• В одній соцмережі запитали "що є творчість саме для вас?". Творчість для мене - це я, це моє життя. Це те, що є моєю суттю, моєю свободою, моїм вибором, моїм натхненням, моїм сенсом, моїм зціленням, моєю любов'ю. Творчість - це жага, це стихія, це сила. Це місце без обмежень та без кордонів. Місце повної свободи фантазії, уявлень, образів. Творчість зароджується в серці, охоплює душу і знаходить вихід у зовнішньому ії проявленні. Вона змінює, вона радіє, сумує, підіймає глибинне, що заховане. Вона закохує... Вона завжди в любові, бо вона...і є любов
    В одній соцмережі запитали "що є творчість саме для вас?". Творчість для мене - це я, це моє життя. Це те, що є моєю суттю, моєю свободою, моїм вибором, моїм натхненням, моїм сенсом, моїм зціленням, моєю любов'ю. Творчість - це жага, це стихія, це сила. Це місце без обмежень та без кордонів. Місце повної свободи фантазії, уявлень, образів. Творчість зароджується в серці, охоплює душу і знаходить вихід у зовнішньому ії проявленні. Вона змінює, вона радіє, сумує, підіймає глибинне, що заховане. Вона закохує... Вона завжди в любові, бо вона...і є любов
    Love
    Like
    5
    996views
  • #новий_розділ
    #морські_баталії #пригоди #пірати
    #любовний_роман #історична_проза

    — Гвен народилася в Англії, у знатній родині. У якій саме — історія, звісно, замовчує, та й прізвище Харлоу — не справжнє, як ви вже здогадалися.
    — Та це й медузам зрозуміло, — перебив його Стів. — Давай краще щось цікавіше.
    — Отже, як і годиться дівчатам її кола, вона виховувалася в суворості. Батько мріяв, щоб улюблена донька вийшла за якогось багатого вельможу, сиділа вдома й доглядала дітей. Але в неї був характер. Вона таємно брала уроки фехтування, обожнювала кінні прогулянки. І ще — закохалася у звичайного моряка. Познайомилася з ним, коли, перевдягнувшись у просту дівчину, нишпорила портом, роздивляючись кораблі.
    Сказати, що батько не схвалив її вибір — нічого не сказати. Він лютував, погрожував відправити її до монастиря. Зрештою, вирішив видати за літнього вельможу — то був чи то граф, чи герцог, та це вже не так важливо.
    Та Гвен виявилась зухвалішою, ніж він гадав. За кілька днів до весілля вона втекла, перевдяглася хлопцем і влаштувалася на корабель до свого коханого. Довгий час їм вдавалося зберігати таємницю. Коли все розкрилось — вони вже були у Вест-Індії. І знаєш що? Їх не вигнали. Залишили на кораблі. А згодом її коханий вирішив стати морським розбійником — і вона не лише не заперечувала, а й сама підштовхнула його до цього.
    Минув час. Його спіймали та стратили. Але Гвен не зламалася — вона продовжила справу, мстячись за його смерть. У певний момент вона командувала ескадрою з п’яти кораблів з трьома сотнями людей.
    — Оце жінка, — промовив Стів. — Але до чого тут її історія?
    — Якби мене не перебивали, ти б уже знав, — буркнув Діогу.
    — Гаразд, пробач, друже, — примирливо відповів Стів.
    — Якось вони пограбували невеликий форт в Африці. Більшу частину здобичі відвезли на корабель, а решту закопали в лісі неподалік берега. Вони гадали, що погоні нема, тож згодом вирішили повернутися. Припливли на те саме місце, просочилися через хащі — а скарбу нема.
    — Хтось стежив за ними та потім забрав усе собі, — гмикнув Гільєрме й зареготав.
    — Якби просто забрали — не так уже й страшно, адже того, що вже вивезли, їм вистачало. Та виявилося: солдати таки гнались за ними. Не встигли наздогнати, але якийсь селянин бачив, що вони щось закопували, доповів їм та показав місце. Вони відшукали схованку, викопали усе та влаштували засідку. Коли люди Гвен повернулися і почали копати, по них відкрили вогонь. З дванадцяти, включно з самою капітанкою, п'ятеро загинули одразу. Решту, серед яких був і мій товариш, схопили, щоб відправити у форт, а потім — під суд.
    Мій товариш, каже, що в ту мить вже уявив себе на шибениці. Добре озброєні солдати тримали їх на прицілі. А їхній капітан сипав в бік Гвен таке, що не кожна портова повія чує на свою адресу. Як гадаєте, що зробила Гвен?
    — Навіть не уявляю. Їй, мабуть, було нестерпно, — сказав я щиро.
    — Більшість шляхетних дам зомліли б. А вона зухвало скинула одяг та постала перед капітаном у всій своїй красі. Потім підійшла впритул і промовила, що він їй припав до душі, що вона готова йти з ним хоч на край світу. Той остовпів. Як і всі навколо... І саме в цю мить вона вихоплює в нього мушкет та стріляє! Поранила самого капітана та кількох солдатів, які з відкритим ротом спостерігали за нею. Решта піратів, скориставшись панікою, кинулися до човна, й відпливли. Солдати отямилися, почали переслідувати втікачів. Мого товариша поранили, але все ж їм вдалося дістатися корабля й підняти вітрила.
    Навздогін вирушив озброєний фрегат, але "Примара" Гвен зуміла відірватися.





    Читати далі за посиланням

    https://arkush.net/book/18589/22

    Приємного читання!!!

