ХАЙ БУДЕ

Хай буде спокій, буде тиша,
Хай не воює сатана,
Хай ворог нас навік зали́шить,
Нехай закі́нчиться війна.

Хай буде тиша, буде спокій,
Бажаю щиро всім добр́а,
До ПЕРЕМОГИ наші кроки,
Війні закічитись пора.

Хай все сміття страшне вороже
Летить назад у оркостан,
Почуй нас, любий Царю-Боже,
Закінчи в нас воєнний стан!

Хай цю війну орда провадить
У себе там, на болота́х,
Нехай ніщо їм не завадить
Собі забрати весь цей жах.

Хай буде все у них яскраво,
Усім болотом хай трясе,
В обі́йми хай візьме́ заґрава,
Хай до кобзона всіх несе.

Хай будуть ще й халупопади,
Руїни стануть, як у нас,
Щодня рясніють тілопади,
Нехай прийде́ розплати час!

30.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ЖУРАВЛІ

Журавликом вертаються сини,
Вертають із полону в вічні далі,
У засвітах тепер їм сняться сни,
А тут про них вже пишуться скрижалі.
Журавликом вертаються сини,
Та чуємо не клекіт журавлиний,
Шумлять про них високі ясени…
У когось був журавлик той єдиний.

ПРИСПІВ

Журавлі, журавлі над землею,
Журавлі, журавлі в вишині,
Журавлі вже десь там, за межею,
Бо дивились у вічі війні.
Журавлі, журавлі над землею,
З неба сльози дощами падуть,
Йшли крізь терня у пеклі стернею,
Що вела їх в останню путь.

Журавлику, журавлику, вернись,
Тобі ще рано в вирій той летіти,
Тебе благаю, любий, озовись –
Ми маєм про життя погомоніти.
Журавлику, журавлику, вернись,
Тебе чекає рідная домівка,
На мене у сльозах ти подивись,
Це не твоя, мій красеню, мандрівка.

ПРИСПІВ

Останній помах білого крила,
Остання путь над рідною землею,
Життєвая свіча більш не пала,
Лиш чорний дим здійнявся понад нею.
Останній помах білого крила,
Пішла від тебе вся життєва сила,
Не б’є вода із твого джерела –
Натомість височіє вже могила.

ПРИСПІВ

28.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040724

ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШУ НА ДОЛОНІ

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Ти Ангелом злітаєш в Небеса,
Ворожа куля доторкнулась скроні…
Душа у тебе чиста, мов роса.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
У ній – любов до рідної землі,
Не стрінуть тебе рідні на пероні,
Бо вбили тебе кляті москалі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Й посе́лю її в рай на Небесах,
Пройшов ти пекло в вражому полоні,
Та й в інший світ злетів, неначе птах.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Давно гріхи простились всі тобі,
Тебе носила мати в сво́їм лоні,
Й була́ за тебе все життя в мольбі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Колись вдихнув у неї я життя,
І поселю́ в Небеснім легіоні –
На землю вже не буде вороття.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Бо місце їй на Небі між святих,
За тебе сльо́зи ллються при іконі,
А голос твій уже наза́вжди стих.

27.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040646

ЛЮДИНА І ГЕРОЙ
(Захиснику України, односельчанину, герою Миколі Комару)

Ти став на захист неньки-України
Із перших днів, як ворог увірвавсь,
Став боронити рідні наші сті́ни,
Ні хвилечки, ні миті не вагавсь.

Ти став на захист рідної землиці,
Як гідний син її ти захищав,
Війні у вічі довело́сь дивитись,
«Хто, як не я?» – одразу ти сказав.

Був бій за боєм, ти не падав духом,
Ти йшов у бій, не думав про життя,
Нехай земля тобі постане пухом,
Бо вже назад немає вороття.

Ти – наш герой, ти – вірний син Вкраїни,
Людина ти і славний захисник,
Свистіли кулі, поряд рвались міни,
За тебе біль в серця усіх проник.

Обов’язок виконував ти гідно,
Ти йшов до ПЕРЕМОГИ з усіма,
Дай Боже, щоб не бу́ло все безслідно,
Щоб це було́, Микольцю, недарма.

Низький уклін… низький уклін, герою,
Ти йшов у бій, щоб нас всіх берегти,
Від куль ворожих захищав собою…
Низький уклін і нас за все прости.

20.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040152

НЕ ЦУРАЙСЯ

Не цурайся мови, друже –
Вона калинова.
Мелодійна і барвиста
Українська мова.

Не цурайся і не нехтуй
Нею розмовляти,
Бо Вкраїна й рідна мова
Мають розквітати.

Не кажи, що тобі зручно
І близька ворожа.
Тільки наша милозвучна!
Й на це ласка Божа.

Хай складаються щеле́пи
До рідної мови,
Адже ти не розтелепа,
Що веде розмови.

Не звеличуй ти ворожу
Своїм белькотінням,
А й скажи: «Усе я можу,
Вже прийшло прозріння».

Не топчи ти калинову,
Бо вона – єдина,
Нею має розмовляти
Уся Україна!

18.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039982

СКІЛЬКИ?

