🙈«Піду хоч собачого корму в кармани покладу»: момент прильоту по Києву. Коментарі за кадром безцінні. До кінця. https://t.me/Ukraineaboveallelse

НЕ ЧУЮТЬ НАС Не чують нас, бо їх це не болить, Не чують нас, бо їх це не торкнулось, З бідою віч-на-віч ми мусим жить, Бо людство світу й досі не проснулось. Не чують нас, але ж бува й карма, Не чують нас, лишень спостерігають, Але ж біда не йшла до нас сама, Та в світі там її не відчувають. Напевно й не почують вони нас, Не можуть чи не хочуть це збагнути… Та й чи прийде́ колись для цього час, Коли почнуть нас бачити і чути? Чи на очах у світу пелена, Яка біду всю нашу заступила? Невже не розуміють, що війна Взяла́ в свої́ обі́йми, полонила? Не зрозуміє світ ніко́ли нас, Бо їм війна жорстока незнайома. Нас атакують всім і повсякчас, Вбивають нас, хоч ми у себе вдома. Їх не болить, тому вони черстві, Як щось дають, то лиш мізерну долю… Ми хочемо лишитися живі, Та світу не відчути цьо́го болю. 27.12.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

10 РОКІВ ВІДДАНОСТІ ЗНИКЛИ ЗА ОДНУ СЕКУНДУ 💔 В одного короля була жорстока "розвага". Він тримав десять диких псів. Не для охорони. А для покарання. Кожен слуга знав: одна помилка — і ти станеш кормом. І ось це сталося. Один із найвідданіших слуг сказав щось не те. Дрібниця. Необережне слово. Але его короля було зачеплене. — Кинути його до псів! — прогримів наказ. Слуга не благав про помилування. Він знав, що це марно. Він попросив про інше: — Ваша Величносте, я служив вам вірою і правдою 10 років. Дайте мені всього 10 днів відстрочки перед смертю. Король здивувався, але погодився. Що зробив слуга? Він пішов до псаря. Він попросив дозволу доглядати за тими самими собаками-вбивцями. Наступні 10 днів він годував їх з рук. Мив їх. Розчісував. Говорив із ними. Він дарував їм турботу, якої вони ніколи не бачили. Час вийшов. Слугу кинули на арену. Король та двір завмерли в очікуванні кривавого видовища. Зграю спустили з ланцюгів. Собаки кинулися до жертви... І почали лизати йому ноги. Вони махали хвостами і тулилися до нього, як цуценята. Король був шокований: — Що з моїми псами?! Чому вони не розірвали тебе? Слуга підвів очі і сказав те, що пронизало тишу, як стріла: — Я служив цим собакам лише 10 днів, і вони не забули моєї доброти. А тобі я служив 10 років... і ти забув усе через одну помилку. Король опустив голову. Слугу відпустили. 🛡 Погляд зі сторони Як небайдужий спостерігач за людськими долями, я часто бачу цей сумний парадокс. Ми буваємо жорстокішими за диких звірів. Звір пам'ятає, хто його годував. Людина ж часто пам'ятає лише те, де їй "не додали". У ведичній культурі це називається впливом хибного его. Его приймає добро як належне, але будь-яку образу роздуває до вселенських масштабів. Ми можемо роками отримувати підтримку від близьких, батьків, друзів. Але варто їм один раз оступитися — і ми перекреслюємо все. Ми ставимо хрест на роках любові через хвилину гніву. Це страшно. Бо так ми залишаємось самі. Пам'ятайте: історія, наповнена добром, не повинна згоріти через одну сторінку, яка вам не сподобалася. ❓ А у вашому житті були люди, які викреслили вас через дрібницю? Або, можливо, ви самі колись так вчинили? Напишіть, як це було. 👇👇👇 #стосунки #мудрість #притча #психологія #вдячність #карма #урокижиття #ВячеславДроздов #ЗнанняНепідвладнеЧасу

#карма #ресторан #ранок #середа #меню

Награды еврейским волонтёрам от Главнокомандующего ВСУ Сырского были вручены в Днепре 11 декабря 2025 года в Днепре состоялось вручение наград «За содействие армии». Награды от Главнокомандующего Вооружённых сил Украины Александра Сырского получили активные волонтёры еврейской общины — Михаил Пинкус и Станислав Кропивский. Церемония прошла в синагоге и была приурочена ко Дню волонтёра. В официальной формулировке подчёркивается вклад награждённых в поддержку украинской армии и их длительную волонтёрскую деятельность, которая продолжается с первых дней полномасштабной российской агрессии против Украины. Награды были переданы от имени Главнокомандующего ВСУ главой еврейских общин Украины раввином Мейером Стамблером и военным капеланом Федерации еврейских общин Украины Яковом Синяковым. Во время церемонии отмечалось, что помощь волонтёров остаётся важной частью общей поддержки армии и украинского общества. В тот же день военный капелан Федерации еврейских общин Украины Яков Синяков посетил подразделение Десантно-штурмовых войск ВСУ, где передал гуманитарную помощь, а также карманные книги «Тегилим» на украинском языке, и оказал духовную и психологическую поддержку украинским защитникам, выполняющим боевые задачи на одном из ключевых направлений. Эти события — наглядное подтверждение того, что украинские евреи продолжают защищать Украину вместе со всем украинским народом: на фронте, в тылу, в волонтёрской и гуманитарной работе. Это не отдельная история и не символический жест, а часть общей борьбы против российской агрессии. ❓ Как вы считаете, достаточно ли в международной повестке говорят о реальном вкладе еврейских общин Украины в защиту страны и поддержку ВСУ? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 https://news.nikk.co.il/nagrady-ot/ #НАновости #NAnews #Украина #Israel #ВСУ #Волонтёры #Днепр #Ukraine #IsraelUkraine