    #романтика #пригоди #Карибське_море.
    #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
    #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
    #піастри #піратськаісторія #сильніжінки #пригоди #уривок_з_твору
    #новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза — Гвен народилася в Англії, у знатній родині. У якій саме — історія, звісно, замовчує, та й прізвище Харлоу — не справжнє, як ви вже здогадалися. — Та це й медузам зрозуміло, — перебив його Стів. — Давай краще щось цікавіше. — Отже, як і годиться дівчатам її кола, вона виховувалася в суворості. Батько мріяв, щоб улюблена донька вийшла за якогось багатого вельможу, сиділа вдома й доглядала дітей. Але в неї був характер. Вона таємно брала уроки фехтування, обожнювала кінні прогулянки. І ще — закохалася у звичайного моряка. Познайомилася з ним, коли, перевдягнувшись у просту дівчину, нишпорила портом, роздивляючись кораблі. Сказати, що батько не схвалив її вибір — нічого не сказати. Він лютував, погрожував відправити її до монастиря. Зрештою, вирішив видати за літнього вельможу — то був чи то граф, чи герцог, та це вже не так важливо. Та Гвен виявилась зухвалішою, ніж він гадав. За кілька днів до весілля вона втекла, перевдяглася хлопцем і влаштувалася на корабель до свого коханого. Довгий час їм вдавалося зберігати таємницю. Коли все розкрилось — вони вже були у Вест-Індії. І знаєш що? Їх не вигнали. Залишили на кораблі. А згодом її коханий вирішив стати морським розбійником — і вона не лише не заперечувала, а й сама підштовхнула його до цього. Минув час. Його спіймали та стратили. Але Гвен не зламалася — вона продовжила справу, мстячись за його смерть. У певний момент вона командувала ескадрою з п’яти кораблів з трьома сотнями людей. — Оце жінка, — промовив Стів. — Але до чого тут її історія? — Якби мене не перебивали, ти б уже знав, — буркнув Діогу. — Гаразд, пробач, друже, — примирливо відповів Стів. — Якось вони пограбували невеликий форт в Африці. Більшу частину здобичі відвезли на корабель, а решту закопали в лісі неподалік берега. Вони гадали, що погоні нема, тож згодом вирішили повернутися. Припливли на те саме місце, просочилися через хащі — а скарбу нема. — Хтось стежив за ними та потім забрав усе собі, — гмикнув Гільєрме й зареготав. — Якби просто забрали — не так уже й страшно, адже того, що вже вивезли, їм вистачало. Та виявилося: солдати таки гнались за ними. Не встигли наздогнати, але якийсь селянин бачив, що вони щось закопували, доповів їм та показав місце. Вони відшукали схованку, викопали усе та влаштували засідку. Коли люди Гвен повернулися і почали копати, по них відкрили вогонь. З дванадцяти, включно з самою капітанкою, п'ятеро загинули одразу. Решту, серед яких був і мій товариш, схопили, щоб відправити у форт, а потім — під суд. Мій товариш, каже, що в ту мить вже уявив себе на шибениці. Добре озброєні солдати тримали їх на прицілі. А їхній капітан сипав в бік Гвен таке, що не кожна портова повія чує на свою адресу. Як гадаєте, що зробила Гвен? — Навіть не уявляю. Їй, мабуть, було нестерпно, — сказав я щиро. — Більшість шляхетних дам зомліли б. А вона зухвало скинула одяг та постала перед капітаном у всій своїй красі. Потім підійшла впритул і промовила, що він їй припав до душі, що вона готова йти з ним хоч на край світу. Той остовпів. Як і всі навколо... І саме в цю мить вона вихоплює в нього мушкет та стріляє! Поранила самого капітана та кількох солдатів, які з відкритим ротом спостерігали за нею. Решта піратів, скориставшись панікою, кинулися до човна, й відпливли. Солдати отямилися, почали переслідувати втікачів. Мого товариша поранили, але все ж їм вдалося дістатися корабля й підняти вітрила. Навздогін вирушив озброєний фрегат, але "Примара" Гвен зуміла відірватися. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/22 Приємного читання!!! #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри #піратськаісторія #сильніжінки #пригоди #уривок_з_твору
    Love
    1
    3Kviews
  • #новий_розділ

    Капітан мовчки розвернувся й рушив на місток. Там деякий час сперечався з боцманом, який не приховував свого обурення. Але, хоч і буркочучи крізь зуби, накази все ж почав віддавати. Команда діяла злагоджено, наче точний механізм. За кілька хвилин більшість вітрил уже було зібрано, і корабель майже зупинився. Легкий хід змінився млявим погойдуванням — ми ніби зависли посеред моря.
    — Ну все, тепер чекай, поки якийсь фрегат на горизонті з’явиться… — бурмотів боцман собі під ніс, зухвало косячи на капітана. — Весело буде. Дуже весело...
    Дехто з матросів бурчав уголос, не соромлячись власних думок. Усі знали, хто вплинув на рішення капітана, і в очах багатьох винними в цій зупинці були ми з Родріго. Ті, хто лишився без діла, розслаблено повлягалися по палубі, намагаючись хоч трохи перепочити.
    Години тяглися повільно. Невдоволення росло. Фернандо ходив уздовж борту, щось бурмочучи собі під ніс, а на нас із Родріго кидав погляди, якими, здавалося, можна було пробити дірку в вітрилі.
    Я теж не знаходив собі місця. «Навіщо я тільки встряв у цю історію?» — думав я. — «Навіщо піддався на балачки старого?..»
    Але Родріго лишався спокійним — ніби знав щось, чого ми ще не бачили.
    На мить мене навіть осяяла зухвала думка: а раптом він — зрадник? Може, навмисне нас зупинив, щоб дати переслідувачам фору? Та вже за секунду я її відкинув — Родріго не така людина.
    Ми не одразу помітили, як небо змінилося. Сірі важкі хмари згущувалися і рухалися значно швидше.
    І раптом — здійнявся справжній вітер. Ще не штормовий, але вже досить потужний, щоб змусити замислитися. Хвилі, що ще мить тому ледь плескалися об борт, виросли — одна з них вдарила з такою силою, що кілька моряків не втримались на ногах.
    Мене охопив знайомий жах. Усе нагадувало ту ніч, коли я опинився за бортом бригантини, що доставила мене до цих берегів. Щогли й снасті страшно скрипіли, а верхівка однієї щогли з гуркотом зламалася і гепнулася на палубу. Здавалося, що це кінець. Але то був лише початок.
    Вітер набирав сили. Хвилі вже накривали палубу, обдаючи моряків з голови до ніг. Троє з них опинилися у воді — на щастя, товариші встигли кинути їм канати й витягти назад завдяки надлюдським зусиллям.
    Фернандо, як справжній капітан, не залишав містка. Його чіткі накази рятували нас від хаосу.
    Час від часу вітер ненадовго стишався, дозволяючи нам перевести дух, та вже за мить повертався з новою люттю. Те, що ми досі трималися, було заслугою чіткої організації — кожен знав, що робити, й діяв на межі сил.
    Мене самого кілька разів ледь не змило за борт. Цей шторм перевершував навіть той, що потопив «Аделаїду». Але «Блискавка» вперто боролася. Хоч іноді здавалося, що це останні хвилини.
    Пам’ятаю, як над головами пролетіли обірвані клапті вітрила. Потім уламки щогли поранили двох хлопців. Та навіть знесилені, ми не припиняли працювати. Родріго, мій буркотливий наставник, дав не одну пораду, яка врятувала нас від катастрофи.






