• Что Украине стоит сделать, чтобы её воспринимали лучше в Израиле: «Россия – враг Израиля» и «Украина – не друг и не враг Израиля» — по итогам опроса Newsru.co.il в декабре 2025

    Опрос проходил 8–9 декабря и включал 30 вопросов. В нём приняли участие 3045 респондентов, из которых 98% проживают в Израиле. Это активная аудитория сайта, что важно учитывать при интерпретации данных. Результаты опубликованы 10 декабря 2025. Среди участников 63% определили себя как «правых», 27% — как «центристов», 3% — как «левых», а 7% затруднились с самоидентификацией. При этом 89% назвали себя патриотами Израиля.

    Коротко о результатах по России и Украине

    Одним из основных выводов опроса стала оценка отношения к России.
    55% респондентов назвали Россию врагом Израиля.
    Лишь 6% считают её другом, остальные выбрали нейтральный вариант.

    Для Украины результаты выглядят иначе.
    68% респондентов посчитали Украину «ни другом, ни врагом».
    Около 20% назвали её другом Израиля, и примерно 8–10% — врагом.

    Почему так произошло — подробное объяснение

    В массовом восприятии русскоязычной аудитории Россия перестала быть «сложным партнёром» или «страной со смешанными позициями». Сегодня значительная часть респондентов рассматривает её как государство, стоящее в одном ряду с основными противниками Израиля. Это завершение многолетнего процесса разочарования, ускоренного войной ХАМАС–Израиль и политикой Кремля, включая стратегическое сближение с Ираном и роль в региональных конфликтах.

    Украина же воспринимается иначе. Она присутствует в израильской повестке значительно слабее, не вовлечена в ближневосточные процессы и не вызывает сильных эмоций. В таких условиях любое голосование Украины в ООН получает символическое значение и воспринимается как жест — «за Израиль» или «против». Это формирует ощущение дистанции: Украина не враг, но и не выглядит союзником.

    Что Украине стоит сделать, чтобы её воспринимали лучше в Израиле
    1. Снизить символические раздражители — прежде всего голосования в ООН

    Чаще воздерживаться в политизированных резолюциях и давать быстрые объяснения позиции.
    Это снижает эмоциональное раздражение и разрушает эффект «Украина проголосовала вместе с Ираном».

    2. Усилить прямую коммуникацию с израильской аудиторией — этим должна заниматься не только община, но также государство Украина

    Сегодня решения Украины часто воспринимаются через призму слухов, соцсетей и внешних нарративов, потому что в израильском медиапространстве почти нет постоянных украинских голосов. Даже нейтральные действия выглядят двусмысленно, если их никто не объясняет.

    Чтобы изменить это, Украине нужна системная, регулярная работа в медиа:
    • постоянные комментарии и разъяснения;
    • объяснения голосований в ООН;
    • интервью о сотрудничестве Украины и Израиля;
    • участие в аналитических и общественных дискуссиях.

    И принципиально важно подчеркнуть:
    этим должна заниматься не только украинская община в Израиле, но также государство Украина — если Киеву действительно важно, как страна воспринимается в израильском обществе.

    Только сочетание усилий государства и активной общины формирует образ понятного и надёжного партнёра.

    3. Работать с репатриантами как с ключевой аудиторией

    Эта группа формирует значительную часть русскоязычного информационного пространства.
    Украине нужны встречи, брифинги, участие в культурных мероприятиях, работа с локальными лидерами мнений.
    Эффект — уменьшение дистанции и укрепление доверия.

    4. Показать, что Израиль — стратегически важный партнёр

    Украине необходимо демонстрировать инициативность:
    • развивать совместные проекты в технологиях, медицине, безопасности;
    • возобновить идеи обмена опытом между ВСУ и ЦАХАЛ;
    • регулярно присутствовать в профессиональных и экспертных медиа Израиля.
    Это создаёт образ страны, которая ищет партнёрства, а не остаётся сторонним наблюдателем.

    5. Укреплять культурно-гуманитарный мост

    Общие культурные проекты, образовательные программы и работа с общинами усиливают эмоциональную близость.
    Чем больше Украина присутствует в культурной жизни Израиля, тем сильнее симпатия.

