БАЛАДА ЗОВНІШНЬОГО ЖИТТЯ
І діти більшають з глибокими очима,
Що ні про що не знають, потім помирають,
І люди всі ідуть дорогами своїми.
Плоди солодкі також з кислих визрівають
І падають вночі, немов ті мертві птахи,
І так лежать чуть-чуть, а потім загнивають.
І завжди віє вітер з півночі на захід,
Ми чуємо й говоримо багато тексту.
І втома є, і втіха нам дарує захист.
Біжать і вулиці крізь трави та аптеки,
Багато є дерев, ставків та смолоскипів,
Страшні дерева є і висохлі смереки...
Для чого все стоїть? і не одного типу?
Чому їх безліч так несхожих між собою?
Що змінює цей сміх і плач стереотипний?
І що дає все це, що нам здається грою,
Коли ми вже зайшли у велич та самотність
Й мандруючи самі, не будемо з метою?
І що дає нам те, що бачили ми модне?
І все ж багато хто говорить: «Добрий вечір!»,
Те слово, що стікає з нього сенс народний
Немов важкий той мед зі стільника безпечний.
Гуґо фон Гофмансталь
Переклад: Мирослав Манюк
#переклад
БАЛАДА ЗОВНІШНЬОГО ЖИТТЯ
І діти більшають з глибокими очима,
Що ні про що не знають, потім помирають,
І люди всі ідуть дорогами своїми.
Плоди солодкі також з кислих визрівають
І падають вночі, немов ті мертві птахи,
І так лежать чуть-чуть, а потім загнивають.
І завжди віє вітер з півночі на захід,
Ми чуємо й говоримо багато тексту.
І втома є, і втіха нам дарує захист.
Біжать і вулиці крізь трави та аптеки,
Багато є дерев, ставків та смолоскипів,
Страшні дерева є і висохлі смереки...
Для чого все стоїть? і не одного типу?
Чому їх безліч так несхожих між собою?
Що змінює цей сміх і плач стереотипний?
І що дає все це, що нам здається грою,
Коли ми вже зайшли у велич та самотність
Й мандруючи самі, не будемо з метою?
І що дає нам те, що бачили ми модне?
І все ж багато хто говорить: «Добрий вечір!»,
Те слово, що стікає з нього сенс народний
Немов важкий той мед зі стільника безпечний.
Гуґо фон Гофмансталь
Переклад: Мирослав Манюк
#переклад