• Чоловіча 3D футболка Малюк Йода (The Mandalorian) 🌌

    Стильна чоловіча 3D футболка з улюбленим персонажем — Grogu із серіалу The Mandalorian. Милий, але загадковий герой на космічному фоні створює атмосферу пригод та всесвіту Star Wars.

    Якісний 3D-принт передає деталізацію та глибину кольорів, а комфортна тканина забезпечує зручність у щоденному носінні. Ідеальний вибір для фанатів саги та стильного casual-образу. 🚀✨

    Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе.

    #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг
    Чоловіча 3D футболка Малюк Йода (The Mandalorian) 🌌 Стильна чоловіча 3D футболка з улюбленим персонажем — Grogu із серіалу The Mandalorian. Милий, але загадковий герой на космічному фоні створює атмосферу пригод та всесвіту Star Wars. Якісний 3D-принт передає деталізацію та глибину кольорів, а комфортна тканина забезпечує зручність у щоденному носінні. Ідеальний вибір для фанатів саги та стильного casual-образу. 🚀✨ Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе. #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг
    504переглядів
  • ❗КУПУЙТЕ ЗАРАЗ✅✅✅

    🏷️2250 грн ✅✅✅

    ✔️Вносите мінімальну передоплату і взуття їде до Вас на примірку✅

    ✔️Доставка 1-2 дні ✅


    ✔️Не забудьте підписатися на мене, щоб не пропустити новинки сезону ✅


    Комфорт, який відчувається з першого кроку 🤍
    Кеди з натуральних матеріалів із перфорацією — дихаючі, легкі та ідеальні на щодень.
    Обирай свій відтінок і закохуйся в зручність 💫
    Новинка в наявності 🌿 Тш
    Арт. 11356 БЛАКИТНИЙ замша
    Арт. 11357 ЧОРНИЙ шкіра
    Арт. 11358 БЕЖ замша
    Арт. 11359 ЛИМОННИЙ шкіра
    Арт. 11360 ШОКОЛАД шкіра
    Арт. 11361 БІЛИЙ шкіра
    Арт. 11362 БЛАКИТНИЙ шкіра
    Арт. 11363 НІЖНО РОЖЕВИЙ шкіра
    Арт. 11364 БЕЖ шкіра
    Кеди з перфорацією - наскрізна,
    Натуральна шкіра,замша
    устілка натуральна шкіра,
    без підкладу ,
    підошва: спереду 2,5 см , позаду 3,5 см
    ▫️виробництво Харків Тш
    35 = 23 см
    36= 23,5 см
    37= 24 см
    38= 24,5 см
    39= 25,2 см
    40= 26 см
    41=26,5 см
    42=27 см

    ☑️ відшив - доступний

    🥰 ПІДПИСУЙТЕСЬ ✅✅✅
    ❗КУПУЙТЕ ЗАРАЗ✅✅✅ 🏷️2250 грн ✅✅✅ ✔️Вносите мінімальну передоплату і взуття їде до Вас на примірку✅ ✔️Доставка 1-2 дні ✅ ✔️Не забудьте підписатися на мене, щоб не пропустити новинки сезону ✅ Комфорт, який відчувається з першого кроку 🤍 Кеди з натуральних матеріалів із перфорацією — дихаючі, легкі та ідеальні на щодень. Обирай свій відтінок і закохуйся в зручність 💫 Новинка в наявності 🌿 Тш Арт. 11356 БЛАКИТНИЙ замша Арт. 11357 ЧОРНИЙ шкіра Арт. 11358 БЕЖ замша Арт. 11359 ЛИМОННИЙ шкіра Арт. 11360 ШОКОЛАД шкіра Арт. 11361 БІЛИЙ шкіра Арт. 11362 БЛАКИТНИЙ шкіра Арт. 11363 НІЖНО РОЖЕВИЙ шкіра Арт. 11364 БЕЖ шкіра Кеди з перфорацією - наскрізна, Натуральна шкіра,замша устілка натуральна шкіра, без підкладу , підошва: спереду 2,5 см , позаду 3,5 см ▫️виробництво Харків Тш 35 = 23 см 36= 23,5 см 37= 24 см 38= 24,5 см 39= 25,2 см 40= 26 см 41=26,5 см 42=27 см ☑️ відшив - доступний 🥰 ПІДПИСУЙТЕСЬ ✅✅✅
    391переглядів
  • Повний бак (Пригодницькі історії газонокосільщика за наймом)🙂

    У селищі Малий Борщівник, де корови — єдині, хто регулярно читає газету, а пеньки мають прізвиська, жив собі простий чоловік — Семен Газоненко.
    Семен був не просто газонокосільщиком. Він був легендою зеленого фронту, володарем ріжучого клинка обертового леза, і майстром рівного покосу.
    Щоранку він натягував свої шорти кольору "фісташковий напад", вдягав бейсболку з написом “Я косю, отже існую” — і вирушав у бій.
    Його вірний бойовий товариш — газонокосарка “Шерхан 3000” — ревіла, як тигр із бронхітом, і сміливо жувала траву будь-якої густоти.

    Одного дня до Семена підійшов сільський голова — пан Пилип Стрижений, тримаючи в руках карту з позначками у формі бур’янів.
    — Семене, біда! Сусіднє село Верхні Чоплики заросло так, що там зник тракторист і двоє туристів. Нам треба герой з повним баком пального!
    Семен поставив свою кружку з кефіром, обтер вуса, і урочисто промовив:
    — Заправ мені повний бак, і я зроблю з того бур’яну салат!

    Верхні Чоплики зустріли Семена шумом коників, криком баби Галі та сіткою павуків на автобусній зупинці.
    Трава була по пояс. У ній губилися велосипеди, гуси і навіть колодязь.

    Шерхан 3000 одразу закартав від хвилювання. Але Семен не злякався. Він витягнув із сумки антикропив’яні шкарпетки, надів захисні окуляри проти очей сусідів і почав покіс.
    — Я тут, щоб косити! — вигукнув Семен і врізався в кропиву так, що вона сама підписала акт капітуляції.

