Кажуть, нас створив Бог, — насправді це ми його створили. Створили для того, аби у щось вірити. Нам потрібно обманювати себе. Ми навіть самостверджуємося через інших. Ми переконані, що відхилення від норм — безумство. От тільки саме навіжені щасливі по-справжньому.
Ми — візуальне суспільство. Нам простіше сприйняти все органами чуття, а не розумом. Ми завжди за все платимо, і не обов’язково грішми. Ми проживаємо життя в кредит і нівелюємо норми моралі. Заперечуємо чужий світогляд і аналізуємо інших відповідно до власного прототипу. Наше життя — суцільний бульвар! Ми пропагуємо гомосексуалізм, забороняємо суїцид і абсолютно все зводимо до того, як заробляємо на життя. Ми — заручники колової системи: Гроші — Влада — Секс — Соціальність. Ми всі схибили. Створили комфорт, друже, який, не сумнівайся, врешті-решт нас уб’є. Тільки знаєш, у чому проблема? Ці всі речі — віртуальні, а матеріальні — саме час і смерть. Втеча, мій друже, втеча — єдине спасіння!
— І як вижити в такому світі? — я вперше звернувся іронічно.
— У житті не так багато істин, — цілком серйозно вів далі чоловік. — Ніколи ні до чого не прив’язуйся. Особливо — до іншої людини. Не довіряй людям, ще більше не довіряй собі. Висміюй стереотипи та встановлюй власні правила. Навчись говорити «НІ». Ніколи не піддавайся на провокації. Навчись контролювати емоції. Бо той, хто вміє керувати емоціями, керує життям. Ніколи не реагуй на образи! Відштовхуйся від свого ставлення до події, а не людського вчинку. Його вже не зміниш, а свої уроки із цього завжди можна почерпнути. Не стався до життя надто серйозно, не сковуй себе обов’язками. Менше думай. Більше живи. І головне — ніколи не плануй майбутнє.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень"
І. Байдак

#ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість #гроші #релігія #цінності #довіра #віра #вибір #життя #філософія #філософіяжиття

Людина має самостійно розібратися в собі і визначити, як на неї впливають ті чи інші обставини. Помилки припустимі. Але в підсумку ти дійдеш повного розуміння своєї природи. І приймеш себе.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень"

#ІванБайдак #книги #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #ПисьменникиУкраїни #сучасніписьменники #книгиукраїнською

Найбільша трагедія митця полягає в тому, що його творіння завжди молодше за нього. Він переростає книжку, яку пише. Останній штрих картини наносить зовсім не та людина, яка розпочинала композицію. Автор розвивається, а його творіння здається недосконалим, інколи — жалюгідним. Інколи його мучить розуміння, що досконалості не існує, інколи— огортає справжнє блаженство, адже
в майстерності немає рамок.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень" І. Байдак

#ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість

Одвічна проблема митця — пошук уваги й визнання. Найважче із цим письменникам: вони повинні змусити прочитати свою книжку; найбільш скривджені — художники: інколи їхні багаторічні старання удостоюють скупого погляду; музиканти — найревнивіші, хоча й можуть легко привернути увагу. Усі приречені на
самотність і звеличення жінки, що апріорі не обіцяє вдалого союзу. Жінка для митця — спосіб забезпечення потреб, а його роль у її житті завжди епізодична. Часто правду маскують за рангами муз. Лестощі, не більше. Творчість поглинає людину цілком. Тому все, що їй залишається, — це манірна претензійність на увіковічення. Частіше — гра із суспільством і провокації. Не надто надійна перспектива, погодьтеся.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень" І. Байдак

#ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість

Ми можемо вимагати від інших лише того, що можемо запропонувати у відповідь. Окрім кохання — його неможливо контролювати. І варто зрозуміти, що кожен виявляє кохання по-своєму.
Егоїзм — це нормально, це певний спосіб самозбереження. Важливо навчитися при цьому вгамовувати агресію.
Зраджувати — погано, але обманювати — ще гірше. Обман — це свідомий злочин.
Пробачають лише сильні, обіцяють — самовпевнені, відпускають — боягузи.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень"

#ІванБайдак #книги #книгиукраїнською #сучасніписьменники #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература

Щастя — це збільшення кількості сірої речовини в певній ділянці мозку через взаємодію гормонів. Інколи на це впливають різні чинники: генетика, клімат, вплив музики чи медитації — які сприяють виробленню певних хімічних речовин, що провокують необхідні реакції мозку. Очевидно, це не миттєве рішення людини почуватися чи не почуватися щасливою. Отже, мінливість настрою не має нічого спільного із відчуттям. Відчуття — це інше. Наприклад, кохання — також не відчуття. А реакції гормонів, які знову ж таки виникають за певних зовнішніх чинників. Якщо бути точним, це взаємодія феромонів — андростерону в чоловіків та копуліну в жінок. Виникнення цих гормонів спровоковано появою привабливого для тебе об’єкта. Із часом у мозку людини виникає фенілетамін, який знижує рівень тривоги через новий контакт. Отже, відбувається звикання до певного суб’єкта. Згодом виробляється серотонін, що впливає на нашу активність за умов перебування поруч із необхідним об’єктом, передаючи імпульси між нервовими клітинами мозку. Приблизно так виникає любов, тобто комбінація необхідних гормонів. Із серцем ця емоційна реакція не має нічого спільного. Серце просто перекачує кров. Усі емоції виникають у мозку.