    Читати далі за посиланням

    https://arkush.net/book/18589/20

    Приємного читання!!!

    #морські_баталії #пригоди #пірати
    #любовний_роман #історична_проза
    #романтика #пригоди #Карибське_море.
    #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
    #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
    #піастри
    #новий_розділ Капітан мовчки розвернувся й рушив на місток. Там деякий час сперечався з боцманом, який не приховував свого обурення. Але, хоч і буркочучи крізь зуби, накази все ж почав віддавати. Команда діяла злагоджено, наче точний механізм. За кілька хвилин більшість вітрил уже було зібрано, і корабель майже зупинився. Легкий хід змінився млявим погойдуванням — ми ніби зависли посеред моря. — Ну все, тепер чекай, поки якийсь фрегат на горизонті з’явиться… — бурмотів боцман собі під ніс, зухвало косячи на капітана. — Весело буде. Дуже весело... Дехто з матросів бурчав уголос, не соромлячись власних думок. Усі знали, хто вплинув на рішення капітана, і в очах багатьох винними в цій зупинці були ми з Родріго. Ті, хто лишився без діла, розслаблено повлягалися по палубі, намагаючись хоч трохи перепочити. Години тяглися повільно. Невдоволення росло. Фернандо ходив уздовж борту, щось бурмочучи собі під ніс, а на нас із Родріго кидав погляди, якими, здавалося, можна було пробити дірку в вітрилі. Я теж не знаходив собі місця. «Навіщо я тільки встряв у цю історію?» — думав я. — «Навіщо піддався на балачки старого?..» Але Родріго лишався спокійним — ніби знав щось, чого ми ще не бачили. На мить мене навіть осяяла зухвала думка: а раптом він — зрадник? Може, навмисне нас зупинив, щоб дати переслідувачам фору? Та вже за секунду я її відкинув — Родріго не така людина. Ми не одразу помітили, як небо змінилося. Сірі важкі хмари згущувалися і рухалися значно швидше. І раптом — здійнявся справжній вітер. Ще не штормовий, але вже досить потужний, щоб змусити замислитися. Хвилі, що ще мить тому ледь плескалися об борт, виросли — одна з них вдарила з такою силою, що кілька моряків не втримались на ногах. Мене охопив знайомий жах. Усе нагадувало ту ніч, коли я опинився за бортом бригантини, що доставила мене до цих берегів. Щогли й снасті страшно скрипіли, а верхівка однієї щогли з гуркотом зламалася і гепнулася на палубу. Здавалося, що це кінець. Але то був лише початок. Вітер набирав сили. Хвилі вже накривали палубу, обдаючи моряків з голови до ніг. Троє з них опинилися у воді — на щастя, товариші встигли кинути їм канати й витягти назад завдяки надлюдським зусиллям. Фернандо, як справжній капітан, не залишав містка. Його чіткі накази рятували нас від хаосу. Час від часу вітер ненадовго стишався, дозволяючи нам перевести дух, та вже за мить повертався з новою люттю. Те, що ми досі трималися, було заслугою чіткої організації — кожен знав, що робити, й діяв на межі сил. Мене самого кілька разів ледь не змило за борт. Цей шторм перевершував навіть той, що потопив «Аделаїду». Але «Блискавка» вперто боролася. Хоч іноді здавалося, що це останні хвилини. Пам’ятаю, як над головами пролетіли обірвані клапті вітрила. Потім уламки щогли поранили двох хлопців. Та навіть знесилені, ми не припиняли працювати. Родріго, мій буркотливий наставник, дав не одну пораду, яка врятувала нас від катастрофи. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/20 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри
    3Kviews
  • Привіт, це майор Білл Кейдж. Часові петлі — це моя стихія, тож ось добірка фільмів, які піднімуть настрій або змусять задуматись про час, вибір і наслідки. Насолоджуйтеся моментом… хоча б поки він не повториться! 😉

    1. «День бабака» (1993)
    Фільм-класика. Філ Коннорс, цинічний ведучий погоди, застрягає в одному дні. Повторюючи події, він переглядає своє життя, знаходить цінність у простих речах і… любов 💘. Легкий і глибокий одночасно.

    2. «На межі майбутнього» (2014)
    Ви десь це бачили 😉. Мій особистий фаворит! Офіцер Кейдж прокидається після загибелі на полі бою та повторює свій день, вдосконалюючи свою стратегію разом із Ритою Вратаскі в боротьбі проти ворогів. Екшн, напруга і стратегія — все на високому рівні 💥.

    3. «Початковий код» (2011)
    Сержант Бреннан знову і знову повертається до однієї миті, намагаючись знайти вибухівку на поїзді. З кожною спробою відкриває більше, але чи зможе він зупинити вибух? Військовий дух і надзвичайні обставини — цікаве поєднання 🎖️.

    4. «Щасливий день смерті» (2017)
    Цей фільм — трохи комедія, трохи жах. Студентка Трі змушена переживати один і той самий день знову і знову, де її вбивають наприкінці кожної петлі. Вона намагається змінити хід подій і з’ясувати, хто ж її вбивця 🔪. Містично і динамічно.

    5. «Петля часу» (2012)
    Похмура історія майбутнього, де вбивці Лупери «закривають» петлі в часі. Один із них стикається з самим собою з майбутнього, і це змінює все 🔄. Сюжет насичений, ідея унікальна.

    6. «Матриця часу» (2017)
    Це напружений фільм про часові петлі, де головна героїня, молода жінка, постійно переживає один і той самий день, намагаючись розгадати, чому це відбувається. Окрім сюжетних загадок, що тримають у напрузі, фільм досліджує людські емоції та вибір, показуючи, як час, що повторюється, впливає на наші рішення та характер. Рекомендую для тих, хто хоче не тільки дізнатися, як закінчиться історія, але й подумати про особисті "петлі" у житті ⏱️

    7. «Помилка часу» (2014)
    Фінн і його дівчина Келлі живуть в одній квартирі разом з найкращим другом Джаспером у житловому комплексі, де він працює менеджером. Містер Бі, один із винаймачів квартири, не сплачував орендної плати вже два місяці, тому Келлі вирішила зайти до нього. Коли вона прийшла провідати Містера Бі, то побачила у його кімнаті дивну машину. Виявляється, вона робить знімки їхньої з друзями квартири, на яких зображено те, що відбудеться наступної доби. 🔄.

    8. "Зависнути у Палм-Спрінгз" (2020)
    Комедійна історія про часову петлю з несподіваним романтичним поворотом. Головний герой Найлс застрягає на одному весіллі в сонячному Палм-Спрінгз, повторюючи день знову і знову, поки до петлі не приєднується Сара, ще одна гостя весілля. Разом вони намагаються прийняти свою реальність і знайти сенс у нескінченних повтореннях. Цей фільм віртуозно поєднує гумор, абсурдність і щирі емоції, роблячи його незабутнім вибором для любителів наукової фантастики та романтики ❤️.

    Нехай час буде з вами, і пам’ятайте, іноді навіть один момент може змінити життя.

    Майор Білл Кейдж

    #fan_art #супер_порада #супер_факт
    Привіт, це майор Білл Кейдж. Часові петлі — це моя стихія, тож ось добірка фільмів, які піднімуть настрій або змусять задуматись про час, вибір і наслідки. Насолоджуйтеся моментом… хоча б поки він не повториться! 😉 1. «День бабака» (1993) Фільм-класика. Філ Коннорс, цинічний ведучий погоди, застрягає в одному дні. Повторюючи події, він переглядає своє життя, знаходить цінність у простих речах і… любов 💘. Легкий і глибокий одночасно. 2. «На межі майбутнього» (2014) Ви десь це бачили 😉. Мій особистий фаворит! Офіцер Кейдж прокидається після загибелі на полі бою та повторює свій день, вдосконалюючи свою стратегію разом із Ритою Вратаскі в боротьбі проти ворогів. Екшн, напруга і стратегія — все на високому рівні 💥. 3. «Початковий код» (2011) Сержант Бреннан знову і знову повертається до однієї миті, намагаючись знайти вибухівку на поїзді. З кожною спробою відкриває більше, але чи зможе він зупинити вибух? Військовий дух і надзвичайні обставини — цікаве поєднання 🎖️. 4. «Щасливий день смерті» (2017) Цей фільм — трохи комедія, трохи жах. Студентка Трі змушена переживати один і той самий день знову і знову, де її вбивають наприкінці кожної петлі. Вона намагається змінити хід подій і з’ясувати, хто ж її вбивця 🔪. Містично і динамічно. 5. «Петля часу» (2012) Похмура історія майбутнього, де вбивці Лупери «закривають» петлі в часі. Один із них стикається з самим собою з майбутнього, і це змінює все 🔄. Сюжет насичений, ідея унікальна. 6. «Матриця часу» (2017) Це напружений фільм про часові петлі, де головна героїня, молода жінка, постійно переживає один і той самий день, намагаючись розгадати, чому це відбувається. Окрім сюжетних загадок, що тримають у напрузі, фільм досліджує людські емоції та вибір, показуючи, як час, що повторюється, впливає на наші рішення та характер. Рекомендую для тих, хто хоче не тільки дізнатися, як закінчиться історія, але й подумати про особисті "петлі" у житті ⏱️ 7. «Помилка часу» (2014) Фінн і його дівчина Келлі живуть в одній квартирі разом з найкращим другом Джаспером у житловому комплексі, де він працює менеджером. Містер Бі, один із винаймачів квартири, не сплачував орендної плати вже два місяці, тому Келлі вирішила зайти до нього. Коли вона прийшла провідати Містера Бі, то побачила у його кімнаті дивну машину. Виявляється, вона робить знімки їхньої з друзями квартири, на яких зображено те, що відбудеться наступної доби. 🔄. 8. "Зависнути у Палм-Спрінгз" (2020) Комедійна історія про часову петлю з несподіваним романтичним поворотом. Головний герой Найлс застрягає на одному весіллі в сонячному Палм-Спрінгз, повторюючи день знову і знову, поки до петлі не приєднується Сара, ще одна гостя весілля. Разом вони намагаються прийняти свою реальність і знайти сенс у нескінченних повтореннях. Цей фільм віртуозно поєднує гумор, абсурдність і щирі емоції, роблячи його незабутнім вибором для любителів наукової фантастики та романтики ❤️. Нехай час буде з вами, і пам’ятайте, іноді навіть один момент може змінити життя. Майор Білл Кейдж #fan_art #супер_порада #супер_факт
    Love
    Like
    8
    2Kviews
  • Хоча снігу і немає, але лютий вже тут. Вірш "Не розминутися"

    Вже місяць лютий… Землю вкрило снігом.
    Це - сивина старенької зими.
    Чи стане зустріч наша оберегом?
    Чи затаврує на душі стигми.

    Такий туман із снігу! Вітер – в очі!
    Інстинкт прадавній…Стежки замело.
    Чи ти чекаєш зустріч цю охоче?
    Чи будеш йти стихіям всім назло?

    А час, як губка. В ньому зими й весни.
    У ньому шум словесної війни…
    Вже скоро, скоро лід розтане, скресне…
    А час проходить, як не поверни.

    Я все тверджу: «Не збитися б з путі…
    Мені б не розминутися з весною…
    У часі, просторі, словесній марноті
    Мені б не розминутися з тобою.
    Хоча снігу і немає, але лютий вже тут. Вірш "Не розминутися" Вже місяць лютий… Землю вкрило снігом. Це - сивина старенької зими. Чи стане зустріч наша оберегом? Чи затаврує на душі стигми. Такий туман із снігу! Вітер – в очі! Інстинкт прадавній…Стежки замело. Чи ти чекаєш зустріч цю охоче? Чи будеш йти стихіям всім назло? А час, як губка. В ньому зими й весни. У ньому шум словесної війни… Вже скоро, скоро лід розтане, скресне… А час проходить, як не поверни. Я все тверджу: «Не збитися б з путі… Мені б не розминутися з весною… У часі, просторі, словесній марноті Мені б не розминутися з тобою.
    Love
    1
    461views
  • Крижаний шторм у Канаді залишив понад 400 тисяч споживачів без електрики, — CBS

    Товщина льоду в деяких містах досягала 25 мм.

    Метеорологи зазначили, що стихія завдала значних пошкоджень інфраструктурі.

    У місті Оро-Медонте навіть оголосили надзвичайний стан, оскільки всі дороги перекриті через повалені дерева, пошкоджені лінії електропередач і уламки.
    Крижаний шторм у Канаді залишив понад 400 тисяч споживачів без електрики, — CBS Товщина льоду в деяких містах досягала 25 мм. Метеорологи зазначили, що стихія завдала значних пошкоджень інфраструктурі. У місті Оро-Медонте навіть оголосили надзвичайний стан, оскільки всі дороги перекриті через повалені дерева, пошкоджені лінії електропередач і уламки.
    258views 7Plays
  • #новий_розділ
    #морські_баталії #пригоди #пірати
    #любовний_роман #історична_проза

    Обережно оминаючи рифи та буруни, наш барк увійшов до затишної бухти. На воду спустили баркас, на якому ми з Фернандо, Діогу та ще десятьма товаришами вирушили до берега. Океан ще не повністю заспокоївся після шторму, і хвилі кілька разів ледь не викинули нас на скелі. Та невдовзі нам усе ж вдалося дістатися суходолу.
    Ми піднялися кам’янистим схилом і опинилися на невеликій галявині, за якою починалися густі хащі. Просувалися повільно, оскільки постійно доводилося прорубувати собі шлях мачете та шаблями. Добре, що з нами були чарруа — вони звикли долати такі нетрі майже щодня на полюванні.
    Я замислився, чи справді це той самий острів. Зі слів Мігеля уявляв його трохи меншим, хоча й розташовувався він на тій самій широті.
    Невдовзі ми вийшли на вузьку стежку. З землі стирчало грубе коріння, через яке ми постійно спотикались. Та принаймні більше не доводилося продиратися крізь гілля.
    То тут, то там злітали зграї незнайомих мені птахів, у кущах метушилися якісь звірі. Комарі надокучали: всюди літали й боляче кусали. Індіанці одразу ж відшукали якусь цілющу траву, яку можна було прикладати до укусів. Кілька разів на нас нападали змії, але, на щастя, ніхто не постраждав.
    За годину ми дісталися пагорба, на вершину якого вела вузька звивиста стежка. Я заплющив очі, намагаючись пригадати карту. Зі слів Мігеля, один із тайників мав бути саме на вершині. Ще один, казав він, захований у печері на узбережжі. Знайти її буде непросто, але він чітко описав орієнтири.
     Ремонт, заради якого ми зупинилися тут, мав зайняти кілька днів — часу на пошуки було вдосталь.
     — Що скажеш? — вивів мене з роздумів Фернандо.
     — Можливо, схованка під тим великим каменем нагорі, — відповів я, вдивляючись у вершину.
     — Здається, бачу якусь скелю, — перебив мене Діогу, примружившись.
     — Цілком можливо, саме там на нас чекає сюрприз.
     — Не люблю я сюрпризів, — буркнув Руй Мартінеш, худорлявий пірат із довгою бородою. — У нашій справі вони рідко приносять щось хороше.
     — Досить бурчати, — огризнувся Діогу. — Нахіба ми, якоря вам у дупу, пхалися крізь той ліс!
     — А можна дізнатися, що ми, трясця, шукаємо? — роздратовано кинув Мартінеш. — Я думав, ми по деревину прийшли, грім вас побий!
     — Скоро дізнаєшся, — урвав його нарікання Фернандо. — Ідемо до тієї скелі! Чи знову скиглити будеш?
     Рішучий тон капітана не лишив вибору. Руй зітхнув і, бурмочучи прокльони, рушив слідом.
     Підйом виявився складнішим, ніж здавалося. Ми спотикалися, дерли ноги об каміння й сухі кущі, ковзалися на сипких грудках ґрунту. Нарешті дісталися до велетенського каменя, що стримів на самому краю вершини.
     Я сподівався, що саме під ним Мігель і його товариші заховали зливки золота та срібла. Та коли ми наблизилися, виявилося: це не просто валун, а частина масивної скелі, що виростала просто з вершини пагорба.
     Ми обнишпорили кожен кущ і заглибину навколо, та не знайшли жодного сліду схованки — навіть натяку на неї.