Ворог спати не дає,
Не дає нам жити,
Скільки буде те сміття
Світом колотити?

Скільки буде литись кров
Через ту сволоту?
Я про це питаю знов
Світову спільноту.

Скільки будуть нас вбивать
Клятії ординці?
Скільки горя ще пізнать
Мають українці?

Скільки буде з болотів
Ворог наступати?
Скільки має ще життів
Нарід наш віддати?

Скільки слізоньок гірких
Вилити ще маєм?
Просим захисту в Святих,
Що роби́ть – не знаєм.

Скільки бути цій війні,
В вибухах купатись?
Здихіль коли сатані?
Як з ним поквитатись?

Скільки буде світ мовчать
І на все дивитись?
Скільки буде все вивча́ть?
Як із цим миритись?

Скільки в землю нам лягать
І в крові́ тонути?
Як Всевишнього благать?
Як нам далі бути?

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039914

ПОВЕРНУСЬ

– Сину любий мій, моя доле,
Чом до нас прийшло теє горе?
Зоре моя, зоре.
Вже горить земля, усе чорніє,
Міни у ріллю лютий ворог сіє,
Моє серце мліє.

– Мамочко моя, люба нене,
У молитві будь ти за мене,
Рідна моя нене,
Бо іду я в бій за УКРАЇНУ,
За її народ, за солов’їну…
Встою, не загину.

– Сину любий мій, я чекаю,
Руки в молитвах я здіймаю,
Щоб Господь беріг щиро молю… всюди ллється кров,
Ворог нас знайшов і вбиває,
Землю, наче цвіт, люд встеляє,
Ворог Україну нашу, сину розпинає.

– Мамочко моя, я прорвуся,
І живим з війни повернуся,
За мене молися.
Україна й ти в моїм серденьку
Віри не втрачай лиш, люба ненько,
Не плач, не журися.

– Ти за неньку стій, любий сину,
За наш рідний край, УКРАЇНУ,
Із війни зустріну.
За вкраїнський стрій, за ПЕРЕМОГУ,
Принеси її аж до порогу,
Рідного порогу.

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052512

МАТЕРИНСЬКЕ ГОРЕ

Материнське горе, відчай і розпука,
Материнське горе, біль на все життя,
Материнське горе, вічная розлука,
Бо війна забрала не одне дитя.

Материнське горе, слізоньки рікою,
Материнське горе, рана і рубці,
Материнське горе з тугою-журбою
І від сліз струмочки, рани на лиці.

Материнське горе, що війна завда́ла,
Материнське горе довелось пізнать,
Материнське горе доленька зіткала,
Бо сини-соколи у землі лежать.

Материнське горе, виплакані очі,
Материнське горе й серце у сльозах,
Материнське горе, сни, як поторочі,
Син щораз приходить, та тепер лиш в снах.

Материнське горе, вервиця й молитва,
Материнське горе сіє скрізь війна,
Материнське горе і остання битва,
І така висока за усе ціна.

Материнське горе й лихо, що ввірвалось,
Материнське горе вороном внесло́сь,
Материнське горе назавжди зосталось
І його пізнати мамі довело́сь.

30.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1061101

КОЛИ СИНИ ІДУТЬ У БІЙ

Коли сини ідуть у бій,
То серце крається від болю,
Вбиває ворог безліч мрій,
Та не вбива ні дух, ні волю.

Коли сини ідуть у бій,
У бій за неньку-Україну,
Жевріє вогник всіх надій,
Аби вберіг життя Бог сину.

Коли сини ідуть у бій
На прю із врогом-ординцем,
Той кожен син для нас є свій,
Він гордо зветься українцем.

Коли сини ідуть у бій –
За них щораз звучить молитва
Пречистій Матінці Святій,
Бо кожна вирішальна битва.

Коли сини ідуть у бій
За наймилішу солов’їну,
Надії кажемо: «Жеврій,
Бо ворог робить скрізь руїну».

Коли сини ідуть у бій
Кувати нашу ПЕРЕМОГУ,
Тоді в молитву віру сій,
Хай Бог торує їм дорогу.

25.04.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2025
ID: 1038629

НЕ ЇХ БОЛИТЬ, НЕ В НИХ БАЖАННЯ

Трива війна у нас уже роки,
Трива війна і зо́всім не вщухає,
Летять до нас ворожі коршаки,
Вогнем невинну ворог накриває.

Спільнота світова спостеріга:
Не їх болить, не їх орда вбиває,
Не в їх домівці ворога нога,
Не з їх чола щоразу кров стікає.

Не в них бажання в Чистий цей четвер
Очиститись від ворога наза́вжди,
Допоки все з лиця землі не стер,
Не їх болить, що хтось не бачить правди.

Дванадцятий вже Чистий цей четвер,
Що ворога позбутися не можем,
Не розуміє світ цього́ й тепер,
Хоч добре бачить, та не допоможе.

Все більше й більше вражого сміття,
Все більша й більша вражая навала,
Яка жорстоко забира життя,
Та світові цих доказів замало.

Як хочеться очистить від орди
Кожнісінький шматочок України,
Не крові були рі́ки, а й води́
І з неньки не робилися руїни.

17.04.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1038625