МЧ. КОНОНА ІСАВРІЙСЬКОГО

Св. мч. Конон Ісаврійський (?-250) народився у Віфанії, селищі, розташованому поряд з Ісаврією (нині Туреччина), жителі якої прийняли християнство від ап. Павла. Св. Конон з юності сподобився особливого заступництва архістратига Михаїла, який являвся йому і допомагав у важких обставинах його життя.
За наполяганням батьків Конон був заручений з дівчиною Ганною, яку після весілля переконав залишитися дівою. Молоде подружжя жило як брат із сестрою, присвятивши себе Богові. Св. Конон привів до християнської віри і своїх батьків-язичників. Його батько, св. Нестор, за викриття ідолопоклонників прийняв мученицьку смерть.
Рано поховавши матір і дружину, св. Конон продовжував служіння Богові, цілком присвятивши себе чернечим працям. У похилому віці подвижник був прославлений дарами чудотворінь. Завдяки його проповіді і чудесам багато язичників навернулися до Христа.
Коли в Ісаврії почалися гоніння на християн, одним з перших постраждав св. Конон. Його піддали жорстоким тортурам за відмову принести жертву ідолам. Проте жителі Ісаврії, дізнавшись про катування святого, вирушили зі зброєю в руках на його захист, Злякавшись народного гніву, мучителі втекли, а ісавряни знайшли мученика пораненого і скривавленого на місці тортур. Св. Конон шкодував про те, що не удостоївся прийняти мученицьку смерть для прославлення Господа. За 2 роки він мирно помер і був похований біля батьків і дружини.

З відривного календаря «З вірою в душі» за 5 березня.
----------------

#поезія
Я - з України. Тут іде війна,
Тут діти- сироти і наречені-вдови..
Тут людям двадцять- в косах сивина,
І тут жінки збивають влучно дрони.

Я з того краю, де столітній дід
Несе кота з прифронтової зони.
З Народу того, що рятує цілий світ-
Стоїть намертво, як стіна бетонна.

Я - з України. Тут зчорнілі матері,
Тут діти носять ордени батьківські.
Тут сходить жито на попаленій ріллі.
Тут милості не ждуть із рук катівських.

Нам не потрібні радощі чужі
Не треба вашого. І не зречемось свого.
Бо я з того Народу, що в душі
Він носить віру у Життя і Перемогу.


Оксана Потопник