Яке ж воно ліниве?:) Та непередбачуване?:) Хто?:) Та я ж!:))) Ось начебто й погода чудова? Й час є?:) А нема натхнення!:) То сиджу собі на ослінчику у дворі, цигарку цмулю, й нікуди не йду!:) Бо ліниво мені!:) Й так кілька днів?:) Але ж лінися-не лінися, а хто ще, якщо не я!?:) Й несе мене якась невідома сила в саму спеку збирати огірки з кабачками!:) Як вчора!:) Або, як сьогодні?:) В дощ цибулю копати?:) Я чесно сподівалася між нічним дощем та вранішнім встигнути?:) Не так сталося, як гадалося!:) Якщо й вибрала 1/6 тієї цибулі, то добре?:) Може б, більше вийшло, якби я мозгочки ввімкнула своєчасно?:) Повисмикала всю, а потім вже чистила?:) Та ні ж?:) Я ж прям у городі те чищення розпочала?:) Нащо?:) Ну, скільки встигла до дощу, стільки й встигла! Сподіваюся, час в мене на цю роботу ще долею відведено?:) Дочищала вже, сидячі в майстерні. Заразом й сортувала. Що на їдло? Що на посадку? Скубу ту цибулю? Дощ йде? Сирена нудотно виє? Курки квокчуть? Півні волають? Кішки бьються? Собаки брешуть? Все норм! Ви там як? Цілі?

#поезія смутнийсвіт цей світ став занадто нуарно-смутним настільки ж гірким, як негроні. щодня скрізь лунає той самий мотив та кожен концерт — монохромний. бармене, налий-но натхнення в коктейль, або, на крайняк, безпринципність. в меню ні любові, ні кислих страстей, додайте хоч в піцу амбіцій. цей світ і томив, і стискав, і душив, допоки покірність не зродить. сьогодні питають рецепти у ШІ, а завтра — сніданок в Детройті. в палітрі лиш біла та чорна гуаш, я досі чомусь кольорова. про світ стало важко казати «він наш», тож падаймо зі скеледрому. чому у піснях все той самий акорд, у віршах той самий мотив? на мене пішов найбанальніший код, а світ став занадто смутним. Синьоока

🌸🌸🌸🌺 #Цінність_бути_жінкою 🌺🌸🌸🌸 Це ніжна казка про внутрішню силу, яку носить у собі кожна дівчинка, кожна жінка. ⚡⚡⚡ Про сад, що росте в душі. Про #любов, яка лікує. Про те, як не загубити себе у гучному світі, а залишитися живою, світлою, собою. #Мультфільм створено для того, щоб торкнутися серця — маленької дівчинки і великої жінки, нагадати про красу, гідність і цінність бути Жінкою.✨ 🕊️ Цей мультфільм — мов теплий дотик до душі. Подивіться його з дочкою, мамою, бабусею… або просто — з собою. У кожній із нас живе дівчинка, яка колись повірила, що бути ніжною — небезпечно. Що плакати — слабкість, а світ потребує лише сили. Але правда інша: твоя ніжність — і є твоя сила. 🕊️ Цей мультфільм — не просто казка. Це світле нагадування, що бути Жінкою — це бути джерелом життя, тепла, зцілення. 📽️ Подивись і напиши у коментарі: Що для тебе — бути Жінкою? Одним словом. Або усім серцем. Залиши 💬, якщо відчулося близько. Постав 💗, якщо зрезонувало. І надішли комусь, хто має це побачити. Бо такі речі — не просто дивляться. Ними дихають. #жінкавсвітлісвоєїдуші #womanwithhealingenergy #цінністьбутижінкою🌸 #feminineloveandpower #жіночасила🌿#натхнення #womenempowerwomen💫 #світлоніжністьлюбов #divinefeminineenergy #жінкачаруєпоглядом #innerpeaceandbeauty #жінкавнутрішнясила #softpower💗#healing #усмішкащозцілює #womanspiritawakens #жіночийсадусерці #glowwithin✨#forever #inspiringfemininepath #ніжністьщозмінює #lovetouchesandsaves #женскаяэнергияжизни

