#поезія
Непогодиться, та і нехай.
Хай дощі будуть нам за вологу.
Не спіши, не журись. Постривай.
Дочекайся свою перемогу.
А вона буде щастям для всіх.
Прийде вранці і скаже - Вітаю.
Ну а поки що сліз повен міх -
Їх в коморі від світу ховаю.
Пхаю в торбу, в кишені, в коші.
Сльози, сльози, сердечні ридання,
Ви вологі простори душі,
Ви її потайні сповідання.
Лийтесь, лийтесь, мочіть рукави.
Мийте очі утробною сіллю.
Непогодиться. Повні стави.
Пахне прілим і де не де гниллю.
Пахне кислим. Лягає на дно
Те, що вчора нестерпно боліло.
Те, що вчора бурхливо цвіло,
Нині в вирі душевнім зотліло.
І розвіявся попіл. Нема.
Лише дощ, непогода і сиро.
Десь попереду біла зима,
Десь сльоза, як на Образі миро.
Сльози - це і любов, і біда,
І образа, і біль, і розлука.
Сльози, сльози, ви просто вода
І моя непрочитана мука...
Галина Потопляк
#поезія
Непогодиться, та і нехай.
Хай дощі будуть нам за вологу.
Не спіши, не журись. Постривай.
Дочекайся свою перемогу.
А вона буде щастям для всіх.
Прийде вранці і скаже - Вітаю.
Ну а поки що сліз повен міх -
Їх в коморі від світу ховаю.
Пхаю в торбу, в кишені, в коші.
Сльози, сльози, сердечні ридання,
Ви вологі простори душі,
Ви її потайні сповідання.
Лийтесь, лийтесь, мочіть рукави.
Мийте очі утробною сіллю.
Непогодиться. Повні стави.
Пахне прілим і де не де гниллю.
Пахне кислим. Лягає на дно
Те, що вчора нестерпно боліло.
Те, що вчора бурхливо цвіло,
Нині в вирі душевнім зотліло.
І розвіявся попіл. Нема.
Лише дощ, непогода і сиро.
Десь попереду біла зима,
Десь сльоза, як на Образі миро.
Сльози - це і любов, і біда,
І образа, і біль, і розлука.
Сльози, сльози, ви просто вода
І моя непрочитана мука...
Галина Потопляк
Українська
English
