БУЯННЯ ВЕСНИ Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

Весна буяє зеленню і квітом,
Але немає радості у нас:
Невинно гинуть і дорослі й діти,
Потвори убивають защораз.

В смарагди одягнулися дерева,
Прикраси з квіту в шати додають,
Й роса спада на землю кришталева,
Та й сльози потічками в нас течуть.

Все зелено, заквітчано, красиво,
Птахи співають нам про рідний край,
Та падає на нас ворожа злива
І пекло постає, де квітнув рай.

В пташиних співах чується ридання,
Хоча вони і тихі й голосні,
Для ко́гось ця весна уже остання,
А наші сльо́зи, мов дощі рясні.

Весна буяє, квітне все навколо,
Бо й цю весну́ ніхто не відмінив,
Полеглі не підні́муться ніко́ли –
ЖИТТЯ на ВІЧНІСТЬ ворог їм змінив.

Птахи наве́сні з вирію вертають,
Та не верну́ть герої з тих світів,
Й нові́ щоденно го́лови складають –
Про це голо́сить і пташиний спів.

19.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 983721

ДОДАЛО́СЬ ЖАЛЮ, ПЛАЧУ́ І БОЛЮ

Нам додало́сь жалю́, плачу́ і болю,
І знову всьо́го злива й заметіль,
Зарадити ніхто не зможе горю,
Бо ми й Вкраїна для ординців – ціль.

Сьогодні знову полягли соколи,
Сягнув їх ворог на святій землі́.
Невже це не зупиниться ніко́ли?
Невже все знищать вбивці-москалі?

Лягли сьогодні знову в домовини,
Туди їх вклала клятая орда,
Лягає цвіт красуні-України…
Остання путь, остання їх хода.

Прийшла весна і мало все буяти,
Радіти мало сонцю і весні,
Натомість в землю змушені лягати...
Для нас і дні і ночі всі страшні.

Нам слухавку знімати навіть страшно –
Найгірше боїмося ми почуть…
Герої наші йдуть у бій безстрашно
І рі́ки крові в нас щодня течуть.

Нам додало́сь жалю, плачу і болю,
Та мусимо ми вистоять війну,
Бо ми за правду, незалежність й волю,
Ми мусим подолати сатану.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 989838

#поезія
Між нами

Між нами дні, між нами ночі,
Між нами дихання весни.
Між нами погляд очі в очі,
Між нами кольорові сни.

Між нами музика і рими,
Я їх придумала сама.
Між нами небо, сонце, зими
І так омріяна весна.

Між нами відстань і вокзали..
Між нами різні два світи.
Між нами у повітрі фрази -
Я знала їх, промовчав ти..

Тетяна Андреєва

#поезія
Під снігом тихо дихає Весна...
Цей подих не помітиш ти відразу...
Відчує твоє серце і Душа...
В полоні білих, снігових завалів.

Коли в Душі твоїй Весна...
Засяє сонце яскравіше...
І неба дивна глибина...
В Душі твоїй включає світло...

Проміння ясне обійме...
Розтане сніг, але поволі...
Чекай на ВЕсну, хай прийде...
І посміхнеться твоїй Долі!

Галина Адамович

ВЕСНА ПРИЙШЛА, ТА ЩЕ ВІЙНА ТРИВАЄ

Весна прийшла, та ще війна триває,
І наші люди гинуть кожен день,
Страшна орда навмисне нас вбиває,
Бо са́ме ми і є жива мішень.

Хотілось чути співи скрізь пташині,
Радіти сонцю й проліску в гаю́,
Та йде війна у рідній Україні…
Була́ ж краса, неначе у раю́...

Тривога за тривогою лунає,
Щоразу небезпека, укриття,
Ракети ворог-вбивця випускає,
Бо в намірі – звільнити від життя.

Одне і те щоразу і усюди,
Вкраїна вся в тривозі, як в імлі,
На кожнім кроці гинуть наші люди,
Вбивають нас потвори-москалі.

Весна несла́ з собою завше втіху,
Співала нам на всякі голоси,
Злітались ластівки́ до нас під стріху,
Й з’являлися краплиноньки роси́.

