Та щщщщщщщоб ви мені були живі та здорові!!!
Хіба ж так можна лякати???
Тусю в кухні.
Вмочую руки в олію, формую колобки тіста хлібного, до форми складаю.
Вся така цілеспрямована та дуже зайнята?
На столі телефон починає волати про підвищену небезпеку…
Нелюдським голосом…
Воно ще невідволалося, чую, прям над моєю головою на даху щщщщщось ййййииииаааак вʼїббббе???
Ледве, даруйте, не всралася з переляку???
А на даху гуркотіти продовжує!
Там ще й ввввиє несамовито щоссссь!
Потім катиться!
З виттям, авжеж!!!
Поки я розмірковувала, чи мені бігти до горщика з намащеними руками?
Чи до підвалу, ховатися не знамо від чого?
Та й взагалі, чи я добігти встигну???
Коли те, що котилося, таки впало!!!:)
На гілля привиноградилася кішка Пані Вишня!!!
Ледве не впала!!!
Пазурами за виноградну лозу зачепилася!!!
Другим номером йшла вже кішка Онука наша Снігуронька!:)
Яка прямісінько припанівишнилася!!!
Все з тим самим несамовитим виттям!!!:)
Ці дві дуринди ще якийсь час на винограді продовжували чубитися!:)))
Я вже й той хліб допекла.
Й тазик пиріжків з капустою та картоплею насмажила.
А руки досі того…
Цього…
Як в алкоголіка зі стажем руки виплясують…
Взагалі, як каже Ірина Олександрова, життя наше стало набагато цікавішим й веселішим з того моменту, як Снігуронька вирішила в нас навіки оселитися!:)
Вчора ввечері вона такі ж гонки з чубаниною влаштовувала з кішкою Квазімордою!!!
Під стелею!:)
На шшшшкафанерах!!!:)
Я навіть намагалася зазнімкувати той безлад?:)
Не встигла!:)
Бо дуже вже в мене ті кішки швидкісні!:)
Встигла клацнути, як вони вже з тих шкафанерів зсипалися…
А потім ще бійку продовжували!:)
Квазя з підвіконня. Онука Снігуронька з донечкиного стола!
Через тюль та фіранку між ними!:)))
Й волали!:)
Тут вже я ввімкнула прапорщика й переволала всіх!:)
Як в тому анекдоті про старого, який своїм голосом доводив жінок до, перепрошую, орррргазму!:)))
Днями у справах ганяла до поліклініки.
Повертаюся, мене зграя моїх кішок зустрічає!:)
Й Мурочка з ними!:) Яка до сусідів Фесенок переїхала!:)
А зустрічала й муркотіла, як рідна!:)
Додому не пішла!:)
А відбою поки що так і нема…
Та щщщщщщщоб ви мені були живі та здорові!!!
Хіба ж так можна лякати???
Тусю в кухні.
Вмочую руки в олію, формую колобки тіста хлібного, до форми складаю.
Вся така цілеспрямована та дуже зайнята?
На столі телефон починає волати про підвищену небезпеку…
Нелюдським голосом…
Воно ще невідволалося, чую, прям над моєю головою на даху щщщщщось ййййииииаааак вʼїббббе???
Ледве, даруйте, не всралася з переляку???
А на даху гуркотіти продовжує!
Там ще й ввввиє несамовито щоссссь!
Потім катиться!
З виттям, авжеж!!!
Поки я розмірковувала, чи мені бігти до горщика з намащеними руками?
Чи до підвалу, ховатися не знамо від чого?
Та й взагалі, чи я добігти встигну???
Коли те, що котилося, таки впало!!!:)
На гілля привиноградилася кішка Пані Вишня!!!
Ледве не впала!!!
Пазурами за виноградну лозу зачепилася!!!
Другим номером йшла вже кішка Онука наша Снігуронька!:)
Яка прямісінько припанівишнилася!!!
Все з тим самим несамовитим виттям!!!:)
Ці дві дуринди ще якийсь час на винограді продовжували чубитися!:)))
Я вже й той хліб допекла.
Й тазик пиріжків з капустою та картоплею насмажила.
А руки досі того…
Цього…
Як в алкоголіка зі стажем руки виплясують…
Взагалі, як каже Ірина Олександрова, життя наше стало набагато цікавішим й веселішим з того моменту, як Снігуронька вирішила в нас навіки оселитися!:)
Вчора ввечері вона такі ж гонки з чубаниною влаштовувала з кішкою Квазімордою!!!
Під стелею!:)
На шшшшкафанерах!!!:)
Я навіть намагалася зазнімкувати той безлад?:)
Не встигла!:)
Бо дуже вже в мене ті кішки швидкісні!:)
Встигла клацнути, як вони вже з тих шкафанерів зсипалися…
А потім ще бійку продовжували!:)
Квазя з підвіконня. Онука Снігуронька з донечкиного стола!
Через тюль та фіранку між ними!:)))
Й волали!:)
Тут вже я ввімкнула прапорщика й переволала всіх!:)
Як в тому анекдоті про старого, який своїм голосом доводив жінок до, перепрошую, орррргазму!:)))
Днями у справах ганяла до поліклініки.
Повертаюся, мене зграя моїх кішок зустрічає!:)
Й Мурочка з ними!:) Яка до сусідів Фесенок переїхала!:)
А зустрічала й муркотіла, як рідна!:)
Додому не пішла!:)
А відбою поки що так і нема…
Українська
English
