• РИЗИК СЛОВА

    Як не скажеш — винен все одно,
    Як промовчиш — знову не таке.
    Світ не знає: правда це, чи дно,
    Чує тільки, що йому близьке.

    Хоч мовчи — назвуть тебе німим,
    А кричи — загубиш власний факт.
    Не уникнеш ти зразком таким
    Покарання за невлучний такт.

    Говори — підступний балабол,
    А мовчи — приховуєш щось зле.
    Навіть щирість зробить тут прокол,
    Бо чужий язик завжди пошле.

    Та не треба грати на контакт,
    Щоб в очах людей не впасти вниз.
    Осуд буде ніби як теракт,
    А не сцена драми без куліс.

    Йди своїм єдиним тим шляхом,
    Як мовчиш — мовчи від сили слів.
    Як говориш тільки власним ртом,
    Будеш тим, хто правду зрозумів.

    Мирослав Манюк
    12.05.2025
    РИЗИК СЛОВА Як не скажеш — винен все одно, Як промовчиш — знову не таке. Світ не знає: правда це, чи дно, Чує тільки, що йому близьке. Хоч мовчи — назвуть тебе німим, А кричи — загубиш власний факт. Не уникнеш ти зразком таким Покарання за невлучний такт. Говори — підступний балабол, А мовчи — приховуєш щось зле. Навіть щирість зробить тут прокол, Бо чужий язик завжди пошле. Та не треба грати на контакт, Щоб в очах людей не впасти вниз. Осуд буде ніби як теракт, А не сцена драми без куліс. Йди своїм єдиним тим шляхом, Як мовчиш — мовчи від сили слів. Як говориш тільки власним ртом, Будеш тим, хто правду зрозумів. Мирослав Манюк 12.05.2025
    Like
    1
    147переглядів
  • #поезія
    Якби людина кожна знала,
    Що доля нам приготувала.
    Та наперед ніхто не знає,
    Яка дорога нас чекає.

    Чи будуть здійснені бажання,
    Життя щасливе чи страждання.
    А, може, краще те не знати.
    Який шлях будем торувати.

    Чужий нам рідним може стати,
    А з рідним прірва розділяти.
    Хтось душу вміє лікувати,
    А хтось у неї наплювати.

    Як доля б'є -- одні черствіють,
    А інші в труднощах радіють.
    Когось чужа біда втішає,
    А хтось в біді допомагає.

    Хтось бачить небо у зірницях,
    Знаходить щастя у дрібницях.
    Когось і сонце не зігріє,
    Бо заздрість точить, в серці тліє.

    А в когось у душі політ,
    Зігріти може цілий світ.
    Усі ми зовсім різні люди,
    Хай доля доброю нам буде.

    Алла Черней
    #поезія Якби людина кожна знала, Що доля нам приготувала. Та наперед ніхто не знає, Яка дорога нас чекає. Чи будуть здійснені бажання, Життя щасливе чи страждання. А, може, краще те не знати. Який шлях будем торувати. Чужий нам рідним може стати, А з рідним прірва розділяти. Хтось душу вміє лікувати, А хтось у неї наплювати. Як доля б'є -- одні черствіють, А інші в труднощах радіють. Когось чужа біда втішає, А хтось в біді допомагає. Хтось бачить небо у зірницях, Знаходить щастя у дрібницях. Когось і сонце не зігріє, Бо заздрість точить, в серці тліє. А в когось у душі політ, Зігріти може цілий світ. Усі ми зовсім різні люди, Хай доля доброю нам буде. Алла Черней
    Like
    1
    337переглядів
  • #поезія
    От би отакою дорогою - і у дитинство.
    Туди, де ще є дід і баба.
    Де мама молода.
    Де я гасаю від ранку до ночі неасфальтованими вулицями, розбиваю коліна, слиню і прикладаю подорожник.
    Де доганяю підводу аби заскочити або вчепитись за неї, точно знаю, котрийсь дядько їздОвий добрий, і вдасть, що не бачить, а котрий може й батогом угріти.
    Де велосипед - недосяжна чудо-мрія-розкіш.
    Де ми будуємо з вербів шалаш, пасем корови і бовтаємось у ставку, аж поки губи не сині і весь не вкриваєшся сиротами, себто гусячою шкірою.
    Де прибігаєш не їсти, а врізати шматок хліба, легко помочити у воду, а потім в цукор - і ноги в руки, і далі на вулицю, хоч ззаді там баба чи мама кричать: "Ти куда, збитошник такий, халєра б тебе вхопила?!"
    Де об'їдаєш малину, смородину, аґрус, порічки просто з корча, а на яблука папіровку, черешні, лізеш через чужий паркан, бо у них крадені смачніші.
    Де ввечері пахне матіола, кумкають жаби і сюрчать коники, а ти сидиш на порозі літньої кухні і миєш в тазику ноги.
    ...Туди такої дороги нема... всі уже заасфальтовані..."

    Оксана Рябініна.
    #поезія От би отакою дорогою - і у дитинство. Туди, де ще є дід і баба. Де мама молода. Де я гасаю від ранку до ночі неасфальтованими вулицями, розбиваю коліна, слиню і прикладаю подорожник. Де доганяю підводу аби заскочити або вчепитись за неї, точно знаю, котрийсь дядько їздОвий добрий, і вдасть, що не бачить, а котрий може й батогом угріти. Де велосипед - недосяжна чудо-мрія-розкіш. Де ми будуємо з вербів шалаш, пасем корови і бовтаємось у ставку, аж поки губи не сині і весь не вкриваєшся сиротами, себто гусячою шкірою. Де прибігаєш не їсти, а врізати шматок хліба, легко помочити у воду, а потім в цукор - і ноги в руки, і далі на вулицю, хоч ззаді там баба чи мама кричать: "Ти куда, збитошник такий, халєра б тебе вхопила?!" Де об'їдаєш малину, смородину, аґрус, порічки просто з корча, а на яблука папіровку, черешні, лізеш через чужий паркан, бо у них крадені смачніші. Де ввечері пахне матіола, кумкають жаби і сюрчать коники, а ти сидиш на порозі літньої кухні і миєш в тазику ноги. ...Туди такої дороги нема... всі уже заасфальтовані..." Оксана Рябініна.
    Like
    Love
    3
    1коментарів 240переглядів
  • «William Gibson's Alien 3» – офіційна комікс-адаптація оригінального військово науково-фантастичного сценарію з елементами жахів до фільму «Чужий 3» (1992), написаного Вільямом Ґібсоном. Адаптація та малюнок – Джонні Крістмас.
    Публікувалась видавництвом «Dark Horse Comics» з 14.11.2018 року по 27.03.2019 року. А 06.08.2019 року вийшла збірка усіх 5 випусків історії.

    Українське лискуче видання коміксу від видавництва «Видавництво» (скажемо ні філологічним жартам про тавтологію) зродилося якщо, може, й не великої години, то принаймні точно у 2020 році: переклад з англійської – Нати Гриценко (та, та, тої самої!), редактура – Ольги Любарської, коректура – Ірини Ніколайчук, верстка та літерація – Катерини Базарової та Ігоря Дунця.
    А ще й у трошки збільшеному форматі: 180х270 мм (на противагу поширеному 170х255 мм). Звісно ж, тверда обкладинка: 136 сторінок офсетного паперу. В кінці – з підбіркою альтернативних обкладинок на кожен смак.

