• #поезія
    Мабуть не дарма є на світі троянди,
    Їм місце знайдеться в саду, на веранді,
    Як символ кохання, як символ надії,
    Захоплюють, манять, занурюють в мрії,
    Такі вони різні, такі досконалі,
    Як символ розпусти, як символ моралі,
    Ці квіти висловлюють вмить почуття,
    Мінливі бажання, любов, каяття,
    Їх колір про наміри вмить розповість,
    Чи ніжність, чи біль, а можливо і злість,
    Хоч вік їх короткий – та сутність безсмертна,
    Водночас і звична, і безпрецедентна,
    Краса їх чарує та змінює долю,
    До меж насолоди, до крайності болю,
    Шипів гострота, пелюсток оксамит,
    Безмежжя чарівності й ніжності мить…

    Ілля Герасюта
    #поезія Мабуть не дарма є на світі троянди, Їм місце знайдеться в саду, на веранді, Як символ кохання, як символ надії, Захоплюють, манять, занурюють в мрії, Такі вони різні, такі досконалі, Як символ розпусти, як символ моралі, Ці квіти висловлюють вмить почуття, Мінливі бажання, любов, каяття, Їх колір про наміри вмить розповість, Чи ніжність, чи біль, а можливо і злість, Хоч вік їх короткий – та сутність безсмертна, Водночас і звична, і безпрецедентна, Краса їх чарує та змінює долю, До меж насолоди, до крайності болю, Шипів гострота, пелюсток оксамит, Безмежжя чарівності й ніжності мить… Ілля Герасюта
    Like
    1
    75переглядів
  • Літо створено для того, щоби збирати квіти. Життя — для того, щоб збирати враження і щасливі моменти.
    Нехай це літо буде неймовірним, особливим, незабутнім для всіх!
    Літо створено для того, щоби збирати квіти. Життя — для того, щоб збирати враження і щасливі моменти. Нехай це літо буде неймовірним, особливим, незабутнім для всіх!
    Love
    1
    186переглядів 7Відтворень
  • Мене завжди цікавило, як живуть люди, що не помічають краси навколо?

    Мабуть, їм неймовірно нудно у їхньому сірому світі, де захід сонця не гладить небо своїми променями, не співають на світанку солов’ї і не дарують свого чарівного аромату чудові квіти…
    Мене завжди цікавило, як живуть люди, що не помічають краси навколо? Мабуть, їм неймовірно нудно у їхньому сірому світі, де захід сонця не гладить небо своїми променями, не співають на світанку солов’ї і не дарують свого чарівного аромату чудові квіти…
    92переглядів 8Відтворень
  • Ні, не цвітуть тут квіти | OSAD - Karma 👇
    Трек можеш послухати тут 🦻
    https://share.amuse.io/jzIqsDCPiE8f
    А повне відо тут 👀
    https://youtu.be/hUVl2XYGHrU?si=EbQJ2HdvsOoW5JWL
    Ні, не цвітуть тут квіти | OSAD - Karma 👇 Трек можеш послухати тут 🦻 https://share.amuse.io/jzIqsDCPiE8f А повне відо тут 👀 https://youtu.be/hUVl2XYGHrU?si=EbQJ2HdvsOoW5JWL
    154переглядів 5Відтворень
  • #поезія
    Останній літа поцілунок -
    чудовий серпень на порі!
    Не треба інших подарунків,
    лиш сонечко у душу лий!
    Від нього ще у серці буде радість,
    душа збере торбинку для зими
    із теплоти, із трав, із кольорів і світла,
    щоб все виймать по черзі
    в зимові вечори.
    Хай ще буяє зелень, квіти,
    стерня поколе босоногі дні.
    Й бенкет із овочів і фруктів
    хай буде на столі!
    Лише дощі нехай ще почекають,
    і листя, перше, пожовтіле,
    не вкриє стежку до воріт!

    Т. Хандога
    #поезія Останній літа поцілунок - чудовий серпень на порі! Не треба інших подарунків, лиш сонечко у душу лий! Від нього ще у серці буде радість, душа збере торбинку для зими із теплоти, із трав, із кольорів і світла, щоб все виймать по черзі в зимові вечори. Хай ще буяє зелень, квіти, стерня поколе босоногі дні. Й бенкет із овочів і фруктів хай буде на столі! Лише дощі нехай ще почекають, і листя, перше, пожовтіле, не вкриє стежку до воріт! Т. Хандога
    Like
    Love
    5
    87переглядів
  • #поезія
    Вона звичайною була...
    Ніде нічим не вирізнялась.
    І тільки погляд - як імла
    на сонну землю опускалась...

    Складала вежі з гарних мрій,
    Жила в осінніх листопадах...
    Любила в сукнях дивний крій...
    І світло у старих лампадах...

    Шукала квіти в лободі,
    І вірила у тих, хто поряд...
    Була стійкою у біді...
    І розганяла в душах холод...

    Вона звичайною була...
    По зорях часом ворожила.
    І все б на світі віддала,
    Якби у неї були крила...

    Щоб там, колись, у тім житті
    Знайти себе в туманах сивих...
    Де відлітають журавлі
    Чітким, позначеним курсивом...