    6. Разрушать мифы и объяснять противоречия

    Нужно регулярно и понятно объяснять:
    • что Украина делает для Израиля;
    • почему голосует так, как голосует;
    • что реально происходит в сотрудничестве двух стран.
    Это снижает влияние токсичных нарративов и устраняет недопонимание.

    Полная статья на НАновости:
    НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
    https://news.nikk.co.il/oprosnewsru-co-il-12-2025/

    Вопрос к аудитории:
    Как вы считаете, помогут ли эти шаги Украине перейти из категории «нейтрал» в категорию «друг Израиля»?
    Что, по вашему мнению, следует добавить или изменить?

    #Украина #Израиль #опрос #Newsru #дипломатия #отношения #внешняяполитика #общественноемнение #НАновости
    Что Украине стоит сделать, чтобы её воспринимали лучше в Израиле: «Россия – враг Израиля» и «Украина – не друг и не враг Израиля» — по итогам опроса Newsru.co.il в декабре 2025 Опрос проходил 8–9 декабря и включал 30 вопросов. В нём приняли участие 3045 респондентов, из которых 98% проживают в Израиле. Это активная аудитория сайта, что важно учитывать при интерпретации данных. Результаты опубликованы 10 декабря 2025. Среди участников 63% определили себя как «правых», 27% — как «центристов», 3% — как «левых», а 7% затруднились с самоидентификацией. При этом 89% назвали себя патриотами Израиля. Коротко о результатах по России и Украине Одним из основных выводов опроса стала оценка отношения к России. 55% респондентов назвали Россию врагом Израиля. Лишь 6% считают её другом, остальные выбрали нейтральный вариант. Для Украины результаты выглядят иначе. 68% респондентов посчитали Украину «ни другом, ни врагом». Около 20% назвали её другом Израиля, и примерно 8–10% — врагом. Почему так произошло — подробное объяснение В массовом восприятии русскоязычной аудитории Россия перестала быть «сложным партнёром» или «страной со смешанными позициями». Сегодня значительная часть респондентов рассматривает её как государство, стоящее в одном ряду с основными противниками Израиля. Это завершение многолетнего процесса разочарования, ускоренного войной ХАМАС–Израиль и политикой Кремля, включая стратегическое сближение с Ираном и роль в региональных конфликтах. Украина же воспринимается иначе. Она присутствует в израильской повестке значительно слабее, не вовлечена в ближневосточные процессы и не вызывает сильных эмоций. В таких условиях любое голосование Украины в ООН получает символическое значение и воспринимается как жест — «за Израиль» или «против». Это формирует ощущение дистанции: Украина не враг, но и не выглядит союзником. Что Украине стоит сделать, чтобы её воспринимали лучше в Израиле 1. Снизить символические раздражители — прежде всего голосования в ООН Чаще воздерживаться в политизированных резолюциях и давать быстрые объяснения позиции. Это снижает эмоциональное раздражение и разрушает эффект «Украина проголосовала вместе с Ираном». 2. Усилить прямую коммуникацию с израильской аудиторией — этим должна заниматься не только община, но также государство Украина Сегодня решения Украины часто воспринимаются через призму слухов, соцсетей и внешних нарративов, потому что в израильском медиапространстве почти нет постоянных украинских голосов. Даже нейтральные действия выглядят двусмысленно, если их никто не объясняет. Чтобы изменить это, Украине нужна системная, регулярная работа в медиа: • постоянные комментарии и разъяснения; • объяснения голосований в ООН; • интервью о сотрудничестве Украины и Израиля; • участие в аналитических и общественных дискуссиях. И принципиально важно подчеркнуть: этим должна заниматься не только украинская община в Израиле, но также государство Украина — если Киеву действительно важно, как страна воспринимается в израильском обществе. Только сочетание усилий государства и активной общины формирует образ понятного и надёжного партнёра. 3. Работать с репатриантами как с ключевой аудиторией Эта группа формирует значительную часть русскоязычного информационного пространства. Украине нужны встречи, брифинги, участие в культурных мероприятиях, работа с локальными лидерами мнений. Эффект — уменьшение дистанции и укрепление доверия. 4. Показать, что Израиль — стратегически важный партнёр Украине необходимо демонстрировать инициативность: • развивать совместные проекты в технологиях, медицине, безопасности; • возобновить идеи обмена опытом между ВСУ и ЦАХАЛ; • регулярно присутствовать в профессиональных и экспертных медиа Израиля. Это создаёт образ страны, которая ищет партнёрства, а не остаётся сторонним наблюдателем. 5. Укреплять культурно-гуманитарный мост Общие культурные проекты, образовательные программы и работа с общинами усиливают эмоциональную близость. Чем больше Украина присутствует в культурной жизни Израиля, тем сильнее симпатия. 6. Разрушать мифы и объяснять противоречия Нужно регулярно и понятно объяснять: • что Украина делает для Израиля; • почему голосует так, как голосует; • что реально происходит в сотрудничестве двух стран. Это снижает влияние токсичных нарративов и устраняет недопонимание. Полная статья на НАновости: НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 https://news.nikk.co.il/oprosnewsru-co-il-12-2025/ Вопрос к аудитории: Как вы считаете, помогут ли эти шаги Украине перейти из категории «нейтрал» в категорию «друг Израиля»? Что, по вашему мнению, следует добавить или изменить? #Украина #Израиль #опрос #Newsru #дипломатия #отношения #внешняяполитика #общественноемнение #НАновости
    NEWS.NIKK.CO.IL
    Что Украине стоит сделать, чтобы её воспринимали лучше в Израиле: "Россия – враг Израиля" и "Украина – не друг и не враг Израиля" - опрос Newsru.co.il в декабре 2025 - НАновости - новости Израиля
    На сайте Newsru.co.il завершился опрос по теме «Израиль, его друзья и враги». Подобные исследования проводились редакцией регулярно в 2011–2024 годах, - НАновости - новости Израиля - Среда, 10 декабря, 2025, 12:55
    315переглядів
  • Вищий або нижчий?

