#історія #постаті
Степан Балей — український інтелектуал світового рівня.
​8 лютого 1885 року народився Степан Балей — людина-оркестр у світі науки: видатний український та польський психолог, філософ, лікар і педагог. У часи, коли гуманітарні науки лише намацували свій шлях, Балей уже створював фундаментальні праці з психології творчості та психоаналізу. 🧠📚

​Він був одним із небагатьох, хто намагався поєднати сувору медицину з глибинами людської душі. Його дослідження творчості Тараса Шевченка з погляду психології стали справжнім проривом, дозволивши подивитися на генія не як на ікону, а як на живу людину з її внутрішніми конфліктами та драмами. Балей довів, що українська наука здатна говорити мовою Фройда та Юнга, зберігаючи при цьому власну ідентичність. 🎨🕵️‍♂️

​Балей викладав у Варшавському університеті, був членом Наукового товариства імені Шевченка і залишив після себе школу послідовників. Його життя — це приклад того, як український інтелект інтегрувався в європейський науковий простір, стаючи його невід'ємною і поважною частиною. Сьогодні, коли ми говоримо про ментальне здоров'я та психологію нації, праці Балея залишаються тією базою, до якої варто повертатися. 🏛️🌍

#історія #події
​Лютий 1919 року в Києві видався надзвичайно «спекотним», попри зимовий календар. Поки до столиці з боку росії невблаганно наближалися більшовицькі ешелони, Директорія УНР намагалася вирішити фундаментальне питання: як перетворити революційний хаос на легітимну державу.

​Легітимізація в екстремальних умовах

​Скликаний наприкінці січня Трудовий конгрес України мав стати таким собі аналогом Установчих зборів. Саме в цей час завершувалося юридичне оформлення повноважень Директорії як вищої влади. Закон про верховне управління наділяв «п’ятірку» лідерів — на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою — широкими повноваженнями до наступної сесії Конгресу. 🏛️
​Проте іронія долі полягала в тому, що будувати юридичну фортецю доводилося в умовах, коли сама територія держави стискалася, як шагренева шкіра. Поки правознавці ретельно виписували параграфи про розподіл влади, військові вже пакували штабну документацію для евакуації.

​Чому цей закон був критично важливим?

​Міжнародне визнання: Без чіткого правового фундаменту жодна європейська держава не розглядала б УНР як повноцінного суб'єкта переговорів.
​Спроба приборкати хаос: Потрібно було нарешті припинити «отаманщину» на місцях, підпорядкувавши всі військові та цивільні структури єдиному закону.
​Демократичний маніфест: Навіть перед обличчям катастрофи українські лідери прагнули підкреслити, що їхня влада базується на делегованій волі народу, а не на деспотії, яку несла москва. 🗳️

​Державність у вагонах

​Вже 2 лютого Директорія була змушена залишити Київ. Вища влада республіки перемістилася у залізничні вагони. Це дало привід тогочасним скептикам народити гірку приказку: «Під вагоном територія, а у вагоні — Директорія». 🚂💨

​Попри трагічний фінал київського етапу, цей досвід довів: українська політична еліта навіть у безнадійних обставинах намагалася діяти в правовому полі. Це був не просто спрот збройний, а спрот цивілізаційний.

#історія #особистості
⚖️ Юридичний Фундатор: Андрій Яковлів — Вчений, Дипломат і Творець Термінології УНР.
5 грудня 1872 року на Полтавщині народився Андрій Іванович Яковлів (1872–1955) — видатний український юрист, вчений-історик, активний громадсько-політичний діяч, чия праця була незамінною для становлення правової системи Української Народної Республіки (УНР).

Становлення Юриста та Революційний Внесок

Андрій Яковлів здобув юридичну освіту в Київському університеті Святого Володимира. До революційних подій 1917 року він займався приватною адвокатською практикою. Однак його істинне покликання розкрилося під час Української революції.
Як один із найбільш кваліфікованих правників національно-патріотичного спрямування, він долучився до розбудови державного апарату УНР. Його ключовий внесок полягав у:
Створенні юридичної термінології: Яковлів був одним із головних ініціаторів і виконавців розробки чисто української правової термінології. Це була критично важлива робота для заміни успадкованих російських імперських правових термінів, що забезпечувало функціонування незалежної судової та адміністративної системи УНР українською мовою.
Дипломатичній діяльності: У складні роки боротьби за існування УНР Яковлів виконував важливі дипломатичні місії, зокрема був Надзвичайним послом УНР у Бельгії, Нідерландах та Швейцарії.

