🗓13 вересня — Міжнародний день фехтування

⚔️Фехтування — один із найдавніших видів спорту в олімпійській програмі. Це поєднання стратегії, витривалості та блискавичної реакції.

🤩Україна має вагому славну історію у цьому виді спорту. Наші атлети здобували медалі на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи, прославляючи країну на міжнародній арені.

🤺За роки Незалежності українські фехтувальники здобули 9 олімпійських медалей

2008 — 🥇Жінки, шабля, командна першість (Ольга Жовнір, Ольга Харлан, Галина Пундик, Олена Хомрова)
2012 — 🥇Яна Шемякіна, шпага, особиста першість
2024 — 🥇Жінки, шабля, командна першість (Юлія Бакастова, Аліна Комащук, Ольга Харлан, Олена Кравацька)
2016 — 🥈Жінки, шабля, командна першість (Ольга Харлан, Аліна Комащук, Олена Кравацька, Олена Вороніна)
2004 — 🥉Владислав Третяк, шабля, особиста першість
2012 — 🥉Ольга Харлан, шабля, особиста першість
2016 — 🥉Ольга Харлан, шабля, особиста першість
2020 — 🥉Ігор Рейзлін, шпага, особиста першість
2024 — 🥉Ольга Харлан, шабля, особиста першість

💫Фехтування в Україні — не лише про перемоги, а й про традицію, яка надихає нові покоління спортсменів ставати на доріжку та боротися за мрію. А успіхи у фехтуванні — це результат спільної роботи спортсменів, тренерів і злагодженої роботи всієї команди.

Національний олімпійський комітет України вітає всю фехтувальну спільноту з цим днем! Дякуємо за неймовірні емоції та перемоги💙💛
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

Діти не народжуються з умінням одразу розповідати про свої емоції. Вони вчаться цьому поступово — дивлячись на нас, слухаючи, як ми самі описуємо свій внутрішній світ, і отримуючи безпечний простір для власних переживань.

✨ Ось що допоможе:

➿ Показуйте приклад. Якщо ви кажете: «Мені зараз радісно, бо ми гуляємо разом» чи «Я злюсь, коли ми спізнюємося», дитина бачить, що почуття можна озвучувати і це нормально.

➿ Говоріть просто. Малюкові важко зрозуміти слово «фрустрація», зате він легко засвоїть: «Мені сумно, коли в мене щось не виходить». Прості слова формують основу для емоційного словника дитини.

➿ Запитуйте і слухайте. Замість «Ти злишся?» краще спитати: «Що ти відчуваєш зараз?». Так дитині легше знайти власні слова, а не підлаштовуватись під ваш варіант.

➿ Створіть безпечний простір. Дуже важливо, щоб дитина знала: за її емоції її не осудять. Якщо малюк сердиться чи плаче, прийміть це, вислухайте і скажіть: «Я тебе розумію».

➿ Говоріть про емоції у повсякденному житті. Під час гри, перегляду мультфільму чи прогулянки можна звертати увагу: «Подивись, цей герой сумує. А ти колись почувався так само?». Це тренує навичку помічати й називати почуття.

🧡 Пам’ятайте: розвиток емоційного словника дитини — процес тривалий. Він вимагає вашої терплячості, уваги й любові. Але саме ці маленькі кроки роблять дитину більш впевненою, відкритою і здатною будувати здорові стосунки в майбутньому.

#емоції #почуття #дитячапсихологія #емоційнийінтелект

«Повернення того, що було 3-4 роки тому». Стрибунка з жердиною Марина Килипко підходить до чемпіонату світу у топформі з олімпійського сезону.

На початку серпня 2021 року Марина Килипко показала найкращий результат України на Олімпіаді у жіночих стрибках з жердиною — п'яте місце у фіналі. Воно й досі залишається топрезультатом для Килипко на великих міжнародних стартах — після цього легкоатлетка не долала кваліфікацію на наступних Євро та ЧС, а у 2023-2024 роках через постійні травми мала лише три старти.