    – Я не можу сказати, вищий чи нижчий, це некоректно. Просто це інша специфіка. Уявімо собі джип, позашляховик, який дуже круто долає багнюку, де Феррарі не проїде. Але на шосе Феррарі проїде зі швидкістю 300 кілометрів на годину, а позашляховик буде лізти дуже повільно. Тобто йдеться про різне застосування.

    Але також дуже важливо розуміти, що іноземці – це добровольці. Це люди, які за своїм особистим бажанням приїхали воювати в Україну. Вони знають собі ціну, принаймні ті, які служать у нас, вони знають те, що вони можуть. Вони абсолютно обізнані в ситуації, присутні в соцмережах, усе читають, усе знають, в курсі всіх новин.

    У нас є дійсно дуже цікаві військовослужбовці, які, наприклад, спокійно служать у піхоті, маючи за спиною дуже великий досвід, і військовий, і невійськовий. У нас служили колишні журналісти, колишні депутати – і європейських, і неєвропейських парламентів. Відповідно, я не можу прогнозувати, якою буде реакція на переведення.
    Вищий або нижчий? – Я не можу сказати, вищий чи нижчий, це некоректно. Просто це інша специфіка. Уявімо собі джип, позашляховик, який дуже круто долає багнюку, де Феррарі не проїде. Але на шосе Феррарі проїде зі швидкістю 300 кілометрів на годину, а позашляховик буде лізти дуже повільно. Тобто йдеться про різне застосування. Але також дуже важливо розуміти, що іноземці – це добровольці. Це люди, які за своїм особистим бажанням приїхали воювати в Україну. Вони знають собі ціну, принаймні ті, які служать у нас, вони знають те, що вони можуть. Вони абсолютно обізнані в ситуації, присутні в соцмережах, усе читають, усе знають, в курсі всіх новин. У нас є дійсно дуже цікаві військовослужбовці, які, наприклад, спокійно служать у піхоті, маючи за спиною дуже великий досвід, і військовий, і невійськовий. У нас служили колишні журналісти, колишні депутати – і європейських, і неєвропейських парламентів. Відповідно, я не можу прогнозувати, якою буде реакція на переведення.
    143переглядів
  • Всеукраїнський тиждень права
    В Україні, починаючи з 2008 року тиждень, який містить у собі 10 грудня – День прав людини, офіційно вважається тижнем права. Саме у цей день Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято у 1948 році Загальну декларацію прав людини. Метою свята є підвищення рівня освіченості громадян у своїх правах та виховання поважного ставлення до прав інших громадян.

    Для цього заздалегідь планується проведення масштабних заходів, у яких працівники органів влади, юридичних установ, закладів освіти та громадського сектору проводять роз’яснювальну роботу.

    У деяких органах виконавчої влади проводяться екскурсії для дітей різного віку. Також у закладах середньої освіти читають лекції про заходи, які учні можуть зробити для того, щоб запобігти булінгу та дискримінації за будь-якими ознаками.


    Подібні лекції та бесіди з питань захисту прав людини проводяться в установах виконання покарань, військових частинах, серед учасників антитерористичної операції та внутрішньо переміщених осіб.
    Всеукраїнський тиждень права В Україні, починаючи з 2008 року тиждень, який містить у собі 10 грудня – День прав людини, офіційно вважається тижнем права. Саме у цей день Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято у 1948 році Загальну декларацію прав людини. Метою свята є підвищення рівня освіченості громадян у своїх правах та виховання поважного ставлення до прав інших громадян. Для цього заздалегідь планується проведення масштабних заходів, у яких працівники органів влади, юридичних установ, закладів освіти та громадського сектору проводять роз’яснювальну роботу. У деяких органах виконавчої влади проводяться екскурсії для дітей різного віку. Також у закладах середньої освіти читають лекції про заходи, які учні можуть зробити для того, щоб запобігти булінгу та дискримінації за будь-якими ознаками. Подібні лекції та бесіди з питань захисту прав людини проводяться в установах виконання покарань, військових частинах, серед учасників антитерористичної операції та внутрішньо переміщених осіб.
    62переглядів
  • Якщо вийти з мого двору, й прямувати до крамниці впоперек парку, не заблукаєш!
    Бо навіть така сліпенька особистість як я, не може не побачити протоптаної стежки!:)

    Та я зараз не про крамницю, не про парк, й не про стежку!:)
    Не про стежку в парку!:)
    Зараз я про іншу стежку!:)

    З мого столу, на мою канапу, в мої цицьки (кішка Жужала), з канапи на моє плече (кішка Онука наша Снігуронька), з плеча до моєї дупи (кішка Лічіна), з дупи під ковдру (собака Цуцилія), або під коліна на ковдрі (собака Лєдя), або на краєчок лігва, до моїх пʼят (кішка Пані Вишенька!:)

    Світло, до речі, на годину раніше ввімкнули!!!
    А поки його не було, читаю з ліхтариком книжку.
    Придворна зграя розташована по своїх місцях!:)
    Згідно з купленими квитками!

    Йййййй тууууут!!!
    Геть нічого крім книжки не видно!
    З мого стола сунеться якась чорна пика!!!
    Через мою книжку переступає! Впевнено так!!!
    Тільки очами від ліхтарика виблискує!:)

    Ну, сунеться, то й сунеться?:)
    Я ж не дуже й реагую, на ті пересування?:) Далі читаю!:)

    А тоді в мене думка виблискує, не гірше очей з ліхтариком???
    - Ааааааахтойто???

    Ліворуч башку повертаю?
    Все правильно - на плечі моєму кішка Онука спить! Майже дзьобом в моє вухо?
    Донизу очами блимаю, під книжку?
    Знов все згідно штатного розкладу - між цицьками Жужала?

    А то ж хххххто з чорним писком???
    В мене ж більше чорномордих котів катма???

    Наводжу різкість в очах та окулярах???
    Ммммммати Ввввввасилева!!!
    Та це ж Філько на прізвище Чорнодупенко!!!

    Тільки вчора казала, що Філько жодного разу з 2017 не приходив до мене спати!!!:)
    Я його й не рахувала, хоча писок в нього також чорний!!!

    Прийшов, як завжди тут був?
    Протоптаною стежкою почалапав до мого стегна?
    Видерся на нього, влігся та ще й мурчало своє ввімкнув???
    Ооооотакої???

