#дати #свята
🎻 Голос Дерева та Струн: Що ми знаємо про Всесвітній день скрипки?
Всесвітній день скрипки (World Violin Day), який неофіційно відзначається 13 грудня, є святом, присвяченим одному з найблагородніших та найвиразніших інструментів світу — скрипці. Хоча ця дата не є офіційно визнаною ООН, вона широко підтримується музикантами, оркестрами та любителями класичної музики по всьому світу.

Чому саме скрипка? 👑

Скрипка (violin або fіddle) — це не просто інструмент, це королева оркестру. Вона займає центральне місце у симфонічному ансамблі та камерній музиці. Її історія, що налічує близько 500 років, тісно пов'язана з еволюцією західної музичної культури.

Походження: Сучасна скрипка сформувалася в Італії у XVI столітті. Її розквіт пов'язаний з іменами великих майстрів, як-от Аматі, Гварнері та Страдіварі, чиї інструменти досі вважаються неперевершеними.
Діапазон: Завдяки своїй здатності відтворювати найвищі та найнижчі ноти серед струнно-смичкових інструментів, скрипка може імітувати людський голос, виражаючи як глибокий смуток, так і бурхливу радість.

Суть Святкування 🎼

День скрипки зазвичай використовується для підвищення інтересу до класичної музики та музичної освіти. Серед традиційних способів відзначення:
Концерти та Виступи: Проведення безкоштовних концертів, майстер-класів та вуличних виступів, де скрипка виступає у головній ролі (як у класичному, так і у фольклорному чи джазовому стилях).
Вшанування Майстрів: Згадка видатних скрипалів (як-от Паганіні, Крейслер, Ойстрах) та майстрів, які створюють інструменти (лютьєрів).
Освіта: Заохочення дітей та дорослих до вивчення скрипки, часто через відкриті уроки чи музичні школи.

Скрипка в Культурі

Скрипка є не лише академічним, а й потужним культурним символом. Вона є невід'ємною частиною:
Народної музики: У багатьох культурах (ірландська, скандинавська, українська) скрипка (fіddle) є головним інструментом для танців та святкових мелодій.
Кінематографа: Її щемливе звучання часто використовується для підкреслення драматичних або романтичних моментів у фільмах.

Всесвітній день скрипки — це чудовий привід згадати про те, наскільки важливу роль цей елегантний інструмент відіграє у збагаченні світової культури.

#історія #особистості
🎶 Від Подолу до Бродвею: Феномен «Щедрика» та життя Миколи Леонтовича.
Сьогодні, 13 грудня 1877 року, народився Микола Дмитрович Леонтович — видатний український композитор, хоровий диригент, педагог та музично-громадський діяч, чиє ім'я стало безсмертним завдяки одній-єдиній, але геніальній обробці — «Щедрику».

Учитель із Поділля та Етнографічний Скарб 🇺🇦

Микола Леонтович більшу частину свого життя провів, працюючи вчителем співів у сільських школах на Поділлі та Київщині. Його пристрастю був не лише спів, а й збір, запис та обробка українського музичного фольклору.
Леонтович підходив до народної пісні не як до простого матеріалу, а як до діаманта, який потребує ювелірної огранки. Він створював хорові мініатюри, в яких поєднував народну мелодію з витонченою поліфонічною технікою. Його стиль відрізнявся високою художністю та драматизмом.

Народження Світової Мелодії 🔔

Найвідомішим його твором, безумовно, є обробка народної колядки «Щедрик».
Створення: Леонтович працював над цією обробкою протягом багатьох років, створюючи п'ять різних редакцій. Остаточний варіант, який ми знаємо, був завершений у 1919 році.
Прем'єра: «Щедрик» вперше був виконаний хором Київського університету у 1916 році і швидко набув популярності в Україні.
Подорож до Америки: У 1922 році Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця виконала «Щедрик» у Карнегі-холі (Нью-Йорк). Це був культурний прорив для молодої Української Народної Республіки (УНР) та її дипломатичних зусиль.

«Carol of the Bells» — Американська Доля

У 1936 році американський композитор українського походження Пітер Вільховський створив англійський текст до музики Леонтовича. Нова пісня, названа «Carol of the Bells» (Колядка Дзвонів), остаточно закріпилася у різдвяній культурі США та всього світу. Її впізнавані, повторювані чотири ноти, що імітують дзвін, стали синонімом Різдва.
📝 Цитата: «Щедрик» назавжди залишиться одним із найяскравіших свідчень геніальності Леонтовича і того, наскільки потужно українська культура може впливати на світовий музичний ландшафт.

Трагічний Фінал

Життя композитора обірвалося трагічно. У січні 1921 року Микола Леонтович був убитий агентом ВЧК (радянської спецслужби) у селі Марківка, куди він приїхав у гості до свого батька. Його смерть стала однією з багатьох жертв більшовицького терору проти української інтелігенції.
Попри трагічну долю, його музика продовжує жити: «Щедрик» щороку звучить мільйонами разів, несучи у світ українську мелодію Різдва.

#історія #особистості
🎶 Данило Роздольський: Збирач пісенних скарбів Галичини.
Сьогодні, 10 грудня, ми відзначаємо день народження видатної постаті української культури — Данила Роздольського (1875–1904). Хоча його життя було коротким (він помер у 29 років), він залишив по собі безцінний спадок як фольклорист, етнограф та музикознавець, який зберіг для нащадків тисячі українських народних пісень Галичини.

🎤 Записувач голосів народу

Данило Роздольський був священником УГКЦ, але його головною пристрастю стала народна творчість. Його діяльність припала на період, коли запис фольклору ставав науково систематизованим, і Роздольський став одним із найактивніших збирачів пісень у Східній Галичині.
Його головна заслуга полягає у використанні новітніх на той час технологій для запису автентичного звучання:
Фонограф: Роздольський був одним із перших українських етнографів, хто почав активно використовувати фонограф (пристрій для механічного запису та відтворення звуку, винайдений Едісоном) для фіксації мелодій та виконавської манери. Це дозволило зберегти пісні не лише у нотному записі, але й у живому, оригінальному звучанні.
Сумлінність: Він записував пісні від селян у різних регіонах Галичини, намагаючись зберегти всі діалектні, ритмічні та мелодичні особливості. Його збірки стали фундаментальним джерелом для вивчення української музичної етнографії кінця XIX – початку XX століття.

📚 Науковий спадок

Хоча значна частина його праць була опублікована вже після його смерті, вони мали величезний вплив на українську науку:
"Галицько-руські народні мелодії": Ця величезна збірка, упорядкована у співпраці з Філаретом Колессою, містить сотні пісень, зібраних Роздольським.
Теоретичні праці: Він також зробив внесок у вивчення весільних обрядів та інших елементів традиційної культури.

Данило Роздольський став символом безкорисливого служіння рідній культурі. Його роботи довели, що український фольклор є невичерпним джерелом національної ідентичності, яке заслуговує на найретельніше наукове вивчення.

Украинский этно-вечер “Різдвяні свята у Солохи” в Тель-Авиве 25 декабря 2025 в SHO?

В самом центре Тель-Авива зимой появится маленький украинский хутор — со светом, музыкой, праздничными забавами и вкусами, которые невозможно забыть. Ресторан SHO? – Ukrainian Traditional Food и команда MAK_UA готовят большой этно-вечер, где оживут колядки, щедривки, фольклорные персонажи и традиционные украинские зимние блюда.

Гостей ждут живые выступления Яны Олексенко, ULA_music и Diadele, театрализованные сценки от @makvilna_ua, праздничная атмосфера и украинская кухня: кутя, вареники ручной лепки, узвар, глинтвейн и другие украинские зимние блюда. Всё — как на настоящем хуторе, только в Тель-Авиве.

