ЗИМА, ВЕСНА І ВОРІЖЕНЬКИ

Зима з весною обняли́сь
Й оби́дві стали чаклувати,
До чарів давніх удали́сь,
Щоб вражу силу відігнати.

Аби позбутися орди,
Аби позбутись воріженьків,
Щоб не прино́сили біди́
Для українців і для неньки.

Зима й весна – це дві сестри,
Які у змові чаклували,
Їм підкорялися вітри
Й водою землю напували.

Щоб воріженьки не пройшли,
І нашу землю не топтали,
І з бульболенду не зайшли
Та українців не вбивали.

Тому́ зима й весна за нас,
За нашу з вами перемогу,
Аби прийшов звитяги час
Й закрив для ворога дорогу.

Морози люті і дощі,
Щоб помогли орду здолати,
Бо в нас – найкращії бійці,
Про це у світі мають знати.

21.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066053

ДЕ ТЕТЯНКА ТАМ ЗАВЖДИ ВЕСНА І ЛІТО НА ДУШІ. ОДНА ДОБРОТА.

КОНЦТАБІРНА ЕМАНАЦІЯ
На колючім дроті
молоді роки висять
етюдами.
Вмирає стара весна.
Ранки прелюдами
відкривають ширму дня.
В таборі повінь
брукв’яного запаху.
П’ють його губи
барачних дверей.
Над табором
горить Венера,
чекає замучених душ.
Зловісно перегукується варта.
Розстріляний мозок
висох на колючім дроті.
У ньому вмерла
тайна буття.
Сичать колючі терни дроту.
Тут розстріляли еврику давно.
Пахнуть сечею нари,
а тіло воском.
Десять тисяч сердець не спить,
крові просять.
Ніч іде м’яко і швидко,
день буде пражним і довгим.
Снилась мати молодою,
мила коси у Десні.
Беззахисна Україно!
Ніч розливає смалятину,
то діти твої горять у топках.
Рідна хата далека й недосяжна.
Одні хмари вільні в цьому світі.
Худеньке тіло хоче хмаркою стати,
пробує злетіти — не може,
ще є вага.
1954 Григорій Сагайдак

Вже й весна того…
До літа дожили.

В мае народжуютбся особливі дівчатка… 🌸✨
Ніжні, світлі, красиві, як сама весна 💫

Вітаю всіх майських принцес з Днем ​​народження 💖
Хай ваше життя буде наповнена любов'ю, щастям, мріями і чудесами ✨

ВІДЛУННЯ ВИЗВОЛЕННЯ
(Присвячено 4-й річниці визволення Київщини)

Чотири ро́ки... Біль не затихає,
Хоч і весна знов вмилася дощем,
Та Київщина те жахіття знає,
Що в кожнім серці віддає ножем.

Тоді земля від вибухів стогна́ла,
І небо стало бурим від заграв.
Орда бездушна спокій наш украла,
Лишаючи руїни серед трав.

Ми пам’ятаєм погляди застиглі,
Підвали темні, крики уночі,
І долі ті, що в розквіті не встигли
Знайти від щастя втрачені ключі.

Яри глибокі, вулиці розбиті,
Де смерть гуляла в берцях чужака...
Ті рани кров’ю і слізьми́ обмиті,
І пам'ять про катів страшна й важка.

Та крізь вогонь, крізь попіл і руїни
Вернувся прапор наш у рідний край.
Лишилися зруйнованими стіни,
Що стогнуть й просять: «Це не забувай!»

Сьогодні ми вшановуєм героїв,
Що вирвали цей край із пазурі́в,
І тих, хто в пеклі муки і недолі,
Хто за свободу там живцем зотлів.

Цей день — не просто дата на папері,
Це – крик душі, що вижила в борні.
Убитим всім у рай відкриті двері,
В небесній мирній світлій вишині.

02.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060179

СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ

(Світлій пам'яті героя Ярослава Плахотнюка)

Свіча вже більше не горить,
Її потвори загасили,
Йому було б ще жить і жить,
Але страшні ординці вбили.

Його чекала ще весна
І миле слово мами вранці…
Та смерть прислала сатана
У чорній масці на світанці.

Все голос матері звучить,
Вона шукає слід у тиші,
Її молитви – наче міст
Між світом мертвих і живіших.

Пізнати втрату довело́сь,
Нема спокійних днів у мами,
Її синок – не просто хтось,
Він – світло, що горить сльозами.

Йому наза́вжди двадцять сім,
Ніко́ли більше вже не буде,
Вбачатись буде він в усім,
Розпукою для мами всюди.

Осінній вітер плакав теж,
Зривав листки, як спогад мами,
Бо похоронний все ж кортеж
Привіз героя аж до брами.

Заснув наза́вжди Ярослав,
Тепер домівка – домовина,
Він ПЕРЕМОГУ гаптував…
Розлука вічна мами й сина.

07.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Росте бузок, цвіте і пахне,
І день травневий молодий
По теплих вулицях поважно
Несе свій настрій золотий.

У небі сонце, наче човен,
Пливе повільно в вишині,
А вітер ніжний і казковий
Гойдає квіти запашні.

Бджола над квітами кружляє,
Немов малий веселий джаз,
І світ навколо ніби знає,
Що щастя поруч, тут і счас.

Росте бузок, цвіте і пахне,
Весна сміється у дворі,
І серце тихо завмирає
В зеленій сонячній порі. 🌿☀️

Попри холод, квітли як завжди 🤗👏

#квіти #тюльпани #весна #весняніквіти #натхнення #длянатхнення

Росте бузок, цвіте і пахне,
І день травневий молодий
По теплих вулицях поважно
Несе свій настрій золотий.

У небі сонце, наче човен,
Пливе повільно в вишині,
А вітер ніжний і казковий
Гойдає квіти запашні.

Бджола над квітами кружляє,
Немов малий веселий джаз,
І світ навколо ніби знає,
Що щастя поруч, тут і счас.

Росте бузок, цвіте і пахне,
Весна сміється у дворі,
І серце тихо завмирає
В зеленій сонячній порі. 🌿☀️