Історик-Емігрант і Дослідник Права

Після остаточної поразки визвольних змагань Андрій Яковлів емігрував і присвятив себе науковій та академічній діяльності, ставши однією з найвизначніших фігур української еміграційної науки.
Він працював професором історії українського права в Українському Вільному Університеті у Празі та Мюнхені. Його наукові праці сфокусовані на дослідженні багатовікової правової спадщини України:
Литовські Статути та їхній вплив на українське право.
Козацьке право та система судочинства Гетьманщини.
Дослідження міського самоврядування (Магдебурзьке право) на українських землях.
Роботи Яковліва мали фундаментальне значення, оскільки вони доводили безперервність та самобутність української правової традиції, спростовуючи радянські та російські тези про її вторинний характер.

Андрій Яковлів є прикладом державного діяча, який, не маючи змоги будувати державу на батьківщині, присвятив своє життя збереженню її правового та історичного фундаменту в еміграції.

#історія #події
🎨 Народження Українського Мистецтва: Відкриття Академії.
​5 грудня 1917 року (за новим стилем) в Києві відбулася подія виняткової ваги для національного культурного життя: урочисте відкриття Української академії мистецтв (УАМ). Започаткована у вирі революції, Академія стала першим вищим художнім навчальним закладом з національним вектором, покликаним формувати професійну школу українського мистецтва.
​У Вирі Національного Відродження
​Рішення про створення Академії було ухвалене невдовзі після проголошення Української Народної Республіки. До того часу українські митці були змушені здобувати освіту або в російських імперських закладах (Петербург, Москва), або за кордоном, де національні традиції та ідеї часто ігнорувалися.
​У 1917 році, на тлі потужного національно-визвольного руху, виникла гостра потреба у власній інституції, яка б не лише готувала художників, а й досліджувала та розвивала українську художню спадщину. Ініціаторами заснування виступили визначні діячі: історик мистецтва Дмитро Антонович, політик Михайло Грушевський та група провідних художників-педагогів.
​Зірковий Склад Засновників
​УАМ зібрала справжній цвіт українського мистецтва. До першого складу професорів (засновників) увійшли:
​Георгій Нарбут (графіка), обраний першим ректором Академії.
​Василь Кричевський (архітектура та народне мистецтво).
​Михайло Бойчук (монументальне мистецтво).
​Федір Кричевський (живопис).
​Олександр Мурашко (живопис).
​Микола Бурачек (пейзажний живопис).
​Абрам Маневич (пейзажний живопис).
​Саме ці майстри сформували унікальні творчі майстерні, де навчальний процес був максимально наближений до творчої практики. Нарбут, відомий своїм модерновим стилем та глибоким знанням української графіки, зміг одразу задати високий стандарт викладання та наукової роботи.

​Історичне значення

​Урочисте відкриття відбулося у приміщенні Центральної Ради. Поява Української академії мистецтв стала не просто відкриттям нового навчального закладу, а символічним актом державотворення в галузі культури. Вона стала центром формування нового, національного модернізму, який поєднував світові художні течії з традиціями українського бароко, іконопису та народного мистецтва.

​Хоча УАМ проіснувала під початковою назвою недовго (згодом її було реорганізовано у Київський художній інститут), її засновницький період 1917–1922 років заклав фундамент для розвитку української художньої школи на десятиліття вперед, виховавши цілу плеяду митців, які пізніше стали відомі як представники Розстріляного відродження.

#дати #свята
💾 День Інформатики: 4 грудня як точка відліку цифрової ери Східної Європи.
4 грудня в Україні, та низці інших країн Східної Європи, неофіційно відзначається День інформатики. Хоча це свято не має офіційного державного статусу, воно набуло широкої популярності серед IT-фахівців, програмістів та вчених, які працюють у сфері обчислювальної техніки.

