- Я!
Більше!
Не!
Купую!
Ніяких рослин!!!
Ні зараз!
Ні взагалі!!!

Хххххххоббббба, й тут Нова пошта надсилає мені чергове повідомлення? Що на моє імʼя відправлена посилка???
Дві посилки відправлені!!!

Й ще ж не просто повідомлення?:) А єхххххидним таким голосом ті повідомлення, щоб вже уїсти мене, таку чесну, відповідальну та чемну аж до печінок???:)

Коли й як це сталося, гадки не маю?:)
Воно якось само?:)

Й це ще не все!:)
Хіба я можу відчувати себе такою не досконалою наодинці?:)
Я ж не сама така пппппташечка-курочка-пасочка?:) Як зʼясовується, трошки (чи не трошки?) притрушена?:) Я ж ще два села таких не досконалих назбирала?:) Знов же ж, це якось зненацька сталося поза зоною моєї свідомості!:)

То посилки від Галини Думанської та Hvoya Plys отримані!!!
Між новими власниками розподілені!
За що щира подяка та низький уклін!!!

Тепер дивлюся на ті саджанці й розмірковую?
Чи має сенс прям зараз, в дощ, сніг, град та зусман з загрозою заморозків пертися в квітники та все те добро садити?:)
Чи зачекати днів два-три?:)

Нуууууу так!:)
Я завжди вміла створити собі труднощів, щоб потім їх мужньо долати!:)))
Бачу ціль - не бачу перешкод!:) Це також про мене!:)

Захисник 10 км ніс пораненого росіянина мінними полями, аби обміняти його на побратима
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
https://brovaryregion.in.ua/?p=48508

Мистецтво — це єдине, що залишається після нас

Людське життя — коротке, крихке і часто непомітне в масштабі історії. Ми приходимо у цей світ, переживаємо свої радощі й трагедії, залишаємо сліди у пам’яті близьких — і зникаємо. Але є щось, що здатне пережити час, війни, руйнування і навіть забуття. Це мистецтво.

Мистецтво — це не просто картини, книги чи музика. Це спосіб, у який людина фіксує свою присутність у світі. Воно є свідченням того, що ми відчували, про що думали, у що вірили. І саме тому мистецтво стає єдиною формою безсмертя, доступною кожному, хто здатен творити.

Подивімося на приклади. Давньоєгипетські піраміди — це не лише архітектурні споруди, а й гігантський акт мистецтва. Вони розповідають про віру в загробне життя, про силу влади і про прагнення людини залишити після себе щось вічне. Імена більшості тих, хто їх будував, давно стерлися, але сама ідея — жити після смерті через створене — залишилася.

Або література. Ми не знали особисто авторів, які жили сотні років тому, але їхні слова досі впливають на нас. Вони пережили свої епохи, імперії, навіть мови частково змінилися — але сенси залишилися. Через тексти ми можемо відчути думки людини, яка давно пішла, ніби вона говорить із нами зараз.

Живопис — ще один яскравий приклад. Картини можуть пережити покоління і розповідати історії без жодного слова. Вони передають емоції, які не піддаються точному опису: страх, любов, самотність, надію. І що цікаво — кожен глядач бачить у них щось своє, продовжуючи життя твору в новому контексті.

Музика ж взагалі виходить за межі часу. Мелодія, створена десятки або сотні років тому, може викликати ті самі емоції сьогодні. Вона не потребує перекладу, не залежить від культури чи мови. Це чиста форма переживання, яка зберігається і передається далі.

Навіть у повсякденному житті люди залишають мистецтво, часто цього не усвідомлюючи. Фотографії, щоденники, дописи, малюнки — це теж сліди. Можливо, вони не стануть частиною світової спадщини, але для когось у майбутньому вони будуть безцінними. Вони збережуть голос, який інакше зник би.

Особливо це відчутно у часи криз і війни. Коли руйнуються міста і змінюються долі, саме мистецтво фіксує правду моменту. Воно стає свідченням того, що відбувалося, і способом осмислення реальності. Через вірші, картини чи пісні люди не лише переживають біль — вони перетворюють його на щось, що можна передати далі.

Мистецтво не гарантує безсмертя імені. Багато творців залишаються невідомими. Але їхні роботи продовжують жити. І в цьому є особлива краса: важливішим стає не те, хто ти був, а те, що ти створив.

Тому, коли ми думаємо про те, що залишиться після нас, відповідь проста і водночас глибока. Не слова, сказані в поспіху. Не щоденні турботи. Не навіть матеріальні речі, які з часом зникають. Залишається тільки те, у що ми вклали частину себе — мистецтво.

І, можливо, саме в цьому сенс творчості: не просто створювати, а залишати слід, який хтось колись знайде і зрозуміє.

СИСТЕМА


кожен робить що уміє
і це не завжди красиво

хтось прокладає дорогу
навіть коли вона водить по колу

хтось зберігає повагу
над катастрофою власних вагань

повне світило висить над процесом
як офіційний контроль квалітету

і тут ніхто не отримує сертифікатів

сині відтінки днів
падають плівкою на пам'ять

лінії рішень червоні
ріжуть маршрут без пояснень

білі перерви помежи словами
все накопичують вплив

хтось десь працює із формою
тільки втрачається сенс

хтось витрачає всі сили на зміст
раптом не видно структури

кожен робить що уміє
на межі навичок та випадковості

цифри не сходяться
тільки рух не зупиняється

є такі хто виміряє
і ті хто просто працює

і поміж ними немає судді

тіло утримує більше
ніж дозволяють закони природи

руки повторюють жести
навіть без певної віри

кожна динаміка в дії
не гарантує нічого

і все ж
саме із цього складається результат

не ідеальний
може не справжній

кожен робить що уміє
і цього достатньо щоб не стояти на місці


Мирослав Манюк
10.04.2026
#верлібр

Сніг, дощ та стихійні явища — така жахлива погода буде в Києві та області найближчими днями, прогнозує Український гідрометеорологічний центр.

Це означає ІІ рівень небезпечності, помаранчевий.

Мілітаризація дітей на окупованій території стає все агресивнішою. Подивіться, як рашисти готують з підростаючого покоління українців майбутнє гарматне м'ясо.
7 квітня у Бердянську вони провели конкурс «Ми – наслєднікі побєди».
Серед журі були Андрій Ковганко та Роман Старіков.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

⚡️"Молодий вчитель думає, чи йти працювати в школу на 10 тисяч": бліц з Сергієм Бабаком

В чому виникла проблема із виплатами для вчителів, що треба змінити і як утримати молодих фахівців у професії, в інтерв’ю РБК-Україна розповів голова комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради Сергій Бабак.

Головне:
Кадрова криза: лише 20% випускників педагогічних університетів йдуть працювати за фахом, що загрожує системі освіти в найближчі роки.
Хто звідки отримує виплати: держава фінансує вчителів шкіл, частково професійної, фахової передвищої освіти та викладачів вишів. Садочки та позашкільна освіта повністю залежать від бюджетів громад.
Рекордна субвенція: цього року держава додала 55,4 млрд гривень до фонду оплати праці освітян - це плюс 50% до загального бюджету.
Проблема "молодого вчителя": різниця в доходах між початківцем (8-13 тис. грн) та досвідченим педагогом (20-35 тис. грн) становить 1 до 2,5.
Гарантоване підвищення: восени 2026 року зарплати вчителів гарантовано зростуть ще на 20% від торішнього окладу.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Червоний