився ангел і в ім'я Господа зцілив її рани. Зранку варта знайшла Параскеву здоровою: на її тілі не було жодної рани. Злякавшись, вартові сповістили про це воєначальника. Той здивувався, побачивши Параскеву, і вирішив, що це диво від ідолів, і звелів вести її до капища. Силою молитви святої усі ідоли в храмі попадали і розбилися. Після допиту Параскеви кат наказав знову мучити її нещадно, обпалюючи вогнем. За молитвою святої ангел запалив сильний вогонь і знищив багато беззаконників. Тоді увірувало у Христа багато людей, що бачили це. Кат спішно наказав усікти святу мечем. З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 жовтня. -----------

ВМЧ. ПАРАСКЕВИ-П'ЯТНИЦІ Було це за імп. Діоклетіана. У м. Іконії жила в дуже багатій сім'ї дівчина Параскева, християнка. Батьки померли, і Параскева почала витрачати своє майно на нагих, голодних, подорожніх. Вона вирішила присвятити життя Христу і навертала інших людей. Невіруючі схопили її і побили, а потім кинули до в'язниці. У той час в Іконію прийшов один воєначальник, котрого прислав імп. Діоклетіан, щоб знищити там усіх християн. Йому донесли на Параскеву. Воєначальник був захоплений красою дівчини. Вона назвалася, і сказала, що ім'я її означає «п'ятниця», бо саме у цей день вона народилася. І сповідала перед ним Христову віру. Той запропонував скласти жертву ідолам, а потім він візьме її за дружину. «Я маю Жениха на небі, Ісуса Христа, тому іншого чоловіка не потребую», - відказала свята і плюнула йому в обличчя. Кат наказав її мучити. Потім, ледве живу, кинув у темницю. Вночі з'явився ангел і в ім'я Господа зцілив її рани. Зранку варта знайшла Параскеву здоровою: на її тілі не було жодної рани. Злякавшись, вартові сповістили про це воєначальника. Той здивувався, побачивши Параскеву, і вирішив, що це диво від ідолів, і звелів вести її до капища. Силою молитви святої усі ідоли в храмі попадали і розбилися. Після допиту Параскеви кат наказав знову мучити її нещадно, обпалюючи вогнем. За молитвою святої ангел запалив сильний вогонь і знищив багато беззаконників. Тоді увірувало у Христа багато людей, що бачили це. Кат спішно наказав усікти святу мечем. З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 жовтня. -----------

#книжковий_відгук #Лана_читає “Опір” Трейсі Вульф Друга частина циклу з 6 книг Видавництво BookChef Ох, це була подорож тривалістю рік, оскільки книгу я почала ще минулого жовтня, але через один сюжетний поворот зробила тривалу перерву. Це друга частина циклу, і перша книга закінчилася настільки потужним кліфгенгером, що мене аж перекосило, і я терміново взялася за продовження. Друга книга фактично розвертає в інший бік всю драму першої частини. Це стосується і місця Грейс в академії Катмер, і її особистого життя, і її планів на майбутнє. Буквально з перших сторінок нас занурили в неєбовий сюжетний поворот, а потім у ще один, а потім ще… А далі стався парадокс - те, що мені так подобалося у першій книзі, а саме довгі внутрішні монологи, описи та думки персонажів, тут чогось почали дратувати. Бо стало забагато повторів та “води”. Десь на 200 сторінці ситуація вирівнялася, і книга знову “полетіла”. Попри “воду” було цікаво дізнатися, як герої порішають особисті проблеми, що не могли не виникнути після фіналу першої книги, як будуть розв’язувати інші нагальні питанні, які також виникли через фінал першої книги, які на них чекають випробування. А далі настали фінальні 150 сторінок. І це було боляче. От чесно, хотілося волати на персонажів через їхню твердолобість. Мені дуже різко перестали подобатися майже всі, бо з легкої руки авторки вони почали ухвалювати нелогічні рішення і через це нести втрати. У мене постійно виникали питання типу “Якого xyя?”, “Ну нашо?”, “Блядь, а шо, так можна було? А якого хєра так можна було???”. Фінальний твіст, принаймні один з них, я вгадала завчасно (загалом через нього і кинула торік її читати), тому він мене не шокував. А от шо шокує - я все одно читатиму продовження. Бо, трясця, все одно цікаво, як вони вирулять після цього фіналу. Питань достобіса, і хочеться відповідей)

