▫️Новинка в наявності▫️ ПІДПИСУЙТЕСЬ НА МЕНЕ ЩОБ ГЕ ПРОПУСТИТИ НОВИНКИ СЕЗОНУ!!!!! Та11285, колір: Чорний Код 11286, колір: Світлий бежевий | Лотос Код 11287, колір: Коричневий | Шоколад Чоботи з витонченим квадратним носиком та ультрасучасним дизайном За рахунок стійкого підору 3,5 см забезпечать комфорт Преміальна натуральна шкіра (Італія) Всередині: м'який італійський фліс по всій довжині (демі) Висота від п'яти: 40 см На стандартну ніжку Вільного взування Виробництво - Україна 36= 23,5 см 37= 24 см 38= 24,5 см 39= 25,5 см 40= 26 см Вага 36 р= 840 г Обхват гомілки/верху: 36 до 36,5 см/ до 38 см 37 до 37 см/ до 38,5 см 38 до 38 см/ до 39 см 39 до 39 см/ до 39,5 см 40 до 40 см/ до 40,5 с ▪️ 6900 грн

День залізничника України Що це за день? Щодня і вдень, і вночі вони сумлінно працюють. Турбуючись про комфорт громадян під час подорожей, залізничники готові присвячувати всі свої сили на виконання професійних обов’язків. Адже так приємно почати свою подорож з чистого вагона, вчасно відремонтованих колій, чистого комплекту білизни. Провідник завжди зустрічає з посмішкою та турбується про кожного пасажира протягом усієї поїздки. Безумовно, їх праця – неодмінна частина розвитку країни. День залізничника України щорічно відзначається 4 листопада. Як виникла ідея відзначати День залізничника України? Залізничне сполучення було важливе для економічного розвитку і промисловості ще в дореволюційні часи. Інкерманська залізниця була побудована в 1843 році. Вона була довжиною в один кілометр та працювала на кінній тязі. В 1855 році була побудована Велика Кримська Центральна залізниця. Вона була створена під час Кримської війни і її загальна довжина 23 км. З 1868 почалася активна розбудова залізничних сполучень. В часи царської Росії в 1896-у році Михайло Хилков призначив 28 червня святом залізничників. В радянські часи залізничній промисловості також надавали чимало уваги й тому, в 1936-у році День залізничника було постановлено святкувати 30-го липня. В незалежній Україні від 1993-го року святкували в першу неділю серпня. Проте, у 2002 Президент видав Указ, в якому призначив саме 4 листопада Днем залізничника України. Не варто забувати що, в 1861 до Львова з Перемишля прибув перший потяг. Він був дуже схожий на сучасні потяги і з цього моменту українська залізниця почала розвиватися. На 5 років пізніше була побудована ділянка залізниці Одеса-Балта. Сучасна Україна посідає третє місце за довжиною залізничної мережі в Європі. На сьогодні в Україні існує 6 залізничних гілок і вони об’єднують всі регіони країни. В залізничній сфері працює близько 272 тисячі осіб. Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн. Укрзалізниця є головним органом управління залізничного транспорту в Україні. Часті Питання та відповіді про День залізничника України Що має робити провідник (стюарт)? Насамперед перед подачею вагону на посадку провідник повинен вивісити трафарет з номером вагону. Потім вчасно відчинити двері для посадки пасажирів. Перед безпосередньою посадкою кожного пасажира він має перевірити всі проїзні документи. Чи надається медична допомога в поїздах? Медичне супроводження не передбачено. Проте, в кожному вагоні є чотири медичних аптечки. Кожен пасажир може звернутися по первинну медичну допомогу до провідника. В разі необхідності він повідомить машиніста потягу і той, своєю чергою, викличе швидку медичну допомогу й пасажира будуть очікувати на найближчій зупинці. Яку вагу ручної поклажі допускається перевозити в пасажирському поїзді? Безоплатно пасажир має право перевозити багаж до 36 кг. Цікаві факти Перший паротяг (двигун – парова машина) було сконструйовано у 1804 році англійським інженером-винахідником Річардом Тревітіком. «Машина» була настільки важкою, що зламала залізничні колії, по яким була пущена. На території сучасної України перший потяг «Ярослав» з’явився ще в часи існування Австро-Угорщини саме 4 листопада 1861 року. Прибув він до Львова. У сучасному розумінні мав статус міжнародного та з’єднував Відень, Краків, Перемишль і Львів. Найдовша залізниця у світі – транссибірська магістраль, її протяжність більш ніж 9000 кілометрів. Найвисокогірніша магістраль світу – Цінхай-Тибетська залізниця. Шлях пролягає через Гімалаї, найвища точка знаходиться на висоті більше 5 тис. метрів. Сьогодні залізничні колії в Україні простягаються в сумі на 30 000 кілометрів, цей показник займає 6-ту сходинку в Європі та 12-ту у світі. В Україні налічується 120 великих залізничних вокзалів та більш ніж 1500 станцій. Найдовший маршрут за всі роки існування української залізниці – «Ужгород-Лисичанськ» протяжністю 1683 кілометри. Цим шляхом курсує потяг «Закарпаття», який знаходиться в дорозі 32 години і 35 хвилин, зупинки він робить на 43 станціях.