Весну хотілось бачить переможну,
Яка б нам ПЕРЕМОГУ принесла́,
Та ми її зустріли знов тривожну…
Сльозою вмита й ця весна прийшла.

15.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 1055789

ВЕСНА ІДЕ – КРАСУ НЕСЕ

Весна іде – красу несе,
Задзвонять дзво́ни Великодні,
Та й Україна над усе –
Про це голосимо сьогодні.

Весна іде – красу несе,
І задзвенять стрімкі потоки,
Госпо́дь Вкраїну нам спасе,
То ж ми робім до цьо́го кроки.

Весна іде – красу несе,
Торує шлях до ПЕРЕМОГИ,
Христос із мертвих воскресе́
І ми не зійдемо з дороги.

Весна іде – красу несе,
Розквітне ненька й забуяє,
Для цьо́го робимо усе.
Майбутнє світле нас чекає.

Весна іде – красу несе,
Пташиним співом озоветься,
А вітер горе віднесе́
І знову МИР до нас верне́ться.

Весна іде – красу несе,
Та ворог лютий не розквітне,
Пташина радість принесе,
Згадаєм слово заповітне,

Весна іде – красу несе,
Несе надію із собою,
Госпо́дь зробить поможе все,
Щоб нам покі́нчити з війною.

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ

Весна прийшла в календарі,
В житті – сніги, в житті – морози,
Бува підсніжник в цій порі,
Але тепер війни в нас грози.

Весна прийшла…вже кілька днів,
Та ми чекаєм ПЕРЕМОГУ.
Наш ворог згинути волів,
Й не знати нашого порогу.

Весна прийшла, бо їй пора,
Її орда не відмінила,
Міста́ і села́, як мара́,
Бо їх потвора спопелила.

Весна прийшла, та повно сліз,
Бо ірод неньки цвіт вбиває,
На нашу землю ворог вліз
І рідну кров'ю напуває.

Весна буяти не взяла́сь,
І не взяла́сь землиця квітом,
Бо сатана по ній пройшлась
І нас годує горецвітом.

Весна прийшла в календарі,
Та не прийшла у наші ду́ші,
Чорніють з горя матері́,
І вітер сльози ті не су́шить.

Весна прийшла в календарі,
Ми молим в Бога ПЕРЕМОГУ,
Щоб щезли з ненька моsk@лі
Й не не́сли горе, біль й тривогу.

06.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976181

Книга "Вкрадена весна" Костянтина Симоненка. Початок повномасштабної відбувся на адреналіні, коли взагалі не було чіткого розуміння, що буде далі і чи зможемо ми захисти Україну від загарбників. Виявляється, що якби військову техніку і літаків не прибрали за кілька годин до 5-ї години ранку з аеродрому, то дійсно, Київ та вся територія України за лічені години була б під російським прапором. Дякувати Богові і всім нашим захисникам, масштабної катастрофи не трапилося і нам вдалося втримати Україну і дати відсіч нашим ворогам. Я вперше таке прочитала, і тепер розумію, якої катастрофи ми уникнули завдяки нашим відважним пілотам і водіям.

Цікаво було читати хронологічні події війни очима пана Костянтина Симоненка. Усе це він проводить паралель з війнами інших країн.

Було цікаво читати, як українці по-різному реагують на обстріли, хтось одразу запанікував, і втікає світ за очі, подалі від війні, а хтось не так гостро реагує на все це, і залишився в Україні.

Дуже боляче було читати про перших біженців на початку повномасштабної війні. Як відбулася евакуація, що вони пережили.

Маріуполь, Буча, Ізюм та інші міста і села - це наш великий біль, який ніколи не забудеться... Хіба можна таке можна пробачити?! Ні, ніколи...

Ще було цікаво читати, як пропаганда впливає на людей, як завдяки одній брехні, один народ готовий вбити свого сусіда, за національною ознакою. Навіть коли породичалися між собою.

