ТГ Бердянськ в окупації
Хвилинка расчєловєчіванія.
На скріні нижче 👇 риганіна кацапського бота, яку він прислав на наш бот сьогодні вночі. З цього короткого, але дуже інформативного повідомлення, редакція робить очевидний висновок (вже який за рахунком), що всі ті звірства, які під@ри демонстративно коять є ніякими там «ексцесами виконавця», а цілеспрямованою акцією по геноциду мирного населення нашої країни.
Якщо руснявим ботам скидають методичку писати подібні висери, то, цілком логічно, що їм це спускають згори, з метою розповсюдження меседжів про те, як вони з задоволенням вбивали мирних в Бучі, Києві, Харкові.
Але сумний кінь та подібні до нього ублюдки будуть вкотре повторювати, що Буча «була зрежесована», а в Охматдит влучила ракета української ПВО, як раз в той час, коли там була чергова «нарада генералів НАТО».
Ця уйня, яка пише про себе, що «он с Донбаса, если что», сидить в телезі під одноразовою сімкою зареєстрованою в штаті Пенсільванія, США. Ага. Такий от смєлий уй, сидить на «піндоській» сімці і дуже «відважно» погрожує «ножамі єбашіть єбучій мірняк». Ок. Приймемо до відома.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#думки
Легко втратити себе, коли дивишся на всі боки. Хтось швидший, хтось яскравіший, хтось успішніший. Але порівняння – це шум. А ти чуєш себе лише у тиші. Нагадай собі: ти йдеш своїм шляхом. І він не повинен виглядати, як чужий.
Він повинен відчуватися як твій. Він - ТВІЙ!!!

Ну ось, тепер мені стало зрозуміло, чому так називають книги жанрів горору. Це чотири в одному: містика, яка трохи переходить на жах, але це все-таки не містика, а більше нагадує нічне жахіття, яке сниться людині, або фільм жахів, особливо коли це стосується описів природи, або психологічного стану людини, коли вона на межі психологічного зриву, (ось чому цей жанр називають "Горором"). Є там також і детективна лінія і любовний роман. Взагалом все разом, як я і люблю. Книга "Лілі" мені дуже сподобалася.👍😀 Скажу тільки одне, в мене десь з середини книги вже були здогадки хто вбивця, (говорити про це не буду, в кінці моя здогадка виявилася вірною), але є дещо, що я не очікувала, і це мені ще більше сподобалося.😉👌До речі, в книзі "Лілі" згадується якась інша попередна детективна історія з пораненням Зубкова, отже "Лілі", не перша книга. Я запитала в пана Василь Добрянський і він мені сказав, що попередня книга називається "Жереб", вона є в мене в електронному форматі і я її ще не читала.

😡 росія готова продовжувати війну «до останнього українця», — путін

Тримай свій чорно-білий кайф

7 серпня 1932 року ухвалено закон «про п'ять колосків». У цей день з’явилася спільна постанова цвк і рк ссср «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомий у народі як закон «про п’ять колосків». Авторство постанови приписують особисто сталіну.

Внаслідок злочинної політики «колективізації», яка почалася ще в середині 20-х, людей позбавили права власності на землю. Паралельно розкручувався маховик так званого «розкуркулення», спрямованого на знищення всіх, хто саботував вступ до колгоспів. За кілька років колгоспників перетворили на рабів у найгірших традиціях кріпосного права, що, зрештою, завершилося Голодомором-геноцидом 1932-1933 років.

Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.

Існувала також таємна інструкція (від 13 вересня 1932 р.) до постанови про порядок застосування положень. Зокрема, ставилося завдання щодо «куркулів» застосовувати лише розстрільні статті. Хоча аналіз кримінальних справ засвідчує, що 83% засуджених становила селянська біднота.

Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом.

У містах заборонялося продавати хліб селянам. Їх не наймали на роботу на промислові підприємства, їм забороняли переходити або переїжджати в росію. Загороджувальні загони на кордонах із Польщею та Румунією розстрілювали втікачів. Українські села наповнилися партійними активістами та «буксирними бригадами» для обшуків і конфіскації харчів. Почали з’являтися «чорні дошки». Так було запущено механізм масового вбивства українських селян штучно спланованим голодом. Водночас підрозділи гпу провели масштабну кампанію «очищення» України від «петлюрівців» і «українських націоналістів» – в Україні у 1933 р. було арештовано більше людей, ніж у часи Великого терору.

За інформацією, оприлюдненою в 1988 році совєцькою газетою «Правда», за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти. Карали і дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.

Як наслідок, жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років стали кілька мільйонів українців. Тоді як ссср продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн. тонн, у 1933-му – 1,68 млн. тонн; у наступні роки більший показник було досягнуто лише в 1938-му). Цього цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в росію, нерідко гнили просто

В Україні відбувається монополізація влади, — The Economist.

Найбільша вразливість України полягає не у військовій сфері, а в політичній, де зростаюча монополія Зеленського на владу може підривати ефективність держави та військові зусилля, йдеться в матеріалі видання.

Переслідування опозиційних політиків, таких як Порошенко, та активістів громадянського суспільства, як Шабунін, створює небезпечний прецедент та нагадує ранні роки правління путіна - пише The Economist

"Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко. Дійсно, українська демократія ніколи не була заснована на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і засобів масової інформації. Але всі ці стримуючі фактори послаблюються або зникають"

Тих, хто виявляє надто багато незалежності, має надто велику народну підтримку або користується прямими лініями зв'язку із західними країнами, звільняють або відсувають на другий план, як, наприклад, ексголовкома ЗСУ Залужного.