#події 🚂 Епоха пари та сталі: Як перший поїзд назавжди змінив Львів. 4 листопада 1861 року стало точкою відліку для історії залізниць на території сучасної України. Того дня на новозбудований вокзал у Львові, який тоді був частиною Австро-Угорської імперії, прибув перший пасажирський потяг під назвою "Ярослав" . Цей рейс розпочав регулярне залізничне сполучення за маршрутом Перемишль – Львів, а далі – до столиці імперії, Відня. Чому це було так важливо? 💥 Прибуття "Ярослава" стало не просто транспортною подією, а справжнім культурним та економічним шоком у найкращому сенсі цього слова: * Початок модернізації: Залізниця стала символом технічного прогресу та приєднала Галичину до європейської транспортної мережі. Зникла необхідність у довготривалих і некомфортних подорожах кінними диліжансами. * Економічний бум: Відкриття залізниці стимулювало торгівлю та промисловість. Львів перетворився на ключовий транспортний хаб, полегшивши експорт сировини (наприклад, нафти з Борислава та деревини) та імпорт промислових товарів. * Міграція та комунікація: Залізничне сполучення прискорило пересування людей, ідей та інформації, сприяючи культурному обміну та розвитку. * Формування професії: З цією датою пов'язане і професійне свято — День залізничника України (яке ми, власне, щойно згадували), що відзначається саме 4 листопада. "Львівська перша": Факти про лінію 🧐 Залізнична лінія Львів – Перемишль (яка була продовженням шляху до Відня) стала першою на сучасній українській території. Її будівництвом займалася приватна компанія — Цісарсько-королівська привілейована залізниця імені Карла Людвіга (C. K. Uprzywilejowana Kolej Karola Ludwika), названа на честь ерцгерцога Карла Людвіга. Сьогодні, коли ми обговорюємо інфраструктуру та логістику, варто пам'ятати, що 164 роки тому саме сталеві рейки вперше проклали шлях для України до широкої Європи. Це був сміливий, хоч і імперський, але незворотний крок до сучасності. Вітаємо усіх причетних до української залізниці! 👏

Деталі: У цьому контексті, зазначає Генштаб ЗС Польщі, Росія намагається спекулювати на темі Волинської трагедії. Також Москва пробує показати "українців як більшу загрозу для Польщі, ніж Росія". Метою спрямування негативних емоцій проти України, додають у відомстві, є те, щоб "польські громадяни, бажаючи повернутися до своєї зони комфорту, могли тиснути на уряд, щоб той приймав рішення, що суперечать державній політиці". У Генштабі ЗС Польщі наголошують, що "саботажні дії входять до сфери скоординованих дій російських служб", вони покликані підривати підтримку України" і сприяти агресії Росії. Що передувало: Міністерство оборони Польщі у понеділок спростувало поширювані у соцмережах твердження, нібито польські лікарні віддають пріоритет лікуванню українських військових. Передісторія: Раніше в Польщі застерігали від поширення російської дезінформації про вторгнення дронів Росії в повітряний простір на початку вересня. Також у Польщі попереджали про поширення фейкової інформації про "нібито підготовку нападу з боку України", відповідальність за який буде покладена на РФ.