    💀Все, що ви знали і не знали про «Чужого 3». Ґрунтовний довгочит від Євгена Соняха:
    https://babai.co.ua/articles/chuzhiy-3-vtileniy-oglyad-once-more-with...
    «William Gibson's Alien 3» – офіційна комікс-адаптація оригінального військово науково-фантастичного сценарію з елементами жахів до фільму «Чужий 3» (1992), написаного Вільямом Ґібсоном. Адаптація та малюнок – Джонні Крістмас. Публікувалась видавництвом «Dark Horse Comics» з 14.11.2018 року по 27.03.2019 року. А 06.08.2019 року вийшла збірка усіх 5 випусків історії. Українське лискуче видання коміксу від видавництва «Видавництво» (скажемо ні філологічним жартам про тавтологію) зродилося якщо, може, й не великої години, то принаймні точно у 2020 році: переклад з англійської – Нати Гриценко (та, та, тої самої!), редактура – Ольги Любарської, коректура – Ірини Ніколайчук, верстка та літерація – Катерини Базарової та Ігоря Дунця. А ще й у трошки збільшеному форматі: 180х270 мм (на противагу поширеному 170х255 мм). Звісно ж, тверда обкладинка: 136 сторінок офсетного паперу. В кінці – з підбіркою альтернативних обкладинок на кожен смак. 💀Все, що ви знали і не знали про «Чужого 3». Ґрунтовний довгочит від Євгена Соняха: https://babai.co.ua/articles/chuzhiy-3-vtileniy-oglyad-once-more-with-feeling
    BABAI.CO.UA
    Чужий 3. Втілений огляд: once more with Feeling
    Космічне яйце-райце: Бог любить трійцю
    800переглядів
  • #поезія
    Схилив я голову і йду поволі
    Дрімучим лісом в самоті.
    Навколо осінь. Надо мною
    Кружляють квіти золоті.

    Безмірна тиша. Спів веселий
    Давно-давно помалу стих,
    Як пісня матері моєї,
    Як гомін друзів молодих.

    Іду… Усім чужий, далекий…
    Ніхто не скаже: “Брате мій!”
    Ніхто руки мені не стисне
    В землі холодній і німій.

    І коли я впаду безсилий,
    Ніхто не спиниться йдучи,
    Хіба що вітер полудневий
    Крилом пригріє летючи.

    Олександр Олесь
    #поезія Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів веселий Давно-давно помалу стих, Як пісня матері моєї, Як гомін друзів молодих. Іду… Усім чужий, далекий… Ніхто не скаже: “Брате мій!” Ніхто руки мені не стисне В землі холодній і німій. І коли я впаду безсилий, Ніхто не спиниться йдучи, Хіба що вітер полудневий Крилом пригріє летючи. Олександр Олесь
    Love
    1
    97переглядів
  • Дивіться, який гарний трейлер серіалу «Чужий: земля» вийшов нещодавно на YouTube.

    Цей серіал це приквел до фільму 1979 року. Події в серіалі відбудуться за 30 років до подій фільму.

    Премʼєра запланована на серпень 2025 року

    #sci_fi_не_нудно
    Дивіться, який гарний трейлер серіалу «Чужий: земля» вийшов нещодавно на YouTube. Цей серіал це приквел до фільму 1979 року. Події в серіалі відбудуться за 30 років до подій фільму. Премʼєра запланована на серпень 2025 року #sci_fi_не_нудно
    Like
    Love
    4
    1коментарів 331переглядів
  • #думки
    Все, що йде з любові — живе. А все, що народжується в серці — має силу.

    Навіть найменший промінчик доброти, випущений у світ, обов’язково когось зігріє. Можливо, ти не побачиш результату одразу, можливо, не відчуєш, як це змінює чиюсь долю, але не сумнівайся — жодна добра думка, молитва чи щирий погляд не минає марно.

    Ми не завжди можемо бути героями чи рятівниками, але ми завжди можемо бути людьми. Тими, хто не проходить повз чужий біль, хто не соромиться підставити плече, навіть якщо це плече — просто мовчазна присутність.

    Іноді найбільша допомога — це не дати пораду, а просто бути поруч. Не знецінюй своєї присутності. Світ стоїть на простих речах: добрих словах, щирих обіймах, і на тому дивовижному «Я з тобою».

    А світлі думки — це, справді, зброя. Тиха, невидима, але така потужна. Вона проростає молитвами, посмішками і вибором нести світло, а не темряву.