Робочий день о п’ятій ранку — це, я вам скажу, протиприродна хуйня. Це злочин проти організму і здорового глузду. Бо прокидатися треба о 3:30. В цей час навіть півні ще сплять, і сни їм сняться еротичні, про жирних курей. А ти встаєш. Ритуал незмінний, як схід сонця, якого ще й близько не видно. Вигуляти собаку, поки світ ще нагадує дупу негра. Потім — кава на унітазі. Сидиш на «троні», вливаєш у себе той окріп, а очі все одно лізуть на лоба, бо спати хочеться так, що хоч сірники вставляй. 4:10. Час виходити. На вулиці комендантська, тиша така, що дзвін у вухах стоїть. Тільки зорі байдуже кліпають згори на цей бардак. Стою, курю, намагаюся зібрати мозок до купи. І тут... почалося. Спочатку звук. Паскудне, ниюче жужчання. Таке, знаєте, з натугою, ніби воно несе на собі всі гріхи світу і ще пару кілограмів вибухівки. І не видно ж ніхуя. Темрява в’язка, хоч ножем ріж. А це падло десь поруч круги намотує, шукає жертву, сука. Я, не довго думаючи, як той тарган на кухні, коли світло вмикають, шмигнув під бетонні сходи. Сиджу, причаївся, дихати боюся. Серце калатає десь у горлі, а в голові одна думка: «Андрійович...». Водій наш. Пунктуальний, курва, чоловік. І точно — в кінці вулиці прорізається світло фар. Андрійович їде. Свята простота, він же зараз під’їде, стане і буде чекати. Ідеальна мішень. Його ж в’їбуть просто тут, на місці. Трясучими руками витягую телефон. Набираю. Гудки йдуть, але я розумію — до сраки ті гудки. Не встигне він взяти. А той літаючий гандон вже гуде зовсім поруч. Побачив, мабуть, світло, зрадів, підар електронний. І тут мене перемкнуло. Страшно — пиздець. Але я зриваюся з місця і біжу до дороги. Біжу так, що Усейн Болт нервово курить в стороні. Чую, як очко з переляку стискається з такою силою, що якби туди всунути шматок вугілля — випав би діамант. Добігаю до машини, вже майже непритомний від того спринту і жаху, вриваюся в салон і кричу не своїм голосом: — АНДРІЙОВИЧ, ГАЗУЙ, БЛЯДЬ!!! Він на мене глянув, і, мабуть, на моєму обличчі було написано все: і про дрон, і про життя, і про смерть. Зрозумів з пів слова. Як упиздив по педалі — машина аж присіла. Летимо. Стрілка лягає під 150. Дерева за вікном зливаються в зелену кашу. Андрійович, не повертаючи голови: — Шо сталося? — Дрон там, — видихаю я. — Прямо над головою висів. — Так детектор мовчить, — дивується він, киваючи на прилад. — Може, волокно, хуй його зна... Але близько був, сука. Дихав у потилицю. — Бля... Пролетіли ми так з кілометр, не скидаючи газу. І тут позаду — БАХ! Глухий такий вибух, аж земля здригнулася. Як потім дізналися — таки волокно було. Летів він за нами, гнався, падло. Але чи майстерності оператору забракло, чи карма у нас така бронебійна — зачепився він за дерево. Повезло. Ми їхали далі мовчки. Тільки руки в мене трусилися, і хотілося не кави, а склянку горілки. Живі. І слава Богу. #херсон #війна #україга

Чоловіче худі ФК Шахтар Код товару: p113689 Матеріал: 80% бавовна + 20% поліестер Тип друку: Термотрансферний друк (флекс-плівка) Опис: Класична чоловіча толстовка з круглим вирізом, капюшоном та карманом «кенгуру». Еластичні манжети на рукавах та в нижній частині виробу, внутрішня сторона толстовки – чесаний фліс. Крій Normal Fit. Щільність тканини 280 г/м2. 👉 Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе. #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар

Фуфло, а не договір! Це пакт про капітуляцію України! А де пакт про капітуляцію й розвал болот? Тільки повна перемога й злам москалів через коліно! Америці НАСРАТИ на нас вже! Вони договір про копалини в кармані мають, то ж їм хоч трава не рости! Гончаренко виложив? А хто такий Гончаренко? Шлюха московська! https://t.me/Ukraineaboveallelse

🕯У Києві попрощалися з журналістами, загиблими в Краматорську від російського удару дроном 23 жовтня знімальна група телеканалу Freedom зафіксувала наслідки атаки на АЗС, коли в їхнє авто влучив російський "Ланцет". Олена Губанова та Євген Кармазін висвітлювали події з найгарячіших точок Донеччини та Дніпропетровщини, розповідаючи світові правду про війну Росії проти України.

🕯27 жовтня у Свято-Михайлівському соборі столиці відбудеться прощання з кореспонденткою телеканалу Freedom Оленою Губановою (Альона Грамова) та оператором Євгеном Кармазіним Вони загинули у Краматорську внаслідок атаки російського дрона. 🎚Олена народилася у Єнакієвому, з перших днів повномасштабного вторгнення вона вела репортажі з найгарячіших точок Донбасу. У 2023 році була нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. 🎚Євген - оператор з Краматорська, з 2022 року працював на телеканалах українського іномовлення. Йому було 33 роки. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни