Відійшов у вічність заслужений ветеран Київщини футбольної. Київська обласна асоціація футболу повідомляє про смерть Бориса Романовича Бєлоброва, свого часу — професійного футболіста і хокеїста, голкіпера чемпіонської команди броварського «Будівельника», відомого служителя футбольної Феміди, який присвятив народній грі на Київщині п`ять з половиною десятиріч. Останні роки він працював спостерігачем арбітражу в обласному чемпіонаті, виокремлювався високою кваліфікацією, порядністю, готовністю завжди і в усьому допомагати молоді. Минулого лютого наш старший товариш відсвяткував свою 78-му річницю. Прощання з Борисом Бєлобровим відбудеться в четвер. Царство Небесне, світла пам`ять Легенді. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #football_Browarschini #Броварський_футбол #Футбол_Бровари #Футбол_в_Броварському_краї #Brovarysport #футбол_football @brovarysport @футбол_football

Помер Володимир Грушка Київщина футбольна висловлює співчуття рідним і близьким покійного. Сьогодні футбольний Яготин прощається з Володимиром Миколайовичем Грушкою, який напередодні сімдесятирічним відійшов за межу. Він був одним з найуспішніших гравців-аматорів, 1979 року став обласним віцечемпіоном у складі «Кристала», граючи напівоборонця, і з часом досяг високих результатів, очолюючи яготинські команди, зокрема, 1994 року вивів у віцечемпіони Київщини місцевий «Схід», а потім багато років учителював і тренував дітей. Світла пам’ять, Царство Небесне. Джерело - https://koaf.com.ua/ #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#події 4 листопада 1660 року — дата, яка гучно відлунює в українській історії, знаменуючи капітуляцію потужного московського війська під командуванням боярина Василя Шереметєва після нищівної битви під Чудновом (сучасна Житомирщина). Ця подія стала не просто військовою перемогою, а критичним моментом, який кардинально змінив зовнішньополітичний вектор Гетьманщини. Що сталося? 🛡️ Протягом вересня-жовтня 1660 року українсько-польсько-татарські сили під проводом гетьмана Юрія Хмельницького та коронного гетьмана Станіслава Потоцького оточили і заблокували московські полки. Ситуація для Шереметєва була катастрофічною: брак провізії, постійні атаки татарської кінноти та польсько-козацьких військ. Зрештою, повне виснаження змусило його піти на переговори. Наслідки Капітуляції: Слободищенський Трактат 📝 Капітуляція московського війська прямо вплинула на дії Юрія Хмельницького. Він, по суті, був поставлений перед фактом, і вже за два дні до офіційної здачі Шереметєва, 27 жовтня (6 листопада за новим стилем), був укладений Слободищенський трактат (або Чуднівський договір) з Річчю Посполитою. Основні положення трактату (у контексті розриву з Москвою): * Розрив з Московським царством. Гетьманщина поверталася під протекторат короля Речі Посполитої. * Скасування Переяславських статей 1659 року. Юрій Хмельницький відмовився від нав'язаних Москвою обмежень. * Відновлення Гадяцьких умов. Трактат підтверджував основні положення Гадяцької угоди 1658 року, знову проголошуючи широку автономію Гетьманщини. Історичне значення 🌍 Перемога під Чудновом і подальший Слободищенський трактат є яскравим прикладом спроби козацької еліти знайти баланс між потужними сусідами. Це був відчайдушний крок, спрямований на збереження суверенітету, але він, на жаль, призвів до розколу. Капітуляція Шереметєва стала одним із вирішальних факторів, що спричинили поділ козацької України по Дніпру, започаткувавши період, відомий як Руїна. Вона закріпила протистояння між промосковськими та пропольськими угрупованнями, яке ще довго шматуватиме Гетьманщину. Незважаючи на складність епохи, Чуднівська кампанія — це блискучий приклад військової майстерності та дипломатичної гри, де Україна на короткий час відновила свій політичний маневр, щоправда, ціною великих внутрішніх суперечностей. 😥