    Неси світло. І хай Господь буде Твоєю силою.
    #думки Все, що йде з любові — живе. А все, що народжується в серці — має силу. Навіть найменший промінчик доброти, випущений у світ, обов’язково когось зігріє. Можливо, ти не побачиш результату одразу, можливо, не відчуєш, як це змінює чиюсь долю, але не сумнівайся — жодна добра думка, молитва чи щирий погляд не минає марно. Ми не завжди можемо бути героями чи рятівниками, але ми завжди можемо бути людьми. Тими, хто не проходить повз чужий біль, хто не соромиться підставити плече, навіть якщо це плече — просто мовчазна присутність. Іноді найбільша допомога — це не дати пораду, а просто бути поруч. Не знецінюй своєї присутності. Світ стоїть на простих речах: добрих словах, щирих обіймах, і на тому дивовижному «Я з тобою». А світлі думки — це, справді, зброя. Тиха, невидима, але така потужна. Вона проростає молитвами, посмішками і вибором нести світло, а не темряву. Неси світло. І хай Господь буде Твоєю силою.
    Like
    Love
    4
    551переглядів 1 Поширень
  • #думки
    Легко втратити себе, коли дивишся на всі боки. Хтось швидший, хтось яскравіший, хтось успішніший. Але порівняння – це шум. А ти чуєш себе лише у тиші. Нагадай собі: ти йдеш своїм шляхом. І він не повинен виглядати, як чужий.
    Він повинен відчуватися як твій. Він - ТВІЙ!!!
    #думки Легко втратити себе, коли дивишся на всі боки. Хтось швидший, хтось яскравіший, хтось успішніший. Але порівняння – це шум. А ти чуєш себе лише у тиші. Нагадай собі: ти йдеш своїм шляхом. І він не повинен виглядати, як чужий. Він повинен відчуватися як твій. Він - ТВІЙ!!!
    Like
    Love
    3
    123переглядів
  • Рік тому, 28 квітня на 87 році життя помер академік Петро Толочко. Якось політик Хілон зі Спарти, в VI ст. до н. е., сказав "Про мертвих або добре, або нічого, крім правди" і цей вислів перетворився на крилатий. Тільки часто його спотворюють. Так от, ось вам правда. Звісно, можете не погоджуватися, це як то кажуть, особиста думка, але прочитайте до кінця, це важливо.

    Петро Толочко ніколи не приховував своїх антиукраїнських поглядів. Заперечує Голодомор як геноцид українського народу; виступаі проти "націоналістичного потрактування історії України" та вважав себе частиною "Русского мира".

    Петро Петрович з 2003 по 2005 роки очолював проросійську партію "Слов'янський народно-патріотичний союз", пізніше відому як "Партія політики Путіна" та "Русь єдина". У 2022 році після повномасштабного відкритого вторгнення "Русского мира" її було заборонено в судовому порядку.

    Ось вам дещо про погляди Петра Толочка. На відкритті ХХІІ Всесвітнього російського народного собору (членом президії якого він був) у Державному кремлівському палаці в москві 1 листопада 2018 року він заявив наступне:

    "Чому я тут, на Весвітньому російському соборі? <…> я вважаю себе часткою Русского міра. Русскій мір починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на давній Київській Русі…

    Свого часу я навіть пропонував дати Русскому міру другу назву — Східнослов’янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, та ж само, і, звісно, цей світ включає в себе й мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час безладдя завершиться й історія викермує на битий шлях.

    Не знаю, що нам робити в Брюсселі або Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві й Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашої співпраці, почавшись Бог знає коли, не закінчується й сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановой [народний артист СРСР і РФ – ІП], і він мені сказав: "Ну що, почекаємо ще трошки?". Думаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати наш кровний союз східнослов’янських братських народів!"