    Та раптом — засідка! З високої трави виліз Дядько Гриць, самопроголошений лідер газонної мафії, зі своєю ручною косою "Божевільна Міла". Гриць був косарем старої школи — без мотора, без страху, без штанів.

    — Чого це ти тут косиш, пацан? Тут моя територія! — загрозливо пробурчав він.

    Семен підкрутив швидкість, зробив два маневри “полуоберт-цибулина” і відповів:
    — Я з Малого Борщівника, ми не косим чужі газони. Ми їх звільняєм!

    Між ними почався епічний покіс, трава летіла, мов конфетті на весіллі у лісника. Та раптом Семен відчув, як двигун почав кашляти — пальне закінчувалося!
    На межі поразки, Семен пригадав слова діда Василя:
    “Якщо сильно любиш свій газон, каністра сама тебе знайде…”
    І справді — з-за кущів викотився єнот і простягнув йому каністру з написом “95+ для героїв”.
    Семен заправив “Шерхана”, вигукнув бойове “Бзззз!”, і вдарив по траві так, що навіть кульбаби повикидало на орбіту.
    Гриць відступив, визнавши поразку.
    — Косиш добре, хлопче… Якщо що, заходь на чай. Я тобі покажу, як борщ із мокриці варити.

    Після перемоги Семен повернувся в село. Йому вручили медаль з кульбаби, почесний титул “Газонний гладіатор”, а баба Маня навіть запропонувала одружитися.
    Відтоді, коли десь трава виростає більше, ніж совість депутата, в повітрі чути рев "Шерхана" і бойовий клич:
    — Повний бак — і в атаку!
    -----

    Минули три дні після героїчного покосу у Верхніх Чопликах. Семен відпочивав у гамаку, жував пиріжок з кропивою (він почав поважати цю рослину після бою), і слухав, як вітер шепоче в зрізаній траві.

    Аж раптом у двір, наче сніг на грядки в травні, ввалився пан Пилип Стрижений — весь у болоті, з листям на голові та водоростями в бороді.

    — Семене, катастрофа! У болотах за хутором Мертвий Мульч з’явилась мохова нечисть! Там усе покрилося зеленим слизом. Люди кажуть, це — революція моху. Ходять чутки, що з’явився таємничий газонний друїд, який не коcить траву, а шепоче їй пісні...

    Семен стиснув рукоятку "Шерхана 3000", яка мирно стояла в сараї під вишитим рушником. Він встав, поправив кепку і спитав:
    — Повний бак?
    — Два! — відповів голова.

    Дорогою до болота Семен відчував, що повітря стає густішим, а жаби квакають з інтонацією іспанського фламенко. Це було погано. Дуже погано.
    На болоті справді відбувалось щось незвичайне: мох тягнувся до людей, поглинав паркани, і навіть проковтнув шкільного фізрука, який вирішив показати дітям, як стрибати з розбігу у плавучу дійсність.

    Семен, не гаючи часу, запустив двигун. Але трава... відступала!

    — Вона боїться?! — здивувався він. — Або...

    І тут з кущів вийшов високий, худий чоловік у халаті з моху, з довгою бородою, у якій гніздилася сім’я синиць.
    — Я — Дід Мохій. Останній друїд Дикої Газонщини. Ти косиш — я вирощую. Ми два боки однієї граблі.

    Семен прикусив пиріжок.

    — Так, але я за санітарні норми. А ти — за хаос і плісняву!

    Між ними почався дуельний батл на логіку і травознавство. Мохій говорив про "природну свободу моху", Семен — про "порядок, зручність і бабусин город без кліщів".
    Зрештою, вирішили піти на компроміс: Мохій лишає одну ділянку для свого “мохо-арту”, а Семен викошує все інше — але з повагою.
    Так з’явився перший в Україні екологічний ландшафтний скансен, де поруч росли декоративна трава і дідова борода.

    Після цієї пригоди слава про Семена пішла далі меж селища. До нього приїхали представники з Польщі — запрошували на фестиваль “KosiKozak”,з Японії — пропонували навчити самураїв "шляхові леза роторного" і навіть один естонський депутат, який просто попросив підстригти йому під двором, бо "тут з 1987 року ніхто не коcив".

    Семен усім відповів одне:

    — Я коситиму там, де мене потребує трава. Але тільки з повним баком!
    -----

    Життя після мохової кампанії було розміреним. Семен уже мав фан-клуб з восьми бабусь, йому присвячували пісні в стилі "шансон-коса-рок", а в Малому Борщівнику встановили йому пам’ятник — бетонну косарку на постаменті з бетонної кульбаби.

    І от одного ранку, коли Семен мастив "Шерхана" олією з ароматом бузини, з райцентру прибула делегація пані Сніжани з управління благоустрою.

    — Семене! — зойкнула вона. — Біда! У містечку Кам’яні Кущі — новобудови, плитка, бордюри! І тут — бум! — проростає трава… крізь асфальт! Ніхто не може її спинити. Вона нищить інфраструктуру, ламає лавки і… обвиває людей, що сидять без діла!

    Семен підняв брову.
    — Трава, що косить людей?
    — Майже. Вона натякає, що час щось робити. Люди в паніці. Міська влада просить втручання… з повним баком!

    У Кам’яних Кущах було все — але жодного зеленого клаптя за правилами. Проте трава вирішила інакше. Вона проростала між плитками, вздовж трамвайних колій, на голові у пам’ятника поету, і навіть у чашці капучіно одного айтішника на лавочці.

    Семен вийшов із маршрутки як герой. Його зустрів місцевий депутат, який ніколи не бачив газонокосарку вживу.

    — Ви впевнені, що впораєтесь?

    — У мене повний бак. І запасне лезо. Я — не впевнений. Я — готовий.

