#поезія Ти забула, що жінка. Хіба так буває? Ти забула, що гарна. Лиш вітер це знає. Ти мало говориш, а більше мовчиш. Ти так часто плачеш…утомлено спиш… Ти більше не хочеш про щось розмовляти. А хоч пам’ятаєш: любила ж співати? Літала ж на крилах колись… До світанку. Із зорями бавилась в хаті на ґанку. Із квітами й бджолами ти розмовляла. Картини? Етюди? Це ж ти малювала? Сміялась, як ніби із гір тече річка. Така ти була…ніжна дівчинка… свічка. Тонюсінька в ниточку, крихко-тендітна. Яка ти була, пам’ятаєш, вагітна? Щаслива пампушечка. Два серця в тілі. І радість. Емоції. Птахом летіла… Забула, що жінка. Згадай, не барися! Впіймай цей момент. І навкруг озирнися! Ти є! Ти – жива! Ти сьогодні з собою. Прийми себе в дар. І зцілися любов’ю! Anna Savchuk‎

#цікаве Бджола — останній бастіон цивілізації. Зникне вона — привіт, кінець світу. Без спецефектів, але з реальними трупами. Знаєш, що станеться, якщо зникнуть бджоли? Ок, слухай уважно — це не сценарій серіалу, це те, що вже починається: – 75% рослин, які ми їмо, потребують запилення. Без нього – вони не плодоносять. Просто квіточки, які відцвіли й здохли. – 35% світового продовольства тримається на запилювачах. І 80% цих запилювачів – це бджоли. Не дрони. Не китайці з пензликами. Бджоли. – В Китаї вже є місця, де люди вручну запилюють яблуні. З драбинами і ватними паличками. Бо вбили бджіл. І як тобі перспектива платити 10 фунтів за одне яблуко, яке «запилив Вася»? – Мигдаль у США — це 1 млн вуликів, які звозять вантажівками. І бджоли там масово вмирають від пестицидів. Але кого це хвилює, якщо в інстаграмі мигдалеве лате? – Колапс запилення = колапс харчового ланцюга. Гинуть рослини → зникають травоїдні → хижаки без їжі → ґрунти мертві → ціни шалені → голод → паніка → жопа. А ще: коли гинуть бджоли, їхній віск виявляють у ґрунті, рибі, воді, навіть у молоці матері. Не тому, що вони скрізь, а тому, що ми труїмо планету настільки, що самі вже складаємося на хімічну зброю проти самих себе. Це не «ой, не буде меду до чаю». Це «не буде чаю, бо не буде м’яти, бо не буде комахи, яка її запилить». Це не фантастика, це вже стається. У Франції, Німеччині, Бразилії, Індії — бджолярі рахують не прибутки, а втрати. Мільйонами. Вулики мертві. Бджоли не повернулись. Так що наступного разу, коли купиш «універсальний спрей від всіх комах», запиши собі на лобі: всі комахи — це і бджоли теж. І коли ти викошуєш останню кульбабу — ти не газон рівняєш, ти похоронний марш граєш собі на вечерю. Якщо хочеш жити — залиш щось живим. Посади рослину. Не чіпай всіх бур’янів. Підтримай бджолярів. Вимкни хімію. Бо інакше замість фруктів у нас буде тільки одне — спогади про те, як смачно колись пахли сади. Tala Chirva

Бджола стикається з гігантським шершнем, щоб врятувати решту вулика PS: Місцеві ППО 🫂🙏💪🔥🇺🇦

#Наші_витоки БОРТНИЦТВО - НАША АРХАЇЧНА ТРАДИЦІЯ Україна чи не єдина країна в Європі, де побутує бортництво як тисячолітній промисел. Що ж таке бортництво? Це догляд за бджолами у природних дуплах дерев. Опанувавши такий промисел, згодом наші предки почали видовбувати дупла в деревах і поселяти туди бджіл. У часи Київської Русі бортництво було дуже поширеним явищем і навіть були написані закони, які регулювали цей промисел. А ще медом і воском платили податки. Потім з'явилися борті колодні вулики і їх тодішні пасічники розміщували вже не обов'язково на деревах. Поширеність промислу відобразилась і в топоніміці. Так, у Фастівському районі Київщини є село Бортники, а частина Києва так і називається - Бортничі. До речі, чимало ентузіастів із Київської, Житомирської, Чернігівської та Рівненської областей і нині займається цим цікавим і древнім промислом. Кажуть, цей дикий мед не можна порівняти з уже звичним як за своїми смаковими якостями, так і за цілющими властивостями. З відривного календаря "Український народний календар" за 19 серпня. ----------