#технології 📺 Панель LG OLED Flex діагоналлю 42" — це інноваційний дисплей, що може гнутися, дозволяючи змінювати кривизну екрану за потребою користувача. OLED Flex LX3 підтримує роздільну здатність 4K (3840x2160 пікселів) та частоту оновлення 120 Гц, що забезпечує надчітке і плавне зображення з часом відгуку всього 0,1 мс. Завдяки OLED-технології панель має 100% точність кольору, відсутність мерехтіння та відблисків. Телевізор оснащений стійкою з регулюванням висоти (на 140 мм), а кривизну екрану можна змінювати вручну або дистанційно з пульта в межах кількох рівнів, що робить його адаптивним як для перегляду фільмів, так і для ігор. Для геймерів LG OLED Flex пропонує спеціальні налаштування, включаючи VRR, NVIDIA G-SYNC, AMD FreeSync Premium і автоматичний режим низької затримки (ALLM). Є можливість віртуального налаштування розміру зображення для різних жанрів ігор, а також додаток Game з персональними заставками та швидким доступом до Twitch і YouTube. Звукова система представлена фронтальними динаміками з потужністю 40 Вт, підтримується Dolby Vision та Dolby Atmos. Цей телевізор має гнучкий OLED-екран, який можна нахилити на 20 градусів вперед або відхилити назад на 5 градусів, що підвищує комфорт при перегляді та забезпечує унікальний користувацький досвід. Ціна поки не оголошена офіційно, але орієнтовно становить близько 2500 доларів. Отже, LG OLED Flex 42" — це сучасний гнучкий OLED телевізор високої якості, що ідеально підходить для поціновувачів передових технологій, геймерів та тих, хто цінує максимальну адаптацію екрана під свої потреби. Коштує близько $2500.

Скільки нарахували футболок?😉 Ми можемо так безкінечно, адже принтів на сайті неосяжна кількість! Футболки ТМ Stedman – це: 100% бавовна – комфорт, який не підводить; понад 25 кольорів – щоб змінювати настрій щодня; розміри від S до XXXL – тому що стиль не має обмежень. І саме зараз – найкращий час оновити гардероб, поки діють знижки до -40% на чоловічі футболки!🔥 Обирай колір, улюблений принт з сайту або завантажуй своє зображення через конструктор! 😉ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥 #iPhone #Чохол #ЧохолДляiPhone #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг

#технології Vocloner — клонувати голос за пару секунд. Тут завантажують короткий аудіофрагмент — і відразу отримують цифрову копію голосу. Далі вводите текст — і сервіс озвучує його цим голосом. Підтримуються десятки мов (є і українська), є два режими: швидкий TTS і більш точний XTTS. Відмінно працює на коротких фразах, тому краще давати на озвучку по 1–2 речення. Зручно для творців контенту, озвучування відео та тестових записів — все відбувається прямо в браузері, нічого встановлювати не потрібно. Є безкоштовний доступ з лімітом (приблизно на 1000 символів на день), а для регулярного використання з більш комфортними лімітами доступні підписки (від $8 на місяць). https://vocloner.com/

