В ТРЦ Києва діти спокійно купляють ароматизовані електронні сигарети, продаж яких заборонено. Тим паче, неповнолітнім

Заборона на продаж е-сигарет діє ще з 2023 року. Штраф у разі порушення — від 6800 до 13 600 грн.

Журналісти зафіксували продаж «заборонки» в столичних ТРЦ Ocean Plaza й вирішили перевірити інші ТРЦ — Gulliver та Blockbuster.

16-річна Поліна заради експеременту «купляла» електронні сигарети. В ТРЦ Gulliver продавчиня пропонувала дівчині різні смаки електронок. А про документи запитала лише на моменті оплати. Але коли дівчина сказала, що забула документи вдома, продавчиння без запитань продала їй «одноразку».

У ТРЦ Blockbuster у дівчини взагалі не запитали про вік та документи й без проблем продали електронну сигарету.

Окрім цього, «одноразки» мають маркування англійською та заборонений законом високий вміст нікотину. А ще в них відсутня акцизна марка, тобто товар потрапив в Україну без сплати податків.

Сатирична стаття на тему "ненормальності" творчих людей

Творчі люди: маніяки, збоченці, божевільні — але з ручкою, а не сокирою
---
Що спільного між письменником і маніяком? Обоє довго сидять у темряві, обдумуючи, як усе має закінчитися. Різниця лише в тому, що один бере сокиру, а інший — клавіатуру. І от з клавіатури — вже й роман, уже й фільм, уже й Нобелівська. А міг би ж просто сісти за вбивство.
Творча людина — це соціально прийнятний варіант шизофренії. Вони розмовляють із вигаданими персонажами, чують голоси (які називають "музою") і можуть годинами витріщатися в стіну, мов задумали щось страшне. І найчастіше так і є.
У головах художників і письменників живе цілий притулок монстрів: збоченці, вбивці, тирани, філософи з тарганами в голові. І всі вони — герої майбутніх романів. Часом здається: творчі — це ті, хто знайшов морально-безпечну альтернативу злочину. Бо є закон. Бо є суспільство. Бо є відчуття провини. І от тому вони просто пишуть про те, як когось розпиляти, зрадити, згвалтувати, з’їсти або воскресити.
Уявіть, що Пікассо не малював би. Або Кафка не мав би паперу. Або Стівен Кінг не писав, а просто робив усе те, що описує. Чи довго б протрималося людство?
Творчість — це офіційно дозволене божевілля. Автори фантастики, фільмів жахів, чорного гумору — це своєрідні алхіміки, що беруть темряву власної психіки і трансформують її у витвір, який викликає "вау" замість "суду присяжних". І замість кримінального кодексу — літературний, кінематографічний чи театральний фестиваль.
Звісно, не всі митці — латентні психопати. Але майже кожен хоча б раз у житті, створюючи щось, ловив себе на думці: "Як добре, що я не зробив це в реальності". І от саме в цьому полягає сила мистецтва — воно рятує людей від них самих.

Висновок:
Світ має щастя, що творчі люди — не психи з ножами, а лише люди з уявою. Їхні монстри живуть у книгах, їхні збочення — в сценах фільмів, їхні одержимості — у мистецтві. І поки є папір, клавіатура та сцена — ми в безпеці.
---

Але... не лишайте їх наодинці надто довго. Бо іноді фантазії просяться назовні.