В наявності ❤️ Козаки завжди були більше, ніж просто взуття – це стиль, що ніколи не виходить з моди.🖤 Арт. 9832 - 9837 демі Тш 9832-1 9837-1 зима Чоботи КОЗАКИ -Натуральна шкіра, замша - Італія ▫️демі- усередині байка ▫️євро зима - (НАТУР.хутро + 30% набивна вовна,) хутро по щиколотку) -колір - IVORY, BLACK,Camel -каблук 4,5 см -висота від п'яти 49-51 см -об'єм гомілки 37-39 см -об'єм краю 40-42 см -на середню стопу 🔸Топ якість -розміри 36-40 ▫️виробництво Харків 36=23,5см 37=24 см 38=24,5 см 39=25 см 40=26 см Об'єм гомілки / краю 36,37 = об'єм гомілки 37 см /40 см 38,39 = об'єм гомілки 38см /41 см 40 = об'єм гомілки 39 см /42 см 📏Зріст моделі 170 си зима+100 🏷 4150 грн

Туфлі на підборах kitten heels пройшли шлях від "бабусиного" взуття до улюблениць модниць у всьому світі. Червоні від Miu Miu, мереживні від Gucci, металізовані від Carolina Herrera або з помітним логотипом Prada – вони залишаються незамінними аксесуарами, що додають образу елегантності та стилю. Моделі з гострим мисом на низьких підборах, натхненні стилем 1950–1960-х років, продовжують підкорювати тренди сезону осінь-зима 2025/2026. Vogue.ua зібрав наймодніші туфлі на підборах kitten heels прямо зараз і зʼясував, з чим найкраще їх поєднувати. https://vogue.ua/article/fashion/aksessuary/tufli-na-pidborah-kitten-heels-naymodnisha-para-ciyeji-oseni-60916.html #мода #стиль

Crocs випустили взуття з маніяками🔪 — фанатів жахів чекають: ㅤ 🩸Джейсон Вурхіз у крові та з хокейною маскою. 🩸 Лялька Чакі в джинсах і з ножицями. 🩸 Клоун Пеннівайз з рудим волоссям і кровавими плямами на підошві. Дроп вже сьогодні — просять 3250 грн🫴🏻

#оповідання #ШЇ "Там, де б'ється моє серце" Глава 15.Нові почуття Вона зайшла у квартиру, намагаючись рухатись якомога тихіше. Ключ повернувся в замку майже безшумно. Нічне повітря в коридорі було холодним, але її обличчя горіло, а серце билося, мов птах у клітці. Вона зробила крок, другий, але раптом у темряві почула голос, що змусив її здригнутися. — Маріє, ти знаєш, скільки зараз часу? Ти де була? І що це за цирк під вікнами? — пролунав розгніваний шепіт Ольги. Вона стояла в коридорі, схрестивши руки на грудях, її силует ледь було видно. Марія відчула, як її щойно здобута впевненість на мить похитнулася. Але згадавши ніжний дотик Максима, вона набрала повітря в груди і відповіла спокійно, але твердо. — Я була на побаченні. І це не твоя справа. Вона навіть не зупинилася, проходячи повз Ольгу. Її рука вже тяглася до ручки дверей своєї кімнати. — Ти думаєш, це правильно? Використовувати… — голос Ольги ставав дедалі гучнішим. — Залиш мене у спокої! — різко відповіла Марія, і її голос пролунав, як постріл у тиші. Вона зайшла до кімнати і міцно зачинила за собою двері, відгороджуючись від гніву Ольги. Ольга на мить застигла, а потім обурено махнула рукою. Вона не очікувала такої відсічі від Марії. Вона збиралася влаштувати скандал, але тепер розуміла, що розмова закінчилася, перш ніж почалася. Вона злісно повернулася до себе, а Марія залишилася сама, все ще відчуваючи, як тремтять її руки. Скинувши взуття, вона лягла в ліжко, але сон не йшов. Її думки були далеко, знову і знову переживаючи кожну мить, кожну деталь того вечора. Вона не шукала нічого, що стосується кохання. Вона просто жила. Але кохання знайшло її само. Її розум малював образ Максима: його очі, що світилися в напівтемряві, його сильні руки, що обіймали її, його запах… Вона відчувала, як її серце тане, наповнюючись давно забутими почуттями. Це було не просто захоплення, це було щось набагато глибше, щось справжнє і чисте, щось, чого вона ніколи не відчувала раніше. Це було кохання, і воно було зовсім іншим. Раптом вона подумала про свого колишнього чоловіка. Їхні стосунки були засновані на страху і постійному тиску. Її життя поруч з ним було схожим на клітку, де вона змушена була ходити по тонкій кризі, боячись зробити крок, який міг би спровокувати черговий спалах гніву. Вона пам'ятала, як тремтіла, коли він підвищував голос, як її серце завмирало, коли він повертався додому. Її втеча з Аліною була не просто кроком, це був стрибок у невідомість, але він був наповнений надією на свободу. Максим же був зовсім іншим. З ним вона відчувала себе в безпеці, захищеною, вперше за довгий час. Він не шукав у ній комфорту чи спокою, він бачив у ній жінку, здатну боротися. Він бачив її душу, її біль, і, попри все, він не злякався. Його ніжність була щирою, його сила – заспокійливою. Він не намагався її контролювати, він просто був поруч. Це було кохання, і воно було зовсім іншим. Вона відчувала, що з ним вона може бути собою, без страху і без масок. Думки Марії перебігали від одного спогаду до іншого, як метелики з квітки на квітку. Вона пригадувала, як Микола допоміг їй, як знайшла роботу. І як, нарешті, у неї з'явилася можливість отримати офіційну допомогу від держави. Ці гроші були невеликими, але вони давали їй відчуття стабільності. Також вона думала, як Аліна щаслива, що знову може вчитися, хай і онлайн. Свідомість Марії почала засинати, але раптом усе змінилося. Навколишній світ, такий спокійний і знайомий, в одну мить розлетівся на друзки. Спочатку був звук, який не можна було описати словами. Це був не просто гучний звук, це був звук, що ламав простір, що розривав повітря. Він нагадував грім, але триваліший і глибший. За ним пішов сліпучий спалах світла. Усе навколо затремтіло. Ліжко під Марією здригнулося, наче його штовхнула невидима сила. Стіни затремтіли, штукатурка посипалася на підлогу, а вікна в кімнаті розлетілися на мільйони дрібних уламків. Марію кинуло на підлогу, вона миттю прокинулася і в шоці дивилася на те, що відбувається. Звук вибуху перетворився на безліч інших звуків: гуркіт металу, що падає, тріск бетону, дзвін розбитого скла, крики, що наповнили нічне повітря. Будинок, що стояв за її вікном, тепер був занурений у темряву і дим. Вона відчула, як її серце стислося від страху, а в горлі застряг крик. Світло, що було в її душі, згасло, наче його задув сильний вітер. Вона розуміла лише одне: це був приліт, і він був дуже поруч. Далі буде...

#поезія Вересень накочується ніби приплив. Незручне взуття, заживають коліна збиті, і всі подряпини – сліди неймовірних див, затираються, сходять, залишаються в літі. Велосипеди в дощ ніби кораблі, припнуті на рейді без вітрил і без пасажирів. Шкіра просить піску і світла. Усюди, де ми були - проголошено зараз неосяжний і недосяжний вирій. Літні тераси згортаються, ніби фронт. Загортатися в пледи, здаватися пізно, пізно. І якщо дихати – то тепер тільки рот у рот, до останнього не пускати між себе чужих, випадкових, різних. Літаки не затримуються, ніби розклад страт. Голі плечі в натовпі безпомічні, недоречні. Безвідмовний час, найдосконаліший апарат врешті витисне з кого завгодно безнадійне прощання у кілька речень. Катерина Бабкіна

Новинка 2025 😍 Нереально крутезні черевики. Коли не потрібно обирати між зручним взуттям чи красивим. В них поєднано усе. Арт. 5660 чорний ДЕМІ/ЗИМА Арт. 5661 шоколад ДЕМІ/ЗИМА Арт. 5662 беж ДЕМІ/ЗИМА Натуральна замша Демі: байка Зима: набивне хутро Виробник Україна 📏Висота платформи: 5 см 📏Висота виробу від пʼятки: 17.5 см Розмірна сітка: 36-23.5 37-24 38-24.5 39-25 40-25.5 🏷️ 2450 грн 🌿Замовлення - повідомлення!

#Наука Вчені переписують фізику, спростовуючи 200-річну теорію про те, чому лід слизький Ці результати змінюють те, як фізики пояснюють фазові зміни на межі розділу тверде тіло-рідина. Вчені переписують фізику, спростовуючи 200-річну теорію про те, чому лід слизький Ілюстративне зображення, на якому зображено двох вчених, які йдуть по танучому арктичному морському льоду. Дослідники в Німеччині поставили під сумнів 200-річне припущення та виявили, що тиск і тертя не є причиною слизькості льоду, всупереч тому, що давно викладають на уроках фізики по всьому світу. Під керівництвом Мартіна Мюзера, доктора філософії, професора моделювання матеріалів Саарландського університету, команда фізиків виявила, що молекулярні диполі є справжньою причиною того, чому люди, тварини та навіть машини втрачають рівновагу на льоду. Повідомляється, що це відкриття перевертає парадигму, встановлену майже два століття тому братом популярного британського математика лорда Кельвіна, Джеймсом Томпсоном, який на той час припустив, що тиск і тертя сприяють таненню льоду разом із температурою. «Виявляється, що ні тиск, ні тертя не відіграють особливої ​​ролі у формуванні тонкого шару рідини на льоду», – заявив Мюзер. Переосмислення багатовікової теорії Мюзер та його колеги, Ахраф Атіла, доктор філософії, вчений з обчислювальних матеріалів, та Сергій Сухомлінов, доктор філософії, постдокторант з фізики в університеті, наголосили, що протягом поколінь поширене пояснення того, чому лід стає слизьким, зосереджувалося на тиску та терті . Вони додали, що на зимових обледенілих тротуарах здавна вважалося, що поєднання ваги тіла та тепла підошов взуття створює достатній тиск, щоб розтопити поверхню , що зрештою призводить до ковзання та падінь. Однак, згідно з їхнім найновішим дослідженням, насправді саме взаємодія між молекулярними диполями в льоду та тими, що знаходяться на контактуючій поверхні, такій як підошва взуття, порушує структуру льоду та робить його слизьким. На ілюстрації показано, як контакт з льодом, чи то через лижі, ковзани чи взуття, порушує його впорядковану кристалічну структуру. Авторство: AG Müser Щоб спростувати давнє переконання, команда використала передові комп'ютерні симуляції, які показали, що молекулярні диполі , що виникають через нерівномірний розподіл електронів між атомами в молекулі, є ключовими рушійними силами формування цього слизького шару. За словами вчених, молекулярний диполь виникає, коли молекула має частково позитивні та частково негативні заряди, що надає молекулі загальної полярності, яка вказує в певному напрямку. Слизько навіть біля абсолютного нуля Команда дослідників детальніше дослідила, як утворюється лід, щоб зрозуміти це явище. Нижче точки замерзання молекули води організовуються в жорстку кристалічну решітку, вирівнюючись у високовпорядкований візерунок, що надає льоду твердої та структурованої форми. Коли людина ступає на поверхню льоду, слизькістю вона стає не через тиск чи тертя, а через взаємодію між молекулярними диполями в підошві взуття та в льоду. Цей контакт миттєво порушує раніше впорядковану кристалічну структуру, роблячи її нестабільною та слизькою. «У трьох вимірах ці диполь-дипольні взаємодії стають «руйнованими»», – уточнив Мюзер, посилаючись на фізичну концепцію, де конкуруючі сили перешкоджають утворенню стабільної, впорядкованої структури. Мартін Мюзер, доктор філософії, професор симуляції матеріалів в Саарландському університеті. Авторство зображення: Саарландський університет / Торстен Мор На мікроскопічному рівні це порушення на межі розділу льодовика та ковпака порушує кристалічну решітку, перетворюючи її на невпорядковану, аморфну ​​та зрештою рідку. Більше того, спростовуючи теорію Томпсона, команда також розвінчала ще одну поширену помилку. «Досі вважалося, що катання на лижах за температури нижче –40 градусів Цельсія неможливе, бо просто надто холодно для утворення тонкої змащувальної рідкої плівки під лижами», – зазначив Мюзер у прес-релізі . «Виявляється, що це також невірно». Він пояснив, що дипольні взаємодії зберігаються навіть за надзвичайно низьких температур. Примітно, що між льодом і лижею все ще утворюється рідка плівка, навіть поблизу абсолютного нуля. За таких температур плівка стає товстішою за мед, її важко розпізнати як воду, і вона занадто в'язка для катання на лижах. Однак вона все ще існує.

💰🎓 10 тис. в середньому витратили батьки на збори першокласника цього року, – UA War Infographics. Найбільші витрати склали на спортивне взуття та рюкзак. 👟 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#поезія Я стала інша, я стала старша, Чи може гірша,чи може краща... Із тихим болем, зі світлим щастям, З рікою й полем, що часто сняться.Я стала тихша, чи то мудріша,Мейкапу менше, взуття зручніше, Всі друзі справжні, а чай із м'яти, Прості наряди, рахую втрати...Я стала старша, я стала інша. Ні я не краща і я не гірша, Навчилась просто собою бути- Люблю я роси, природу чути, Потанцювати і поспівати, І полюбила я запах м'яти... Перегорнула нову сторінку- Собою стала.Я просто жінка...

⚜️ У мене шикарна колекція незвичайних шкарпеток. Вишуканих, придуркувато-кольорових, елегантних, смішних, по-справжньому художніх. Але щоб мати можливість помилуватися цим мистецтвом, треба побачити мене без взуття. Так само і все інше в мені. Ніхто не може щось сказати про мене, не побачивши мою голу душу.