#ШІ #ліричний_нарис Акцент рудої осені Я дихаю охрою. Не легенями, ні, я дихаю нею самою душею, кожною фіброю вразливого, іноді надто чутливого нутра, яке чомусь вирішило бути судиною для мистецтва. Осінь – це не просто зміна календаря, це оголення. Це час, коли світ скидає літні, крикливі, надто насичені маски, і залишається зі мною наодинці, тихий, вологий, вкритий мідною патиною і присмаком ледь помітної, але неминучої втрати. Літо – це галас, це сонячний удар, що притупляє гостроту сприйняття, це буйство, яке не потребує мого втручання. Воно існує самодостатньо. А от осінь... Осінь – це завжди запрошення до діалогу, шепіт, який вимагає не просто уваги, а співучасті. Вона провокує мене на глибину, змушує рукав мого сірого светра бруднитися фарбою, а пальці – тремтіти від надміру відтінків, які раніше здавалися мені неіснуючими. Цей період, від першого жовтого листа, що прилипає до мокрого асфальту, до першого морозу, що стискає землю в крижаних обіймах, є моєю справжньою майстернею. Мене цікавить не краса, а смак. Смак сирої землі, присмак старого, але затишного, присмак тіні, що стала довшою і драматичнішою. Моя вразливість у цей час – це не слабкість, це інструмент, що загострюється, як лезо ножа. Я починаю бачити не просто колір, а його історію, не просто світло, а його меланхолійну філософію. Я стаю не художником, а перекладачем цієї сезонної туги і краси. Я вийшов із майстерні з відчуттям незавершеності. Полотно на мольберті – біле, наче саван, що чекає на душу. Я прагнув цього року чогось іншого, ніж типового осіннього пейзажу. Мені не потрібен був черговий «золотий парк». Мені потрібен був акцент, точка, що конденсує всю цю велику й повільну скорботу та ніжність осені в один погляд, в один силует. Я пройшовся міськими вулицями, подихав холодною вихлопною сумішшю і вологою. Величні, але порожні парки, де листя падає з очікуваною драматичністю, не дали мені потрібного імпульсу. Вони були занадто правильні, занадто багато говорили про себе. Я повернувся до свого двору, до сірої, типової багатоповерхівки, де навіть старі радянські гойдалки виглядали знесилено. І тут, серед цього бетону, потворних графіті та припаркованих авто, я спіткнувся. Я спіткнувся об тишу. Тиша, яка була не порожнечею, а очікуванням. На ланцюгах скрипучої дитячої гойдалки, якій давно час на ремонт, сиділа Вона. Незнайомка, років, мабуть, двадцяти п'яти. Вона не просто сиділа, вона була частиною цього двору, і водночас, його повним запереченням. Її руде волосся, не яскраво-вогняне, а приглушене, як окислена мідь, спадало на плечі, що потонули у безрозмірному, пухкому светрі кольору старої троянди. Цей светр на її тендітній фігурі був метафорою самої осені: велика, тепла, але така вразлива. Вона читала. Книга була товстою, її палітурка – невизначено-темною. Її обличчя, схилене над текстом, було чистим і замисленим, а ледь помітна посмішка чи тінь суму в кутиках губ робила її замріяним меланхолійним янголом осені. Вона не дивилася навколо, не помічала світу. Вона була у своєму тексті, на своїй гойдалці, в оточенні голого гілля та потьмянілих фарб. Вона була Акцентом. Тим єдиним, гострим і ніжним мазком, що міг урівноважити всю цю сірість і зневіру міського ландшафту. Мене вдарило усвідомлення: ось моя осінь. Вона не в лісах, а в погляді цієї дівчини, у поєднанні її рудого волосся з холодною сталевою гойдалкою. Це було не природне, а людське, емоційне багряне. Я кинувся назад. Не за фотоапаратом, а за мольбертом, за фарбами. Я знав, що це буде портрет, але це буде й пейзаж. Не просто обличчя, а обличчя, обрамлене осіннім двором, що стає емоційним тлом. Я обрав найшвидшу техніку, щоб вловити момент, поки вона не зникла, не встала, не підвела очей. Полотно, що чекало на мене, було швидко прикріплене до мольберта. У мене не було часу на етюди, на вивірене змішування фарб. Все робилося інтуїтивно, на смак. Гостре відчуття міді, що я відчував, стало для мене кольором її волосся. Я змішав умбру палену з карміном і краплиною жовтої охри. Це був колір, що жив, а не просто існував. Її светр – суміш сірого Пейна з ультрамарином та титановими білилами, щоб надати цій об'ємній тканині відчуття пухкої м'якості, тієї самої, яка здавалася мені прихистком від вітру. Я працював, як одержимий. Пензель вів мене. Я більше не думав про композицію, я її відчував. Руде волосся, що вловлювало останнє тепле світло дня, ставало моїм центром, моїм єдиним джерелом тепла на полотні. Я кидав тіні на обличчя, використовуючи найтонші відтінки фіолетового, щоб підкреслити меланхолію, що читалася в її спокої. Я малював не риси обличчя, а її замріяність, її відстороненість, її тендітну, але сильну присутність. Кожен мазок був шепотом, спробою зафіксувати цю випадковість, цю ідеально-недосконалу гармонію. Її рука, що тримає книгу, здавалася такою легкою і витонченою, немов пташине крило. Навколо неї я створював розмитий фон: сірі стіни будинку ставали простором, що поглинав звук, а гойдалка – віссю, навколо якої оберталася моя увага. Це не була картина, це було осіннє зізнання, переведене на мову олії. Я відчував, як внутрішня напруга, що стискала мене тижнями, повільно витікає через кінчик пензля, залишаючи мене порожнім, але неймовірно наповненим. Вона не підвела голови. Вона продовжувала читати. Вона дозволила мені, не знаючи того, висловити себе. Останній, ледь помітний мазок на обкладинці книги, що надавав їй матовості. Я відступив. Це було готово. Не ідеально, але правдиво. Я відчув, як серце починає битися сильніше, знову повертаючись до ритму реального світу. Вона сиділа все там же. Я обережно зняв полотно. Вирішив підійти. Це був акт, що вимагав від мене більшої сміливості, ніж тижнева робота. Підійшов повільно, з полотном у руці, і відчув себе не художником, а підлітком, що соромиться. – Вибачте, що перериваю... – голос мій прозвучав незграбно, майже сором’язливо. – Я... Я не міг не... Вона нарешті підняла очі. Її погляд був чистий, без тіні роздратування, лише легке збентеження. Вона поклала книгу. – Не могли що? – запитала вона тихо, але без подиву. Я мовчки простягнув їй полотно. Портрет. Її, на цій гойдалці, з цим світлом, що робить її волосся акцентом рудої осені. Вона мовчала довго, дивлячись на картину. На обличчі з’явилася неймовірна гамма емоцій: від здивування до ледь помітної, ніжної усмішки. Здавалося, вона вперше побачила себе через мої гострі, осінні відчуття. – Це... це справді я? – прошепотіла вона. – Вибачте, я навіть не помітила. Але чому... чому ви... – Ви – ідеальна осінь, – просто сказав я, відчуваючи, як обличчя спалахує рум’янцем. – Ви не в парку, а тут, у цій сірості, і це зробило вашу присутність... нестерпно важливою. Це ваш портрет на фоні осіннього міста. Хотів би подарувати. Вона кивнула, збентежено, але щиро. – Я згодна, звичайно. Це найкращий комплімент, який я коли-небудь отримувала. Ми поговорили недовго, про книги, про світло, про те, як швидко минає вересень. Її голос був низьким, як мелодія, що грає на скрипці в тумані. Я не питав імені, вона не питала мого. Це було неважливо. Важливо було те, що творчість завершилася актом дарування, актом людського зв'язку. Я розвернувся і пішов. Йшов додому з порожніми руками, але з наповненою до країв душею. Це був той самий творчий комфорт, якого я прагнув – відчуття, що ти щойно переклав шепіт Всесвіту на мову, яку зрозуміла інша людина. Осінь дала мені не тільки натхнення, а й історію. І цю історію я віддав її власниці. Тепер полотно житиме там, де воно й народилося – у чиїйсь тендітній реальності. А я залишився з гострим смаком цього моменту. І цього мені достатньо.

