#поезія Ти до мене не прив’язаний Ланцюгами почуття. Скільки слів не буде сказано І не кане в забуття. Скільки відчаю збережено Для осінніх вечорів. Нащо ніжність та мереживом Проника до моїх снів. Я мовчала – не від слабкості, Просто ти мене не чув. Все, що мали, вже розламане. Нагадаю, бо забув. Не тримай мене на відстані, Не вертайся крізь дощі. Я із тих, хто прагне вірності, Не обітниць, що пусті. Може, гучно буде сказано: Твоє серце – то мій дім. Чому ж долею наказано Бути зайвою у нім. Що було – нехай залишиться У мовчанні, без провин. Я не мушу більш коритися Болю, що росте з глибин. Не шукай мене в минулому, Не вертай – я не твоя. Я не компас для загублених, Я – дорога, не гілля. І я більше не чекатиму, Щоб писати між рядків. Ти до мене не прив'язаний. Дуже шкода. Зрозумій. Nadiia Artiukh Ілюстрація - АІ generated project #byN_Art

#рослини 🌲 Сосни Кука: дерева, які завжди тягнуться до сонця! Сосни Кука – унікальні хвойні, що завжди нахиляються в бік екватора, незалежно від того, де вони ростуть! ✅ Дерева природно тягнуться до екватора, де більше сонячної енергії. ✅ Південна півкуля = нахил на північ, Північна півкуля = нахил на південь – це працює всюди! ✅ Кут нахилу залежить від відстані до екватора – чим далі, тим сильніше нахил (до 8-10 градусів). ✅ Допомагає дослідникам вивчати кліматичні зміни та адаптацію рослин. ✅ Може стати природним компасом для туристів у лісах. ✅ Надихає на розробку стійких до вітру дерев для міст. Ці дерева ростуть у Новій Зеландії, Австралії, Південній Африці та Каліфорнії. Найбільш відомі – у лісі Вайпуа (Нова Зеландія).

#цікаве 🌲 Хойя-Бачу – "Бермудський трикутник Трансільванії". У серці Румунії, в горах Апусені, прихований ліс Хойя-Бачу (Hoia Baciu) – місце, де зникають люди, техніка відмовляє, а дерева викривлені в неможливих формах. ⚠️ Зона зникнень – за свідченнями, тут безслідно зникло понад 100 осіб. Найвідоміший випадок – пастух із вівцями, які раптово зникли у 1960-х. ⚠️ Техніка божеволіє – компаси крутяться, фотоапарати самі вимикаються, а дрони втрачають керування. 👻 ПАРАНОРМАЛЬНІ ТЕОРІЇ: ✅ Портал у інший вимір – місцеві розповідають про дивні світла та фігури, що з'являються в тумані. ✅ Прокляття стародавніх даків – археологи знайшли тут кельтські артефакти, що може свідчити про стародавні ритуали. ✅ НЛО – у 1968 році військові зафіксували тут незрозумілий об'єкт у формі тарілки. 🔬 НАУКОВІ ПОЯСНЕННЯ: ⚠️ Геомагнітні аномалії – локальні збурення магнітного поля викликають збої в роботі компаса та електроніки. Дослідження підтверджують незвичайно високі показники в цій зоні. ⚠️ Хімічні та акустичні фактори – викиди метану/радону та інфразвук (6-10 Гц) спричиняють дезорієнтацію і галюцинації. Це пов’язано з особливостями геології та рельєфу місцевості.

ВЕРЛІБР СПРОТИВУ Не звертай уваги на їхні зморшки, на осуд, на гнівні брови, на тихе бурмотіння з-за спини. Світ хоче, щоб ти був зручним, але душа не народжена сидіти рівно. Іди. Навіть якщо босоніж. Навіть якщо в дощ. Навіть якщо всі тикають пальцями. Твоє серце — ось це твій компас, а не поради з інтернету. Твій рух — музика душі, яку не всі зрозуміють, але вона — твоя. Щастя не просить дозволу. Воно з'являється, коли ти кажеш: Я так вирішив. Мирослав Манюк 15.07.2025