    Мене настільки цей демарш вразив, що я витрухалася зі свого кубла та палити нервінно побігла до тамбуру!
    Біжу й розмірковую, що всі співмешканці мої волохаті з мене посипалися, як спілі груші, то й Філька я потурбувала? Та чи ще колись його дочекаюся?:)

    Ха!
    Повертаюся, а він лежить на моїй ковдрі!:)
    Місце гріє!!!:)

    А бляшанки з балалайками так й порхають та дзилинчать над селом…
    Замумукали…
    Якщо вийти з мого двору, й прямувати до крамниці впоперек парку, не заблукаєш! Бо навіть така сліпенька особистість як я, не може не побачити протоптаної стежки!:) Та я зараз не про крамницю, не про парк, й не про стежку!:) Не про стежку в парку!:) Зараз я про іншу стежку!:) З мого столу, на мою канапу, в мої цицьки (кішка Жужала), з канапи на моє плече (кішка Онука наша Снігуронька), з плеча до моєї дупи (кішка Лічіна), з дупи під ковдру (собака Цуцилія), або під коліна на ковдрі (собака Лєдя), або на краєчок лігва, до моїх пʼят (кішка Пані Вишенька!:) Світло, до речі, на годину раніше ввімкнули!!! А поки його не було, читаю з ліхтариком книжку. Придворна зграя розташована по своїх місцях!:) Згідно з купленими квитками! Йййййй тууууут!!! Геть нічого крім книжки не видно! З мого стола сунеться якась чорна пика!!! Через мою книжку переступає! Впевнено так!!! Тільки очами від ліхтарика виблискує!:) Ну, сунеться, то й сунеться?:) Я ж не дуже й реагую, на ті пересування?:) Далі читаю!:) А тоді в мене думка виблискує, не гірше очей з ліхтариком??? - Ааааааахтойто??? Ліворуч башку повертаю? Все правильно - на плечі моєму кішка Онука спить! Майже дзьобом в моє вухо? Донизу очами блимаю, під книжку? Знов все згідно штатного розкладу - між цицьками Жужала? А то ж хххххто з чорним писком??? В мене ж більше чорномордих котів катма??? Наводжу різкість в очах та окулярах??? Ммммммати Ввввввасилева!!! Та це ж Філько на прізвище Чорнодупенко!!! Тільки вчора казала, що Філько жодного разу з 2017 не приходив до мене спати!!!:) Я його й не рахувала, хоча писок в нього також чорний!!! Прийшов, як завжди тут був? Протоптаною стежкою почалапав до мого стегна? Видерся на нього, влігся та ще й мурчало своє ввімкнув??? Ооооотакої??? Мене настільки цей демарш вразив, що я витрухалася зі свого кубла та палити нервінно побігла до тамбуру! Біжу й розмірковую, що всі співмешканці мої волохаті з мене посипалися, як спілі груші, то й Філька я потурбувала? Та чи ще колись його дочекаюся?:) Ха! Повертаюся, а він лежить на моїй ковдрі!:) Місце гріє!!!:) А бляшанки з балалайками так й порхають та дзилинчать над селом… Замумукали…
    164переглядів
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
    Видавництво Богдан

    Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.

    Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.

    Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.

    Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни Видавництво Богдан Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь. Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад. Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій. Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
    330переглядів
  • #поезія
    Я голос твій впізнаю з-поміж всіх.
    Його ніщо не здатне підмінити.
    І твою тишу, сум, нестримний сміх –
    Усе в тобі – то восьме чудо світу.

    У тембрі – присмак теплих берегів,
    Де хвиля йде, та завжди повертає.
    Він стелиться під шкіру без ривків,
    Як звук, що першим істину впізнає.

    Щоразу тон міняє свій політ –
    То наче срібло, то солодкий попіл.
    І я ловлю у ньому цілий світ,
    Хоч він лунає просто, без утопій.

    Він може все – розтати, як свічки,
    Чи ранком продзвеніти, мов дзвіниця.
    І щойно звук торкається щоки –
    Горить вогонь у серці і в зіницях.

    Коли мовчиш – читаю між рядків
    Твій подих, що лишається у вірші.
    Там справжні бурі, там – материки
    Тремтять під пальцями твоєї тиші.

    Твій голос має колір, має смак
    І гострий кут, немов в розбитій чашці.
    Такий важкий, немов металів сплав,
    І легший, ніж пір’їна на зап’ясті.

