Бджоли 🐝 – неймовірно цікаві істоти. Ось деякі факти про них:

Бджоли🐝 “розмовляють” танцем.
Танець бджоли (так званий «танець виляння») передає інформацію про напрямок та відстань до джерела нектару.
Вони можуть впізнавати обличчя.
Бджоли 🐝 вміють розпізнавати людські обличчя частинами, як мозаїки. Це рідкісна здатність серед комах.

Мед 🍯 – єдиний продукт, що не псується з часом. Його знаходили в єгипетських пірамідах, і він був їстівним через тисячі років.
Бджолина 🐝матка може відкладати до 2000 яєць на день. Це майже одне яйце кожні 45 секунд!
Одна бджола 🐝 за життя виробляє лише близько 1/12 чайної ложки меду.
Щоб отримати банку меду, потрібна праця понад 1000 бджіл.

Бджоли 🐝 літають із швидкістю до 25 км/год, махають крилами близько 200 разів на секунду!
У бджіл 🐝 п'ять очей. Два великі складні очі і три маленькі прості очі на маківці голови.
Вони бачать ультрафіолет. Це допомагає їм знаходити нектар у квітах — для них квіти виглядають зовсім інакше, ніж для нас.

Бджоли 🐝 можуть відчувати емоції. Вчені довели, що вони здатні відчувати щось схоже на оптимізм чи песимізм.
Медоносні бджоли🐝 живуть колонією до 60 000 особин. кожної — чітка роль: робітники, воїни, матка, розвідниці тощо.
Стільки всього дивовижного може одна маленька бджілка! 🐝

Геніальний Альберт Ейнштейн одного разу написав: «Якщо з землі зникнуть бджоли, людство проіснує всього чотири роки». Перестануть запилюватись рослини – настане голод, і не врятують жодні генно-модифіковані продукти.

#природа #світ
Архіпелаг Сокотра: перлина Аравійського моря, розташований у Аравійському морі неподалік узбережжя Ємену, є одним із найунікальніших природних чудес світу. Цей ізольований архіпелаг, що складається з чотирьох основних островів (Сокотра, Абд-ель-Курі, Самха та Дарса) та кількох маленьких острівців, часто називають "Галапагосами Індійського океану" через свою надзвичайну біорізноманітність.

Унікальна флора та фауна

Сокотра відома своїм ендемічним рослинним і тваринним світом. Приблизно третина з 800 видів рослин, що ростуть на острові, не зустрічаються більше ніде на планеті. Найвідомішим символом Сокотри є драконове дерево (Dracaena cinnabari), яке завдяки своїй незвичайній формі нагадує гігантський гриб. Його червона смола, відома як "драконова кров", використовується місцевими жителями в медицині та косметиці.

Серед тварин на Сокотрі мешкають унікальні види птахів, рептилій та комах. Наприклад, сокотрійський шпак та сокотрійська нектарниця — птахи, яких можна побачити лише тут. Морське життя навколо островів також багате, з кораловими рифами, що приваблюють дайверів з усього світу.

Культура та історія

Мешканці Сокотри, переважно араби та представники місцевих племен, зберегли свою унікальну культуру та мову — сокотрійську, яка належить до південноаравійських мов. Вони живуть у гармонії з природою, займаючись рибальством, скотарством та збором смоли драконового дерева. Архіпелаг має багате історичне минуле, адже колись він був важливим торговельним пунктом на шляху між Аравією, Африкою та Індією.

Туризм та збереження природи

Сокотра приваблює екотуристів, які прагнуть побачити її неземні пейзажі — від білосніжних пляжів до вапнякових плато та печер. Проте через віддаленість і крихкість екосистеми туризм на острові строго регулюється. Архіпелаг входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що підкреслює необхідність збереження його унікальної природи.

Висновок

Архіпелаг Сокотра — це місце, де природа створила справжній шедевр. Його незвичайна краса, унікальні рослини та тварини роблять його обов’язковим пунктом для тих, хто шукає незабутніх вражень. Водночас важливо пам’ятати про збереження цього природного дива для майбутніх поколінь.

Квітне бузок у київському ботсаду Гришка🌸😍

Хоча сезон цвітіння бузку зазвичай триває близько місяця, саме зараз є унікальна можливість побачити одночасне цвітіння бузку, сакури, магнолії, півоній, азалій, каштанів, яблунь, вишень.

Деякі рослини вже добігають кінця свого цвітіння, наприклад сакури й магнолії, а інші — тільки розпочинають, серед них — півонії та каштани.
#Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Внутрішній світ вже якось не подужує все довкілля…

Позавчора вляглася спати?
Під тією ж ковдрою, що усю зиму спала?
Мерзну!!!

