Українська
English
10 РОКІВ ВІДДАНОСТІ ЗНИКЛИ ЗА ОДНУ СЕКУНДУ 💔
В одного короля була жорстока "розвага". Він тримав десять диких псів. Не для охорони. А для покарання.
Кожен слуга знав: одна помилка — і ти станеш кормом.
І ось це сталося. Один із найвідданіших слуг сказав щось не те. Дрібниця. Необережне слово. Але его короля було зачеплене.
— Кинути його до псів! — прогримів наказ.
Слуга не благав про помилування. Він знав, що це марно. Він попросив про інше: — Ваша Величносте, я служив вам вірою і правдою 10 років. Дайте мені всього 10 днів відстрочки перед смертю.
Король здивувався, але погодився.
Що зробив слуга? Він пішов до псаря. Він попросив дозволу доглядати за тими самими собаками-вбивцями.
Наступні 10 днів він годував їх з рук. Мив їх. Розчісував. Говорив із ними. Він дарував їм турботу, якої вони ніколи не бачили.
Час вийшов. Слугу кинули на арену. Король та двір завмерли в очікуванні кривавого видовища. Зграю спустили з ланцюгів.
Собаки кинулися до жертви... І почали лизати йому ноги. Вони махали хвостами і тулилися до нього, як цуценята.
Король був шокований: — Що з моїми псами?! Чому вони не розірвали тебе?
Слуга підвів очі і сказав те, що пронизало тишу, як стріла: — Я служив цим собакам лише 10 днів, і вони не забули моєї доброти. А тобі я служив 10 років... і ти забув усе через одну помилку.
Король опустив голову. Слугу відпустили.
🛡 Погляд зі сторони
Як небайдужий спостерігач за людськими долями, я часто бачу цей сумний парадокс.
Ми буваємо жорстокішими за диких звірів. Звір пам'ятає, хто його годував. Людина ж часто пам'ятає лише те, де їй "не додали".
У ведичній культурі це називається впливом хибного его. Его приймає добро як належне, але будь-яку образу роздуває до вселенських масштабів.
Ми можемо роками отримувати підтримку від близьких, батьків, друзів. Але варто їм один раз оступитися — і ми перекреслюємо все. Ми ставимо хрест на роках любові через хвилину гніву.
Це страшно. Бо так ми залишаємось самі.
Пам'ятайте: історія, наповнена добром, не повинна згоріти через одну сторінку, яка вам не сподобалася.
❓ А у вашому житті були люди, які викреслили вас через дрібницю? Або, можливо, ви самі колись так вчинили? Напишіть, як це було.
👇👇👇
#стосунки #мудрість #притча #психологія #вдячність #карма #урокижиття #ВячеславДроздов #ЗнанняНепідвладнеЧасу
В одного короля була жорстока "розвага". Він тримав десять диких псів. Не для охорони. А для покарання.
Кожен слуга знав: одна помилка — і ти станеш кормом.
І ось це сталося. Один із найвідданіших слуг сказав щось не те. Дрібниця. Необережне слово. Але его короля було зачеплене.
— Кинути його до псів! — прогримів наказ.
Слуга не благав про помилування. Він знав, що це марно. Він попросив про інше: — Ваша Величносте, я служив вам вірою і правдою 10 років. Дайте мені всього 10 днів відстрочки перед смертю.
Король здивувався, але погодився.
Що зробив слуга? Він пішов до псаря. Він попросив дозволу доглядати за тими самими собаками-вбивцями.
Наступні 10 днів він годував їх з рук. Мив їх. Розчісував. Говорив із ними. Він дарував їм турботу, якої вони ніколи не бачили.
Час вийшов. Слугу кинули на арену. Король та двір завмерли в очікуванні кривавого видовища. Зграю спустили з ланцюгів.
Собаки кинулися до жертви... І почали лизати йому ноги. Вони махали хвостами і тулилися до нього, як цуценята.
Король був шокований: — Що з моїми псами?! Чому вони не розірвали тебе?