#Вчимо_свою_історію «МИ Є НАРОД, У ЯКОГО ВКРАЛИ НАЗВУ» Так писав академік Михайло Грушевський. Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро 1 проголосив московське царство «росийской империей», а москвинів - «россиянами». Така зміна назви московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу. Тож 1721 року в москві після перейменування: постала нагальна потреба написати нову версію історії з обґрунтуванням спадкоємності назви «российская» від княжої Русі. Але у царя Петра І до цього руки не дійшли. Утім, ідею створення нової історії російської імперії втілила в життя Катерина ІІ. І ця імперська схема історії була непорушною до 1904 року, коли її блискуче спростував Михайло Грушевський. У своїй знаменитій статті «Звичайна схема «руської» історії... він науково довів, що творцем тисячолітньої княжої держани Русь був український етносі що твердження про «общерусскую» історію та колиску трьох братніх народів це повна фікція, бо московія, по суті, загарбала назву Русь, яка своїм питомим змістом - етнічним, географічним, устроєвим - цілком відповідає сучасному термінові Україна. Тож звертайтесь і ви до Грушевського. Шануймо свою історію! З відривного календаря "Український народний календар" за 22 жовтня. ----------- https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-rus-i-moskoviya/31521000.html На фото:⤵️ Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року). А у правому верхньому кутку позначено розташування Московії – Moscovia Pars (Земля Московія).

#Вчимо_свою_історію «МИ Є НАРОД, У ЯКОГО ВКРАЛИ НАЗВУ» Так писав академік Михайло Грушевський. Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро 1 проголосив московське царство «росийской империей», а москвинів - «россиянами». Така зміна назви московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу. Тож 1721 року в москві після перейменування: постала нагальна потреба написати нову версію історії з обґрунтуванням спадкоємності назви «российская» від княжої Русі. Але у царя Петра І до цього руки не дійшли. Утім, ідею створення нової історії російської імперії втілила в життя Катерина ІІ. І ця імперська схема історії була непорушною до 1904 року, коли її блискуче спростував Михайло Грушевський. У своїй знаменитій статті «Звичайна схема «руської» історії... він науково довів, що творцем тисячолітньої княжої держани Русь був український етносі що твердження про «общерусскую» історію та колиску трьох братніх народів це повна фікція, бо московія, по суті, загарбала назву Русь, яка своїм питомим змістом - етнічним, географічним, устроєвим - цілком відповідає сучасному термінові Україна. Тож звертайтесь і ви до Грушевського. Шануймо свою історію! З відривного календаря "Український народний календар" за 22 жовтня. ----------- https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-rus-i-moskoviya/31521000.html На фото:⤵️ Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року). А у правому верхньому кутку позначено розташування Московії – Moscovia Pars (Земля Московія).

#поезія ОСІННЯ НАСТАЛЬГІЯ Лице умила Осінь в чистих росах, Іде на неквапли́вий променад — Вели́чна, чарівна, золотокоса, У сяйві ди́вному святих принад. В шарлáтний, кармази́новий багрянець Вмочила пензлик — пише свій портрет Усьому світу — він її обранець. Промóклий день закутавсь в теплий плед... Душа немов гітара — хоч здалека, Журли́во вже на фібрах виграє.... Крильми уся тріпоче, мов лелека, У листопадне царство йде своє. Що вдієш? Споконвіку так ведеться: Штампує Небо Олені печать На відпочинок. Настальгічні серця Мотиви жалісні уже звучать. Люба Курганська

БЛЮЗНІРСТВО "СЛУГИ НАРОДУ"🥴 Матеріальне — це від лукавого, — нардеп Тищенко приніс на засідання ВР книгу ‎«Лицарство святої доброти‎»

ПРОРОКА ОСІЇ Прор. Осія (бл. 784— після 722 до Р. Х.) жив і пророкував в Ізраїльському царстві перед його руйнуванням. Це був період духовного занепаду ізраїльського народу, посилення ідолопоклонства і моральної розбещеності. Прор. Осія викривав вади сучасників, які євреї перейняли від сусідніх народів (ассірійців). Передбачав Осія і прийдешні лиха. Відомо, що він одружився з блудницею Гомерь. Пророк з нею формально розлучився, але продовжував її жаліти і любити. Ця особиста драма показала пророкові, як важка духовна зрада ізраїльського народу своєму Богові, Який уклав з ним Завіт на Синайській горі - а євреї цей союз з Богом порушили, осквернили - впали в духовну розпусту. Тому Господь передбачає через пророка те, що євреї будуть знехтувані, а язичники будуть покликані в Царство Боже. Викриває пророк і священників, які віру в Бога звели до бездушних обрядів. І закликає тих, хто ще здатен слухати його проповідь: «Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю». От що цінне Богові в людських вчинках: «Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення» (Ос. 6:3,6). Бачачи прийдешнє знищення Ізраїльського царства, пророк напружує зусилля, щоб пробудити почуття покаяння. Але він бачить і те, що після лих, наприкінці часів станеться повне оновлення народу Божого, коли всі лиха й сама смерть будуть знищені. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 жовтня. -----------