    Почекають вони. Таких нині в Україні називають "ждунами"…

    Це все старий любитель Путіна кричав з трибуни тоді, коли вже було окуповано Крим та половину Донецької і Луганської областей. Коли "русский мир" вже вбив тисячі українців. Коли з телецентру "Останкіно" напівбожевільні путінські пропагандисти закликали знищити українців та українські міста, в т. ч. й Київ ядерною зброєю.

    А, знаєте, що так отой "Всесвітній російський народний собор" (рос. "Всемирный русский народный собор")? Це чорносотенна організація, що її було створено за ініціативи майбутнього патріарха Московського Кирила (Гундяєва) ще 1993 року. Очолює той "собор" за статутом патріарх, а дугою людиною (і головним фінансистом) є відомий українофоб олігарх Костянтин Малофєєв.

    Саме він є головним винуватцем "гібридної війни", що її почала Москва проти України 2014 року. Саме у структурах Малофєєва працювали відомі терористи Гіркін (Стрєлков) та Бородай. І саме "Всемирный русский народный собор" був прикриттям у процесі підготовки до гібридної інтервенції.

    І знаєте що? Петро Петрович Толочко хоч з 2017 року не керував безпосередньо Інститутом археології НАН України, але до останнього був його почесним директором. Послідовним душителем всього прогресивного і патріотичного, що було в українській історичній науці.

    І скільки їх – "птенцов гнезда петрова", які відкрито, або таємно воюють з усім прогресивним, що є в нашій історичній науці, розкидано по кафедрах університетів та інститутів, музеях, археологічних експедиціях, історичних товариствах, редакціях наукових видань? Сюрреалізм якийсь…

    І да - саме Толочко був причетний до вигадки фейкової дати заснування Києва - 482 рік, вкравши в історії української столиці ціле півтисячоліття. Про це - наступна книга, над якорю зараз працюю. І тіжко доводиться бо Толочко і компанія капітально попрацювали, аби сховати справжнє минуле України-Руси за міфами, головним з яких досі є бридка Норманська теорія.

    Такий от некролог вийшов. Вибачайте, що довгий, але маємо знати і пам`ятати, що наша офіційна історія наразі є суцільним міфом, вигаданим багато в чому на замовлення кремля.

