Українська
English
Святвечір
Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.
Святкування народження Ісуса Христа
Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.
Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.
Святкова ялинка та вертеп
Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.
Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.
Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.
Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.
За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.
Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.
Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.
Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.
Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.
Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.
Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.
Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.
Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.
Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.
Святкування народження Ісуса Христа
Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.
Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.
Святкова ялинка та вертеп
Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.
Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.
Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.
Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.
За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.
Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.
Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.
Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.
Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.
Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.
Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.
Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.
Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.
Святвечір
Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.
Святкування народження Ісуса Христа
Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.
Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.
Святкова ялинка та вертеп
Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.
Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.
Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.
Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.
За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.
Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.
Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.
Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.
Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.
Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.
Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.
Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.
Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.
889переглядів