#ШІ #реалізм #драма Квиток на зворотний зв'язок Жовтневий ранок у Вінниці завжди починався з однакового дзвону — не дзвону церков, а дзенькоту замка на дверях крамниці, яку тримала Галина. Запах мандаринів і свіжого хліба перебивав втомлений, але звичний аромат міської осені. Життя текло між графіками відключень світла та зведеннями з фронту. Галина, жінка з вічним рум’янцем на щоках, викладала яблука. Серед перших покупців була і Ольга. — Олю! Доброго ранку, сонечко! — голос Галини був гучним, але теплим. — Як там ваша Софійка? Дивлюся, ти знову «залізну леді» ввімкнула. Хоч би на вихідних собі дала спокій. — Доброго. Софійка спить. Яйця почому, Галю? Знову подорожчали? — Ольга говорила рівно, без емоцій. Її обличчя було красиве, але наче висічене з блідого мармуру. Вона завжди жила за чітким, майже військовим графіком: робота в офісі, волонтерство, донька, а вночі – нескінченні перевірки чатів. — Подорожчали, звісно! Бо що в нас не дорожчає зараз? — Галина зітхнула і тихо додала, нахилившись: — Ти там списки полонених перевіряла? Може, хтось із хлопців щось нове знає... Ольга лише похитала головою, ніби її шия була надто важкою, щоб підтримувати голову. Її світ розколовся рівно вісім місяців тому. Назар. Її Назар. Тихий інженер-програміст, що в перші дні повномасштабного вторгнення, без зайвих слів, пішов. Вдома серед інших речей від нього лишився старий сірий светр, який Ольга не прала, і недопита чашка з кімнатою у вигляді Вінницької вежі. Донька, п'ятирічна Софійка, питала не "Коли тато приїде?", а "Коли тато вийде на зв'язок?". Вісім місяців тому прийшла офіційна звістка, що їхня штурмова група потрапила під артилерійський обстріл під Бахмутом, і Назар – зник безвісти. Це не дозволяло Ользі ні поховати його, ні забути. Вона не мала права на траур, але й не мала права на повноцінну надію. Вона жила в чистилищі очікування, де щодня був рівний попередньому. Її ритуали: перевірка списків, волонтерські чати, спроба знайти хоч якісь зачіпки. Причина його зникнення була жахливо буденною і типовою для того хаосу. Під час контратаки Назара поранило осколком у ногу. Його побратим, рятуючи його, забрав його «жетон» (боячись, що його документи потраплять до ворога) і залишив Назара у підвалі розбитого будинку під опікою місцевої бабці, яка не змогла евакуюватися. Сам побратим пізніше загинув, і його свідчення не встигли внести в систему. Назар, перебуваючи на межі життя і смерті, кілька тижнів не міг рухатися, а село невдовзі опинилося у «сірій зоні». Усі дані про його місцезнаходження були втрачені. Оскільки жетон знайшли серед загиблих, Назара офіційно зарахували до "зниклих безвісти". Він просто «випав» із системи, не маючи можливості подати «квиток на зворотний зв’язок». Ольга жила цим. Вона донатила, вона працювала, вона несла доньку на собі, але щоразу, коли лунала сирена, вона сідала і дивилася на той сірий светр. Вона звикла до цього болю, як до власної шкіри, і навчилася ховати його навіть від себе. Вона була вдячна за те, що Вінниця залишалася відносно спокійним тилом, і що її донька не знає звуку прямого влучання. Але відчуття провини за цей спокій душило її. Все змінилося пізно ввечері, коли Ольга готувала дитині какао, бо світло щойно «дали». Прийшло повідомлення у «Телеграмі» з незнайомого номера. Без фото. «Оль. Це я. Назар. Я був у комі. Зараз Житомир. Вивезли сьогодні. Не знаю, як так вийшло, що я зниклий. Я скоро буду. НЕ ПРИЇЖДЖАЙ. Я сам. Не хочу, щоб на вокзалі це бачили. Я інший. Просто чекай. Приїду ввечері. Не кажи Софійці. Іди спати. Не плач. Люблю.» Ольга відчула шок. Її мозок не міг прийняти це як реальність. "Я інший" — це слово різало її свідомість. Вона, яка місяцями мріяла про дзвінок, отримала його, але не отримала дозволу на емоції. Вона зрозуміла його вимогу: він боїться її реакції більше, ніж вона сама. Він хоче побути сам, щоб «зібрати себе» для дому. Вона виконала його «наказ». Вона не поїхала, хоча Вінниця була поруч із Житомиром. Вона не сказала доньці. Вона приготувала його улюблені деруни, випрала його сірий светр і поставила свічку на підвіконня. Вона ходила колами по квартирі, немов готуючись до найважчого іспиту в житті. Її тіло було напружене, як струна. Ближче до ночі вона почула, як двері відчиняються. Це був не дзвінок, а тихий скрип. У коридорі стояв чоловік, худий, «зрізаний», із ціпком і забинтованою ногою. Він був у цивільному, у якомусь дивному, чужому спортивному костюмі, який, мабуть, видали у шпиталі. Але очі... Його очі були його. Змучені, спустошені, але живі. Ольга стояла, як той самий мармуровий пам’ятник, її мозок відмовлявся реєструвати його як реальність. Вона бачила його, але не вірила. — Олю, я тут, — голос Назара був хрипкий і тихий, він боявся зробити зайвий рух, боявся, що цей момент теж виявиться фантомом. І тут він кинув на підлогу свій старий, пошарпаний, заляпаний брудом рюкзак. Звук падіння був жорстким, реалістичним, буденним. Цей звук став якорем. Раптом, без жодного свідомого рішення, без крику, Ольга сама не помітила, як подолала відстань між ними. Її тіло, що вісім місяців було заблоковане страхом, тепер рухалося самостійно. Вона вчепилася в його шию, обіймаючи його так міцно, що здавалося, вона хоче втиснути його назад у себе. Вона не плакала — вона просто дихала ним, перевіряючи, що його вага, його запах диму і сирої землі, його биття серця — реальні. Назар обійняв її у відповідь. Він плакав не на фронті, а зараз, від тепла її рук. У ту ж мить з кімнати вибігла Софійка. Вона прокинулася від шуму, але побачила тата, якого міцно тримає мама. — Тато! Ти вийшов зі зв'язку! — крикнула дівчинка, і її крик був найголоснішою, найрадіснішою новиною для Вінниці за всі ці місяці. Вона побігла до нього і, не зважаючи на ціпок, обійняла його ногу. Вони просиділи до світанку. Назар мовчав про війну. Він лише сказав, що "там не було часу сумувати", а "тут не знає, з чого почати". Ольга мовчала. Вони просто дивилися на сплячу доньку. Назар дістав з рюкзака невеликий, обвуглений шматочок дерева, який був його оберегом. — Це — мій «квиток на зворотний зв'язок» , — сказав він. — Бачиш, я не згорів. І ти відновиш з уламків мене. Наступного ранку Ольга зайшла до крамниці. Галина її зустріла, готуючись до чергового розпитування. — Олю, ти знову наче не спала. Але... очі! Вони не мармурові! — здивовано прошепотіла продавчиня. Ольга купила свіжого хліба і теплих мандаринів. — Назар, — вона відповіла. — Він вдома. Комісований. Все добре. І цей спокійний "квиток на зворотний зв'язок" був ціннішим за всі світові новини. Надія перемогла невідомість.