В Тель-Авиве эта эстетика выглядит особенно ярко: словно в шумный город ненадолго впустили тишину сельской украинской ночи, наполненную смехом и песнями. Украинская зима пахнет кутьёй, варениками, узваром и горячим праздничным напитком.
SHO? готовит специальное меню, которое не просто знакомит с традиционными блюдами — оно рассказывает историю. Этно-вечер построен так, чтобы гость не смотрел на традицию со стороны — он оказывается внутри неё.
В зале будет тёплый свет, музыка, элементы оформления, напоминающие деревенские зимние вечера. Все детали — от звезды колядников до фольклорных образов — создают эффект присутствия в зимнем украинском хуторе.

«Солоха» — это гоголевская хуторянка, хозяйка гостеприимной хаты, у которой всегда шумно, тепло и по-праздничному весело.
Её имя давно стало символом украинских зимних традиций, смеха и домашнего уюта. Это культовый персонаж украинской литературы и народной культуры, прекрасно узнаваемый благодаря Н. В. Гоголю: Солоха — героиня повести Николая Гоголя «Ночь перед Рождеством», входящей в цикл «Вечера на хуторе близ Диканьки».

Почему это интересно не только украинцам, но и всем израильтянам?
Украинские новогодне-рождественские традиции понятны и близки любому человеку, выросшему на семейных зимних праздниках. Это музыка, которая звучит искренне; еда, наполненная смыслом; игровые обряды, которые создают лёгкость и чувство совместности. Израиль — страна, где живут десятки культур, и именно поэтому знакомство с украинскими этно-обычаями становится не «чужой» историей, а частью общего культурного пространства. Такой вечер дарит уникальный опыт: увидеть, как праздничность может выглядеть в другой стране, почувствовать тёплый юмор, попробовать особую кухню и просто провести время в атмосфере человеческой близости, которая не зависит от национальности.

📅 25 декабря, 19:00
📍 Carlebach 3, Tel Aviv

НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
Подробнее о программе — в статье:
👉 https://news.nikk.co.il/rizdvyani-svyata-u-solohi/

❓ А вы бы хотели попасть на такой вечер — и что для вас самое главное в зимних праздниках?

#ТельАвив #SHO #MAK_UA #УкраинскаяКультура #ЭтноВечер #ЗимниеТрадиции #УкраинаВИзраиле

#історія #особистості
🎼 Левко Ревуцький: Титан української музики, що поєднав класику і фольклор.
Сьогодні, 7 грудня, ми вшановуємо день народження Левка Миколайовича Ревуцького (1888–1977) — одного з найвидатніших українських композиторів, педагогів та музичних діячів XX століття. Його творчість стала золотим мостом, що з'єднав традиції українського музичного фольклору з високими стандартами європейської класичної симфонічної музики. 🇺🇦

Формування Генія

Левко Ревуцький походив зі старовинного роду й отримав блискучу освіту. Він одночасно навчався у Київському університеті (на історико-філологічному факультеті) та у Київській консерваторії. Його вчителем композиції був сам Рейнгольд Глієр, який пізніше став його колегою. Таке поєднання глибокої гуманітарної ерудиції та професійного музичного досвіду сформувало його унікальний композиторський стиль.

Музична Спадщина

Головною рисою творчості Ревуцького є глибоке впровадження української народної пісенності у симфонічні та камерні жанри. Він не просто використовував народні мелодії, а переплавляв їх, збагачуючи складними гармоніями та поліфонічною технікою.

Ключові твори:
Симфонія № 2 мі-мажор (1927, друга редакція 1940): Цей твір вважається вершиною його симфонізму та одним із найвидатніших досягнень української музики XX століття. У ній майстерно об'єднані народні мотиви та складна європейська форма.
Хорові обробки народних пісень: Його обробки, зокрема пісень-дум, відрізняються філігранною технікою, глибоким розумінням фольклору та драматизмом.
Фортепіанні твори: Вони також демонструють його віртуозність і ліризм.

Педагогічний Внесок
Ревуцький був не лише композитором, але й визначним педагогом. Він виховав цілу плеяду українських митців, серед яких були такі видатні постаті, як Дмитро Майборода та Григорій Майборода. Його діяльність у Київській консерваторії (де він був професором) мала вирішальний вплив на становлення української композиторської школи.

Левко Ревуцький залишив по собі спадщину, яка є еталоном національної ідентичності та академічної майстерності. Його музика — це справжній голос української душі. ✨

День списку Санта Клауса
День списку Санта Клауса (Santa`s List Day), що відзначається щороку 4 грудня, – це химерне свято, яке увібрало в себе суть дитячого хвилювання та магію Різдва. Цей день присвячений моменту, коли Санта Клаус складає свій список дітей, які були неслухняними або чемними протягом року. Ті, хто потрапляє до списку чемних, можуть очікувати на іграшки, цукерки та інші чудові подарунки напередодні Різдва, а неслухняні можуть знайти вугілля у своїх панчохах.

Отже, у Санти Клауса є свій власний Список Санта Клауса, заглянувши у який, він одразу розуміє – хто та як поводився у цьому році.

Багато інтернет-ресурсів подають неправильний переклад назви цього свята, День списку Санта Клауса (Santa`s List Day), називаючи його Днем написання листів Святому Миколаю. Однак, ця “неточність” не лише дезінформує, а й зовсім не передає сутність події.


А ви вже написали листа святому Миколаю? Саме час! нумо писати!

Як виникло свято Список Санти Клауса?
День Списку Санти, ймовірно, з’явився завдяки традиціям, пов’язаним зі святим Миколаєм, та еволюції легенди про Санта-Клауса, особливо під впливом історій та пісень про те, як Санта веде список неслухняних і чемних дітей.

Санта складає “хороший” список для дітей, які добре поводилися протягом року, і “поганий” список для тих, хто не поводився. Хороший список зазвичай призводить до подарунків, в той час, як поганий список може призвести до відсутності подарунків або вугілля.

Коріння Дня Святого Миколая переплітається з історією самого Санта-Клауса — постаті, яка протягом століть розвивалася в різних культурних і релігійних традиціях. Найбільш прямий родовід можна простежити до Святого Миколая, християнського єпископа, відомого своєю щедрістю, особливо до дітей. З часом історія про Святого Миколая злилася з іншими культурними традиціями та фольклором, зрештою перетворившись на веселого, червоношкірого Санта-Клауса, відомого сьогодні. Образ Санта-Клауса, як доброзичливої фігури, що винагороджує доброчесних і робить зауваження тим, хто погано поводиться, був основним елементом різдвяних легенд протягом багатьох поколінь. Ця постать, яка мандрує світом напередодні Різдва, розносячи подарунки, стала символом магії та дива святкового сезону, завдяки чому День списку Санти став чудовою прелюдією до різдвяних святкувань.

Чому День Списку Санти важливий?
Заохочує до гарної поведінки. День Списку Санти слугує для дітей веселим нагадуванням про те, що вони повинні поводитися добре протягом року. Очікування потрапити до доброго списку Санти може мотивувати до гарної поведінки та доброти.
Розпалює уяву. Цей день запалює уяву дітей, дозволяючи їм мріяти про Північний полюс, ельфів і чарівний процес складання списку Санта-Клаусом.
Сімейні традиції. Це чудова нагода для родин зібратися разом і взяти участь у святкових заходах, створюючи міцні спогади та традиції.
Сприяє щедрості. Концепція дарування та отримання подарунків, пов’язана з Днем списку Санти, підкреслює дух щедрості, що є основною цінністю святкового сезону.
Культурне значення. Цей день відображає багату культурну історію легенди про Санту Клауса, об’єднуючи покоління через спільні історії та традиції.
Підготовка до Різдва. Цей день передує різдвяним святкуванням, готуючи ґрунт для святкового сезону і створюючи хвилювання.
Навчає відповідальності. Діти вчаться відповідальності та наслідків своїх вчинків, оскільки потрапляння до списку бажань часто пов’язане з їхньою поведінкою протягом року.