У 2025 році Килипко повноцінно повернулася до змагань: завоювала титул чемпіонки України (у приміщенні та відкритому повітрі). А на командному Євро з легкої атлетики посіла друге місце з результатом 4.65 м — найкращим за останні 4 роки.

«Коли повернулася після травми, дуже хочеться на кожному старті максимально отримувати задоволення. Не тому, що треба, не тому, що ти повинна, чи які ще в кого мотивації. Хочеться стрибати для себе і, звісно, отримувати емоції: насолоджуватися, задоволення отримувати, і це буде мотивувати далі», — розповідала Килипко в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт.

Килипко — одна з двох українок, що виступлять на ЧС-2025 у жіночих стрибках з жердиною. Кваліфікація у жіночих стрибках з жердиною у Токіо відбудеться у понеділок, 15 вересня (початок — о 03:05 за київським часом). Фінал змагань пройде у середу, 17 вересня, о 14:11.
#спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

YouTube глобально запустив функцію багатомовної аудіодоріжки для всіх авторів. Ця функція дозволяє додавати дубляж до відео за допомогою ШІ-інструмента на базі Google Gemini, що імітує тон та емоції автора. https://channeltech.space/services/youtube-has-expanded-multilingual-...

Домашні тваринки хворіють через ваш негатив🫵🏻—😿 коти та собаки поглинають емоції господарів: інтонації, жести, настрій!
ㅤ
Постійний стрес перетворює улюбленців на справжніх тривожників.

Конфлікти вдома можуть викликати у них хронічні захворювання. Котики особливо вразливі: у них на фоні стресу може розвинутися навіть цистит😟

Поруч із домашніми тваринами поводимося тихо🤫🧘🏻‍♀️

#мистецтво
Картини колишнього військового Олександра Куліченка.

Це не просто картини, це емоції , глибока любов до рідної землі, це погляд художника на знайомі краєвиди. Кожен пейзаж -особиста подяка землі на якій народився художник , на якій виріс і яку носить в серці.

#технології
Клонуємо будь-який голос за секунди — вийшла безкоштовна модель Chatterbox Multilingual.
Для клонування досить короткого запису — ШІ скопіює тембр та емоції та дозволить озвучити цим голосом будь-який текст. Підтримує 23 мови. Так, це безкоштовно

Користуємося онлайн https://huggingface.co/spaces/ResembleAI/Chatterbox-Multilingual-TTS або ставимо локально на комп'ютер з GitHub https://github.com/resemble-ai/chatterbox?tab=readme-ov-file

#поезія
Колеса сходять з рельс,
наче серце з похмілля.
Іржою афіш тане прес,
Тиск міського дозвілля.

Трамвай зникає в диму,
з думкою про колишнє.
Немов в піснях про чуму,
де смерть стає всевишня.

Офіси — свічки запалені,
гострі, немов картузи.
Вибір без вибору - схвалено,
в картах у інших тузи.

Чужі слова пахнуть бузком,
цвітом акації в червні,
вітром примхливим з піском —
як пахнуть кіоски газетні.

В кишенях забутих плащів
з них випадають десятки.
Як влітку під сонцем хрущів
діти кидають з рогатки.

Ти застрягаєш в думках,
як жуйка в в’юнкому волоссі.
Дай потримаю в руках
цівку останньої злості.

Злість на порожні стосунки,
У сяйві холодних вітрин.
Що ти там бачиш? Рахунки?
Розкіш жіночих світлин.

Знову спітніла іронія,
знову закуриш цигарку.
Круто ж ховати антоніми,
грати настійно в мовчанку.

Круто ж ховати емоції,
бути застиглим ставком.
Думай про ніжні півонії,
що вертять уміло майном.

Можеш боятися болю,
як бурі, що зносить мости.
Вибір залишити морю —
й човен самотньо вести.

Світлана Беруашвілі

Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС
А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України
При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років.
Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції.
– Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила.
Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати.
У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась.
Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю.
Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка.
У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці.
Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України.
То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»?
Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт.
Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх.
Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню:
«Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…»
Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати?
Тетяна Квасюк
Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну.
Всі дані — у редакції.
Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів.
Готові вислухати інші точки зору.

Емоції