#поезія
У ПОЧУТТІВ НЕМАЄ СТРОКІВ
Згадав тебе я ненароком...
А може і не забував?...
У почуттів немає строків,
А я, як ти, не відчував.
Я ледь не вмер посеред ночі,
Коли читав твої слова,
Вдивлялись в душу твої очі
І закрутилась голова...
Я надто впертий, самостійний,
Я нищу все, що навкруги.
Я, не шкодуючи, постійно
Шукаю нові береги...
Не бережу, що відбовіло,
Завжди очікую біди,
Не зупиняю грішне тіло,
Закрив я душу. Ну а ти?...
Я не пускав у серце віру,
Щоб не спіткало каяття.
Напевне я подібний звіру,
Що рушить сам своє життя.
І зупиняв, як душ холодний,
Байдужість в собі я плекав,
І зачерствіти був я згодний,
А потім знов тебе читав...
Показував усьому світу,
Що самота мені у кайф,
Морозився посеред літа,
Доводив всім, що - It's my life!
Нікого не тримав ніколи,
Бо незамінних небува.
Он вихід, вільні видноколи,
А вітер спогади зрива.
Молодші знайдуться, красиві...
Ти не кінець для моїх мрій.
Знайдуться легші і грайливі,
І без ілюзій, без надій...
Я знав, що просто не така ти,
І невичерпний в тОбі світ.
Я знав, що вмієш ти кохати
І не наваживсь на політ.
Я у тобі не бачу краю...
Натхнення де береш своє?
Я вкотре знов тебе читаю...
І у мені ти знову є.
Стрічаю всіх, хто після тебе,
Шукаю світло, що пізнав.
Але нема того, що треба.
Себе я десь порозтрачав.
Мені б твою тепер безмежність,
Твій щирий погляд, що п'янить
І неймовірну незалежність,
І світло, що спиняє мить.
Згадав тебе я ненароком...
А може і не забував?...
У почуттів немає строків.
І я кохаю, як кохав.
Muse Kristel
#поезія
У ПОЧУТТІВ НЕМАЄ СТРОКІВ
Згадав тебе я ненароком...
А може і не забував?...
У почуттів немає строків,
А я, як ти, не відчував.
Я ледь не вмер посеред ночі,
Коли читав твої слова,
Вдивлялись в душу твої очі
І закрутилась голова...
Я надто впертий, самостійний,
Я нищу все, що навкруги.
Я, не шкодуючи, постійно
Шукаю нові береги...
Не бережу, що відбовіло,
Завжди очікую біди,
Не зупиняю грішне тіло,
Закрив я душу. Ну а ти?...
Я не пускав у серце віру,
Щоб не спіткало каяття.
Напевне я подібний звіру,
Що рушить сам своє життя.
І зупиняв, як душ холодний,
Байдужість в собі я плекав,
І зачерствіти був я згодний,
А потім знов тебе читав...
Показував усьому світу,
Що самота мені у кайф,
Морозився посеред літа,
Доводив всім, що - It's my life!
Нікого не тримав ніколи,
Бо незамінних небува.
Он вихід, вільні видноколи,
А вітер спогади зрива.
Молодші знайдуться, красиві...
Ти не кінець для моїх мрій.
Знайдуться легші і грайливі,
І без ілюзій, без надій...
Я знав, що просто не така ти,
І невичерпний в тОбі світ.
Я знав, що вмієш ти кохати
І не наваживсь на політ.
Я у тобі не бачу краю...
Натхнення де береш своє?
Я вкотре знов тебе читаю...
І у мені ти знову є.
Стрічаю всіх, хто після тебе,
Шукаю світло, що пізнав.
Але нема того, що треба.
Себе я десь порозтрачав.
Мені б твою тепер безмежність,
Твій щирий погляд, що п'янить
І неймовірну незалежність,
І світло, що спиняє мить.
Згадав тебе я ненароком...
А може і не забував?...
У почуттів немає строків.
І я кохаю, як кохав.
Muse Kristel
Українська
English