    І кожне слово – вибух надзорі.
    І світло ріже темряву всю навпіл.
    Як хочеш вберегти нас – говори.
    Бо голос твій – моя єдина слабкість.

    Nadiia Artiukh


    #поезія Я голос твій впізнаю з-поміж всіх. Його ніщо не здатне підмінити. І твою тишу, сум, нестримний сміх – Усе в тобі – то восьме чудо світу. У тембрі – присмак теплих берегів, Де хвиля йде, та завжди повертає. Він стелиться під шкіру без ривків, Як звук, що першим істину впізнає. Щоразу тон міняє свій політ – То наче срібло, то солодкий попіл. І я ловлю у ньому цілий світ, Хоч він лунає просто, без утопій. Він може все – розтати, як свічки, Чи ранком продзвеніти, мов дзвіниця. І щойно звук торкається щоки – Горить вогонь у серці і в зіницях. Коли мовчиш – читаю між рядків Твій подих, що лишається у вірші. Там справжні бурі, там – материки Тремтять під пальцями твоєї тиші. Твій голос має колір, має смак І гострий кут, немов в розбитій чашці. Такий важкий, немов металів сплав, І легший, ніж пір’їна на зап’ясті. І кожне слово – вибух надзорі. І світло ріже темряву всю навпіл. Як хочеш вберегти нас – говори. Бо голос твій – моя єдина слабкість. Nadiia Artiukh
    Like
    Love
    2
    219переглядів 1 Поширень
  • Зараз вже взялася читати книгу Костянтина Симоненка "200,000 кілометрів до мрії". Боже, як мені цікаво її читати!😍 Я просто від неї в захваті!🤩 Під час читання, я знайшла сайт мандрівника, а там є на що подивитися і почитати. Знайду час і сама почитаю і перегляну сайт. А там ще є його книги, соціальні мережі, то ж я вже на них підписалася!💙💛

    http://konstantin.travel/
    Зараз вже взялася читати книгу Костянтина Симоненка "200,000 кілометрів до мрії". Боже, як мені цікаво її читати!😍 Я просто від неї в захваті!🤩 Під час читання, я знайшла сайт мандрівника, а там є на що подивитися і почитати. Знайду час і сама почитаю і перегляну сайт. А там ще є його книги, соціальні мережі, то ж я вже на них підписалася!💙💛 http://konstantin.travel/
    183переглядів
  • Зараз вже взялася читати книгу Костянтина Симоненка "200,000 кілометрів до мрії". Боже, як мені цікаво її читати!😍 Я просто від неї в захваті!🤩 Під час читання, я знайшла сайт мандрівника, а там є на що подивитися і почитати. Знайду час і сама почитаю і перегляну сайт. А там ще є його книги, соціальні мережі, то ж я вже на них підписалася!💙💛

    http://konstantin.travel/
    Зараз вже взялася читати книгу Костянтина Симоненка "200,000 кілометрів до мрії". Боже, як мені цікаво її читати!😍 Я просто від неї в захваті!🤩 Під час читання, я знайшла сайт мандрівника, а там є на що подивитися і почитати. Знайду час і сама почитаю і перегляну сайт. А там ще є його книги, соціальні мережі, то ж я вже на них підписалася!💙💛 http://konstantin.travel/
    Love
    1
    134переглядів
  • 🥦Чому масове помішання на «здоровій їжі» — це глухий кут? 

    🤔Здається, сьогодні всі навколо «за ЗСЖ».
    На полицях — «фітнес», «еко», «біо», «sugar free», «без глютену». Кожна упаковка кричить: «Я корисна! Купи мене і будеш жити вічно!»

    🫣Але правда в тому, що 90% цієї «здорової їжі» — м’яко кажучи, просто привернення вашої уваги.

    🔽Візьмемо класичні приклади:

    ✔️Гранола. Упакований цукровий крокодил під маскою «фітнес-сніданку». Солодкий сироп, мед, кокосова олія — і ось уже «корисний» продукт з калорійністю шоколадного батончика.

    ✔️Фітнес-батончики. Теж часто просто цукерки з протеїном. Багато цукру, дешевий білок, купа ароматизаторів. Але красиво написано: «без цукру», «без глютену», «натурально».