    Павло Бондаренко
    Рік тому, 28 квітня на 87 році життя помер академік Петро Толочко. Якось політик Хілон зі Спарти, в VI ст. до н. е., сказав "Про мертвих або добре, або нічого, крім правди" і цей вислів перетворився на крилатий. Тільки часто його спотворюють. Так от, ось вам правда. Звісно, можете не погоджуватися, це як то кажуть, особиста думка, але прочитайте до кінця, це важливо. Петро Толочко ніколи не приховував своїх антиукраїнських поглядів. Заперечує Голодомор як геноцид українського народу; виступаі проти "націоналістичного потрактування історії України" та вважав себе частиною "Русского мира". Петро Петрович з 2003 по 2005 роки очолював проросійську партію "Слов'янський народно-патріотичний союз", пізніше відому як "Партія політики Путіна" та "Русь єдина". У 2022 році після повномасштабного відкритого вторгнення "Русского мира" її було заборонено в судовому порядку. Ось вам дещо про погляди Петра Толочка. На відкритті ХХІІ Всесвітнього російського народного собору (членом президії якого він був) у Державному кремлівському палаці в москві 1 листопада 2018 року він заявив наступне: "Чому я тут, на Весвітньому російському соборі? <…> я вважаю себе часткою Русского міра. Русскій мір починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на давній Київській Русі… Свого часу я навіть пропонував дати Русскому міру другу назву — Східнослов’янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, та ж само, і, звісно, цей світ включає в себе й мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час безладдя завершиться й історія викермує на битий шлях. Не знаю, що нам робити в Брюсселі або Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві й Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашої співпраці, почавшись Бог знає коли, не закінчується й сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановой [народний артист СРСР і РФ – ІП], і він мені сказав: "Ну що, почекаємо ще трошки?". Думаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати наш кровний союз східнослов’янських братських народів!" Почекають вони. Таких нині в Україні називають "ждунами"… Це все старий любитель Путіна кричав з трибуни тоді, коли вже було окуповано Крим та половину Донецької і Луганської областей. Коли "русский мир" вже вбив тисячі українців. Коли з телецентру "Останкіно" напівбожевільні путінські пропагандисти закликали знищити українців та українські міста, в т. ч. й Київ ядерною зброєю. А, знаєте, що так отой "Всесвітній російський народний собор" (рос. "Всемирный русский народный собор")? Це чорносотенна організація, що її було створено за ініціативи майбутнього патріарха Московського Кирила (Гундяєва) ще 1993 року. Очолює той "собор" за статутом патріарх, а дугою людиною (і головним фінансистом) є відомий українофоб олігарх Костянтин Малофєєв. Саме він є головним винуватцем "гібридної війни", що її почала Москва проти України 2014 року. Саме у структурах Малофєєва працювали відомі терористи Гіркін (Стрєлков) та Бородай. І саме "Всемирный русский народный собор" був прикриттям у процесі підготовки до гібридної інтервенції. І знаєте що? Петро Петрович Толочко хоч з 2017 року не керував безпосередньо Інститутом археології НАН України, але до останнього був його почесним директором. Послідовним душителем всього прогресивного і патріотичного, що було в українській історичній науці. І скільки їх – "птенцов гнезда петрова", які відкрито, або таємно воюють з усім прогресивним, що є в нашій історичній науці, розкидано по кафедрах університетів та інститутів, музеях, археологічних експедиціях, історичних товариствах, редакціях наукових видань? Сюрреалізм якийсь… І да - саме Толочко був причетний до вигадки фейкової дати заснування Києва - 482 рік, вкравши в історії української столиці ціле півтисячоліття. Про це - наступна книга, над якорю зараз працюю. І тіжко доводиться бо Толочко і компанія капітально попрацювали, аби сховати справжнє минуле України-Руси за міфами, головним з яких досі є бридка Норманська теорія. Такий от некролог вийшов. Вибачайте, що довгий, але маємо знати і пам`ятати, що наша офіційна історія наразі є суцільним міфом, вигаданим багато в чому на замовлення кремля. Павло Бондаренко
    248переглядів
  • #поезія
    Якби людина кожна знала,
    Що доля нам приготувала.
    Та наперед ніхто не знає,
    Яка дорога нас чекає.

    Чи будуть здійснені бажання,
    Життя щасливе чи страждання.
    А, може, краще те не знати.
    Який шлях будем торувати.

    Чужий нам рідним може стати,
    А з рідним прірва розділяти.
    Хтось душу вміє лікувати,
    А хтось у неї наплювати.

    Як доля б'є -- одні черствіють,
    А інші в труднощах радіють.
    Когось чужа біда втішає,
    А хтось в біді допомагає.

    Хтось бачить небо у зірницях,
    Знаходить щастя у дрібницях.
    Когось і сонце не зігріє,
    Бо заздрість точить, в серці тліє.

    А в когось у душі політ,
    Зігріти може цілий світ.
    Усі ми зовсім різні люди,
    Хай доля доброю нам буде.

    Алла Черней
    #поезія Якби людина кожна знала, Що доля нам приготувала. Та наперед ніхто не знає, Яка дорога нас чекає. Чи будуть здійснені бажання, Життя щасливе чи страждання. А, може, краще те не знати. Який шлях будем торувати. Чужий нам рідним може стати, А з рідним прірва розділяти. Хтось душу вміє лікувати, А хтось у неї наплювати. Як доля б'є -- одні черствіють, А інші в труднощах радіють. Когось чужа біда втішає, А хтось в біді допомагає. Хтось бачить небо у зірницях, Знаходить щастя у дрібницях. Когось і сонце не зігріє, Бо заздрість точить, в серці тліє. А в когось у душі політ, Зігріти може цілий світ. Усі ми зовсім різні люди, Хай доля доброю нам буде. Алла Черней
    Like
    Love
    2
    279переглядів
Більше результатів