#події Вінниця — одне з перших міст України, де було започатковано трамвайний рух, що стало важливою сторінкою в історії міського транспорту. Саме у 1913 році, 112 років тому, у місті офіційно відкрили трамвайний рух, який з того часу змінив ритм і сприйняття міського життя. На початку ХХ століття Вінниця активно розвивалася як адміністративний, торговий та культурний центр Поділля. Зростання населення та розширення міських меж вимагали нових рішень у сфері громадського транспорту. Відкриття трамвая у 1913 році стало відповіддю на ці потреби, сприяючи підвищенню мобільності та комфорту його мешканців. Технічні особливості трамвайної лінії Перший вінницький трамвай був кінним, що відповідало технологічним можливостям того періоду. Кінний трамвай рухався по рейках, що забезпечувало більш плавний і швидкий рух порівняно з звичайними каретами. Це суттєво підвищило ефективність перевезень всередині міста. Незабаром, в наступні десятиліття, трамвайний рух у Вінниці модернізували, перейшли на електричні трамваї, що стало частиною загальної тенденції модернізації міського транспорту по всьому світу. Вплив трамвая на місто та його розвиток Відкриття трамваю сприяло розширенню житлових кварталів, активному розвитку підприємств і торговельних осередків, оскільки мешканці тепер могли оперативно дістатися до роботи, ринку чи культурних закладів. Трамвай став символом модернізації і технологічного прогресу у Вінниці, а з плином часу — невід’ємним елементом міської інфраструктури. Саме з 1913 року починається нова ера у розвитку громадського транспорту міста, яка триває й до сьогодні.

#дати День любителів плюшевих тварин відзначається щорічно 28 жовтня. Це свято нагадує про тепло і ніжність, які дарують плюшеві іграшки, що є не просто дитячими друзями, а й помічниками у знятті стресу та джерелом комфорту для людей будь-якого віку. Історично великомасштабне виробництво м’яких іграшок почалося з німецької компанії Steiff у 1880 році, а одним із найвідоміших символів цієї категорії є плюшевий ведмедик, названий на честь президента США Теодора Рузвельта після його відмови стріляти ведмедя під час полювання у 1903 році. Отже, День любителів плюшевих тварин – це 28 жовтня, свято, яке відзначається з акцентом на тепло, комфорт і ностальгію, пов’язані з м’якими іграшками.