#поезія
Знаєш, хто я тобі? Пізня осінь твого́ падолисту.
Твій розвіяний привид пожухлого, тьмяного саду.
Ти знаходив в мені од хандри споконвічну розраду,
Я лиш тінню була. Я забула про себе начисто...
Знаєш, хто я тобі? Груша-дичка у травах зів'ялих.
Твій спізнілий нектар на вустах вересневого цвіту.
Ти шукав не мене. Та отримав ключі од святого завіту.
І у спадок тепер маєш душу та погляд зухвалий.
Знаєш, хто я тобі? Світлий янгол твоєї безодні.
І пістрява канарка, що тужить за зболеним раєм.
Та зоря, що крізь темінь віків лиш єдиному сяє.
Я спокуса твоя. І дарована кара господня...
Людмила Галінська
#поезія
Знаєш, хто я тобі? Пізня осінь твого́ падолисту.
Твій розвіяний привид пожухлого, тьмяного саду.
Ти знаходив в мені од хандри споконвічну розраду,
Я лиш тінню була. Я забула про себе начисто...
Знаєш, хто я тобі? Груша-дичка у травах зів'ялих.
Твій спізнілий нектар на вустах вересневого цвіту.
Ти шукав не мене. Та отримав ключі од святого завіту.
І у спадок тепер маєш душу та погляд зухвалий.
Знаєш, хто я тобі? Світлий янгол твоєї безодні.
І пістрява канарка, що тужить за зболеним раєм.
Та зоря, що крізь темінь віків лиш єдиному сяє.
Я спокуса твоя. І дарована кара господня...
Людмила Галінська
Українська
English