    Перший оберт лез запустив ефект доміно — з кожним зрізом трава шипіла, вигиналась і… почала говорити.

    — Ти не знищиш нас, людино з мотором. Ми — зелене пробудження!

    Семен не розгубився:

    — Ха! Я — пробудження бензинового ренесансу!

    І понеслось: асфальтові зарості, клумбові партизани, бур’яни-контрабандисти з сусіднього ЖК — усі скосилися перед шаленою атакою "Шерхана".

    Але головний бос чекав попереду…

    У самому центрі стояв велетенський кущ-гібрид, що поєднував у собі туї, хміль і філософію урбан-хаосу. Його звали МістоФлора.

    — Ти косиш за гроші, Семене. А я — росту за ідею!

    — Я косю за бабусин спокій, порядок у дворі і можливість сісти на лавочку, не вирощуючи папороть на джинсах! — відповів герой.
    Вони зійшлися у бою, де:
    Семен рубав лезом і логікою,
    МістоФлора атакувала лозунгами типу “Зарості — це свобода!” і “Кущі — новий урбанізм!”

    Зрештою, Семен дістав свою секретну зброю — електротример “Шершень” на акумуляторах (його тримав для субот).
    — Еко-бій — еко-зброя! — крикнув він і вдарив у саме коріння.

    Коли пил осів, а трава зашепотіла “прощавай”, люди вийшли зі своїх домівок — не тільки побачити рівну землю, а й усвідомити значення покосу у душі.

    Після перемоги Семена запросили на телебачення, у школу, і навіть на весілля як почесного гостя та "хрещеного отця ландшафту".
    А він тільки всміхався і казав: “Життя — це трава. Її треба косити, інакше вона косить тебе.”
    ---
    THE END
    Але не кінець історії.
    Бо десь на світі… знову росте перший бур’ян.
    І вже лунає знайомий звук:

    бзззззззз…
    Повний бак (Пригодницькі історії газонокосільщика за наймом)🙂 У селищі Малий Борщівник, де корови — єдині, хто регулярно читає газету, а пеньки мають прізвиська, жив собі простий чоловік — Семен Газоненко. Семен був не просто газонокосільщиком. Він був легендою зеленого фронту, володарем ріжучого клинка обертового леза, і майстром рівного покосу. Щоранку він натягував свої шорти кольору "фісташковий напад", вдягав бейсболку з написом “Я косю, отже існую” — і вирушав у бій. Його вірний бойовий товариш — газонокосарка “Шерхан 3000” — ревіла, як тигр із бронхітом, і сміливо жувала траву будь-якої густоти. Одного дня до Семена підійшов сільський голова — пан Пилип Стрижений, тримаючи в руках карту з позначками у формі бур’янів. — Семене, біда! Сусіднє село Верхні Чоплики заросло так, що там зник тракторист і двоє туристів. Нам треба герой з повним баком пального! Семен поставив свою кружку з кефіром, обтер вуса, і урочисто промовив: — Заправ мені повний бак, і я зроблю з того бур’яну салат! Верхні Чоплики зустріли Семена шумом коників, криком баби Галі та сіткою павуків на автобусній зупинці. Трава була по пояс. У ній губилися велосипеди, гуси і навіть колодязь. Шерхан 3000 одразу закартав від хвилювання. Але Семен не злякався. Він витягнув із сумки антикропив’яні шкарпетки, надів захисні окуляри проти очей сусідів і почав покіс. — Я тут, щоб косити! — вигукнув Семен і врізався в кропиву так, що вона сама підписала акт капітуляції. Та раптом — засідка! З високої трави виліз Дядько Гриць, самопроголошений лідер газонної мафії, зі своєю ручною косою "Божевільна Міла". Гриць був косарем старої школи — без мотора, без страху, без штанів. — Чого це ти тут косиш, пацан? Тут моя територія! — загрозливо пробурчав він. Семен підкрутив швидкість, зробив два маневри “полуоберт-цибулина” і відповів: — Я з Малого Борщівника, ми не косим чужі газони. Ми їх звільняєм! Між ними почався епічний покіс, трава летіла, мов конфетті на весіллі у лісника. Та раптом Семен відчув, як двигун почав кашляти — пальне закінчувалося! На межі поразки, Семен пригадав слова діда Василя: “Якщо сильно любиш свій газон, каністра сама тебе знайде…” І справді — з-за кущів викотився єнот і простягнув йому каністру з написом “95+ для героїв”. Семен заправив “Шерхана”, вигукнув бойове “Бзззз!”, і вдарив по траві так, що навіть кульбаби повикидало на орбіту. Гриць відступив, визнавши поразку. — Косиш добре, хлопче… Якщо що, заходь на чай. Я тобі покажу, як борщ із мокриці варити. Після перемоги Семен повернувся в село. Йому вручили медаль з кульбаби, почесний титул “Газонний гладіатор”, а баба Маня навіть запропонувала одружитися. Відтоді, коли десь трава виростає більше, ніж совість депутата, в повітрі чути рев "Шерхана" і бойовий клич: — Повний бак — і в атаку! ----- Минули три дні після героїчного покосу у Верхніх Чопликах. Семен відпочивав у гамаку, жував пиріжок з кропивою (він почав поважати цю рослину після бою), і слухав, як вітер шепоче в зрізаній траві. Аж раптом у двір, наче сніг на грядки в травні, ввалився пан Пилип Стрижений — весь у болоті, з листям на голові та водоростями в бороді. — Семене, катастрофа! У болотах за хутором Мертвий Мульч з’явилась мохова нечисть! Там усе покрилося зеленим слизом. Люди кажуть, це — революція моху. Ходять чутки, що з’явився таємничий газонний друїд, який не коcить траву, а шепоче їй пісні... Семен стиснув рукоятку "Шерхана 3000", яка мирно стояла в сараї під вишитим рушником. Він встав, поправив кепку і спитав: — Повний бак? — Два! — відповів голова. Дорогою до болота Семен відчував, що повітря стає густішим, а жаби квакають з інтонацією іспанського фламенко. Це було погано. Дуже погано. На болоті справді відбувалось щось незвичайне: мох тягнувся до людей, поглинав паркани, і навіть проковтнув шкільного фізрука, який вирішив показати дітям, як стрибати з розбігу у плавучу дійсність. Семен, не гаючи часу, запустив двигун. Але трава... відступала! — Вона боїться?! — здивувався він. — Або... І тут з кущів вийшов високий, худий чоловік у халаті з моху, з довгою бородою, у якій гніздилася сім’я синиць. — Я — Дід Мохій. Останній друїд Дикої Газонщини. Ти косиш — я вирощую. Ми два боки однієї граблі. Семен прикусив пиріжок. — Так, але я за санітарні норми. А ти — за хаос і плісняву! Між ними почався дуельний батл на логіку і травознавство. Мохій говорив про "природну свободу моху", Семен — про "порядок, зручність і бабусин город без кліщів". Зрештою, вирішили піти на компроміс: Мохій лишає одну ділянку для свого “мохо-арту”, а Семен викошує все інше — але з повагою. Так з’явився перший в Україні екологічний ландшафтний скансен, де поруч росли декоративна трава і дідова борода. Після цієї пригоди слава про Семена пішла далі меж селища. До нього приїхали представники з Польщі — запрошували на фестиваль “KosiKozak”,з Японії — пропонували навчити самураїв "шляхові леза роторного" і навіть один естонський депутат, який просто попросив підстригти йому під двором, бо "тут з 1987 року ніхто не коcив". Семен усім відповів одне: — Я коситиму там, де мене потребує трава. Але тільки з повним баком! ----- Життя після мохової кампанії було розміреним. Семен уже мав фан-клуб з восьми бабусь, йому присвячували пісні в стилі "шансон-коса-рок", а в Малому Борщівнику встановили йому пам’ятник — бетонну косарку на постаменті з бетонної кульбаби. І от одного ранку, коли Семен мастив "Шерхана" олією з ароматом бузини, з райцентру прибула делегація пані Сніжани з управління благоустрою. — Семене! — зойкнула вона. — Біда! У містечку Кам’яні Кущі — новобудови, плитка, бордюри! І тут — бум! — проростає трава… крізь асфальт! Ніхто не може її спинити. Вона нищить інфраструктуру, ламає лавки і… обвиває людей, що сидять без діла! Семен підняв брову. — Трава, що косить людей? — Майже. Вона натякає, що час щось робити. Люди в паніці. Міська влада просить втручання… з повним баком! У Кам’яних Кущах було все — але жодного зеленого клаптя за правилами. Проте трава вирішила інакше. Вона проростала між плитками, вздовж трамвайних колій, на голові у пам’ятника поету, і навіть у чашці капучіно одного айтішника на лавочці. Семен вийшов із маршрутки як герой. Його зустрів місцевий депутат, який ніколи не бачив газонокосарку вживу. — Ви впевнені, що впораєтесь? — У мене повний бак. І запасне лезо. Я — не впевнений. Я — готовий. Перший оберт лез запустив ефект доміно — з кожним зрізом трава шипіла, вигиналась і… почала говорити. — Ти не знищиш нас, людино з мотором. Ми — зелене пробудження! Семен не розгубився: — Ха! Я — пробудження бензинового ренесансу! І понеслось: асфальтові зарості, клумбові партизани, бур’яни-контрабандисти з сусіднього ЖК — усі скосилися перед шаленою атакою "Шерхана". Але головний бос чекав попереду… У самому центрі стояв велетенський кущ-гібрид, що поєднував у собі туї, хміль і філософію урбан-хаосу. Його звали МістоФлора. — Ти косиш за гроші, Семене. А я — росту за ідею! — Я косю за бабусин спокій, порядок у дворі і можливість сісти на лавочку, не вирощуючи папороть на джинсах! — відповів герой. Вони зійшлися у бою, де: Семен рубав лезом і логікою, МістоФлора атакувала лозунгами типу “Зарості — це свобода!” і “Кущі — новий урбанізм!” Зрештою, Семен дістав свою секретну зброю — електротример “Шершень” на акумуляторах (його тримав для субот). — Еко-бій — еко-зброя! — крикнув він і вдарив у саме коріння. Коли пил осів, а трава зашепотіла “прощавай”, люди вийшли зі своїх домівок — не тільки побачити рівну землю, а й усвідомити значення покосу у душі. Після перемоги Семена запросили на телебачення, у школу, і навіть на весілля як почесного гостя та "хрещеного отця ландшафту". А він тільки всміхався і казав: “Життя — це трава. Її треба косити, інакше вона косить тебе.” --- THE END Але не кінець історії. Бо десь на світі… знову росте перший бур’ян. І вже лунає знайомий звук: бзззззззз…
    1Kпереглядів
  • 🖤КУПУЙТЕ ЗАРАЗ!!! В СЕЗОН БУДЕ ДОРОЖЧЕ!!!

    🏷️1650 грн ✅✅✅

    ✔️ Доставка 1-2 дні ✅

    ✔️Замовляйте НП по передоплаті та сплачуйте після примірки✅

    ✔️Не забудьте підписатися на мене, щоб не пропустити новинки сезону ✅

    Неймовірно красиві босоніжки у широкій палітрі кольорів 😍
    Якісна еко шкіра та зручний невисокий каблучок. Ми обожнюємо взуття, що поєднує у собі стиль та зручність. Пасуватимуть під будь-який образ.

