ВМЦ. КАТЕРИНА

Св. Катерина (287-305/313) була дочкою правителя Олександрії. Мала рідкісні красу і розум, отримала блискучу освіту. Юнаки з найвідоміших родин імперії шукали її руки. Вона ж сказала, що вийде заміж за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі й мудрості.

Матір Катерини, християнка, повела її за порадою до свого духовного отця. Старець сказав, що він знає Юнака, Котрий перевершує її у всьому. Образ Жениха Небесного народив у душі святої бажання побачити Його. Відтак старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Ісусом на руках і звелів молитися до Матері Небес-ного Жениха про дарування бачення Її Сина.

Катерина молилась ніч і удостоїлась бачити Пресвяту Діву, Котра просила Свого Сина поглянути на діву. Але Ісус відвертав Своє обличчя. Засмучена Катерина знову пішла до старця. Він звершив таїнство хрещення. І знову Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Господь лагідно дивився на неї і дав їй перстень, заручив її з Собою. Коли діва прокинулась, на руці в неї сяяв дорогоцінний перстень - дар Небесного Жениха.

Коли до Олександрії прибув імп. Максиміан, до нього прийшла Катерина, аби заступитися за християн. Краса і розум її полонили імператора; він скликав 50 мужів, але свята взяла гору над ними, ті увірували і прийняли смерть за Христа. Сповідавши віру, Катерина теж була піддана тортурам, під час яких сталися дива. Бачачи це, цари ця, царедворець і 200 воїнів увірували і їх обезголовили. Свята ж сама поклала голову під меч.

З відривного календаря "Український народний календар" за 24 листопада.
------------

😢 Український спортсмен загинув, захищаючи Україну

Віталій Додюк став до лав ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення. Служив у підрозділі розвідки, був снайпером.

Загинув 20 червня під час бойового завдання поблизу села Новий Мир Ізюмського району Харківської області.

Захисник був стрибуном з трампліна, кандидатом у майстри спорту. Учасник двох Всесвітніх Універсіад, був чемпіоном та призером України серед юнаків та в командному заліку. Працював тренером у спортивній школі.

🙏 Висловлюємо співчуття рідним і близьким Віталія.

🕯 Вічна пам'ять Герою!
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

⏰ Дуже корисна табличка!

⚡️Україна приєднається до зони роумінгу ЄС з 1 січня 2026 року, — «РБК-Україна»

Всі процедури завершено. Українці зможуть користуватися мобільним інтернетом, дзвінками та SMS у країнах ЄС на тих самих умовах, що й в Україні — без додаткових оплат за роумінг.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#поезія
Пройдуть століття, а МИ будем жити
у маминих святкових рушниках.
Червоним маком у спекотнім літі,
пахучим ябком на старих гілках.
Хрестом багряним в серці вишиванки,
блакитним небом в золотих житàх.
Ми будем ще. У співі колисанки.
В коралях і в заквітчаних хусткàх.
Ми будем жити, днів не рахувати.
У писанках, що знає цілий світ.
У квітах "петриківських". У строкатих
мискàх і глечиках минувших літ.
У чорнобривцях, сіяних край тину,
в пахучих пасках і в короваЯх.
У стиглих гронах пишної калини,
В трипільських знаках. І у журавлях.

Пройдуть століття, а ми будем жити
у маминих святкових рушниках.
Нас не здолати. Нас усіх не вбити.
Ми маєм те, чого нема в рабах...

Людмила Галінська

ЮНА УКРАЇНСЬКА БОКСЕРКА КІРА МАКОГОНЕНКО
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport

ПОЛКОВНИК, ЯКОГО ВИ НЕ ЗНАЄТЕ. АЛЕ МУСИТЕ ЗНАТИ.

На фото — Олександр Вишнівський (19 травня 1895, село Заливне, Запоріжжя). Українець. Полковник Армії УНР. Один із тих, хто не гнувся перед імперіями — а зброєю в руках ламав їм хребет.

1920 рік. Село Вербова. Проти його козаків іде в бій "червоний полк" Мішки Япончика — знаменитого одеського бандита. Полк зібраний з кримінальників, зеків, матросні. Усі — "люди честі", за тюремними поняттями. Більшовики дали їм зброю і відправили вбивати українців.

Та недооцінили, що українці — не жертви, а воїни.

Бій був брутальний. Багнети, рукопаш, кулі в обличчя. Козаки Вишнівського рознесли бандитське кодло на шмаття. Самого Мішку Япончика — розстріляли свої ж, коли він втікав. Так закінчилась "легенда" тюремної романтики.

А тепер — увага. Кого пам'ятає Україна?

Про Вишнівського — дошка в рідному селі, одна вулиця в Запоріжжі, брошура з обласного архіву. І мовчання.

Про Япончика — фільми, серіали, книги, культ. Перед війною крутили російсько-український серіал про нього. В головних ролях, звісно, мо с калі. Одеса подана як тінь Рязані, а зек — як "шляхетний бандит". І все це жваво споживали в Україні.

Бо тюремна романтика — це ще одна отрута, яку Москва вливала нам у вуха десятиліттями.

В СРСР вибудували тюрем більше, ніж шкіл і лікарень. Героїв – розстрілювали, а злодіїв – екранізували. В культурі — шансону більше, ніж гімнів. Зек — це "свій", бо "сидів". Навіть президента обрали урку. Забули про Януковича? Не "був", а "сидів". І це ще дехто вважав "перевагою"!

Росія тримається на блатних і тюрмі. Україна — на тих, про кого забули.

Але поки ми мовчимо про Вишнівського — ми частина їхнього сценарію. Поки ми вклоняємось Япончику — ми не вільні.

Запам’ятай ім’я: Олександр Вишнівський.

Бо саме він, не серіальний "пацан", зламав імперії.