    ✔️Йогурт знежирений, але з фруктами — читайте «з фруктозою, з цукром»

    Реклама їжі працює не через факти, а через емоції. Нам продають не продукт, а відчуття правильності, контролю і турботи про себе.
    А ще навколо «користі» і «шкоди» їжі постійно множаться міфи. Один із найпопулярніших — що сир із бананом — це шкідливо.

    🤫А тепер найцікавіше — ви можете самі розібратися, що ви їсте. Почитайте склад, порівняйте кількість цукру, жирів, білків.
    😱І ви жахнетеся, скільки брехні на полицях магазинів.

    👍Станьте тим, хто реально розуміє, що ховається за словами «здорова їжа» і як влаштований ринок, де кожен хоче продати «користь».

    😉Тож поки одні сліпо вірять яскравим наліпкам і відчувають себе «правильними», інші просто читають склад і сміються.

    🤦‍♂️Здоров’я не купується в розділі «superfood» і не вимірюється кількістю зелених етикеток.
    👌Воно починається з одного простого вміння — не вестися на маркетингову казку.

    ✏️Їжте те, що зрозуміло, звідки взялося і що в ньому насправді лежить. 
    ✏️Менше упаковки — більше мозку. 
    ✏️І тоді жоден «корисний» батончик не зробить з вас лоха.

    🌈Будьте не «за ЗСЖ». Будьте за правду. 
    💋Ваше тіло (і гаманець) скажуть вам дякую.
    🥦≠💸
    🥦Чому масове помішання на «здоровій їжі» — це глухий кут?  🤔Здається, сьогодні всі навколо «за ЗСЖ». На полицях — «фітнес», «еко», «біо», «sugar free», «без глютену». Кожна упаковка кричить: «Я корисна! Купи мене і будеш жити вічно!» 🫣Але правда в тому, що 90% цієї «здорової їжі» — м’яко кажучи, просто привернення вашої уваги. 🔽Візьмемо класичні приклади: ✔️Гранола. Упакований цукровий крокодил під маскою «фітнес-сніданку». Солодкий сироп, мед, кокосова олія — і ось уже «корисний» продукт з калорійністю шоколадного батончика. ✔️Фітнес-батончики. Теж часто просто цукерки з протеїном. Багато цукру, дешевий білок, купа ароматизаторів. Але красиво написано: «без цукру», «без глютену», «натурально». ✔️Йогурт знежирений, але з фруктами — читайте «з фруктозою, з цукром» Реклама їжі працює не через факти, а через емоції. Нам продають не продукт, а відчуття правильності, контролю і турботи про себе. А ще навколо «користі» і «шкоди» їжі постійно множаться міфи. Один із найпопулярніших — що сир із бананом — це шкідливо. 🤫А тепер найцікавіше — ви можете самі розібратися, що ви їсте. Почитайте склад, порівняйте кількість цукру, жирів, білків. 😱І ви жахнетеся, скільки брехні на полицях магазинів. 👍Станьте тим, хто реально розуміє, що ховається за словами «здорова їжа» і як влаштований ринок, де кожен хоче продати «користь». 😉Тож поки одні сліпо вірять яскравим наліпкам і відчувають себе «правильними», інші просто читають склад і сміються. 🤦‍♂️Здоров’я не купується в розділі «superfood» і не вимірюється кількістю зелених етикеток. 👌Воно починається з одного простого вміння — не вестися на маркетингову казку. ✏️Їжте те, що зрозуміло, звідки взялося і що в ньому насправді лежить.  ✏️Менше упаковки — більше мозку.  ✏️І тоді жоден «корисний» батончик не зробить з вас лоха. 🌈Будьте не «за ЗСЖ». Будьте за правду.  💋Ваше тіло (і гаманець) скажуть вам дякую. 🥦≠💸
    434переглядів
  • #історія #особистості #дати
    1838 — Іван Нечуй-Левицький, український письменник, етнограф, фольклорист.
    Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький; 25 листопада 1838, Стеблів — 2 квітня 1918, Київ) — один із найвизначніших творців української прози XIX століття, автор понад 50 художніх творів, повістей та драм, талановитий етнограф, фольклорист, мовознавець і педагог.