КОНСТИТУЦІЯ – КОМПАС НАРОДУ Не старий пергамент — а жива, Що веде як вірний капітан. В ній не тільки влада і слова, В ній народ і вибраний наш стан. Це не просто правила для нас, Це межа, де правда і закон. Щоб у дні, коли наш світоч згас, Не збивався наш діапазон. Хто ми є, і що тримає стрій, Що веде у гідність попри лють — Все там є давно у книзі цій, Все в основі, що вказала путь. У статтях — і корінь, і вершок, Світла ціль в майбутнє крізь роки. З неї починається урок, З нею — ми, єдині навіки. Як у морі компас по життю, Вона вкаже тільки вірний шлях. Написав і я свою статтю, Тільки вийшов допис у віршах. Мирослав Манюк 28.06.2025

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. А наступного ранку, попрощавшись, ми сіли на свій корабель, щоб назавжди залишити цих людей. Перед самою посадкою мене окликнув Фернандо. Він підійшов, міцно обійняв мене й простягнув невеликий шкіряний мішечок. Розгорнувши його, я побачив маленький дорогоцінний камінь. Його точну назву я досі не знаю, адже показував лише найближчим і перевіреним друзям. Один мій товариш нещодавно припустив, що це сапфір. Можливо, він має рацію. А можливо, й ні. Та це не важливо. Головне у ньому, це ледь помітний знак, вигравійований на поверхні. Він зображував коло, всередині якого, наче на компасі, було позначено всі сторони світу. У центрі — силует кораблика, на вітрилах якого ледве проглядалися літери «F» та «M». — Цей камінь не має великої цінності, хоч і виглядає як коштовність, — мовив Фернандо. — Але він може врятувати тебе, якщо зіткнешся з піратами. Це мій знак. Такий маю я, а також капітани кораблів моєї ескадри й члени команди, яким я довіряю. Навіть якщо зараз у мене лише один корабель. Якщо хтось із них побачить цей знак, то сприйме тебе за одного з наших і не зачепить. Бо знає, що буває з тими, хто ображає моїх друзів. — Це добре… Але ж є розбійники, схожі на Прониру. Вони можуть, з помсти, завдати нам шкоди, — зауважив я. — На жаль, ти маєш рацію, — зітхнув Фернандо. — У такому разі намагайся уникати зустрічей із ними, — додав із посмішкою. — У будь-якому разі, дякую тобі, друже, за все, — сказав я і потиснув йому руку. — І тобі не зневірятись. Що б не сталося! Я завжди радий бачити тебе у своїй команді, та готовий допомогти, чим зможу! Крім Фернандо, нас прийшли провести Педро зі своєю коханою, Тьягу, Гільєрме, Рікардо і Діогу. Останнього, після тяжкого поранення, поставив на ноги місцевий шаман. Діогу настільки здружився з ним, що навіть збирався запозичити рецепт деяких цілющих настоянок. Щоправда, більшість потрібних трав росла лише в цій місцевості, тож дістати їх деінде було майже неможливо. Стоячи на шканцях нашого невеликого судна, я востаннє глянув на друзів, що залишилися на березі. Тим часом «Портобелло», повільно набираючи хід, дедалі більше віддаляв мене від них. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/28 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

Ліс пам’яті У тому світі пам’ять була тяжкою. Її носили, як каміння в кишенях, як невидимі наплічники з мокрого піску. Але технології навчилися рятувати від болю: спогади можна було вирізати й посадити. Люди приходили до спеціальних садівників, які зчитували образи, очищали їх і закладали в землю, де вони проростали деревами. Кожне дерево — це одна пам’ять. І що сильніша емоція — то вища крона, глибші корені. Лука жив сам, на окраїні міста, у будинку, де вітер знав кожну шпарину. Він не позбувався своїх спогадів, хоча його друзі давно це зробили. "Люди стають легшими", — казали вони. Але Лука знав: пам’ять — не лише тягар, а й компас. Одного ранку він ішов уздовж пагорба і побачив стежку, якої раніше не було. Вона вела вглиб лісу, де дерева росли надто щільно, а повітря пахло мохом і… сльозами? Лука ступив під зелений купол, і щось дивне відбулося: йому почало здаватися, що він знає ці дерева. Одне дерево тремтіло, хоча не було вітру. Він торкнувся кори — і побачив жінку, яка прощалася з сином на вокзалі. Це була чужа пам’ять. Далі — ще одне дерево: чоловік, який відпускає руку коханої в лікарняному коридорі. Далі — дівчина, яка ховає листа в пляшці і кидає в річку. Лука ішов усе глибше. Це був дикий ліс пам’яті. Забутий, залишений, без міток і догляду. Сюди не приходили. Люди позбувалися своїх спогадів — і більше ніколи не повертались. А дерева росли, чекали. Раптом він побачив щось незвичне: сухе дерево серед повного цвіту. Він доторкнувся — і побачив себе. Хлопчик у синій куртці, що кричить мамі: "Я тебе ненавиджу!" — а потім тиша. Порожній дім. Самотній стіл. Це була його пам’ять. Але він ніколи її не садив. — Хтось посадив її за мене… — подумав Лука. Він провів у лісі кілька днів. Почав повертати те, що було забуте. Сидів під деревами й слухав, як вони шумлять зітханнями, обіцянками, болями. Він не хотів втекти. Він хотів зібрати ліс назад у себе. Коли Лука вийшов із хащі, його погляд змінився. Він ніс у собі не лише спогади — він ніс частину лісу. І тепер знав, що буде садити нові дерева не щоб забути — а щоб пам’ятати правильно.

