Ростуть могили, наче ті гриби,
Всі при́брані красивими вінками.
Коли кінець воєнної доби́?
Коли батьки обіймуться з синами?
Ростуть могили кожен Божий день,
Ростуть, ростуть…ростуть вони усюди.
Церковні дзвони защораз – дзень та й дзень…
Й від втрати знов голосять наші люди.
Ростуть могили…Боже, який жах!
Щодня везуть героя в домовині.
За це у нас в серцях і біль, і страх…
Війна триває, Господи, й по нині.
Ростуть могили, гине неньки цвіт,
Запеклії бої щодня ведуться.
З чола героїв кров стіка – не піт,
Герої наші там на мінах рвуться.
Ростуть могли й краю їм нема
У них лягають і батьки і діти…
О Боже, щоб це все недарма!
Щоб не росли могили – тільки квіти!
15.06.2019 р.
©Королева Гір
Клавдія Дмитрів,2019