Дата 4 грудня була обрана як символічна, оскільки саме цього дня в 1948 році в СРСР було офіційно зареєстровано винахід, що вважається відправною точкою для розвитку цифрових обчислювальних машин у регіоні.
Історичне значення 4 грудня 1948 року
Подія, що лягла в основу свята, відбулася в Москві, де Державний комітет Ради Міністрів СРСР зареєстрував винахід «Автоматична цифрова обчислювальна машина».
Авторами цього патенту (тоді — авторського свідоцтва) були інженер Ісаак Брук та його колега Башир Рамеєв (або, за деякими джерелами, Брук та Бахметов).
Це була не презентація готової фізичної машини, а документальне закріплення основних принципів електронної цифрової обчислювальної техніки. Це мало величезне історичне значення:
Офіційний старт: Хоча перша реально діюча машина — МЕСМ (Мала електронна лічильна машина) — була запущена пізніше в Києві під керівництвом академіка Сергія Лебедєва, саме реєстрація 4 грудня 1948 року вважається юридичним моментом народження радянської інформатики.
Символізм: Святкування акцентує увагу на важливості теоретичних розробок та інженерної думки, які передували практичній реалізації.

Популярність свята

День інформатики став особливо важливим у сфері освіти. Цього дня в багатьох університетах та школах, особливо тих, що мають спеціалізовані IT-факультети, проводять лекції, семінари, хакатони та змагання з програмування.
Хоча в Україні IT-фахівці також відзначають і День програміста (13 вересня або 12 вересня у високосний рік) та інші професійні свята, 4 грудня має особливе значення, оскільки воно стосується усієї галузі інформатики — від теорії до практичного застосування.

Сьогодні цей день слугує нагадуванням про потужну базу інженерної думки, яка дозволила Україні стати одним із провідних світових IT-хабів.

#історія #події
🔑 Дипломатичний прорив 1991 року: Угорщина — перший сусід, що визнав незалежність України
3 грудня 1991 року на карті Європи відбулася подія, що має фундаментальне значення для сучасної української державності: Угорська Республіка офіційно визнала незалежність України. Цей акт став першим міжнародним визнанням з боку суверенної держави, що стало потужним сигналом для світу. 🌍

Швидкість як стратегія 🤝

Визнання відбулося менш ніж за два дні після Всеукраїнського референдуму 1 грудня, де 90,32% громадян підтвердили Акт проголошення незалежності. Угорщина, як сусід, що має спільний кордон та складну історичну спадщину, продемонструвала політичну рішучість та стратегічне бачення. Це був не просто формальний крок, а сміливий дипломатичний жест, який відіграв роль ключового прецеденту в легітимізації нової української держави.

Історичне значення першості 🇭🇺🇺🇦

Попри наявність чутливих питань, зокрема, щодо угорської меншини на Закарпатті, Будапешт обрав шлях добросусідства та підтримки демократичного вибору українського народу. Швидке визнання було вкрай важливим для України, оскільки воно запустило «ефект доміно»: за Угорщиною, визнання почали швидко надходити від інших країн світу, включаючи Польщу, Канаду та Російську Федерацію (яка визнала Україну того ж місяця).
Символічним продовженням цього акту стала інша історична подія: саме Угорщина стала першою країною, яка відкрила своє посольство в Києві, що ще раз підкреслило її пріоритет у розбудові двосторонніх відносин.
Визнання 3 грудня 1991 року стало наріжним каменем у формуванні міжнародно-правового статусу України, заклавши основи для подальшої інтеграції у світову спільноту. Ця дата залишається яскравим прикладом відповідальної та далекоглядної дипломатії.

Всесвітній день милосердя
28 листопада відзначають Всесвітній день милосердя (World Compassion Day) або Всесвітній день співчуття. Цей день є свідченням цінностей ахімси (ненасильства) і співчуття. Ці принципи, глибоко вкорінені в різноманітній релігійній спадщині Індії, є основою цього міжнародного дня. Вперше цей день був концептуально розроблений і втілений в життя Прітішем Нанді, індійським поетом, журналістом і активістом, який задумав створити платформу, що не лише спонукатиме замислитися над цими цінностями, але й надихатиме людей на практичні зміни в усьому світі.

Інавгураційне святкування
Інавгурація Всесвітнього дня милосердя відбулася в Мумбаї, Індія, у 2012 році за присутності 14-го Далай Лами, який був активним прихильником цього дня.


Цікаво, що сновна увага була зосереджена на захисті тварин і просуванні вегетаріанства не лише як вибору для здоров’я, але і як моральної позиції проти шкоди, що завдається іншим видам тварин. У цей день зібралися світові ікони та лідери думок, щоб поділитися своїми ідеологіями та принципами, прагнучи зробити гандіанські ідеали ахімси та співчуття актуальними для нашого часу.