Друзі! Якщо є час, можливість і натхнення - прогуляймося разом парком-музеєм «Україна в мініатюрі». Вам має сподобатись атмосфера Венеційського острова на Дніпрі. https://youtu.be/NQSj1pky_20

#поезія Говорять, що жінка - найкраще Господнє створіння, На тебе дивлюсь і завжди розумію чого. Ти - квітка тендітна. Мадонна в своїм поколінні, До рук твоїх прагну припасти губами й чолом. У дні, коли тучі крадуть собі сонце в кишеню, І сірим туманом спадає на голови пил. То наші усмішки. Яскраві й такі навіжені, Врятують любого. І навіть, якщо не просив. Коли наше місто відкриє обійми вітрам, Холодні цілунки збентежать і душу, і тіло.  Збери із уламків комфорту новенький вітраж, Ти будеш натхненням моїм. Таємничо-вцілілим. Танцюй, ніби вперше. Так ніби весь світ - то мара, Принось наше літо у днину холодну і сіру. На стомлено-ніжних. Маленьких, тендітних крилах, Коли буде важко, згадай, що в тебе завжди вірю. DmYmast

#дати #історія 15 липня в Україні відзначається два важливих свята: День Української Державності та День Хрещення Русі-України. Ці дати символізують глибокі історичні та духовні корені української нації, підкреслюючи її багатовікову традицію державотворення та християнської спадщини. День Української Державності Цей день, започаткований у 2021 році, присвячений утвердженню тисячолітньої історії української державності, яка бере початок від часів Київської Русі. 15 липня обрано не випадково – саме в цей день православна церква вшановує пам’ять святого князя Володимира Великого, хрестителя Русі. Його правління стало епохою розквіту Київської Русі, що заклала підвалини сучасної української державності. Святкування Дня Української Державності покликане нагадати про міцність і спадкоємність української державницької традиції, яка пережила століття випробувань. Це свято єднає покоління, підкреслюючи внесок українців у боротьбу за свободу, незалежність і національну ідентичність. День Хрещення Русі-України Цього ж дня Україна вшановує історичну подію – Хрещення Русі, яке відбулося у 988 році за князя Володимира Великого. Прийняття християнства стало переломним моментом, що не лише зміцнив державу, а й інтегрував її у європейський культурний і духовний простір. Хрещення Русі-України заклало основи для розвитку освіти, мистецтва та писемності, а також сформувало моральні цінності, які й досі є фундаментом української культури. Сьогодні цей день є символом духовної єдності українців, незалежно від конфесій. Він нагадує про важливість віри, традицій і спільної історії, що об’єднує народ. Значення свят Обидва свята, що відзначаються 15 липня, підкреслюють нерозривний зв’язок між духовністю та державністю. Вони єднають минуле й сьогодення, нагадуючи про силу українського духу, його прагнення до свободи та віри. У цей день проводяться урочисті заходи, богослужіння, культурні події, які прославляють історію та спадщину України. Нехай 15 липня стане для кожного українця днем гордості за свою державу та її велике минуле, а також натхненням для творення сильного майбутнього!

#парки 🌸 Японська казка у Києві: Парк Кіото 🇯🇵 📍 Адреса: проспект Кіото, Київ, Деснянський район. У серці Лівого берега Києва заховався маленький шматочок Японії – Парк Кіото. 🌸 Він з’явився у 1972 році як символ дружби з містом Кіото та відтоді став справжньою легендою. Навесні тут розквітає майже кілометр сакур, створюючи казковий коридор ніжно-рожевих квітів. Цей парк – не просто зелена зона, а місце сили й спокою. Тут є штучні водойми з містками, кам’яні японські ліхтарі, скульптури та ретельно продуманий сад у стилі дзен. 🪷 Все це дарує особливу атмосферу гармонії. Парк Кіото – ідеальна локація для романтичних зустрічей чи медитації. Він прекрасний у будь-яку пору року: весняні сакури, літня зелень, осінні барви, зимова тиша. Тут хочеться забути про метушню міста й просто насолоджуватися миттю. ✨ Приходь сюди за натхненням, спокоєм і найкращими фото для своїх спогадів!