    Арт. 5782 - чорна шкіра
    Арт. 5783 - чорна замша
    Арт. 5784 - шоколад шкіра
    Арт. 5785 - шоколад замша
    Арт. 5786 - теплий беж
    Арт. 5787 - холодний беж
    Арт. 5788 - білий

    Якісна еко шкіра/замша
    Фабричний Китай
    Підбор 8 см

    Розмірна сітка:
    36-23.5
    37-24
    38-24.5
    39-25
    40-25.5

    🥰 ПІДПИСУЙТЕСЬ ✅✅✅
    🖤КУПУЙТЕ ЗАРАЗ!!! В СЕЗОН БУДЕ ДОРОЖЧЕ!!! 🏷️1650 грн ✅✅✅ ✔️ Доставка 1-2 дні ✅ ✔️Замовляйте НП по передоплаті та сплачуйте після примірки✅ ✔️Не забудьте підписатися на мене, щоб не пропустити новинки сезону ✅ Неймовірно красиві босоніжки у широкій палітрі кольорів 😍 Якісна еко шкіра та зручний невисокий каблучок. Ми обожнюємо взуття, що поєднує у собі стиль та зручність. Пасуватимуть під будь-який образ. Арт. 5782 - чорна шкіра Арт. 5783 - чорна замша Арт. 5784 - шоколад шкіра Арт. 5785 - шоколад замша Арт. 5786 - теплий беж Арт. 5787 - холодний беж Арт. 5788 - білий Якісна еко шкіра/замша Фабричний Китай Підбор 8 см Розмірна сітка: 36-23.5 37-24 38-24.5 39-25 40-25.5 🥰 ПІДПИСУЙТЕСЬ ✅✅✅
    302переглядів
  • Чоловіче 3D худі Liverpool у фірмових кольорах клубу 🔴

    Стильне чоловіче 3D худі Liverpool, виконане у культових клубних кольорах з фірмовим логотипом. Яскравий дизайн передає дух легендарної команди та підкреслює відданість справжніх фанатів. Завдяки якісному 3D-друку принт виглядає насичено та не вигорає з часом, а комфортний крій і м’яка тканина забезпечують зручність у будь-яку погоду. Чудовий вибір для матчів, прогулянок і повсякденного образу в стилі Liverpool.

    👉 Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе.

    #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі
    #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар
    Чоловіче 3D худі Liverpool у фірмових кольорах клубу 🔴 Стильне чоловіче 3D худі Liverpool, виконане у культових клубних кольорах з фірмовим логотипом. Яскравий дизайн передає дух легендарної команди та підкреслює відданість справжніх фанатів. Завдяки якісному 3D-друку принт виглядає насичено та не вигорає з часом, а комфортний крій і м’яка тканина забезпечують зручність у будь-яку погоду. Чудовий вибір для матчів, прогулянок і повсякденного образу в стилі Liverpool. 👉 Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе. #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар
    1Kпереглядів 4Відтворень
  • #історія #речі
    🧳 Скриня: Будинок, який завжди можна взяти з собою.
    ​Якщо сучасна квартира — це простір, розділений на зони, то для наших предків увесь цей простір стискався до розмірів однієї скрині. Це був перший універсальний предмет меблів, який винайшло людство. Скриня не просто зберігала речі — вона була сейфом, ліжком, столом, банківським рахунком і навіть символом честі родини.
    ​Історія скрині налічує тисячоліття. Їх знаходили в гробницях єгипетських фараонів (інкрустовані золотом) та в оселях середньовічних селян (грубо збиті з дубових дощок). До появи стаціонарних шаф у XVII столітті скриня була головним володарем інтер’єру.

    ​🏠 Скарбниця життя

    Для жінки скриня була центром всесвіту. Саме в неї збирали придане: рушники, полотно, прикраси та одяг. Скриня була показником заможності: чим важчою та розкішніше оздобленою вона була, тим вищим був статус нареченої. В Україні скриню часто виготовляли з деревини, яка «дихає» (дуб, сосна), і прикрашали багатим розписом або різьбленням. Вона була настільки цінною, що під час пожежі її намагалися винести з хати першою.

    ​⚓ Подорож крізь час

    Скриня була незамінною для мандрівників. Ковані скрині-рундуки супроводжували вікінгів у походах та мореплавців епохи Відроження. Власне, саме зі скрині згодом еволюціонувала сучасна валіза. Але на відміну від легкої пластикової валізи на коліщатках, скриня була надійною фортецею з важкими залізними замками та секретними відділеннями для грошей і документів.

    ​⚖️ Критичний погляд: Чому ми їх позбулися?

    Ми перестали користуватися скринями, коли наше життя стало менш мобільним у плані меблів, але більш захаращеним речами. Скриня вимагає порядку: щоб дістати річ із самого дна, треба перекласти все інше. Шафа з полицями — це торжество логіки та швидкого доступу, тоді як скриня — це торжество таємниці та ієрархії. Ми замінили глибину на зручність.
    ​Сьогодні скриня повертається в інтер'єри як вінтажний акцент. Вона нагадує нам про часи, коли речей було небагато, але кожна з них мала таку цінність, що заслуговувала на окремий «будинок» із замком.

    ​📦 Порада від «Історії речей»: іноді корисно мати місце, куди можна скласти все найцінніше і просто сісти зверху 🙂. Це дає дивне відчуття контролю над власним життям.
    #історія #речі 🧳 Скриня: Будинок, який завжди можна взяти з собою. ​Якщо сучасна квартира — це простір, розділений на зони, то для наших предків увесь цей простір стискався до розмірів однієї скрині. Це був перший універсальний предмет меблів, який винайшло людство. Скриня не просто зберігала речі — вона була сейфом, ліжком, столом, банківським рахунком і навіть символом честі родини. ​Історія скрині налічує тисячоліття. Їх знаходили в гробницях єгипетських фараонів (інкрустовані золотом) та в оселях середньовічних селян (грубо збиті з дубових дощок). До появи стаціонарних шаф у XVII столітті скриня була головним володарем інтер’єру. ​🏠 Скарбниця життя Для жінки скриня була центром всесвіту. Саме в неї збирали придане: рушники, полотно, прикраси та одяг. Скриня була показником заможності: чим важчою та розкішніше оздобленою вона була, тим вищим був статус нареченої. В Україні скриню часто виготовляли з деревини, яка «дихає» (дуб, сосна), і прикрашали багатим розписом або різьбленням. Вона була настільки цінною, що під час пожежі її намагалися винести з хати першою. ​⚓ Подорож крізь час Скриня була незамінною для мандрівників. Ковані скрині-рундуки супроводжували вікінгів у походах та мореплавців епохи Відроження. Власне, саме зі скрині згодом еволюціонувала сучасна валіза. Але на відміну від легкої пластикової валізи на коліщатках, скриня була надійною фортецею з важкими залізними замками та секретними відділеннями для грошей і документів. ​⚖️ Критичний погляд: Чому ми їх позбулися? Ми перестали користуватися скринями, коли наше життя стало менш мобільним у плані меблів, але більш захаращеним речами. Скриня вимагає порядку: щоб дістати річ із самого дна, треба перекласти все інше. Шафа з полицями — це торжество логіки та швидкого доступу, тоді як скриня — це торжество таємниці та ієрархії. Ми замінили глибину на зручність. ​Сьогодні скриня повертається в інтер'єри як вінтажний акцент. Вона нагадує нам про часи, коли речей було небагато, але кожна з них мала таку цінність, що заслуговувала на окремий «будинок» із замком. ​📦 Порада від «Історії речей»: іноді корисно мати місце, куди можна скласти все найцінніше і просто сісти зверху 🙂. Це дає дивне відчуття контролю над власним життям.
    2
    1Kпереглядів 1 Поширень
  • #історія #факт
    Панічний вузол казкаря: чому Ганс Крістіан Андерсен не подорожував без мотузки
    🕯️ Геній, зітканий із фобій
    Світ знає Ганса Крістіана Андерсена як автора зворушливих історій про стійкого олов’яного солдатика та маленьку русалоньку. Проте в реальному житті «король казок» був людиною, чиє повсякдення нагадувало трилер. Андерсен був рекордсменом за кількістю фобій, але одна з них була настільки сильною, що стала невід’ємною частиною його багажу.
    Куди б не вирушав письменник — чи то в гості до Чарльза Діккенса, чи то в тривалу подорож Європою — у його валізі завжди лежала довга товста мотузка.

    🔥 Страх вогню та «запасний вихід»

    Андерсен панічно боявся пожеж. Цей страх переслідував його в кожному готелі. Щойно оселившись у номері, він насамперед перевіряв не зручність ліжка, а відстань до вікна. Мотузка була його персональним «засобом порятунку»: він серйозно планував у разі займання прив’язати її до меблів і спуститися по стіні на вулицю.
    Відомий випадок, коли під час перебування в Англії Діккенс помітив дивний предмет у кімнаті гостя. Андерсен цілком серйозно пояснив, що це його гарантія життя. Більше того, він часто залишав біля ліжка записку: «Я тільки здаюся мертвим», бо ще одним його жахом було потрапити в домовину живим (летаргічний сон).

    📜 Ціна вразливості

    Ці дивацтва не були просто забаганками. Сучасники згадували, що нервова система казкаря була оголена, як дріт. Кожна подорож була для нього випробуванням: він боявся пограбувань, собак, втрати паспорта і навіть того, що випадково проковтне голку.
    Проте саме ця гіперчутливість дозволяла йому бачити душу в звичайних речах — у штопальній голці чи старому ліхтарі. Мотузка у валізі була символом його відчайдушного бажання контролювати хаос навколишнього світу. Приватна історія Андерсена — це нагадування про те, що великі твори часто народжуються з дуже глибоких і дуже людських страхів. 🧶
    #історія #факт Панічний вузол казкаря: чому Ганс Крістіан Андерсен не подорожував без мотузки 🕯️ Геній, зітканий із фобій Світ знає Ганса Крістіана Андерсена як автора зворушливих історій про стійкого олов’яного солдатика та маленьку русалоньку. Проте в реальному житті «король казок» був людиною, чиє повсякдення нагадувало трилер. Андерсен був рекордсменом за кількістю фобій, але одна з них була настільки сильною, що стала невід’ємною частиною його багажу. Куди б не вирушав письменник — чи то в гості до Чарльза Діккенса, чи то в тривалу подорож Європою — у його валізі завжди лежала довга товста мотузка. 🔥 Страх вогню та «запасний вихід» Андерсен панічно боявся пожеж. Цей страх переслідував його в кожному готелі. Щойно оселившись у номері, він насамперед перевіряв не зручність ліжка, а відстань до вікна. Мотузка була його персональним «засобом порятунку»: він серйозно планував у разі займання прив’язати її до меблів і спуститися по стіні на вулицю. Відомий випадок, коли під час перебування в Англії Діккенс помітив дивний предмет у кімнаті гостя. Андерсен цілком серйозно пояснив, що це його гарантія життя. Більше того, він часто залишав біля ліжка записку: «Я тільки здаюся мертвим», бо ще одним його жахом було потрапити в домовину живим (летаргічний сон). 📜 Ціна вразливості Ці дивацтва не були просто забаганками. Сучасники згадували, що нервова система казкаря була оголена, як дріт. Кожна подорож була для нього випробуванням: він боявся пограбувань, собак, втрати паспорта і навіть того, що випадково проковтне голку. Проте саме ця гіперчутливість дозволяла йому бачити душу в звичайних речах — у штопальній голці чи старому ліхтарі. Мотузка у валізі була символом його відчайдушного бажання контролювати хаос навколишнього світу. Приватна історія Андерсена — це нагадування про те, що великі твори часто народжуються з дуже глибоких і дуже людських страхів. 🧶
    2
    1коментарів 535переглядів
  • #історія #речі #харчі
    Сендвіч: Кулінарний шедевр, народжений в гральному домі 🥪
    Сьогодні сендвіч — це найпопулярніша швидка їжа у світі, яку можна знайти і в рюкзаку школяра, і в дорогому ресторані. Але його назва — це не просто слово, а титул англійського лорда, який дуже не любив відволікатися від хобі.

    🃏 Азарт лорда Сендвіча

    Джон Монтегю, 4-й граф Сендвіч, був відомим британським політиком XVIII століття, але в історію він увійшов завдяки своїй пристрасті до картярських ігор. Легенда свідчить, що під час чергового запеклого раунду, який тривав 24 години, граф зголоднів.
    Він наказав слузі принести йому шматок яловичини, затиснутий між двома скибками підсмаженого хліба. Чому саме так?
    Граф міг їсти однією рукою.
    Хліб не давав пальцям забруднитися жиром, а отже, карти залишалися чистими.

    🎩 "Те саме, що у Сендвіча!"

    Друзі-аристократи, що сиділи за столом, оцінили зручність і почали замовляти офіціанту: «Мені те саме, що у Сендвіча!». Так назва титулу стала назвою страви. Перша письмова згадка про слово "сендвіч" з'явилася в щоденнику історика Едварда Гіббона у 1762 році, де він описував, як джентльмени в клубі їдять "трохи холодного м'яса або сендвіч".

    🌍 Глобальна експансія

    Довгий час сендвіч вважався їжею для чоловічих компаній та нічних посиденьок. У високе товариство та на жіночі чаювання він потрапив лише в XIX столітті, ставши витонченим «чайним сендвічем» з огірком та без скоринки.
    Згодом кожна країна створила свій варіант:
    В Італії — паніні.
    У Франції — крок-месьє.
    У США — легендарний клубний сендвіч та бургер (який технічно також є сендвічем).

    🥪 Ефект сендвіча

    Цей винахід настільки вплинув на культуру, що термін «сендвіч» почали використовувати в психології (метод критики «похвала-зауваження-похвала»), в будівництві (сендвіч-панелі) та навіть у геології.
    #історія #речі #харчі Сендвіч: Кулінарний шедевр, народжений в гральному домі 🥪 Сьогодні сендвіч — це найпопулярніша швидка їжа у світі, яку можна знайти і в рюкзаку школяра, і в дорогому ресторані. Але його назва — це не просто слово, а титул англійського лорда, який дуже не любив відволікатися від хобі. 🃏 Азарт лорда Сендвіча Джон Монтегю, 4-й граф Сендвіч, був відомим британським політиком XVIII століття, але в історію він увійшов завдяки своїй пристрасті до картярських ігор. Легенда свідчить, що під час чергового запеклого раунду, який тривав 24 години, граф зголоднів. Він наказав слузі принести йому шматок яловичини, затиснутий між двома скибками підсмаженого хліба. Чому саме так? Граф міг їсти однією рукою. Хліб не давав пальцям забруднитися жиром, а отже, карти залишалися чистими. 🎩 "Те саме, що у Сендвіча!" Друзі-аристократи, що сиділи за столом, оцінили зручність і почали замовляти офіціанту: «Мені те саме, що у Сендвіча!». Так назва титулу стала назвою страви. Перша письмова згадка про слово "сендвіч" з'явилася в щоденнику історика Едварда Гіббона у 1762 році, де він описував, як джентльмени в клубі їдять "трохи холодного м'яса або сендвіч". 🌍 Глобальна експансія Довгий час сендвіч вважався їжею для чоловічих компаній та нічних посиденьок. У високе товариство та на жіночі чаювання він потрапив лише в XIX столітті, ставши витонченим «чайним сендвічем» з огірком та без скоринки. Згодом кожна країна створила свій варіант: В Італії — паніні. У Франції — крок-месьє. У США — легендарний клубний сендвіч та бургер (який технічно також є сендвічем). 🥪 Ефект сендвіча Цей винахід настільки вплинув на культуру, що термін «сендвіч» почали використовувати в психології (метод критики «похвала-зауваження-похвала»), в будівництві (сендвіч-панелі) та навіть у геології.
    1
    729переглядів
  • Всесвітній день винахідника
    Всесвітній день винахідника (World Inventor’s Day) відзначається 9 листопада, хоча вшанування винахідників має декілька дат протягом року. Кожен пристрій у нашому домі, кожна нова технологія, кожна маленька зручність, якою ми користуємося щодня — все це колись було чиєюсь ідеєю. Винахідники — це ті, хто бачить не проблему, а можливість. І саме для визнання їхньої ролі у розвитку людства у різних країнах відзначають свято винахідників.

    Походження свята Всесвітній день винахідника
    За ініціативою Міжнародної федерації асоціацій винахідників (IFIA), 9 листопада відзначається як World Inventor’s Day — день, присвячений усім творцям нових технологій, наукових рішень, інженерних проривів та побутових інновацій. 9 листопада Всесвітній день винахідника відзначається переважно в німецькомовних країнах і є днем народження актриси та винахідниці Гейді Ламарр.


    Ця дата обрана на честь Гейді Ламарр — австрійсько-американської акторки й винахідниці, яка 9 листопада народилася у 1914 році. Вона створила прототип технології, яка стала основою для Wi-Fi, Bluetooth і GPS.

    Ініціатива IFIA охоплює десятки країн світу, закликаючи уряди, наукові установи, школи й медіа підвищувати обізнаність про значення винахідництва.

    Винахідник — це будь-яка людина, яка створює нове технічне або функціональне рішення, яке раніше не існувало, і яке має потенційну користь для інших.

    Це може бути:

    новий медичний прилад
    інноваційна ІТ-технологія
    простий побутовий механізм
    екологічне рішення для сортування сміття
    навіть мобільний додаток — якщо він має нову ідею
    Винахідники — це не лише ті, хто отримує патенти. Це ті, хто мислить інакше, не боїться експериментувати й шукати нові відповіді.