🔥 Що відбувається з бджолами під час бойових дій? Бджоли не покидають вулики навіть під обстрілами Вони орієнтуються за вібраціями та електромагнітними сигналами. Обстріли їх лякають, але вулики вони не кидають — тримають оборону до останнього. Пошкодження вуликів — масова загибель Якщо уламок потрапляє в корпус або від ударної хвилі руйнується дах — сім’я гине за лічені години. Втрата матки — фатальна Під час вібрацій та вибухів матки можуть бути травмовані або загинути, що прирікає всю сім’ю. 📍 Реальні історії українських пасічників (2022–2024): Київська обл. Пасіка під Ірпенем опинилась у зоні окупації. Вулики обстріляли, кілька згоріли. Після звільнення залишилося 7 із 36. Бджоли вижили завдяки віддаленню від доріг та лісосмузі. Сумщина Пасічник вивіз частину вуликів до родичів у Полтавську область, але залишив частину в укритому підвалі — бджоли зимували там і успішно пережили холод без втрат. Херсонщина Пасіка біля Дніпра опинилася в зоні регулярних обстрілів. Бджоли вижили, бо вулики були вкопані в землю й укриті сеном та плівкою. Пасічник працював у бронежилеті. 🛠️ Що роблять пасічники, щоб урятувати бджіл у воєнний час? Переносять вулики в підвали, гаражі, траншеї Встановлюють броньовані щити з ОСБ, мішків із піском Роблять мобільні пасіки — невеликі фургони, які можна евакуювати Стежать за рівнем стресу бджіл (менша активність, агресивність) 🐝 Символ витривалості та надії Бджоли — ті, хто працює незалежно від людських катастроф. Після обстрілів, вибухів, окупації — вони знову виходять на медозбір. Їхній приклад надихає. Мед, зібраний у зоні бойових дій — не просто солодкий продукт. Це свідок історії, знак того, що життя триває. 🟡🔵 Пасічники на деокупованих територіях — це першочергові відновлювачі. Бо якщо повернулись бджоли — значить, є майбутнє.

#Наші_витоки БОРТНИЦТВО - НАША АРХАЇЧНА ТРАДИЦІЯ Україна чи не єдина країна в Європі, де побутує бортництво як тисячолітній промисел. Що ж таке бортництво? Це догляд за бджолами у природних дуплах дерев. Опанувавши такий промисел, згодом наші предки почали видовбувати дупла в деревах і поселяти туди бджіл. У часи Київської Русі бортництво було дуже поширеним явищем і навіть були написані закони, які регулювали цей промисел. А ще медом і воском платили податки. Потім з'явилися борті колодні вулики і їх тодішні пасічники розміщували вже не обов'язково на деревах. Поширеність промислу відобразилась і в топоніміці. Так, у Фастівському районі Київщини є село Бортники, а частина Києва так і називається - Бортничі. До речі, чимало ентузіастів із Київської, Житомирської, Чернігівської та Рівненської областей і нині займається цим цікавим і древнім промислом. Кажуть, цей дикий мед не можна порівняти з уже звичним як за своїми смаковими якостями, так і за цілющими властивостями. З відривного календаря "Український народний календар" за 19 серпня. ----------

#мед #їжа #бджола #квіти

#думки Поради від природи: Мудрість бджоли — у безкорисливій праці на благо всього... Бджола не думає лише про себе — вона творить красу для всього саду... Сьогодні знайди радість у тому, що ти робиш для інших... І відчуй, як росте твоє власне світло...

#поезія Зупинився час, і зупинився вітер, І липнева спека в серпень упаде, Впали й жовті груші рясно, ніде діти, Аж павук над ними ситечко пряде. Аж бджола засмагла п'є із них нектари, Аж в полях упріла скошена стерня, Ці серпнево-стиглі вижовклі гектари Тракторист півсонно викосив зрання. Заспівала птаха, скинула пір'їну, Закрива повіки від пилюки день, Сонце залоскоче комбайнеру спину, І торкне проміння жаром до легень. Дихай, поглинавши літо це пожовкле, Уявляй відпустку і морський міраж, Набирай у груди чебрецевий вітер, Пий медовий вечір, що солодкий аж. Пий росяні ранки що вгамують спрагу, І чекай опівдні хмари рятівні, Захмеліле літо п'є медову брагу, Золотить зіниці у моїм вікні. Валентина Чепурко

#поезія Немов наснилося мені . Іду садом квітують вишні . Трава купається в росі Пливуть хмариночки не спішно . На оболоні геть туман . Розкрив сіреньке покривало . І виглядало сонце з хмар . Своє проміннячко пускало. Купалась я у тишині . Вітер розчісував волосся . І ген на полі , вдалині. Стояла нива у колоссі. І шепотів струмок до хмар . Водиця в ньому так дзюрчала. Бджола із квіточок нектар . Поміж садових трав збирала . Вдихаю аромат на мить . Поміж дерев уже світає . І серце , серце стукотить . Цей сон у небо відлітає. Побільше, Боже , таких снів . Де все в природній благодаті. Життя летить крізь відлік днів . Лиш сни для нас приносять радість. .. ( на жаль і цьому ми не раді ) Оля Більчук