#музеї 📖 Дім поета — Музей Максима Рильського. У затишному куточку Києва, за адресою вул. Максима Рильського, 7, стоїть невеликий будинок, де понад десять років жив і творив один із найвидатніших українських поетів ХХ століття — Максим Рильський. Ця садиба — не просто музей, а збережена атмосфера епохи, де кожен предмет має свою історію. Відкриваючи двері цього дому, ніби опиняєшся у світі поезії: у вітальні звучить класична музика, у кабінеті — уявна тиша натхнення, а в саду — шелест листя, який колись надихав митця. 🌳 Сам поет часто доглядав свій сад, який і нині квітує, мов продовження його лірики. У самому музеї — понад 6000 експонатів: від особистих речей до автографів і листування з іншими діячами культури. Це ідеальне місце для неспішної прогулянки, духовного оновлення та знайомства з живим Рильським — не з підручника, а з реального життя. 🖋 Якщо хочеш відчути Київ інтелігентним, натхненним і глибоким — завітай сюди хоча б раз.

#поезія Світ, здається, учора тонув у відтінках осінньо-строкатих, Та від віяння холоду згас листопад, як знесилений геній. Дід-скрипаль, що на вулицях грав, кілька діб не виходить із хати, Захлинається кашлем дедалі частіше, бо хворі легені. Смолоскип сподівань у морозних тенетах безсилля остигнув. Дід-скрипаль до смирення й молитви не звик, зауважує їдко: «‎Краще впасти без сил від мечів, що встромив супротивник у спину, Ніж терпіти недугу – звірюку, в якої загострені ікла»‎. Дід-скрипаль п'є домашнє червоне вино на вечерю та вранці. Часто палить, а часом грішить, наливаючи чарку горілки. Фтизіатри казали: «‎Як хочете жити, шановний, то варто Про спиртне й цигарки позабути, бо це вас ще більше калічить»‎. Від іронії кривляться губи старечі: «"‎Як хочете жити..." Є велика різниця між "жити" та "довше чекати на страту". Заборон не існує, коли доживанням по вінця вже ситий, Той, хто кров'ю стікає, гадаю, навряд чи спроможний на наступ»‎. Дід-скрипаль у депресію впав ще тоді, як не стало дружини, Та майстерно ховаючи відчай, за музику вперто тримався. Тож щодня на бульварі відверто дрижали в риданнях нестримних Струни скрипки, допоки смичок тріпотів і злітав, наче в танцях. Той, хто гідно на світі прожив, гордо йтиме й у "царство Аїда", Втім шкода: просто неба не можна вже грати, бо форма відкрита. Дід ледь чутно шепоче: «‎Стрімкий ураган ця хвороба огидна... Я ж слабкий, наче пил, що невдовзі розвіється вітром»‎. У старого музики немає дітей. Співчутлива сусідка Пообіді приходить: приносить тарілку гарячого супу. Хворий каже: «‎Спасибі... Колись із тобою подовгу базікав... Йди додому, рідненька. Ці стіни всотали заразу підступну»‎. Де ж тут кинеш палити... Маестро десь чув, що вино надихає, Та в похмурому мареві днів ні краплини, ні крихти натхнення. Скрипка змовкла відтоді, як грав музикант перехожим востаннє, У футлярі під ліжком сховавшися, думає, певно: «‎А дé я???»‎ Дід багатий, бо має з утрат і думок-хижаків бестіарій, За плечима – не крила легенькі, а хрест тягарем незавидним. Тільки сліз вже нема, наче зроблено серце зі справжньої сталі, І стискаються міцно вуста, щоб від низки "багатств" не завити. *** Залишúлася осінь позаду. Невдовзі сніжитиме довго. Притискаючи хустку до рота, кахикає кволий... Не дивно... Та здригається раптом, тамуючи подих: жахливий автограф Плями крові зоставили вперше, тому червоніє тканина. Дід шепоче: «Амінь» – і спустошує повний настоянки келих: «‎Кров, мов краплі вина, на підлогу стікає... Хворобі не здамся – Краще сам...»‎ Лиш сусідка заплаче, побачивши те, як померлий Скам'янів зі слідами порізів на майже прозорих зап'ястях. Марія Чекарьова 11–15 листопада 2023 року