    Як святкують Всесвітній день винахідника?
    По всьому світу в цей день проводяться:

    науково-популярні виставки
    уроки в школах і відкриті лабораторії
    вебінари й лекції для молоді
    зустрічі стартапів, інноваторів, технологічних компаній
    нагородження молодих винахідників
    Міжнародна федерація асоціацій винахідників заохочує кожну країну організовувати національні заходи, пов’язані з популяризацією інновацій.

    У деяких країнах також проводяться конкурси юних винахідників, що стимулює молодь шукати нові рішення та розвивати інженерне мислення.

    Чому Всесвітній день винахідника важливий?
    1. Визнання невидимої праці

    Більшість винахідників залишаються «за лаштунками» прогресу. Їхні ідеї змінюють наш побут, але вони рідко потрапляють у заголовки новин. Цей день — спосіб подякувати їм.

    2. Мотивація молоді

    Популяризація науки та винахідництва серед підлітків і студентів критично важлива. Це сприяє розвитку креативності, аналітичного мислення та технічних навичок.

    3. Поштовх для розвитку економіки

    Інновації — основа сучасної конкурентоспроможної економіки. Визнання та підтримка винахідників — це інвестиція у технологічне майбутнє країни.

    4. Спільнота, яка змінює світ

    Свято також об’єднує науковців, інженерів, студентів і стартаперів у спільноту людей, які вірять у силу ідеї. Це сприяє створенню нових колаборацій, грантів, програм підтримки.

    Як долучитися до святкування події Всесвітній день винахідника?
    Розкажіть у соцмережах про винахід або винахідника, що вас надихає
    Візьміть участь у локальному заході або онлайн-вебінарі
    Зробіть допис із хештегом #WorldInventorsDay або #ThankAnInventor
    Проведіть тематичний урок або презентацію для дітей
    Підтримайте молодіжні інноваційні проєкти або STEM-програми
    Всесвітній день винахідника Всесвітній день винахідника (World Inventor’s Day) відзначається 9 листопада, хоча вшанування винахідників має декілька дат протягом року. Кожен пристрій у нашому домі, кожна нова технологія, кожна маленька зручність, якою ми користуємося щодня — все це колись було чиєюсь ідеєю. Винахідники — це ті, хто бачить не проблему, а можливість. І саме для визнання їхньої ролі у розвитку людства у різних країнах відзначають свято винахідників. Походження свята Всесвітній день винахідника За ініціативою Міжнародної федерації асоціацій винахідників (IFIA), 9 листопада відзначається як World Inventor’s Day — день, присвячений усім творцям нових технологій, наукових рішень, інженерних проривів та побутових інновацій. 9 листопада Всесвітній день винахідника відзначається переважно в німецькомовних країнах і є днем народження актриси та винахідниці Гейді Ламарр. Ця дата обрана на честь Гейді Ламарр — австрійсько-американської акторки й винахідниці, яка 9 листопада народилася у 1914 році. Вона створила прототип технології, яка стала основою для Wi-Fi, Bluetooth і GPS. Ініціатива IFIA охоплює десятки країн світу, закликаючи уряди, наукові установи, школи й медіа підвищувати обізнаність про значення винахідництва. Винахідник — це будь-яка людина, яка створює нове технічне або функціональне рішення, яке раніше не існувало, і яке має потенційну користь для інших. Це може бути: новий медичний прилад інноваційна ІТ-технологія простий побутовий механізм екологічне рішення для сортування сміття навіть мобільний додаток — якщо він має нову ідею Винахідники — це не лише ті, хто отримує патенти. Це ті, хто мислить інакше, не боїться експериментувати й шукати нові відповіді. Як святкують Всесвітній день винахідника? По всьому світу в цей день проводяться: науково-популярні виставки уроки в школах і відкриті лабораторії вебінари й лекції для молоді зустрічі стартапів, інноваторів, технологічних компаній нагородження молодих винахідників Міжнародна федерація асоціацій винахідників заохочує кожну країну організовувати національні заходи, пов’язані з популяризацією інновацій. У деяких країнах також проводяться конкурси юних винахідників, що стимулює молодь шукати нові рішення та розвивати інженерне мислення. Чому Всесвітній день винахідника важливий? 1. Визнання невидимої праці Більшість винахідників залишаються «за лаштунками» прогресу. Їхні ідеї змінюють наш побут, але вони рідко потрапляють у заголовки новин. Цей день — спосіб подякувати їм. 2. Мотивація молоді Популяризація науки та винахідництва серед підлітків і студентів критично важлива. Це сприяє розвитку креативності, аналітичного мислення та технічних навичок. 3. Поштовх для розвитку економіки Інновації — основа сучасної конкурентоспроможної економіки. Визнання та підтримка винахідників — це інвестиція у технологічне майбутнє країни. 4. Спільнота, яка змінює світ Свято також об’єднує науковців, інженерів, студентів і стартаперів у спільноту людей, які вірять у силу ідеї. Це сприяє створенню нових колаборацій, грантів, програм підтримки. Як долучитися до святкування події Всесвітній день винахідника? Розкажіть у соцмережах про винахід або винахідника, що вас надихає Візьміть участь у локальному заході або онлайн-вебінарі Зробіть допис із хештегом #WorldInventorsDay або #ThankAnInventor Проведіть тематичний урок або презентацію для дітей Підтримайте молодіжні інноваційні проєкти або STEM-програми
    2Kпереглядів
  • Міжнародний день читання електронних книг
    В 2014 році компанія OverDrive запропонувала оголосити 18 вересня Міжнародним днем читання електронних книг (International Read an eBook Day) – це всесвітнє свято електронних книг та електронного читання. Це день, щоб оцінити зручність, доступність та інновації, які електронні книги приносять у наше життя.
    Міжнародний день читання електронних книг В 2014 році компанія OverDrive запропонувала оголосити 18 вересня Міжнародним днем читання електронних книг (International Read an eBook Day) – це всесвітнє свято електронних книг та електронного читання. Це день, щоб оцінити зручність, доступність та інновації, які електронні книги приносять у наше життя.
    871переглядів
Більше результатів