Про американців і європейців часом було смішно читати. Особливо, порівняння з життям тих, як столічні мешканці живуть в москві, і тих, як живе населення за межами столиці, та як це схоже на те, як живуть на острові Гаїті гаїтяні. Де до однієї половині острова проводять туристів, де змальовано життя немов в раю. А там, за парканом насправді розруха, бідність і постійні перевороти. І тому американці не розуміють, чому російські війська під час окупації викрадають унітази і пральні машини.

І звичайно, росіяни досі вважають, що все правильно зробили, коли "вирішили звільнити Україну від бандерівців і фашистів". О, автору книги довелося в коментарів заблокувати багатьох таких добродіїв.

Взагалом, щоби більше не описувати далі, про що ця книга, то я вирішила написати лише про те, що я встигла прочитати, і про те, що мене найбільше вразило. Тобто, книгу далі буду читати, але відгук вирішила написати зараз, коли Україна переживає найскладніші часи...

Одним словом, ця книга для того, щоби згадати, як усе було, щоби не забували, через що нам довелося пройти і щоби не забували, хто є нашим ворогом, а хто завжди прийде нам на допомогу.

Зараз Україна переживає найбільш складні часи. Але вона така, сильна, мужна і готова далі боротися за своє існування під мирним небом... Ось за що я люблю свою Україну і український народ...

Україна тримається...🇺🇦✌️💙💛🙏🕊

ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ

Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
Вже завтра березень і буде вже весна,
Кайданами війни народ наш є закутий…
Це в лютому зробив ординець-сатана.

Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
Бо лютий, що мина, страшним був і тривожним,
І було вилито озе́ра повні сліз.

Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
Якби він повернув щасливу нам весну,
Аби не падали на нас ворожі зливи,
Якби закі́нчити зумів страшну війну.

Вже завтра березень. В свої́ права він всту́пить,
Поважно красень цей обійстя обійде́,
І до роботи, звичної йому, приступить,
Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде́.

Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
Бо опинились ми у цій страшній війні.

Вже завтра березень і лютий попрощався,
Від тих страшних подій і сам він почорнів,
І з нами защора́з у вибухах купався,
Та ворога від нас відве́сти не зумів.

28.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1055255

Ну ось, вже прочитала книгу "2000'000 кілометрів до мрії" Костянтина Симоненка. Деталі не буду вдаватися, але скажу тільки одне, книга дуже сподобалася. Я нібито теж там побувала і дуже добре уявила, як і чим живе кожен народ в різних країнах світу. Це було неймовірно.

Я не уявляю собі наших українських 6-річних дітей, які правлять великим конем на возі і везуть цеглини на будівництво, до якого відправив батько малого. Мені аж шкода стало за тих африканських дітей, які так рано дорослішають, і змушені допомагати батькам заробляти кошти на життя. У них взагалі немає дитинства. І це дуже сумно. Це наводить паралельно з тим, як російсько-українська війна змушує швидше подорослішати наших дітей.

А уявіть собі північну корею, ірак за правління кадафі, поки його режим не скинули, без світової павутини, без новин всього світу, а тільки місцевих новин, і пропаганди, що за кордоном все погано, а тут велике щастя. Та жителі інших сіл і міст в кореї без довідки навіть не мають право приїхати до іншого міста чи села, не кажучи вже про столицю. Столиця там тільки для багатіїв. Так само живуть і в туркменістані і туркмени. Там теж майже так само живуть, як в кореї. Як я прочитала, як вони там зараз живуть, то я цілком згодна з думкою пана Костянтина Симоненка, що навіть при радянському союзу такого не було, щоби нічого не знати, як живуть люди за межами країни і не читали світову літературу, і багато всього іншого. Я щаслива, що взагалі живу в такий прекрасній країні, як Україна! Дай Боже, щоби скоріше закінчилася війна, щоби ми показали всьому світові, як це жити вільно і насолоджуватися незалежністю і свободою в нашій державі!🇺🇦✌️ І так буде завжди.💙💛🙏🕊

Щодо інших країн, то вони навіть не уявляють, які вони щасливі живучи в своїй країні. У них є що повчитися і цінувати те, що ми маємо.

І далі вже буду читати "Вкрадена весна".