Як відсвяткувати День списку Санти Клауса?
Складіть свій власний список бажань. Створіть список добрих справ і досягнень за рік. Це може бути цікавим заняттям як для дітей, так і для дорослих, заохочуючи до роздумів про позитивні аспекти року.
Спечіть святкові ласощі. Випікання печива або інших святкових ласощів може бути чудовим способом відсвяткувати. Це веселе заняття, яким може насолоджуватися вся сім’я, і підтримання традиції залишати печиво для Санти. Залиште трохи для “старого” під ялинкою.
Рукоділля з дітьми. Займіться святковим рукоділлям, наприклад, виготовленням ялинкових прикрас або написанням листів Санті. Це не лише розвиває творчість, але й додає особистого дотику до святкового декору.
Читайте різдвяні історії. Зберіться разом і почитайте казки про Санту Клауса та його ельфів. Це може бути затишним і пізнавальним заняттям, особливо для маленьких дітей.
Дивіться різдвяні фільми. Насолоджуйтесь сімейними кіносеансами з фільмами про Санту Клауса та його пригоди. Це найдоступніший спосіб зануритися у святковий дух.
Станьте волонтером або зробіть пожертву. Втілюйте дух дарування, ставши волонтером у місцевих притулках або пожертвувавши гроші на благодійність. Це навчить дітей важливості допомоги тим, хто її потребує.
Співайте різдвяні пісні. Спів або прослуховування різдвяних пісень, в яких згадується Санта Клаус, може стати чудовим способом відсвяткувати цей день і налаштуватися на святковий лад.

Всесвітній день оливкового дерева
Всесвітній день оливкового дерева (World Olive Tree Day) відзначається щороку 26 листопада, це нова подія, що відносно недавно з’явилася в календарі міжнародних святкувань.

Що символізує оливкове дерево?
Схвалений ЮНЕСКО, цей день присвячений вшануванню оливкового дерева – символу мудрості, миру і процвітання, який має глибоке коріння у багатьох культурах і цивілізаціях Середземномор’я та за його межами.


Оливкове дерево – одне з найдавніших культурних дерев у світі, емблема ідентичності та способу життя середземноморського регіону. Його гілки традиційно символізують мир, а оливкова олія є основою раціону мільйонів людей. Відзначення Всесвітнього дня оливкового дерева – це не лише данина культурному та історичному значенню оливи, а й заклик визнати її роль у сталому розвитку та захисті навколишнього середовища.

У резолюції ЮНЕСКО вказується, що дерево є загальною мистецькою темою, яка надихала поетів, письменників і художників протягом століть. У ньому згадується 6000-літня історія вирощування оливкових дерев у Середземномор’ї та той факт, що нині оливкове дерево вирощують у 56 країнах. 1

Поживна цінність оливок та олії – спражній скарб. Оливкова олія та оливки є доведеним науково джерелом поживних речовин і ключовими інгредієнтами середземноморської дієти. Вони пропонують широкий вибір ароматів і смаків і покращують унікальну кухню, яка викликає інтерес у відомих шеф-кухарів у всьому світі. Здатність їх численних лікувальних і поживних властивостей запобігати певним захворюванням зараз широко визнана. 2

Важливо також, вшанувати вплив цього дерева на сталий економічний і соціальний розвиток, завдяки якому працюють мільйони чоловіків і жінок, а також на поживну цінність плодів оливи для здоров’я.

ЮНЕСКО підтримала Всесвітній день оливкового дерева
Схвалення ЮНЕСКО Всесвітнього дня оливкового дерева підкреслює прихильність організації до культурного розмаїття та екологічної стійкості. Цей день має на меті заохочувати обмін інформацією про оливкове дерево та продукти з нього, сприяти збереженню оливкових гаїв та підтримувати ініціативи, які підтримують стале управління оливковими деревами. 3

Оливкове дерево – це не просто рослина, це жива частина історії. Багато оливкових гаїв розташовані в регіонах, визначених як об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ці ландшафти відомі своєю красою та біорізноманіттям, а також представляють багатовікові традиції вирощування оливок, які є невід’ємною частиною життя місцевих громад.

