Українська
English
#поезія
СЕЛО — ДУШІ МОЄЇ ОБЕРІГ
*рондель*
Село — душі моєї оберіг.
Де сплять поля під небом волошковим,
Де кожен день — магічно-загадковий —
Гукає нас на батьківський поріг.
Там тиша, що голубить нас усіх,
Весна чарує запахом бузковим…
Село — душі моєї оберіг,
Де сплять поля під небом волошковим.
Хоч скільки б не стоптали ми доріг,
І край чужий здавався пречудовим, —
Та запах рідний, солодко-медовий, —
Ось там, де роси падали до ніг.
Село — душі моєї оберіг.
Ольга Киця
СЕЛО — ДУШІ МОЄЇ ОБЕРІГ
*рондель*
Село — душі моєї оберіг.
Де сплять поля під небом волошковим,
Де кожен день — магічно-загадковий —
Гукає нас на батьківський поріг.
Там тиша, що голубить нас усіх,
Весна чарує запахом бузковим…
Село — душі моєї оберіг,
Де сплять поля під небом волошковим.
Хоч скільки б не стоптали ми доріг,
І край чужий здавався пречудовим, —
Та запах рідний, солодко-медовий, —
Ось там, де роси падали до ніг.
Село — душі моєї оберіг.
Ольга Киця
#поезія
СЕЛО — ДУШІ МОЄЇ ОБЕРІГ
*рондель*
Село — душі моєї оберіг.
Де сплять поля під небом волошковим,
Де кожен день — магічно-загадковий —
Гукає нас на батьківський поріг.
Там тиша, що голубить нас усіх,
Весна чарує запахом бузковим…
Село — душі моєї оберіг,
Де сплять поля під небом волошковим.
Хоч скільки б не стоптали ми доріг,
І край чужий здавався пречудовим, —
Та запах рідний, солодко-медовий, —
Ось там, де роси падали до ніг.
Село — душі моєї оберіг.
Ольга Киця
12переглядів