    Дитинство, освіта та формування світогляду

    Іван народився у сім'ї сільського священника на Київщині. Завдяки батьківській бібліотеці змалку ознайомлюється з історією України, народною мовою та побутом. Навчався у Київській духовній семінарії (1853–1859), а пізніше — у Київській духовній академії (1859–1865), отримав ступінь магістра.

    Вчителювання, етнографічна діяльність

    Працював учителем у духовних семінаріях і гімназіях, зокрема в Полтаві, Кишиневі, на теренах Польщі. Фольклорно-етнографічна спадщина Нечуя-Левицького охоплює тисячі записаних народних приказок, міфів, пісень та обрядів.

    Літературна творчість

    Нечуй-Левицький одним із перших створює реалістичний тип української прози, показує глибоке соціальне розшарування та долю селянина:
    - «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки» — його найвідоміші твори, насичені народними характерами та мовою.
    - Сатиричний та гумористичний стиль, майстерне змалювання побуту та діалектизм — характерні риси його письма.

    Також він автор мовознавчих і етнографічних праць: «Граматика української мови», «Світогляд українського народу», низка критичних статей з проблем літератури та національного виховання.

    Національні погляди

    Письменник був переконаним українофілом, гострим публіцистом, палким захисником української літератури й культури під час русифікації на Наддніпрянщині. Його статті і твори критикували великодержавний націоналізм, підтримували розвиток власної літератури:

    «Писати треба так, як люди говорять!» — говорив Нечуй-Левицький, наполягаючи на природності та народності української мови.

    Останні роки

    Після виходу на пенсію переїхав у Київ, де повністю присвятив себе літературі. Помер у бідності та самотності. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

    Спадщина

    Нечуй-Левицький — класик української літератури, чиї твори і сьогодні читають у школах і театрах, його «Кайдашева сім’я» екранізована, а етнографічна та мовознавча спадщина цінується науковцями й літераторами.

    ***
    #історія #особистості #дати 1838 — Іван Нечуй-Левицький, український письменник, етнограф, фольклорист. Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький; 25 листопада 1838, Стеблів — 2 квітня 1918, Київ) — один із найвизначніших творців української прози XIX століття, автор понад 50 художніх творів, повістей та драм, талановитий етнограф, фольклорист, мовознавець і педагог. Дитинство, освіта та формування світогляду Іван народився у сім'ї сільського священника на Київщині. Завдяки батьківській бібліотеці змалку ознайомлюється з історією України, народною мовою та побутом. Навчався у Київській духовній семінарії (1853–1859), а пізніше — у Київській духовній академії (1859–1865), отримав ступінь магістра. Вчителювання, етнографічна діяльність Працював учителем у духовних семінаріях і гімназіях, зокрема в Полтаві, Кишиневі, на теренах Польщі. Фольклорно-етнографічна спадщина Нечуя-Левицького охоплює тисячі записаних народних приказок, міфів, пісень та обрядів. Літературна творчість Нечуй-Левицький одним із перших створює реалістичний тип української прози, показує глибоке соціальне розшарування та долю селянина: - «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки» — його найвідоміші твори, насичені народними характерами та мовою. - Сатиричний та гумористичний стиль, майстерне змалювання побуту та діалектизм — характерні риси його письма. Також він автор мовознавчих і етнографічних праць: «Граматика української мови», «Світогляд українського народу», низка критичних статей з проблем літератури та національного виховання. Національні погляди Письменник був переконаним українофілом, гострим публіцистом, палким захисником української літератури й культури під час русифікації на Наддніпрянщині. Його статті і твори критикували великодержавний націоналізм, підтримували розвиток власної літератури: «Писати треба так, як люди говорять!» — говорив Нечуй-Левицький, наполягаючи на природності та народності української мови. Останні роки Після виходу на пенсію переїхав у Київ, де повністю присвятив себе літературі. Помер у бідності та самотності. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Спадщина Нечуй-Левицький — класик української літератури, чиї твори і сьогодні читають у школах і театрах, його «Кайдашева сім’я» екранізована, а етнографічна та мовознавча спадщина цінується науковцями й літераторами. ***
    Love
    1
    393переглядів
Більше результатів