🔋 Ціни на зарядні станції різко зросли: окремі моделі подорожчали до 61% за півтора місяця Після масованих атак у жовтні попит на зарядні станції в Україні зріс, а з ним — і ціни. За даними аналітичного відділу Forbes Ukraine, середня вартість топових моделей піднялася на 28%. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

НЕБЕЗПЕЧНА ПОДОРОЖ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #brovarysport @brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

Акрокоринф Акрокоринф - це одна з найвражаючих фортець Греції та головна визначна пам'ятка Коринфа. Вона височить над містом на висоті понад 570 метрів і століттями служила природним захистом регіону. Акрокоринф - одна з найвражаючих фортець Греції і головна визначна пам'ятка Коринфа. Вона підноситься над містом на висоті понад 570 метрів і століттями служила природним захистом регіону. Перші укріплення тут з'явилися ще в VII столітті до н.е., коли на вершині пагорба знаходилося святилище богині Афродіти. Пізніше, в IV столітті до н.е., укріплення були значно розширені і стали важливою частиною оборони стародавнього Коринфа. За часів Філіпа II і Олександра Македонського фортецю укріпили, перетворивши її на стратегічний опорний пункт, що контролював Коринфський перешийок. Після руйнування міста римлянами в 146 році до н. е., фортеця була відновлена і використовувалася як військовий пункт в римський період. За часів Візантії (з VI століття н.е.) Акрокоринф стала потужною фортецею з декількома лініями стін, а після захоплення міста франками в 1210 році і османами в 1458 році її неодноразово перебудовували і посилювали. Джерело https://psahno.com/uk/places/akrokorinf #пелопонесс #арголіда #греція #коринф #історіякоринфа #історіяостровакос #історичнімісця #цікавімісця #кудипітивкоринфі #щоподивитисявкоринфі #немія #море #пляж #відпочинок #акрокоринф #подорож #островигреції #стародавнємісто #стародавнємістонемія #стародавнягреція