Й штатні грілки мої: Цуцилія, Лєдя, Шустер, Жужала з Лічіною цього разу геть не помічні?

Піднялася.
Витаскала з комоду шкарпетки, одягла.
Мерзну!!!

Піднялася.
Зверху ковдри ще прилаштувала теплий плед.
Мерзну!!!

Піднялася.
Псссссешу та нервую.
Пішла палити.
З собою в ліжечко затягла з перекуру теплий халат.
Й його накинула на ковдру та плед.
Мерзну!!!

Піднялася.
Стягла шкарпетки.
Одягла гольфи під саме коліно!
Та мерзну ж!!!

Грілки мої вже пальцями біля скроні крутять!
Бурхливо обурюються:
- Та ти вляжешся сьогодні, чи ні???

Ще піднялася!
Вхопила тую худю, в якій вдень ходила!
Натягла її з протилежного боку!
На ноги натягла!!!

+ гольфи, памʼятаєте ж?
+ ковдра зимова.
+ плед.
+ халат.
+ Цуцилія, Лєдя, Шустер, Жужала з Лічіною!!!

Ото тільки тоді заснула…

Вчора мене увесь день штормило.

Сьогодні коліна пишуть рапорт про те, що вони втомилися нести службу й хочуть у відпустку.

То інтимним місцем груші оббиваю увесь день.

Страву вихідного дня приготувала - картоплі насмажила.

З колежанками по квітникам сновигала.
Видала їм лопати та відправила самостійно долубати собі квіточки!

Чаї-кави з ними ганяла!

В складанні колективного замовлення чергових рослин участь приймала!:)

Озвучувала свої перспективні бажання!:)
Хочу.
Дууууууже хочу бузок саме такого сорту!:)
Й обовʼязково він колись в мене ростиме!

Сама собі розмірковую?
Якщо якісь плани плануються, рослини замовляються, може ж ще все в оточуючій дійсності не так й погано?…

Хуч традиційно РЙ?
Сирени гудуть?
Непотріб «добросусідський» летить?

Невсеремось!!!

#рослини
Чим дивовижна кульбаба?
1. В однієї квітки кульбаби може бути до 200 пелюсток.
2. Вона вміє прогнозувати погоду
Якщо кульбаба закрилася, то незабаром буде дощ. Її пелюстки чутливі до вологи та захищають насіння. Справжній природний барометр!
3. Кожна "пухната хмарка" - парашутик з інженерною точністю
Насіння кульбаби літає на відстань до 5 кілометрів! Вчені надихалися ними під час створення мікродронів: ідеальна аеродинаміка від природи

ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
Як знімати постійну напругу в окупації?
Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
Яких фраз варто уникати?
«Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.

#рослини
Каліфорнійські цереуси: гігантські кактуси з характером.
Якщо ви коли-небудь блукали пустелями Каліфорнії й натрапили на велетенський кактус, який виглядає так, ніби щойно знявся у вестерні, вітаю — ви познайомилися з цереусом! Ці колючі гіганти, відомі як Cereus californicus (або просто "каліфорнійські цереуси"), — справжні королі пустельних пейзажів. Вони високі, горді й, здається, завжди готові позувати для фото з табличкою "Wanted: Dead or Alive".

Цереуси можуть виростати до 6 метрів заввишки, що робить їх схожими на природні телеграфні стовпи. Уявіть: стоїть собі такий кактус, а дятел, який явно переплутав його з деревом, стукає дзьобом і скаржиться, що "деревина якась підозріло колюча". І не дивно, адже ці красені вкриті шипами, які, здається, створені спеціально, щоб нагадати всім: "Тримай дистанцію, я не обіймашка!"

Цвітуть каліфорнійські цереуси вночі, демонструючи білі квіти, які пахнуть так, що навіть кажани злітаються на вечірку. Місцеві жартують, що це їхній спосіб сказати: "Ми, кактуси, теж вміємо бути романтичними, але тільки після заходу сонця". А от плоди — маленькі, червоні й їстівні — справжній делікатес для пустельних гурманів. Щоправда, щоб їх дістати, треба або дуже довга палиця, або дуже сміливий друг.

Цікаво, що ці кактуси — справжні довгожителі. Деякі з них пережили не одну посуху, не один голлівудський фільм про Дикий Захід і, можливо, навіть парочку невдалих спроб туристів зробити з ними селфі. Тож наступного разу, коли будете в Каліфорнії, привітайтеся з цереусом. Але не чекайте, що він махне вам у відповідь — у нього, знаєте, руки трохи колючі! 🙂

#рослини
Найнебезпечніше дерево у світі.
Манцінеллове дерево, яке росте в Карибському басейні та Центральній Америці , вважається одним із найнебезпечніших дерев на планеті. Його назва походить від іспанського слова “manzanilla”, що означає “маленьке яблуко” . Але не дайте себе обдурити — ці плоди смертельно небезпечні!