Слуга підвів очі і сказав те, що пронизало тишу, як стріла: — Я служив цим собакам лише 10 днів, і вони не забули моєї доброти. А тобі я служив 10 років... і ти забув усе через одну помилку.
Король опустив голову. Слугу відпустили.
🛡 Погляд зі сторони
Як небайдужий спостерігач за людськими долями, я часто бачу цей сумний парадокс.
Ми буваємо жорстокішими за диких звірів. Звір пам'ятає, хто його годував. Людина ж часто пам'ятає лише те, де їй "не додали".
У ведичній культурі це називається впливом хибного его. Его приймає добро як належне, але будь-яку образу роздуває до вселенських масштабів.
Ми можемо роками отримувати підтримку від близьких, батьків, друзів. Але варто їм один раз оступитися — і ми перекреслюємо все. Ми ставимо хрест на роках любові через хвилину гніву.
Це страшно. Бо так ми залишаємось самі.
Пам'ятайте: історія, наповнена добром, не повинна згоріти через одну сторінку, яка вам не сподобалася.
❓ А у вашому житті були люди, які викреслили вас через дрібницю? Або, можливо, ви самі колись так вчинили? Напишіть, як це було.
👇👇👇
#стосунки #мудрість #притча #психологія #вдячність #карма #урокижиття #ВячеславДроздов #ЗнанняНепідвладнеЧасу
10 РОКІВ ВІДДАНОСТІ ЗНИКЛИ ЗА ОДНУ СЕКУНДУ 💔
В одного короля була жорстока "розвага". Він тримав десять диких псів. Не для охорони. А для покарання.
Кожен слуга знав: одна помилка — і ти станеш кормом.
І ось це сталося. Один із найвідданіших слуг сказав щось не те. Дрібниця. Необережне слово. Але его короля було зачеплене.
— Кинути його до псів! — прогримів наказ.
Слуга не благав про помилування. Він знав, що це марно. Він попросив про інше: — Ваша Величносте, я служив вам вірою і правдою 10 років. Дайте мені всього 10 днів відстрочки перед смертю.
Король здивувався, але погодився.
Що зробив слуга? Він пішов до псаря. Він попросив дозволу доглядати за тими самими собаками-вбивцями.
Наступні 10 днів він годував їх з рук. Мив їх. Розчісував. Говорив із ними. Він дарував їм турботу, якої вони ніколи не бачили.
Час вийшов. Слугу кинули на арену. Король та двір завмерли в очікуванні кривавого видовища. Зграю спустили з ланцюгів.
Собаки кинулися до жертви... І почали лизати йому ноги. Вони махали хвостами і тулилися до нього, як цуценята.
Король був шокований: — Що з моїми псами?! Чому вони не розірвали тебе?
Слуга підвів очі і сказав те, що пронизало тишу, як стріла: — Я служив цим собакам лише 10 днів, і вони не забули моєї доброти. А тобі я служив 10 років... і ти забув усе через одну помилку.
Король опустив голову. Слугу відпустили.
🛡 Погляд зі сторони
Як небайдужий спостерігач за людськими долями, я часто бачу цей сумний парадокс.
Ми буваємо жорстокішими за диких звірів. Звір пам'ятає, хто його годував. Людина ж часто пам'ятає лише те, де їй "не додали".
У ведичній культурі це називається впливом хибного его. Его приймає добро як належне, але будь-яку образу роздуває до вселенських масштабів.
Ми можемо роками отримувати підтримку від близьких, батьків, друзів. Але варто їм один раз оступитися — і ми перекреслюємо все. Ми ставимо хрест на роках любові через хвилину гніву.
Це страшно. Бо так ми залишаємось самі.
Пам'ятайте: історія, наповнена добром, не повинна згоріти через одну сторінку, яка вам не сподобалася.
❓ А у вашому житті були люди, які викреслили вас через дрібницю? Або, можливо, ви самі колись так вчинили? Напишіть, як це було.
👇👇👇
#стосунки #мудрість #притча #психологія #вдячність #карма #урокижиття #ВячеславДроздов #ЗнанняНепідвладнеЧасу
155переглядів
1
Поширень