    Людмила Галінська
    #поезія Вона звичайною була... Ніде нічим не вирізнялась. І тільки погляд - як імла на сонну землю опускалась... Складала вежі з гарних мрій, Жила в осінніх листопадах... Любила в сукнях дивний крій... І світло у старих лампадах... Шукала квіти в лободі, І вірила у тих, хто поряд... Була стійкою у біді... І розганяла в душах холод... Вона звичайною була... По зорях часом ворожила. І все б на світі віддала, Якби у неї були крила... Щоб там, колись, у тім житті Знайти себе в туманах сивих... Де відлітають журавлі Чітким, позначеним курсивом... Людмила Галінська
    Like
    1
    109переглядів
  • #думки
    Колись моя бабуся сказала:
    - Не дозволяй, щоб сковорідки блищали більше, ніж ти сама.
    Не став прибирання вище за себе.
    Життя - надто коротке, щоб витерти весь пил. Радій.
    Прибирай, коли треба -
    але не забувай: світ чекає за вікном.
    Напиши вірш. Намалюй картину.
    Сходи в гості. Посміхнись незнайомцеві.
    Полий квіти. Послухай улюблену музику.
    Просто сядь із горнятком чаю і подивись у небо.
    Так, можеш вимити підлогу. Але не забудь прогулятись босоніж по траві.
    Можеш приготувати вечерю - але танцюй, поки готуєш.
    Бо життя - не між стінами. Воно - в дотику, в погляді, в тиші поруч.
    І пам’ятай: жоден день не повториться.
    З роками речі стають важчими. Люди відходять.
    А коли тебе не стане - бо це станеться з кожним -
    ніхто не згадає, скільки було пилу на поличках.
    А згадають…
    як ти сміялась.
    Як слухала.
    Як любила.
    #думки Колись моя бабуся сказала: - Не дозволяй, щоб сковорідки блищали більше, ніж ти сама. Не став прибирання вище за себе. Життя - надто коротке, щоб витерти весь пил. Радій. Прибирай, коли треба - але не забувай: світ чекає за вікном. Напиши вірш. Намалюй картину. Сходи в гості. Посміхнись незнайомцеві. Полий квіти. Послухай улюблену музику. Просто сядь із горнятком чаю і подивись у небо. Так, можеш вимити підлогу. Але не забудь прогулятись босоніж по траві. Можеш приготувати вечерю - але танцюй, поки готуєш. Бо життя - не між стінами. Воно - в дотику, в погляді, в тиші поруч. І пам’ятай: жоден день не повториться. З роками речі стають важчими. Люди відходять. А коли тебе не стане - бо це станеться з кожним - ніхто не згадає, скільки було пилу на поличках. А згадають… як ти сміялась. Як слухала. Як любила.
    Like
    2
    112переглядів
  • ВЖЕ Я – НЕ Я І ТИ – НЕ ТИ

    Вже я – не я і ти – не ти,
    Нема між нам вже нічо́го,
    Давно вже спалені мости,
    Вже й присмаку нема терпкого.

    Вже я – не я і ти – не ти,
    Не мрій, що можеш щось змінити,
    Межу́ зумів ти перейти…
    Розбитий глек вже не зліпити.

    Вже я – не я і ти – не ти,
    І вороття назад немає,
    Не треба вже: «Пробач», «Прости»,
    Бо мертве вже не оживає.

    Вже я – не я і ти – не ти,
    Усе давно уже минуло,
    Що втрачено – не віднайти,
    Не повернути те, що бу́ло.

    Вже я – не я і ти – не ти,
    Зів’яло все, неначе квіти,
    З яких вінок вже не сплести́
    Й не варто інші вже садити.

    Вже я – не я і ти – не ти,
    Давно уже загасли зо́рі,
    Давно ми – різних два світи…
    Можливо це – пророцтво долі.

    Вже я – не я і ти – не ти,
    Це – дві дороги, дві – стежини,
    В одну уже їм не зійти,
    Й ми – не одна, а й дві краплини.

    19.01.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1044796
    ВЖЕ Я – НЕ Я І ТИ – НЕ ТИ Вже я – не я і ти – не ти, Нема між нам вже нічо́го, Давно вже спалені мости, Вже й присмаку нема терпкого. Вже я – не я і ти – не ти, Не мрій, що можеш щось змінити, Межу́ зумів ти перейти… Розбитий глек вже не зліпити. Вже я – не я і ти – не ти, І вороття назад немає, Не треба вже: «Пробач», «Прости», Бо мертве вже не оживає. Вже я – не я і ти – не ти, Усе давно уже минуло, Що втрачено – не віднайти, Не повернути те, що бу́ло. Вже я – не я і ти – не ти, Зів’яло все, неначе квіти, З яких вінок вже не сплести́ Й не варто інші вже садити. Вже я – не я і ти – не ти, Давно уже загасли зо́рі, Давно ми – різних два світи… Можливо це – пророцтво долі. Вже я – не я і ти – не ти, Це – дві дороги, дві – стежини, В одну уже їм не зійти, Й ми – не одна, а й дві краплини. 19.01.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1044796
    99переглядів
  • Юрій Йосифовичи ДОКУТОЛОКА
    квіти у росі
    Світла пісня Ігоря Білозіра — співака, композитора, художнього керівника легендарної «Ватри». Людини, яка присв'ятила життя українській пісні — і за неї була вбита.
    У цьому році йому виповнилося б 70. Світла пам’ять!
    Дякуємо сину Ігоря — Андрію Білозіру — за дозвіл виконати цю пісню.
    Юрій Йосифовичи ДОКУТОЛОКА квіти у росі Світла пісня Ігоря Білозіра — співака, композитора, художнього керівника легендарної «Ватри». Людини, яка присв'ятила життя українській пісні — і за неї була вбита. У цьому році йому виповнилося б 70. Світла пам’ять! Дякуємо сину Ігоря — Андрію Білозіру — за дозвіл виконати цю пісню.
    64переглядів 5Відтворень
  • 🕯 До зруйнованої багатоповерхівки у Києві люди несуть квіти та дитячі іграшки, щоб вшанувати пам'ять загиблих
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    🕯 До зруйнованої багатоповерхівки у Києві люди несуть квіти та дитячі іграшки, щоб вшанувати пам'ять загиблих #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    154переглядів 5Відтворень
Більше результатів