Святкування по всьому світу
Всесвітній день оливкового дерева відзначається різноманітними подіями та заходами по всьому світу. Від дегустацій оливкової олії та освітніх семінарів до церемоній посадки дерев і наукових конференцій – цей день пропонує платформу для вшанування та захисту цього життєво важливого дерева. 1

Виробники та шанувальники оливкової олії використовують Всесвітній день оливкового дерева як можливість продемонструвати багате розмаїття оливкової олії. Дегустації та кулінарні заходи дозволяють людям відчути нюанси різних олій та дізнатися про мистецтво виробництва оливкової олії.

Освітні та екологічні ініціативи
Освітні програми цього дня зосереджені на важливості оливкового дерева в місцевих екосистемах та економіці. Екологічні ініціативи можуть включати висадку нових оливкових дерев, що не тільки допомагає зберегти ландшафт, але й сприяє боротьбі зі зміною клімату, поглинаючи вуглекислий газ.

Популяризація оливкової спадщини
Культурні заходи у Всесвітній день оливкового дерева висвітлюють місце оливи в літературі, мистецтві та фольклорі. Ці заходи слугують для інформування громадськості про історичне значення оливкового дерева та його вплив на культурну ідентичність.

Міжнародна оливкова рада (МОК – The International Olive Council (IOC)) відіграє ключову роль у просуванні Всесвітнього дня оливкового дерева. Як міжурядова організація, МОК працює над зміцненням глобального співробітництва в галузі оливкового вирощування та виступає за сталий розвиток оливкового виробництва.

Відзначення Дня оливкового дерева відповідає Цілям сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй. Оливкова промисловість сприяє досягненню кількох цілей сталого розвитку, зокрема, просуванню сталого сільського господарства, забезпеченню здорового способу життя та зміцненню стійкості громад.

Всесвітній день оливкового дерева – це не просто вшанування рослини, це визнання глибокого впливу оливкового дерева на суспільство, навколишнє середовище та економіку. У цей день ми згадуємо про значиму спадщину оливкового дерева як символу миру, життєздатності та стійкості.

#історія #особистості #дати
1838 — Іван Нечуй-Левицький, український письменник, етнограф, фольклорист.
Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький; 25 листопада 1838, Стеблів — 2 квітня 1918, Київ) — один із найвизначніших творців української прози XIX століття, автор понад 50 художніх творів, повістей та драм, талановитий етнограф, фольклорист, мовознавець і педагог.

Дитинство, освіта та формування світогляду

Іван народився у сім'ї сільського священника на Київщині. Завдяки батьківській бібліотеці змалку ознайомлюється з історією України, народною мовою та побутом. Навчався у Київській духовній семінарії (1853–1859), а пізніше — у Київській духовній академії (1859–1865), отримав ступінь магістра.

Вчителювання, етнографічна діяльність

Працював учителем у духовних семінаріях і гімназіях, зокрема в Полтаві, Кишиневі, на теренах Польщі. Фольклорно-етнографічна спадщина Нечуя-Левицького охоплює тисячі записаних народних приказок, міфів, пісень та обрядів.

Літературна творчість

Нечуй-Левицький одним із перших створює реалістичний тип української прози, показує глибоке соціальне розшарування та долю селянина:
- «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки» — його найвідоміші твори, насичені народними характерами та мовою.
- Сатиричний та гумористичний стиль, майстерне змалювання побуту та діалектизм — характерні риси його письма.

Також він автор мовознавчих і етнографічних праць: «Граматика української мови», «Світогляд українського народу», низка критичних статей з проблем літератури та національного виховання.

Національні погляди

Письменник був переконаним українофілом, гострим публіцистом, палким захисником української літератури й культури під час русифікації на Наддніпрянщині. Його статті і твори критикували великодержавний націоналізм, підтримували розвиток власної літератури:

«Писати треба так, як люди говорять!» — говорив Нечуй-Левицький, наполягаючи на природності та народності української мови.