Всесвітній день макаронів Що це за день? Макарони — улюблена їжа і дорослих, і дітей практично в усіх куточках світу. В більшості країн різні види макаронних виробів об’єднані однією назвою — паста, що в перекладі з італійської означає тісто. Макарони є складовою частиною багатьох кулінарних рецептів. Це чудовий гарнір до м’яса, риби та овочів. А якщо поєднати пасту з соусом, вона стає повноцінною стравою. Якісні макарони виготовляють з пшениці твердих сортів, тому їх можуть включати до свого меню навіть прихильники здорового способу життя. Мало хто знає, але макарони мають своє власне свято. 25 жовтня кожного року у світі відзначають Всесвітній день макаронів. Започаткували його на Римському конгресі виробників пасти в 1995 році. Як виникла ідея відзначати Всесвітній день макаронів? Макарони — дуже давній винахід людства, точний час та місце появи якого встановити неможливо. Вважають, що макаронні вироби з’явилися відтоді, як люди навчилися вирощувати пшеницю та виготовляти борошно. В єгипетських пірамідах знайшли зображення макаронів, що датуються IV тисячоліттям до нашої ери. Знайдені археологами на території Давньої Греції качалки та ножі для нарізки тіста свідчать про те, що макарони існували й там. Багато істориків вважають, що в Італію макарони привіз Марко Поло з Китаю в 1292 році. Взагалі паста стала популярною в епоху великих географічних мандрівок та відкриттів. Під час довгих подорожей у людей виникла потреба в такому продукті, який довго зберігається, не дуже багато важить і при цьому не втрачає своїх властивостей та поживності. У XVI столітті в Італії вже створилися асоціації виробників макаронів зі своїми правилами та статутами. В різних містах були свої методи приготування тіста. Звісно, застосовувалася ручна праця, процес був досить довгим та складним, тому й коштували макарони досить дорого. Часто вживати їх могли дозволити собі тільки багаті люди. В XVII столітті ситуація почала змінюватися — з’явилися механічні пристрої для виготовлення макаронів, також виникли умови для розповсюдження твердих сортів пшениці. Це стало основою для дешевого виробництва макаронів та їхньої доступності. Цей продукт став повсякденним у меню італійців. У XVIII столітті Катерина Медичі познайомила з макаронами французів, і відтоді вони стали здобувати визнання в усіх країнах. На початку XX століття відкриття електричного струму дозволило створити електромашини для замісу тіста та спеціальні камери для сушіння макаронних виробів. Завдяки цьому виробництво пасти більше не було обмежене регіонами зі спекотним кліматом. Кількість продукції незрівнянно збільшилася, а процес став повністю автоматизованим. В Україні здавна є відомими та улюбленими національні страви з тіста, що нагадують італійську пасту — галушки, локшина, кльоцки, ліниві вареники. За різними даними, зараз у світі існує від 400 до 600 видів пасти. З кожним роком цей асортимент розширюється за рахунок додавання овочевих добавок, збагачення вітамінами й мінералами та використання нетрадиційної сировини. Наприклад, для людей з алергією на глютен макарони виробляють з рисового або кукурудзяного борошна.

Найнижча ціна: хімічна грілка для рук та ніг🙌 ❄️ Холод не питає — він просто пробирає до кісток. Руки, ноги чи спина мерзнуть і весь комфорт зникає. 🔥 Хімічна грілка активується за лічені секунди та гріє до 8 годин. 🌡 Температура до 45°C — твоє особисте тепло навіть у найлютіші морози. ✅ Кріпиться до одягу чи взуття ✅ Безпечна та кліматично нейтральна ✅ Компактна й непомітна ✨ Ідеальна для спорту, роботи, подорожей та відпочинку в горах. 💰 Найнижча ціна в Україні — переходь у дірект або на сайт https://aff.warmtouch.com.ua/ggGmrq Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!. #грілка #хімічнагрілка #warmtouchpad #тепло #зима #холодно #комфорт #длятіла #дляніг #длярук #теплийподарунок #грілкадлярук #грілкадляніг #грілкадлятіла #грілкахімічна #зробленовукраїні #українськийбренд #акція #акция #знижка #виробництвовукраїні

💖Подорож крізь розбите серце, зцілення та пошук того, хто доповнить вашу душу. 🎶 Співайте разом, відчуйте кохання та дозвольте долі взяти на себе ініціативу… 🌟