ПРОРОКА ОСІЇ Прор. Осія (бл. 784— після 722 до Р. Х.) жив і пророкував в Ізраїльському царстві перед його руйнуванням. Це був період духовного занепаду ізраїльського народу, посилення ідолопоклонства і моральної розбещеності. Прор. Осія викривав вади сучасників, які євреї перейняли від сусідніх народів (ассірійців). Передбачав Осія і прийдешні лиха. Відомо, що він одружився з блудницею Гомерь. Пророк з нею формально розлучився, але продовжував її жаліти і любити. Ця особиста драма показала пророкові, як важка духовна зрада ізраїльського народу своєму Богові, Який уклав з ним Завіт на Синайській горі - а євреї цей союз з Богом порушили, осквернили - впали в духовну розпусту. Тому Господь передбачає через пророка те, що євреї будуть знехтувані, а язичники будуть покликані в Царство Боже. Викриває пророк і священників, які віру в Бога звели до бездушних обрядів. І закликає тих, хто ще здатен слухати його проповідь: «Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю». От що цінне Богові в людських вчинках: «Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення» (Ос. 6:3,6). Бачачи прийдешнє знищення Ізраїльського царства, пророк напружує зусилля, щоб пробудити почуття покаяння. Але він бачить і те, що після лих, наприкінці часів станеться повне оновлення народу Божого, коли всі лиха й сама смерть будуть знищені. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 жовтня. -----------

Друзі, на тлі масштабних обстрілів хочу поділитись з вами однією короткою прогулянкою дійсно чарівним місцем, побувати в якому я бажаю всім вам. Сподіваюсь, воно хоча б трішки покращить ваш настрій і поліпшить самопочуття. Запрошую вас на коротку прогулянку музейною ресторацією "Старий млин". Старий Млин - це місце, де оживають легенди. На вулиці Бродівській у Тернополі стоїть незвичайна будівля - «Старий Млин», ресторан-музей, у якому переплітаються кулінарія, історія й казка. Його фасад - мов із чарівної книжки: трохи схожий на пряниковий будиночок, трохи - на летючий корабель із дитячих снів. Стінами будинку навпроти в’ється драконячий хвіст, звідкись визирають три голови змія, а поруч із ним стоїть відважний Котигорошко з булавою. Будівлю звели у 2003 році, та в її серці живе давнина: стіни складені зі старої цегли зруйнованого під час Другої світової війни парового млина, який колись працював на цьому місці. Саме тому заклад і зветься «Старий Млин». Кожен поверх - своя історія. Перший - зустрічає гостей духом старої галицької хати: розшиті рушники, борщівські візерунки, глиняні макітри й килими з Карпат, а страви тут готують у справжньому п’єці. Другий поверх - їдальня-музей в австрійському стилі. Тут смакують автентичні галицькі наїдки. Третій - царство солодощів. Давні рецепти десертів тут поєднуються з авторськими ідеями. А на четвертому - рибні делікатеси й навіть суші-бар. У теплу пору року працює літній майданчик. «Старий Млин» - це ще й музей народного побуту, де кожна річ - зі своєю душею. На полицях - старовинні ключі, праски, глечики, посуд, яким користувались понад сто років тому. У дворі вишикувались дивовижні скульптури, зібрані з металобрухту. Автор - відомий митець Сергій Кузнєцов, який працює у стилі, що поєднує стімпанк з джанк-артом. На подвір’ї розташована «Фермерська крамниця», де продають натуральні продукти від місцевих виробників. #СтарийМлин #Тернопіль #МузейнаРесторація #Фламінго #ПрогулянкаТернополем #МузейТернопіль #СергійКузнєцов #ДжанкАрт #Стімпанк #СтімпанкДжанкАрт https://youtu.be/VFCmF6Zkfls