#уривокзкниги "Тіні наших побачень"

#ІванБайдак #книги #книгиукраїнською #сучасніписьменники #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература

Святвечір

Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.

Святкування народження Ісуса Христа
Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.

Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.

Святкова ялинка та вертеп
Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.

Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.

Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.

Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.

За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.

Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.

Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.

Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.

Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.

Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.

Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.

Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.

Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.

#історія #події
🎶 Епоха Звуку: Як Світ Уперше Почув Музику по Радіо (1906) 📻
Сьогодні радіо є звичним явищем, але на початку XX століття передача голосу та музики без дротів була справжнім дивом. 🤯 І це диво сталося завдяки видатному винахіднику Реджинальду Фессендену, який 24 грудня 1906 року здійснив революційний крок, що назавжди змінив світ комунікацій.
До цього моменту радіохвилі використовувалися переважно для передачі азбуки Морзе – коротких і довгих сигналів. Це було важливо для телеграфії, але жодної мови чи мелодії вони не могли передати. Фессенден, канадський винахідник, бачив далі. Він вірив, що радіо має потенціал не лише для "крапок та тире", а й для повноцінної передачі звуку. 🗣️🎵

Саме у Святвечір 1906 року з Брент-Рока, штат Массачусетс (США), пролунала перша в історії радіопередача музики та людського голосу. Слухачами стали оператори корабельних радіостанцій уздовж східного узбережжя, які з подивом почули щось, що перевершило всі їхні очікування. 🚢 До цього вони звикли лише до шипіння та шумів!
Що ж вони почули? Спочатку Фессенден сам звернувся до них зі словами: "Слава і мир на землі, людям доброї волі". Потім він заграв на скрипці різдвяну мелодію "O Holy Night", а його дружина читала уривок з Біблії. 🎻📖 На завершення передачі прозвучало привітання з Різдвом. Це було справжнє диво!

Ця подія ознаменувала народження радіомовлення, яким ми його знаємо. Вона відкрила двері для ери масової комунікації, розваг та інформації, що передається на величезні відстані. Завдяки Фессендену ми отримали можливість слухати музику, новини та історії, не будучи прив'язаними до дротів. Це був подарунок людству, який змінив його назавжди. 🎁🌍

14 жовтня 1954 року народився Микола Кунцевич. Він був одним із наймолодших українських політв'язнів СРСР, дисидентом, отримав три судових вироки і відбув 12 із 14 років ув'язнення.

Микола Кунцевич народився у Києві. Закінчив естрадно-циркове училище, працював у цирку, потім став ведучим програм, читав український гумор і сам писав вірші та байки.

У травні 1974 року Микола Кунцевич прочитав дві свої байки «Горила» і «Ворона» біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві.

Через деякий час його заарештували і згодом засудили до 5 років позбавлення волі за «злісне хуліганство». Тоді ж, за словами Миколи Кунцевича, в Лук'янівському СІЗО він потрапив до однієї камери із режисером Сергієм Параджановим.

Другий вирок і покарання на термін у 4,5 роки Микола Кунцевич отримав після того, як у 1981 році його вірші прозвучали в ефірі Радіо Свобода.

Тоді почалися обшуки, і в деяких київських вишах знайшли самвидав, заборонені тексти Кунцевича.

У 1984 році Миколу Кунцевича судили втретє – «за розповсюдження антидержавних матеріалів серед засуджених», бо під час відбування другого терміну покарання на одному з концертів зачитав уривок поеми Євгена Євтушенка «Братская ГЕС».

Микола Кунцевич стверджував, що його адвокатом на цьому процесі був ❗️Віктор Медведчук. Кунцевич розповідав, що, як і у випадку із Василем Стусом, Медведчук просив збільшити висунутий прокурором термін у 3 роки ув'язнення ще на 1 рік 9 місяців та 19 днів із попереднього терміну. Тому, казав Кунцевич, вирок його переписали, а термін ув'язнення подовжили.

У 1987 році Микола Кунцевич долучився до Української Гельсінської спілки. Цього ж року він був звільнений із ув'язнення за амністією, як і багато інших політв'язнів.

У 1989 році Кунцевич став членом Народного руху України та Всеукраїнського товариства репресованих.

Також Микола Кунцевич займався культурно-просвітницькою роботою. Він став художнім керівником гастрольно-концертного об'єднання «Рухконцерт», очолював оргкомітет фестивалів «Дзвін», «Українське сузір'я» та «Коріння наше в Україні». Учасник Євромайдану. Більше 60 разів виступав з віршами зі сцени Майдану. 21.02.2014 контужений в сутичці з "Беркутом", частково втратив зір.

🕯Помер 12 березня 2021 року, похований 16 березня 2021 року на Байковому кладовищі.

Уривок з вистави "Гуцулка Ксеня". У головній ролі Олексій Гнатковський