Голоси впливу та співчуття в сучасному світі
Далай-лама під час першого Всесвітнього конгресу наголосив на необхідності “універсальної відповідальності”, яка виходить за межі взаємодії між людьми і має на увазі всі форми життя. Цю думку поділяє Прітіш Нанді, який бачить Всесвітній день милосердя як глобальний форум для натхнення, що творити зміни у соціальних, політичних та екологічних просторах життєдіяльності людини.

Перед обличчям сучасних викликів, таких як пандемія Covid-19 та конфлікти на кшталт війни в Україні, заклик до співчуття ніколи не був таким важливим. Добро й милосердя – потужна сила у найтемніші часи. Дослідження показали, що придушення імпульсів співчуття може мати згубний вплив на ментальне здоров’я й добробут людини. І навпаки, прояви милосердя в ці часи продемонстрували нашу здатність до доброти й солідарності.

Переваги святкування Всесвітнього дня милосердя
Відзначення Всесвітнього дня милосердя має кілька переваг, а саме:

Сприяння глобальній єдності. Цей день об’єднує людей, підкреслюючи нашу спільну людяність.
Співчутливі вчинки вивільняють ендорфіни, покращуючи наш настрій та емоційний стан.
Зміцнення стосунків. Співчуття поглиблює міжособистісні зв’язки, сприяючи глибшому розумінню та почуттям поваги.
День заохочує людей робити добрі справи у своїх громадах.
Висвітлює проблеми, які потребують співчутливих дій, такі як бідність та екологічні проблеми.
Сприяння емпатії, цей день підкреслює важливість поставити себе на місце іншого, щоб побудувати суспільство з більшим розумінням.
Заохочення до самоспівчуття – нагадує нам ставитися до себе з добротою і розумінням.
Способи святкування
Займайтеся медитацією, яка зосереджена на співчутті.
Беріть участь у громадських роботах, волонтерстві та просвітницьких програмах.
Пропагуйте та інформуйте інших про переваги вегетаріанського способу життя.
Проводьте час на природі, щоб розвивати зв’язок з усіма формами життя.
Використовуйте творчі можливості, щоб висловити і поширити послання співчуття.
Створюйте платформи для обміну особистими історіями милосердя. 2
Всесвітній день милосердя нагадує про важливу роль співчуття та небайдужості в нашому житті. Це день, який закликає до роздумів, розуміння і, найголовніше, до активностей та дій. Хай милосердя буде не просто щорічним святом, а щоденною практикою, невід’ємною частиною нашого життя.

Всесвітній день свободи
Всесвітній день свободи (World Freedom Day) – це не просто пам’ять про минуле, це визнання того, що боротьба за свободу триває в усьому світі. Це свято засноване у США президентом Джорджем Бушем на честь падіння Берлінської стіни та кінця комуністичного правління в Центральній і Східній Європі. Це день, щоб замислитися над важливістю свободи як основоположного права людини і підтвердити нашу відданість захисту свободи, де б вона не перебувала під загрозою.

Такі лідери, як президент Рональд Рейган, відіграли ключову роль у завершенні холодної війни, а його знаменита промова “Зруйнуйте цю стіну!” у червні 1987 року уособлювала поштовх до подолання бар’єрів на шляху до свободи. Всесвітній день свободи слугує нагодою визнати зусилля таких лідерів і вплив їхньої рішучості перед обличчям авторитаризму.


Історія дає нам цінні уроки про ціну свободи та пильність, необхідну для її збереження. Відзначаючи падіння Берлінського муру, ми нагадуємо про необхідність політики та реформ, які мають захистити демократію від посилення репресивних режимів.

Свобода як фундаментальне право
Відзначення Всесвітнього дня свободи підкреслює віру в те, що свобода є невід’ємним правом для всіх людей. Це день, коли ми можемо насолоджуватися нашими свободами і бути солідарними з тими, хто продовжує боротися за свою свободу.

Всесвітній день свободи нагадує про невпинне прагнення людини до свободи і демократії. Цей день, що відзначається 9 листопада, знаменує собою падіння Берлінського муру – подію, яка не лише змінила геополітичний ландшафт Європи, але й символізувала глобальну перемогу свободи над гнітючими силами комунізму.

9 листопада 1989 року світ із трепетом спостерігав, як Берлінський мур, що розділяв Східний і Західний Берлін протягом майже трьох десятиліть, був зруйнований тими самими людьми, яких він розділяв. Ця монументальна подія ознаменувала кінець комуністичного правління в Центральній і Східній Європі і проклала шлях до об’єднання Німеччини. Знесення стіни стало потужним символом перемоги демократії та прагнення до свободи і єдності.

