Весна прийшла і тепер всім дійсно не вистачає Романтики! Який вихід знайшла дівчина з Запоріжжя — читайте далі у статті…

МОЛИТВА ОСЕНІ

Осінь шепоче молитву вітрами,
Падає листя, мов спогад з плеча,
Сонце згасає між хмарами й снами,
Тиша сплітає нам шаль велича́.

Вітер торкає обличчя, як повідь,
Сріблом на скронях лягає печаль,
Серце шукає забутує сповідь,
Наче дитинство, закрила вуаль.

Пахне прощанням у кожному кроці,
Садом, де яблук вже майже нема,
Осінь стоїть на самотній дорозі
Тиха, як мати, що сина чека.

Скрізь крізь тумани, крізь втому і втрати,
Тліє зернятко надії в душі,
Буде весна – син зустрінеться й мати,
Й вишні розквітнуть на рідній межі.

Хай же молитва злітає й крізь втому,
Хай обіймає і ме́ртвих й живих,
Хай всі герої вертають додому,
З вірою в серці крізь бурі і сніг.

Всюди лунає молитва живая,
З попелу виросте слово живе,
Мати в сльозах за Вкраїну благає,
І ПЕРЕМОГА до нас все ж прийде.

12.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051324

СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ
(Світлій пам’яті героя Ярослава Плахотнюка)

Свіча вже більше не горить,
Її потвори загасили,
Йому було б ще жить і жить,
Але страшні ординці вбили.

Його чекала ще весна
І миле слово мами вранці…
Та смерть прислала сатана
У чорній масці на світанці.

Все голос матері звучить,
Вона шукає слід у тиші,
Її молитви – наче міст
Між світом мертвих і живіших.

Пізнати втрату довело́сь,
Нема спокійних днів у мами,
Її синок – не просто хтось,
Він – світло, що горить сльозами.

Йому наза́вжди двадцять сім,
Ніко́ли більше вже не буде,
Вбачатись буде він в усім,
Розпукою для мами всюди.

Осінній вітер плакав теж,
Зривав листки, як спогад мами,
Бо похоронний все ж кортеж
Привіз героя аж до брами.

Заснув наза́вжди Ярослав,
Тепер домівка – домовина,
Він ПЕРЕМОГУ гаптував…
Розлука вічна мами й сина.

07.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Білизну таки вирішила у дворі розвішати?

Побігла до крамниці Татьяна Лоза?
Бо Наталья Коваль в сільській групі такі світлини мʼяса виклала, хіба втримаєшся?:)

Бігла туда, хххххолодна та таки ж весна спостерігалася?:)
Назад поверталася, вже зима?:) Бо снігом насипало!:)

У дворі Ірина Олександрова схильовано миготить!:)
Переймається, дерти з мотузок білизну, яку я вже встигла поначіпляти?:)
Чи сніг - то не дощ? Нехай далі на мотузках тіліпається?:)

Донечка Анна приїжджала!
По дорозі за моєю посилкою від Галина Микитинець на Нову пошту заскочила!!!
Галинко, щиро тобі вдячна!!!

Тепер в мене знов ростиме печіночниця, яка гепатика!
З тих, що я більше цьогоріч взагалі не купуватиму!:)))

Дме й досі…
Розмірковую?
Чи йти ту гепатику зараз садити?
Чи мене з гірки, де запланована посадка, в вирій не знесе?:)
Чи відкласти на завтра?:)

Та ще ж ту гепатику поділити на три села колежанок тре?:)
Доні та свасі Вика Виктория вже частину передала!:)
Інших чекаю на роздачу!:)

❄️ Зима трохи заблукала і майже під кінець квітня знову завітала до України

У багатьох регіонах, зокрема на півночі та сході, цієї ночі й ранку випав сніг. Про раптові снігопади повідомляли жителі Сумщини, Харківщини, Полтавщини, Дніпропетровщини.

Оце так весна 😂
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Весна багата на барви й натхнення.

Автор схеми: @ne_yak_u_vsih (інстаграм)

Доступно до замовлення.

#biserok_anita
#бісероплетіння #beading #beadingtutorial #beadingjewelry #силянка #силянказбісеру #збісеру #handmade #handmadeuk #купуйукраїнське #подарунок
#прикрасизбісеру #прикрасиукраїна #handmadeuk #подарунок #бісероплетінняприкраси

УЖЕ ВЕСНА БУЯЄ НАВКРУГИ

Уже весна буяє навкруги,
А лютий ворог далі атакує,
У нього вдосталь до цього́ жаги,
Й від цьо́го вбивця тільки торжествує.

Уже весна буяє навкруги,
І паросток з землі угору пнеться,
В домівці нашій кляті вороги,
На землю далі наша крівця ллється.

Уже весна буяє навкруги
І повняться сади пташиним співом,
Вже й кригу відпустили береги,
Й поля рясніють вражим міносівом.

Уже весна буяє навкруги
І зеленню земля уся візьметься,
Ми спраглі від бажання і снаги,
Зате орда ніяк не схаменеться.

Уже весна буяє навкруги
Й струмки гірські почали жебоніти,
Зійшли вже всюди білії сніги,
Продовжує Вкраїна нас боліти.

Уже весна буяє навкруги,
Зима цього́річ відійшла в минуле,
Наш край не має ворогам руги́*,
Ми зе́млі ще свої́ не повернули.

Уже весна буяє навкруги,
І хочеться дихну́ть на повні груди.
Коли не буде вражої ноги́?
Коли у нас вже МИР і спокій буде?

08.03.2025 р.

РУГА* - передана комусь земля на утримання

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1034963

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ

Далекий ще тридцять дев’ятий рік,
І довго так чекали сорок п’ятий,
Час, як вода, невпинно з русла тік,
Й добіг той час до позначки – двадцятий.
День пам’яті й примирення у нас
Двадцятий рік, та інше вже століття.
Ніколи не забудемо той час…
Була війна, й тоді було жахіття.

ПРИСПІВ

День пам’яті й примирення,
День пам’яті настав,
А ті роки й страшну війну
Ніхто не забував.
День пам’яті й примирення
Живе в наших серцях,
А імена захисників
Сьогодні на вустах.

День пам’яті й примирення настав,
Та пам’ять про таке не помирає,
Бо дід і прадід крівцю проливав,
Він знав, що вдома вся рідня чекає.
Буя весна, все знову ожило,
Та пам’ять про цей день не помирала.
Не можемо забути, що було,
Бо перемогу кров’ю гаптували.

08.05.2020 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020

РИТОРИКА ВІЙНИ

Коли бляшанки в порох оберну́ться?
Коли ординець згине, як роса?
Коли потвори кляті схаменуться?
Коли їх скосить білая коса?

Коли загоїть час глибокі рани?
Коли у небі стихне грізний грім?
Коли спаду́ть загарбника кайдани?
Коли пове́рне мир у кожен дім?

Коли зійде́ зоря над виднокраєм?
Коли затихне болісний набат?
Коли ми всіх додому дочекаєм?
Коли в саду всміхне́ться рідний брат?

Коли засяють очі, як джере́льця?
Коли весна розквітне у серцях?
Коли відпустить туга наші се́рця?
Коли забудем назавжди́ про страх?

Коли засієм ниву золотую?
Коли почуєм шепіт ковили?
Коли зали́шать землю цю святую?
Коли наві́ки щезнуть вороги?

Коли відлуння пострілів затихне?
Коли почуєм солов’я пісні́?
Коли вже клятий ворог більш не ди́хне?
Коли війна не при́йде і вві сні?

Коли й сліду́ не буде від чужинців?
Коли ми будем на своїй межі́?
Коли вже не вбиватимуть вкраїнців?
Коли верну́ться наші рубежі??

Коли в ординців горло перетисне?
Коли поглине темрява чужих?
Коли останній зайда в полі звисне?
Коли не буде з мінами доріг?

Коли озветься правдою каміння?
Коли настане неминучий суд?
Коли засипле попіл зле насіння?
Коли очистим ми священний ґрунт?

13.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060793

Митці України...💙💛 Федір Коновалюк (1890-1984) "Весна"🌞

Федір Зотикович (Зотович) КОНОВАЛЮК (1890, с.Калівка, нині с. Ягідне Мурованокуриловецького р-ну Вінницької області - 1984, Київ) - український живописець і графік. Жив і працював у Києві.🎨
Навчався в іконописній школі Києво-Печерської лаври (1903-1909) у І. Їжакевича, в Київському художньому училищі (1911-1915) у В. Менка і О. Мурашка, в Академії мистецтв (1915 - 1916) у В. Маковського, в Київському художньому інституті (1927 -1930) у Ф. Кричевського.🎨
У 1911-1915 роках Коновалюк брав участь у розписах церков Києва та Катеринослава (тепер м.Дніпро). Працював як пейзажист, жанрист, розвивав традиції українських художників кінця ХІХ - початку ХХ століть.