#поезія
Маю зошит маленький
із минулих часів.
В ньому почерк дрібненький
і не видно всіх слів.
В ньому дати затерті,
бо чорнило блідé.
Всі сторінки подерті
до дірòк. Та й таке...
Я його пам'ятаю
ще з колишніх часів.
Не дивлюсь. Не листаю
тих забутих чуттів.
Він і так в мою душу
врісся, корінь пустив.
Я пустила. Бо мушу...
Він моє диво з див.
В ньому вéсни пахучі
і каштанова осінь.
Дні медвяні й тягучі,
світлі, теплі та босі...
В ньому мрії й жадання
мають запах шипшини.
І забуте кохання
вабить смаком ожини.
І дощі, наче сльози,
у багряних світанках
кличуть літо і грози,
і танцюють на ґанку...
В ньому, мабуть, з пів серця,
ціла скриня любові...
І розбитих два скельця.
І душа з матіоли...
В ньому сни, що не сняться,
бродять привидом білим,
по куточках гніздяться
полинòм посивілим...
Зошит пахне травою
і хранить таїну.
Я його із собою
в інший світ заберу...
Людмила Галінська
#поезія
Маю зошит маленький
із минулих часів.
В ньому почерк дрібненький
і не видно всіх слів.
В ньому дати затерті,
бо чорнило блідé.
Всі сторінки подерті
до дірòк. Та й таке...
Я його пам'ятаю
ще з колишніх часів.
Не дивлюсь. Не листаю
тих забутих чуттів.
Він і так в мою душу
врісся, корінь пустив.
Я пустила. Бо мушу...
Він моє диво з див.
В ньому вéсни пахучі
і каштанова осінь.
Дні медвяні й тягучі,
світлі, теплі та босі...
В ньому мрії й жадання
мають запах шипшини.
І забуте кохання
вабить смаком ожини.
І дощі, наче сльози,
у багряних світанках
кличуть літо і грози,
і танцюють на ґанку...
В ньому, мабуть, з пів серця,
ціла скриня любові...
І розбитих два скельця.
І душа з матіоли...
В ньому сни, що не сняться,
бродять привидом білим,
по куточках гніздяться
полинòм посивілим...
Зошит пахне травою
і хранить таїну.
Я його із собою
в інший світ заберу...
Людмила Галінська
Українська
English
