З Міжнародним днем театру, друзі!
#театрvie #дімактора #антонжадько #творчастудіясічеград #театр
https://youtube.com/shorts/PZclehcIIUw

Закохалась війна у солдата

Закохалась війна у солдата —
Не спитала ні звань, ні причин.
Просто впала, як тінь, біля хати,
Де він спав серед тихих годин.

Закохалась — безжально і дико,
Як уміє лиш буря і грім,
І ходила за ним тихо-тихо,
Між окопів, під небом глухим.

Закохалась війна у солдата —
Та хіба це любов? Це — біда.
Вона йшла за ним, вперто і клято,
Як за правдою ходить нужда.

Їй би ніжність — та вчилась вбивати,
Їй би шепіт — гриміла, як дзвін,
Закохалась війна у солдата,
Та любов не живе поміж мін.

І дивилась, як він не здається,
Молитви береже у грудях,
Як у серці весна ще сміється,
Попри темряву в його путях.

Їй хотілось його обійняти
Крізь метал, крізь вогонь і дими,
Та лиш вчилась вона відпускати,
Бо любов не живе між війни.

І вона, спопеліла, безсила,
Не навчилась не нищить — чекать,
Бо любов — це не вибух і сила,
А уміння когось відпускать.

Він дивився у небо високе,
Де лелека вертався у дім,
І в очах його — світлі потоки
Перемоги над мороком злим.

А вона — наче ніч без упину,
Все тяглася до кроку його,
Та не вміла любити людину —
Лиш ламати і нищить всього.

Закохалась війна у солдата —
Та програла у чеснім бою:
Бо душа, що жива і крилата,
Не належить ніколи вогню.

І коли він вернувся додому —
Відступила вона, мов вина,
Бо любов не підвладна нікому,
Де вона — там зникає війна.

Екіпаж «Білий Янгол» евакуював родину з прифронтової Сергіївки

Рятувальники вивезли трьох дорослих, двох неповнолітніх дівчат і домашніх улюбленців. Родина змушена переїжджати вже втретє

Чотири роки тому сімʼя покинула рідний дім у Нью-Йорку, а наступного дня їхній будинок знищив ворожий удар. Згодом родина була змушена тікати з Андріївки, а тепер – вирушає в іншу область.

Окрім цієї сімʼї, цього ж дня екіпаж «Білий Янгол» евакуював немобільну жінку з прифронтової Миколаївки. Вона потребувала медичної допомоги.

ДУМКИ КОТА

Сивий кіт сидить окрай віконця,
День спливає в тиші без відбитків,
Тінь лягає без речей набитих
І мовчить стара спіраль законно.

Він дивився в дзеркало з балкона,
Де чужі вогні ростуть прибиті,
Де давно не відчуваєш миті,
Де живе тварина по закону.

Він про дім ще власний довго думав,
Про тепло, що гріє день і ночі,
Про роки, що тихо відпливали.

Він не знав, чому ідуть ці думи,
Та сплітав цей спокій мов віночок
І чекав, щоб знов слова звучали.

Мирослав Манюк
22.03.2026
#петрарківський_сонет

Доброго та світлого дня суботи
Весна це час оновлення, тож нехай вона принесе у Ваше життя позитивні 🤗 зміни та нові можливості.
Бажаю, щоб усе задумане вдавалося з першого разу, а доля дарувала приємні зустрічі та щирі посмішки Нехай Ваше серце буде сповнене весняного тепла, дім - затишку та любові, а кожен крок веде до перемоги та миру
Всіх благ Вам та Вашим рідним

«Де коріння моє» - пісня, народжена з болю і любові до рідної землі. Уже п'ятий рік я не була вдома… Моє місто Бердянськ зараз в окупації, а батьківський дім залишився там, де моє коріння. Ця пісня - про тугу за домом, про пам'ять і про серце, яке завжди повертається туди, де почалося життя. Обіймаю кожен, хто так само давно не був удома.

ПОВНА пісня вже лунає на Spotify та YouTube Music

Автор слів@Elena_Sobaта виконання створено за моїм задумом

❗️ Володимир Зеленський зустрівся з Королем Іспанії Феліпе VI у королівській резиденції Сарсуела

Цінуємо допомогу Іспанії для наших людей, які були змушені залишити свій дім через війну. Дякую Його Величності та всьому іспанському народові за незмінну підтримку України впродовж усіх цих років російської агресії, - написав Зеленський у Телеграмі.

Zelenskiy / Official

НЕВЖЕ ВКРАЇНСЬКА МОВОНЬКА СМЕРДИТЬ?

Ти на якій землі́, скажи, живеш?
І хліб з землі́ якої споживаєш?
Твоє́ безчестя вже не знає меж,
Бо мовою ординців розмовляєш.

З яких джерел святу водицю п’єш,
І по якій землі́ щодня ступаєш?
Із вуст, як воду, вражу мову ллєш
І саме цим її ти величаєш.

Невже вкраїнська так тобі смердить?
Невже не розумієш, що ти робиш?
Невже ВКРАЇНА й МОВА не болить?
Ти вочевидь культуру й МОВУ гробиш.

Вже скільки літ провадиться війна,
Вже скільки літ ординці нас вбивають…
Шматує нашу неньку сатана,
І все вкраїнське знищують-стирають.

Ти помагаєш ворогу у цім,
Бо МОВА має значення і силу!
Невже не УКРАЇНА – отчий дім,
Що вирішив вести́ її по схилу?

Госпо́дь поможе ворога здолать,
І калинова буде процвітати.
Тоді якою будеш розмовлять
І будеш по якій землі́ ступати?

03.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1059326

ПРЕПОДОБНИЙ ОЛЕКСІЙ

Преподобний Олексій народився в Римі в благочестивій родині Євфіміана та Аглаїди. Олексій з раннього віку виявляв благочестя, дотримувався постів, допомагав бідним і носив волосяницю під багатим одягом. Коли йому знайшли наречену, Олексій, віддавши їй перстень, покинув дім і вирушив до Месопотамії, де оселився в Едесі на паперті біля храму Пресвятої Богородиці. Він жив у смиренні, харчуючись лише хлібом і водою, таємно молився і причащався щонеділі.

Після 17 років перебування в Едесі, коли його святість була визнана, Олексій таємно вирушив до Риму.

Преподобний попросив притулку в батька, який не впізнав його. Олексій жив в батьківському домі ще 17 років, не припиняючи молитися і постити. Наприкінці свого життя він описав своє життя і попросив прощення у батьків і нареченої.

В день смерті Олексія, під час Літургії в базиліці ап. Петра пролунав голос, що вказував на святого. Саме тоді стало відомо, що він був людиною Божою. Його тіло було знайдено з сувоєм в руках.

Ложе з тілом святого Олексія було поставлено посеред центральної площі. До нього став стікатися народ, щоб очиститись і зцілитися. Під час урочистого поховання святого Олексія звершилося безліч чудес, які не припинялися і згодом.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 березня.
-----------

ПРЕПОДОБНИЙ ОЛЕКСІЙ

Преподобний Олексій народився в Римі в благочестивій родині Євфіміана та Аглаїди. Олексій з раннього віку виявляв благочестя, дотримувався постів, допомагав бідним і носив волосяницю під багатим одягом. Коли йому знайшли наречену, Олексій, віддавши їй перстень, покинув дім і вирушив до Месопотамії, де оселився в Едесі на паперті біля храму Пресвятої Богородиці. Він жив у смиренні, харчуючись лише хлібом і водою, таємно молився і причащався щонеділі.

Після 17 років перебування в Едесі, коли його святість була визнана, Олексій таємно вирушив до Риму.

Преподобний попросив притулку в батька, який не впізнав його. Олексій жив в батьківському домі ще 17 років, не припиняючи молитися і постити. Наприкінці свого життя він описав своє життя і попросив прощення у батьків і нареченої.

В день смерті Олексія, під час Літургії в базиліці ап. Петра пролунав голос, що вказував на святого. Саме тоді стало відомо, що він був людиною Божою. Його тіло було знайдено з сувоєм в руках.

Ложе з тілом святого Олексія було поставлено посеред центральної площі. До нього став стікатися народ, щоб очиститись і зцілитися. Під час урочистого поховання святого Олексія звершилося безліч чудес, які не припинялися і згодом.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 березня.
-----------