Усі частини дерева отруйні . Навіть дотик до його соку може викликати сильні опіки шкіри , а вдихання диму від його спалювання призводить до серйозних ушкоджень легень .

Навіть знаходитись під ним небезпечно: якщо піде дощ, то отруйний сік потрапить на шкіру і завдасть важких опіків .

Корінні жителі використовували отруйний сік манцінели для обробки стріл . А ще вони ставили попередження навколо цих дерев, щоб захистити інших від небезпеки .

#рослини
Магнолія: краса і велич природи.
Це одна з найдавніших і найпривабливіших квітучих рослин на Землі, яка зачаровує своєю вишуканістю та ароматом. Названа на честь французького ботаніка П’єра Маньоля, вона належить до родини магнолієвих (Magnoliaceae) і налічує понад 200 видів. Ця рослина з’явилася ще до епохи бджіл, близько 100 мільйонів років тому, і її запилення відбувалося за допомогою жуків, що пояснює міцну структуру її квітів.

Магнолії можуть бути як деревами, так і кущами, залежно від виду. Їхнє листя зазвичай велике, блискуче, темно-зелене, а квіти вражають розміром і різноманітністю кольорів — від ніжно-білого і рожевого до насиченого пурпурового чи навіть жовтого. Квітки магнолії мають чашоподібну форму і часто виділяють приємний солодкуватий аромат, який приваблює не лише комах, а й людей.

Ця рослина поширена в Східній Азії, Північній Америці та деяких частинах Європи. У багатьох культурах магнолія символізує чистоту, благородство і стійкість. Наприклад, у Китаї її вважають символом весни та жіночої краси, а в південних штатах США вона асоціюється з гостинністю.

Магнолія невибаглива до умов вирощування, хоча віддає перевагу добре дренованим ґрунтам і сонячним або напівтінистим місцям. Її часто використовують у ландшафтному дизайні для створення ефектних садів і парків. Окрім декоративної функції, деякі види магнолії мають лікувальні властивості: з кори та квітів виготовляють екстракти, які застосовують у традиційній медицині для зняття стресу чи запалень.

Магнолія — це не просто рослина, а справжній витвір природи, який поєднує в собі стародавню історію та сучасну красу. Її цвітіння навесні — це завжди свято для очей і душі, що нагадує про вічне оновлення природи.

#рослини
Лаванда: фіолетове диво з ароматом літа.
Це справжній символ літа, спокою та краси. Її ніжні фіолетові суцвіття, що гойдаються під теплим сонцем, і п’янкий аромат, який наповнює повітря, роблять лаванду однією з найулюбленіших рослин у всьому світі.

Історія та походження

Лаванда (Lavandula) походить із Середземномор’я, де вона століттями росла на сухих, сонячних схилах. Її назва походить від латинського слова lavare – «мити», адже ще в Стародавньому Римі лаванду додавали до ванн для аромату та релаксу. Сьогодні лаванда асоціюється з Провансом у Франції, де безкрайні лавандові поля приваблюють туристів з усього світу.

Користь лаванди

Лаванда – це не лише естетична насолода, але й справжня скарбниця корисних властивостей. Її ефірна олія широко використовується в ароматерапії для зняття стресу, покращення сну та заспокоєння нервової системи. Лавандовий чай допомагає при головному болю, а косметичні засоби з лавандою живлять шкіру та надають їй здорового сяйва. Крім того, лаванда має антисептичні властивості, що робить її цінним компонентом у медицині.

Вирощування та догляд

Лаванда – невибаглива рослина, яка любить сонце, добре дренований ґрунт і помірний полив. Вона ідеально підходить для садів, клумб чи навіть балконних горщиків. Найпопулярніший вид – лаванда вузьколиста (Lavandula angustifolia), яка славиться своїм ароматом і стійкістю до холодів. Регулярна обрізка після цвітіння допомагає зберегти кущ компактним і здоровим.

Лаванда в культурі та побуті

Лаванда надихає не лише садівників, але й митців, парфумерів і кулінарів. Її додають до десертів, напоїв і навіть солоних страв для особливого аромату. Сухі букети лаванди прикрашають оселі, а мішечки з її квітами дарують одягу ніжний аромат і захищають від молі.

Лаванда – це більше, ніж рослина. Це фіолетове диво, яке переносить нас у теплі літні дні, дарує спокій і нагадує про красу природи. Посадіть лаванду у своєму саду чи додайте її аромат до свого життя – і вона обов’язково подарує вам частинку літа в будь-яку пору року.