    Читати далі за посиланням

    https://arkush.net/book/18589/21

    Приємного читання!!!

    #романтика #пригоди #Карибське_море.
    #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
    #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
    #піастри
    #новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Обережно оминаючи рифи та буруни, наш барк увійшов до затишної бухти. На воду спустили баркас, на якому ми з Фернандо, Діогу та ще десятьма товаришами вирушили до берега. Океан ще не повністю заспокоївся після шторму, і хвилі кілька разів ледь не викинули нас на скелі. Та невдовзі нам усе ж вдалося дістатися суходолу. Ми піднялися кам’янистим схилом і опинилися на невеликій галявині, за якою починалися густі хащі. Просувалися повільно, оскільки постійно доводилося прорубувати собі шлях мачете та шаблями. Добре, що з нами були чарруа — вони звикли долати такі нетрі майже щодня на полюванні. Я замислився, чи справді це той самий острів. Зі слів Мігеля уявляв його трохи меншим, хоча й розташовувався він на тій самій широті. Невдовзі ми вийшли на вузьку стежку. З землі стирчало грубе коріння, через яке ми постійно спотикались. Та принаймні більше не доводилося продиратися крізь гілля. То тут, то там злітали зграї незнайомих мені птахів, у кущах метушилися якісь звірі. Комарі надокучали: всюди літали й боляче кусали. Індіанці одразу ж відшукали якусь цілющу траву, яку можна було прикладати до укусів. Кілька разів на нас нападали змії, але, на щастя, ніхто не постраждав. За годину ми дісталися пагорба, на вершину якого вела вузька звивиста стежка. Я заплющив очі, намагаючись пригадати карту. Зі слів Мігеля, один із тайників мав бути саме на вершині. Ще один, казав він, захований у печері на узбережжі. Знайти її буде непросто, але він чітко описав орієнтири.  Ремонт, заради якого ми зупинилися тут, мав зайняти кілька днів — часу на пошуки було вдосталь.  — Що скажеш? — вивів мене з роздумів Фернандо.  — Можливо, схованка під тим великим каменем нагорі, — відповів я, вдивляючись у вершину.  — Здається, бачу якусь скелю, — перебив мене Діогу, примружившись.  — Цілком можливо, саме там на нас чекає сюрприз.  — Не люблю я сюрпризів, — буркнув Руй Мартінеш, худорлявий пірат із довгою бородою. — У нашій справі вони рідко приносять щось хороше.  — Досить бурчати, — огризнувся Діогу. — Нахіба ми, якоря вам у дупу, пхалися крізь той ліс!  — А можна дізнатися, що ми, трясця, шукаємо? — роздратовано кинув Мартінеш. — Я думав, ми по деревину прийшли, грім вас побий!  — Скоро дізнаєшся, — урвав його нарікання Фернандо. — Ідемо до тієї скелі! Чи знову скиглити будеш?  Рішучий тон капітана не лишив вибору. Руй зітхнув і, бурмочучи прокльони, рушив слідом.  Підйом виявився складнішим, ніж здавалося. Ми спотикалися, дерли ноги об каміння й сухі кущі, ковзалися на сипких грудках ґрунту. Нарешті дісталися до велетенського каменя, що стримів на самому краю вершини.  Я сподівався, що саме під ним Мігель і його товариші заховали зливки золота та срібла. Та коли ми наблизилися, виявилося: це не просто валун, а частина масивної скелі, що виростала просто з вершини пагорба.  Ми обнишпорили кожен кущ і заглибину навколо, та не знайшли жодного сліду схованки — навіть натяку на неї. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/21 Приємного читання!!! #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #стихія #шторм #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри
    3Kviews
  • Привіт, любі друзі! Це Шторм, і як експерт з контролю над погодою, я просто не можу не поділитися з вами кількома вражаючими фактами про блискавки. Спойлер: вони настільки ж захоплюючі, як і небезпечні! Давайте зануримось у таємниці природи. 🌩️

    Швидкість блискавки ⚡
    Блискавка може рухатися зі швидкістю до 320 000 км/год. Вона вивільняє енергію майже миттєво, подібно до того, як я можу керувати стихіями. Така швидкість могла б здивувати навіть найшвидших супергероїв!

    Блискавка як природне добриво 🌱
    Коли блискавка вражає землю, вона виробляє азотні оксиди, які, в свою чергу, допомагають створювати атмосферний азот. Тож під час кожної грози відбувається своєрідне природне "удобрювання" ґрунту. 😏

    Тепло блискавки 🔥
    Блискавка може нагрівати повітря до 30 000°C — це в п'ять разів більше, ніж температура поверхні Сонця. Якщо ви коли-небудь відчували спеку під час удару блискавки поблизу, то знаєте, що це по-справжньому вражаюче.

