#мистецтво Яна Фефелова, ілюстраторка дитячих книжок, Україна, м.Дніпро. Українська художниця Яна Фефелова створює дивовижні картини, які вчать вірити в свою мрію. У роботах оживає справжнісінька казка, яка змушує повірити в мрії, чудеса і чари. Але в той же час, всі її картини несуть у собі глибокий прихований сенс, який залишає простір не тільки для уяви, а й для роздумів… Її роботи не можуть не викликати посмішку, адже творчість Яни випромінює неймовірне тепло і позитив, заряджаючи хорошими емоціями на цілий день.

З 25 лютого по 2 березня у місті Біла Церква відбулася VII Літня Гімназіада з боксу, присвячена пам’яті Захисника-Героя України Олександра Олександровича Марченка. #history_of_boxing #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport https://brovaryregion.in.ua/?p=41210

У період з 20 по 23 лютого в Болгарії, місті Пловдив, пройшов Кубок Європи з кікбоксингу WAKO #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport https://brovarysport.net.ua/?p=32339

💍 Олена Підгрушна втретє вийшла заміж 3 травня на Івано-Франківщині відбулося весілля олімпійської чемпіонки з біатлону Олени Підгрушної. Її обранцем став військовослужбовець на ім’я Ростислав. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#гумор

🌙✨ Dudu Tarkan: ностальгія по щасливим моментам ✨🌙 Пісня "Dudu" — це портал у часи, коли літо було нескінченним, а турботи — далекими. Танці до світанку, голос Tarkan із кожного радіо та чарівні східні мотиви, що об’єднували всіх у спільній радості 💃🎶. 🎧 Увімкніть Dudu та відчуйте тепло спогадів! Який момент із минулого нагадує вам цей трек? #Коло_Музики #Ностальгія #ХітиНазавжди

https://www.youtube.com/live/WT7DrbEeMsA?si=GP7A-W9FKQXhVbF0

#поезія Так хочеться зібратись і піти, Кудись далеко, де немає горя. І там шматочок щастя віднайти, Як ту маленьку крапельку, що в морі. Де вже не буде сліз і хвилювань, Й ніхто не зможе заподіять лихо. Забути біль усіх розчарувань, Й сидіти на галявині десь тихо. Та де ж той рай я зможу віднайти? Чи хтось мені ворота там відчинить? О, як же хочеться зібратись і піти, Щоб вся біда лишилась за плечима. Віта Ігнатко

#поезія Моє серце тепер зі сталі... Як же, Боже, вони дістали! Скільки ще їм від Тебе треба, Ріжуть землю і пруться в небо. Моя кров тепер, наче фарба, Моє слово тепер зухвале, Бо усе, що собі загарбав, - Все одно йому буде мало. Все одно йому треба більше, Наші будні тепер геть інші. Більше душ і людського горя, Що мовчать вже і не говорять, Що давно у ведмежих лапах Помирають вдесяте, всоте. Я ж у мавіках і пікапах Тямлю більше тепер, ніж в нотах. Тямлю більше і йду до краю, Бо усіх, що війна вбиває, Не рахує і не хоронить, Як дитя у моєму лоні. Моє серце вмирає, наче... Моє серце навіки з вами, Як маля, що уже не плаче, Бо у вічних обіймах мами. Як дитя, що в полях лаванди, Як дитя, що в човні гойдає... Ти не знатимеш більше правди, Аніж правда ця дозволяє. Ти не знатимеш більше щастя, Аніж те, аби просто жити І, прийнявши святе причастя, Хочеш вовком на місяць вити. Хочеш всіх цих дітей зібрати І сховати хоча б вцілілих. Діти схожі тепер на дати, Діти схожі тепер на цілі. І як жити тепер нам далі, і чи буде ще мить щаслива? Моє серце тепер зі сталі, А душа моя, Боже, сива... Ілона Верхівська-Ельтек Ілюстрація Марія Полякова