У Сполучених Штатах Америки Всесвітній день свободи був встановлений як федеральне свято президентом Джорджем Бушем у 2001 році. Це день святкування закінчення холодної війни і вшанування хоробрості та рішучості тих, хто боровся проти комунізму.

Всесвітній день свободи є свідченням незламного духу людської стійкості і всезагального прагнення до свободи. Відзначаючи цей день, пам’ятаймо про жертви, принесені за свободу, і продовжуймо прагнути до світу, де свобода є реальністю для всіх.

День обізнаності про ЛГБТ-центри
Щороку 19 жовтня у світі відзначається День обізнаності про ЛГБТ-центри (LGBT Center Awareness Day). Цей день присвячений ролі громадських центрів, які підтримують людей ЛГБТК+ спільноти, сприяють рівності, безпеці та прийняттю.

Історія свята День обізнаності про ЛГБТ-центри
Свято започатковано організацією CenterLink: The Community of LGBTQ Centers, що об’єднує понад 300 ЛГБТ-центрів у 45 країнах. 1
Його мета — визнати колосальний внесок цих центрів у зміцнення спільнот, освіту, психологічну підтримку, охорону здоров’я та розвиток рівних прав.


Вперше День обізнаності відзначили у США, але сьогодні його підтримують десятки країн, включно з Канадою, Іспанією, Австралією, Південною Африкою та Україною.

Мета та значення події День обізнаності про ЛГБТ-центри
Підвищити обізнаність про роботу ЛГБТ-центрів — місць, де кожна людина може відчути безпеку, прийняття і підтримку.
Вшанувати волонтерів і працівників, які щодня допомагають іншим — від кризової психологічної допомоги до юридичних консультацій.
Підкреслити важливість партнерства, адже центри співпрацюють із місцевими громадами, школами, лікарнями, урядами й міжнародними фондами.
“ЛГБТ-центри — це серце спільноти. Тут народжується довіра, підтримка і надія”, — наголошує CenterLink.

Як відзначають День обізнаності про ЛГБТ-центри
Центри проводять дні відкритих дверей, воркшопи, освітні лекції про толерантність і ментальне здоров’я.
В онлайні поширюються історії людей, яким допомогли ЛГБТ-центри.
Багато організацій організовують благодійні збори коштів для підтримки молоді, що переживає дискримінацію чи бездомність.
У соцмережах активно використовують хештеги #CenterAwarenessDay і #LGBTQCenters, щоб показати різноманіття центрів і їхню місію.
CenterLink — мережа, що об’єднує світ
CenterLink — міжнародна неприбуткова організація, заснована у 1994 році, яка підтримує роботу місцевих ЛГБТ-центрів.
Вона надає ресурси, гранти, навчання, дослідження й адвокацію, щоб громади могли розвиватися навіть у регіонах, де рівність ще не досягнута.

CenterLink щороку звітує про роботу центрів, демонструючи, як вони змінюють життя сотень тисяч людей:

70% надають психологічну допомогу,
60% — медичні послуги та ВІЛ-тестування,
80% — освітні та молодіжні програми.
Чому День обізнаності про ЛГБТ-центри важливий
Він нагадує, що ЛГБТ-центри — це місце сили, не лише для ЛГБТК+, а для всіх, хто підтримує повагу і людяність.
Підтримка таких центрів — це внесок у здорове, інклюзивне суспільство, де кожна людина може бути собою.
День обізнаності про ЛГБТ-центри — це день подяки тим, хто щодня створює простір для любові, прийняття і надії.

Всесвітній день ментального здоров’я

Що це за день?
Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) або День ментального здоров’я у світі та в Україні відзначається щороку 10 жовтня. Свято покликане звернути увагу на проблеми, пов’язані з психічним станом людини, обізнаністю про профілактику ментальних розладів, способи турботи про ментальне здоровʼя та для підтримки людей з подібними захворюваннями. Основна мета цього святкування – скоротити поширеність захворювань, пов’язаних з психічними розладами: депресивні стани, фобії, розлади особистості, посттравматичний синдром, алкогольна та наркотична залежності, шизофренія, недоумкуватість, порушення свідомості тощо.

Окрім того, Всесвітній день ментального здоров’я спрямований на підтримку людей, які не страждають на серйозні відхилення з боку психіки, проте переживають скрутні часи та потребують сили волі й характеру, які б допомогли їм впоратися з будь-якими життєвими труднощами.