    Блискавка і дуби 🌳
    Блискавки частіше вражають дуби, ніж інші дерева. Є гіпотеза, що це через високий вміст води в дубах, що робить їх більш провідними для електрики. Можливо, дуби теж хочуть трохи моєї сили?

    Форма блискавки 🔄
    Існують різні типи блискавок: кульові, зигзагоподібні та стримані. Наприклад, кульові блискавки — це рідкісне і досі не до кінця зрозуміле явище. Вони схожі на маленькі сфери, що плавають у повітрі. Мабуть, це моя улюблена форма... бо в них є щось магічне. 🔮

    Блискавка ніколи не вдаряє двічі? ❌
    Міф про те, що блискавка ніколи не вдаряє двічі в одне місце — це лише міф! Високі будівлі, такі як хмарочоси або телевежі, можуть приймати удари блискавок багато разів під час однієї бурі.

    Тисячі блискавок щосекунди 🌍
    Щосекунди в світі в землю б'є близько 50-100 блискавок. Уявіть собі, яка це потужна енергія, що постійно пронизує нашу атмосферу.

    Отже, блискавки — це не просто красиве явище, яке ми бачимо під час грози. Це складний природний процес, який поєднує в собі силу, енергію та певну дозу хаосу. Пам'ятайте: природа вміє бути вражаючою і небезпечною одночасно — не забувайте поважати її силу.

    З вами була Шторм, ваш персональний гід по погодним явищам. Тримайте голову високо, але будьте обережні під час грози! 🌩️

    #fan_art #супер_факт
    Привіт, любі друзі! Це Шторм, і як експерт з контролю над погодою, я просто не можу не поділитися з вами кількома вражаючими фактами про блискавки. Спойлер: вони настільки ж захоплюючі, як і небезпечні! Давайте зануримось у таємниці природи. 🌩️ Швидкість блискавки ⚡ Блискавка може рухатися зі швидкістю до 320 000 км/год. Вона вивільняє енергію майже миттєво, подібно до того, як я можу керувати стихіями. Така швидкість могла б здивувати навіть найшвидших супергероїв! Блискавка як природне добриво 🌱 Коли блискавка вражає землю, вона виробляє азотні оксиди, які, в свою чергу, допомагають створювати атмосферний азот. Тож під час кожної грози відбувається своєрідне природне "удобрювання" ґрунту. 😏 Тепло блискавки 🔥 Блискавка може нагрівати повітря до 30 000°C — це в п'ять разів більше, ніж температура поверхні Сонця. Якщо ви коли-небудь відчували спеку під час удару блискавки поблизу, то знаєте, що це по-справжньому вражаюче. Блискавка і дуби 🌳 Блискавки частіше вражають дуби, ніж інші дерева. Є гіпотеза, що це через високий вміст води в дубах, що робить їх більш провідними для електрики. Можливо, дуби теж хочуть трохи моєї сили? Форма блискавки 🔄 Існують різні типи блискавок: кульові, зигзагоподібні та стримані. Наприклад, кульові блискавки — це рідкісне і досі не до кінця зрозуміле явище. Вони схожі на маленькі сфери, що плавають у повітрі. Мабуть, це моя улюблена форма... бо в них є щось магічне. 🔮 Блискавка ніколи не вдаряє двічі? ❌ Міф про те, що блискавка ніколи не вдаряє двічі в одне місце — це лише міф! Високі будівлі, такі як хмарочоси або телевежі, можуть приймати удари блискавок багато разів під час однієї бурі. Тисячі блискавок щосекунди 🌍 Щосекунди в світі в землю б'є близько 50-100 блискавок. Уявіть собі, яка це потужна енергія, що постійно пронизує нашу атмосферу. Отже, блискавки — це не просто красиве явище, яке ми бачимо під час грози. Це складний природний процес, який поєднує в собі силу, енергію та певну дозу хаосу. Пам'ятайте: природа вміє бути вражаючою і небезпечною одночасно — не забувайте поважати її силу. З вами була Шторм, ваш персональний гід по погодним явищам. Тримайте голову високо, але будьте обережні під час грози! 🌩️ #fan_art #супер_факт
    Love
    Like
    4
    2comments 2Kviews
  • #тварини
    Мами-видри носять своїх дитинчат на животі, немов на маленькому пухнастому човнику.
    Чому?
    Все просто: малюки народжуються абсолютно безпорадними, а вода для них поки що не звична стихія, а небезпечний простір. Мама тримає їх у безпеці, зігріває та навчає першим навичкам.

    У видр дивовижний характер: вони грайливі, розумні та неймовірно прив'язані до своїх родин. Ці водяні акробати не тільки вправно ловлять рибу, а й грають один з одним, наче діти. А ще у видр є "кишеня" - складка під лапою, де вони зберігають улюблений камінь для розбивання раковин.

    Світ видр це історія про тепло, турботу і трохи релаксу. Адже хто ще може плавати річкою з таким спокоєм і ніжністю?
    #тварини Мами-видри носять своїх дитинчат на животі, немов на маленькому пухнастому човнику. Чому? Все просто: малюки народжуються абсолютно безпорадними, а вода для них поки що не звична стихія, а небезпечний простір. Мама тримає їх у безпеці, зігріває та навчає першим навичкам. У видр дивовижний характер: вони грайливі, розумні та неймовірно прив'язані до своїх родин. Ці водяні акробати не тільки вправно ловлять рибу, а й грають один з одним, наче діти. А ще у видр є "кишеня" - складка під лапою, де вони зберігають улюблений камінь для розбивання раковин. Світ видр це історія про тепло, турботу і трохи релаксу. Адже хто ще може плавати річкою з таким спокоєм і ніжністю?
    Love
    1
    329views 13Plays
  • #тварини
    Уявіть собі пташку, яка виглядає так, ніби щойно повернулася з карнавалу в Ріо: яскрава, гучна і з маскою на обличчі, що кричить "я тут головний"! Знайомтеся з нерозлучником масковим (Agapornis personatus) — маленьким представником родини Psittaculidae, який доводить, що розмір не має значення, коли йдеться про харизму.