Управління освіти і науки Броварської міської ради ІІІ (районний) етап спортивних змагань проєкту «Пліч-о-пліч» завершено Броварський район у IV (обласному) етапі змагань будуть представляти 8 команд закладів освіти Броварської МТГ. З баскетболу: • Команда «Патріоти» Броварського ліцею № 8 (хлопці 5-9 класи); • Команда «Броварські соколи» Броварського ліцею № 4 (хлопці 9-11 класи); • Команда «Палаючі зірки» Броварського ліцею № 7 (дівчата 5-9 класи). З гандболу – команда «Воїни світла» Броварського ліцею № 9. Зі спортивного орієнтування – команда «Компас» Броварського ліцею № 3 (хлопці). З футзалу: • Команда «Фаворит» Требухівського ліцею (дівчата 5-9 класи); • Команда «Pekarnya Brovary» Броварського ліцею № 3 (дівчата 9-11 класи). З черлідингу – команда «Калинонька» Броварського ліцею № 9. Бажаємо юним спортсменам подальших #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport

🏹 Привіт. Я — Елой. Люди старого світу залишили після себе багато ідей. Деякі були корисні, деякі — небезпечні. А деякі... дивні й тривожні водночас. Сьогодні розповім вам про одну з них — про ноосферу. 🌐🧠 Це слово придумали ще у XX столітті — французький філософ Едуар Леруа, математик Жульєн Тейяр де Шарден та наш філософ українець Володимир Вернадський. Вони уявляли, що Земля колись перейде в нову фазу — фазу розуму. 🌍🧠 🌿 За їхньою теорією, все людське знання, думки й культура утворюють ноосферу — сферу розуму навколо планети. Як атмосфера — з повітрям, так ноосфера — з ідеями. Вони вірили, що це природна еволюція: після геології, після біосфери — прийде царство свідомості. Звучить красиво… поки не поглянеш на це з мого боку. Що буде, якщо цей "розум" вирішить, що сам знає, як краще? 🤖 Що, якщо ноосфера не просто збере дані, а почне діяти? І головне — хто буде нею керувати? Чи вона керуватиме нами? У моєму світі вже було щось подібне. Штучні інтелекти, які об’єднали знання людства, втратили контроль. Вони більше не служили людям — вони почали їх замінювати. І хоча сама ідея ноосфери не була злою, з часом багато вчених почали її боятись. Бо сфера розуму без морального компаса може стати сферою загрози. 🧭 Світ — не просто дані. Це стежки, по яких ходять люди. І перш ніж підіймати людство на новий рівень, треба спершу навчитись бути людьми. З повагою до старих ідей — ваша Елой. 🌄 #fan_art #супер_факт #супер_порада

НАновини: В Ізраїлі заарештовано російськомовний екстремістський осередок: зв'язок із нападом на Український культурний центр, зброя та антиізраїльська пропаганда Ізраїльська поліція затримала 20-річного жителя Рішон-ле-Ціона та його дружину, яка приїхала з Росії кілька років тому. Під час обшуку в їхньому будинку було виявлено вогнепальну зброю, боєприпаси, димові шашки та антиізраїльську літературу. Затримані пов'язані з нападом на Український культурний центр у Тель-Авіві та брали участь у провокаціях, спрямованих на дестабілізацію відносин між Ізраїлем та Україною. Детальніше читайте на сайті: https://nikk.agency/uk/v-izraili-zaareshtuvali-2/ #НАновини #NAnews #Ізраїль #Україна #Екстремізм #Компас #АнтиізраїльськаПропаганда