Останні роки

Після виходу на пенсію переїхав у Київ, де повністю присвятив себе літературі. Помер у бідності та самотності. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Спадщина

Нечуй-Левицький — класик української літератури, чиї твори і сьогодні читають у школах і театрах, його «Кайдашева сім’я» екранізована, а етнографічна та мовознавча спадщина цінується науковцями й літераторами.

***

#історія #особистості
«Український Шопен»: Віктор Косенко — піаніст і поет звуку 🎹🎶
23 листопада 1896 року народився Віктор Косенко — один із найяскравіших і найтрагічніших представників українського музичного неоромантизму та безперечно видатний піаніст-віртуоз і педагог. Його творчість стала уособленням інтелігентної, глибоко емоційної та європейської за духом української музики.

Доля і спадщина

Косенко був унікальною фігурою, адже він поєднував у собі три іпостасі:
* Композитор: Його часто називають «українським Шопеном» або «українським Рахманіновим» через особливу лірику, мелодійність та витончену фортепіанну фактуру. Він написав понад 100 творів, більшість із яких — для фортепіано (етюди, прелюдії, мазурки, ноктюрни, вальси). Він майстерно інтегрував інтонації українського фольклору та міської пісні у вишукану європейську традицію.
* Піаніст: Він був феноменальним виконавцем. Його концерти мали шалений успіх як на території України, так і за її межами. Сучасники згадували, що його гра була сповнена «неземної» поетичності та драматизму. 🎻
* Педагог: Косенко був професором Київської консерваторії. Він виховав цілу плеяду українських музикантів, які стали продовжувачами його традицій.

Трагізм короткого життя

Життя Косенка було коротким і припало на буремні роки революцій та становлення тоталітарного режиму. Він народився у Петербурзі, навчався у Житомирі та Варшаві. У 1920-х роках він працював у Житомирі, а з 1929-го — у Києві.
На жаль, він не дожив до свого 42-річчя. Композитор помер 1938 року від важкої хвороби (рак нирки). Його смерть була великою втратою для української культури, адже він пішов у зеніті творчих сил.

Сьогодні його музика, особливо фортепіанні твори та камерні ансамблі, є обов'язковим елементом українського класичного репертуару, що зберігає пам’ять про епоху, коли українська інтелігенція прагнула говорити зі світом мовою високого мистецтва. 🌟

#особистості #дати
1896: Михайло Вериківський — Батько першого українського балету.
20 листопада 1896 року в мальовничому Кременці на Тернопільщині народився Михайло Вериківський. Людина, яка зробила для української академічної музики те, що свого часу зробили корифеї театру для драми — вивела її на професійний, європейський рівень, не втративши національного колориту.

🩰 «Пан Каньовський»: Революція в танці

Головне досягнення Вериківського, яке назавжди вписало його ім'я в історію, — створення першого українського національного балету «Пан Каньовський» (прем'єра відбулася у Харкові в 1930 році). Це був сміливий експеримент. Разом із хореографом Василем Верховинцем композитор зумів органічно поєднати класичний балетний пуант із віртуозністю українського народного гопака та метелиці. Музика Вериківського довела, що український фольклор може звучати не лише на сільських весіллях, а й у партитурах високого симфонічного мистецтва.
🎼 Кобзар у нотах
Вериківського називають одним із найкращих музичних інтерпретаторів Тараса Шевченка. Він не просто писав музику на слова поета, він відчував ритм його віршів. Опери «Сотник» та «Наймичка», поема «Чернець» — це глибоке переосмислення шевченківських сюжетів. Його оркестрова сюїта «Тарас Шевченко» стала музичним пам'ятником Кобзареві.

🎻 Маестро і педагог

Окрім композиторства, він був блискучим диригентом Київської та Харківської опер, а також видатним педагогом. Протягом багатьох років він викладав у Київській консерваторії, виховавши цілу плеяду музикантів. Його стиль вирізнявся інтелігентністю, глибиною та неймовірною увагою до мелодизму.

Михайло Вериківський — це той фундамент, на якому стоїть сучасна українська класична музика. Він показав, що вона може бути модерною, складною, але водночас рідною і зрозумілою кожному українцю 🇺🇦.