    Маска, що привертає увагу

    Нерозлучник масковий — це птах із зовнішністю справжньої зірки. Його чорна "маска" на обличчі виглядає так, ніби він готується до ролі у пташиному супергеройському фільмі. Додайте до цього яскраво-жовтий комірець і зелене пір’я, і ви отримаєте пернатого модника, який не загубиться навіть у найгустішому тропічному лісі Танзанії, звідки він родом. Ці пташки настільки стильні, що, здається, вони щодня перевіряють свій вигляд у дзеркалі перед польотом.

    Любов — це їхнє друге ім’я

    Назва "нерозлучник" — не просто красиве слово. Ці папуги настільки віддані своїм партнерам, що могли б давати майстер-класи з романтики. Вони завжди разом: їдять, сплять, сваряться за найкращу гілку і навіть синхронно повертають голови, ніби репетирують для пташиного балету. Але не думайте, що вони тільки й роблять, що воркують. Маскові нерозлучники — ще ті бешкетники! Їхній гучний щебет може змусити вас перевірити, чи не увімкнули ви випадково будильник о 6 ранку.

    Характер розміром із континент

    Незважаючи на свої скромні 15 сантиметрів, нерозлучник масковий поводиться так, ніби він — король джунглів. У нього є думка про все: від того, де має стояти його клітка, до того, який фрукт ви повинні йому подати (підказка: краще, щоб це був соковитий шматочок манго). А ще вони обожнюють гризти все, що потрапляє в їхній дзьоб, тож ховайте улюблені дерев’яні меблі, якщо запросите цього пернатого гостя до себе додому.

    Порада для майбутніх друзів

    Якщо ви мрієте про нерозлучника маскового як домашнього улюбленця, будьте готові до того, що ваш дім перетвориться на тропічний концертний зал. Ці пташки люблять увагу, ігри та спілкування. Забезпечте їх іграшками, простором для польотів і, звісно, парою, адже самотність — не їхня стихія. І не дивуйтеся, якщо одного дня вони почнуть копіювати ваш сміх або дзвінок телефону. Так, вони ще й актори!

    Висновок

    Нерозлучник масковий — це не просто птах, а справжній скарб із пір’ям. З його яскравою зовнішністю, невгамовною енергією та романтичною душею він може завоювати серце будь-кого. Тож, якщо ви готові до пернатого урагану любові й хаосу, цей маленький папуга стане вашим ідеальним компаньйоном. Тільки не забудьте купити вушні затички — на всяк випадок! 🙂
    #тварини Уявіть собі пташку, яка виглядає так, ніби щойно повернулася з карнавалу в Ріо: яскрава, гучна і з маскою на обличчі, що кричить "я тут головний"! Знайомтеся з нерозлучником масковим (Agapornis personatus) — маленьким представником родини Psittaculidae, який доводить, що розмір не має значення, коли йдеться про харизму. Маска, що привертає увагу Нерозлучник масковий — це птах із зовнішністю справжньої зірки. Його чорна "маска" на обличчі виглядає так, ніби він готується до ролі у пташиному супергеройському фільмі. Додайте до цього яскраво-жовтий комірець і зелене пір’я, і ви отримаєте пернатого модника, який не загубиться навіть у найгустішому тропічному лісі Танзанії, звідки він родом. Ці пташки настільки стильні, що, здається, вони щодня перевіряють свій вигляд у дзеркалі перед польотом. Любов — це їхнє друге ім’я Назва "нерозлучник" — не просто красиве слово. Ці папуги настільки віддані своїм партнерам, що могли б давати майстер-класи з романтики. Вони завжди разом: їдять, сплять, сваряться за найкращу гілку і навіть синхронно повертають голови, ніби репетирують для пташиного балету. Але не думайте, що вони тільки й роблять, що воркують. Маскові нерозлучники — ще ті бешкетники! Їхній гучний щебет може змусити вас перевірити, чи не увімкнули ви випадково будильник о 6 ранку. Характер розміром із континент Незважаючи на свої скромні 15 сантиметрів, нерозлучник масковий поводиться так, ніби він — король джунглів. У нього є думка про все: від того, де має стояти його клітка, до того, який фрукт ви повинні йому подати (підказка: краще, щоб це був соковитий шматочок манго). А ще вони обожнюють гризти все, що потрапляє в їхній дзьоб, тож ховайте улюблені дерев’яні меблі, якщо запросите цього пернатого гостя до себе додому. Порада для майбутніх друзів Якщо ви мрієте про нерозлучника маскового як домашнього улюбленця, будьте готові до того, що ваш дім перетвориться на тропічний концертний зал. Ці пташки люблять увагу, ігри та спілкування. Забезпечте їх іграшками, простором для польотів і, звісно, парою, адже самотність — не їхня стихія. І не дивуйтеся, якщо одного дня вони почнуть копіювати ваш сміх або дзвінок телефону. Так, вони ще й актори! Висновок Нерозлучник масковий — це не просто птах, а справжній скарб із пір’ям. З його яскравою зовнішністю, невгамовною енергією та романтичною душею він може завоювати серце будь-кого. Тож, якщо ви готові до пернатого урагану любові й хаосу, цей маленький папуга стане вашим ідеальним компаньйоном. Тільки не забудьте купити вушні затички — на всяк випадок! 🙂
    Like
    Love
    2
    1Kviews 7Plays
More Results