ВІДЛУННЯ ВИЗВОЛЕННЯ
(Присвячено 4-й річниці визволення Київщини)

Чотири ро́ки... Біль не затихає,
Хоч і весна знов вмилася дощем,
Та Київщина те жахіття знає,
Що в кожнім серці віддає ножем.

Тоді земля від вибухів стогна́ла,
І небо стало бурим від заграв.
Орда бездушна спокій наш украла,
Лишаючи руїни серед трав.

Ми пам’ятаєм погляди застиглі,
Підвали темні, крики уночі,
І долі ті, що в розквіті не встигли
Знайти від щастя втрачені ключі.

Яри глибокі, вулиці розбиті,
Де смерть гуляла в берцях чужака...
Ті рани кров’ю і слізьми́ обмиті,
І пам'ять про катів страшна й важка.

Та крізь вогонь, крізь попіл і руїни
Вернувся прапор наш у рідний край.
Лишилися зруйнованими стіни,
Що стогнуть й просять: «Це не забувай!»

Сьогодні ми вшановуєм героїв,
Що вирвали цей край із пазурі́в,
І тих, хто в пеклі муки і недолі,
Хто за свободу там живцем зотлів.

Цей день — не просто дата на папері,
Це – крик душі, що вижила в борні.
Убитим всім у рай відкриті двері,
В небесній мирній світлій вишині.

02.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060179