З квітниками вчора бурхливо фінішувала? Час би у город чигиряти? А я лінуюся!:) Вирішила сьогодні влаштувати собі вихідний!:) Згідно плану вихідного дня з холодильника витаскала всі недоїдки! Позвільняла всі каструлі!:) Влаштувала придворній зграї другий сніданок!:) Зненацька!:) Паралельно з перемиванням купи посуду готувала якусь їжу, щоб нові недоїдки накопичувати в холодильнику!:) В телефон заглядала, авжеж!:) В цій руці ложка, якою мʼясо з овочами мішаю?:) В іншій - губка, якою каструлі намиваю?:) В третій - миті трилітрові слоїки з під молока, яке коти допили?:) В четвертій - телефон!:) Й потрібно ж уважною бути?:) Щоб ложка не опинилася в слоїку, нехай і митому?:) А губка - в каструльці рису чи пательні з мʼясом?:) А взагалі все дрррррратує… Довкілля? Нескінченні тривоги? Холод у дворі? Нескінченні Харрісони, яки намагаються затоваришувати? Доброранківські листівочки в численних месенджерах? Ааааааа як мене новини в телефоні дратують??? В мене пристойних не слів, літер пристойних, щоб не з прапорщицького неперекладного фольклору, не знаходиться… Піду я. До Цуцилії своєї. Вона мені там місце гріє! Ви там як? Цілі?

Не стільки в тому квітнику за колодязем греблася та троянди чекрижила, скільки жваво, бадьоро, з відповідними звуковими ефектами на кшталт неперекладного прапорщицького фольклору стрибала через паркан… Ййййййииииак молода!:) Ховалася в хату… Бо в три підходи балалайні бляшанки галопом неслися над селом… Не просто над селом… Прям над хатою… Якщо б не ці обстановкові подразники, може б я й швидше впоралася? Ну як вийшло вже… Ото тільки-тільки бурхливо фінішувала… Заколодязна ділянка впорядкована. Стрижені троянди (під саму землю!), калина, дві вербички, звіробій. Обсмикано добіса гілок клематисів-простяків. Видовбано з землі ще штук двадцять несанкціонованих клематисів!:) Планувала впорядкувати квітники ще й під другою перголою, той, де верба Хакуро нішикі росте, й гірку? Та не все сталося, як гадалося. Час та натхнення були!:) А ось сили вже кудись поділися… Вильожуватимуся. Відстежуватиму чергову тривогу… Ви там як?

Де добрати слова, щоб не з неперекладного прапорщицького фольклору?…

🎼Батько української класичної музики: 184 роки тому народився композитор Микола Лисенко Сьогодні виповнюється 184 роки від дня народження видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка – людини, яку по праву називають батьком української класичної музики. Його творчість стала фундаментом національного музичного мистецтва, поєднавши багатство українського фольклору з професійними формами європейської класики. #history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України

Як про миття за відсутності води в крані баба Надя казала?:) - Відсєля досєля?:) Відсєля досєля?:) А потім сєлю!:) То я за цим алгоритмом десь обійстя до ладу приводжу!:) Сьогодні крига біля ганочку гостьового будиночку розтанула. Ааааааа там стільки лашпарти від соняшників та віниччя під їдальнею для птахів наскладувалося!!! То я спочатку увесь той безлад пласкорізом шкрррребла, потім вже мела! Кущ дроку підстригла! До троянд поки що не дістатися. Бруд та крига, які товкти калошами не хо! Чекатиму, поки розтане! А ще перше в сезоні білллльььооо у дворі по мотузках понавішала! (Білльо - то полтавський неперекладний фольклор!):) Ви там як?

#історія #постаті 10 березня — Пабло Сарасате (1844): коли іспанська скрипка зазвучала як виклик усій Європі 🎻🇪🇸 1844 рік, 10 березня, Памплона — місто, відоме биками та фестивалями, подарувало світу не просто музиканта, а віртуоза, який перетворив скрипку на інструмент, здатний змагатися з будь-яким оркестром. Пабло де Сарасате-і-Наваррете (повне ім’я, бо чому б не підкреслити аристократичну нотку в біографії простого генія?) з дитинства вражав: у 5 років вже грав на скрипці, у 8 — дебютував публічно, а в 12 — поїхав до Парижа вчитися в консерваторії, де швидко став зіркою. Його техніка була такою блискучою, що сучасники жартували: «Сарасате грає так, ніби диявол позичив йому пальці». 😈 Але не тільки техніка робила його легендою. Сарасате склав понад 50 творів, серед яких «Циганські наспіви» (Zigeunerweisen, op. 20) — шедевр, що досі змушує скрипалів пітніти від заздрощів. Ця п’єса, натхненна угорським фольклором, поєднує віртуозність з емоційністю, і саме вона стала його візитівкою. Він гастролював Європою, Америкою, навіть росією (де, до речі, познайомився з Чайковським, який присвятив йому свій вальс). Сарасате не просто грав — він інтерпретував, додаючи іспанського вогню в класичні форми. Його стиль вплинув на ціле покоління: від Хейфеца до сучасних виконавців, бо хто ще міг грати так чисто й швидко, ніби скрипка — продовження його душі? Іронія долі: попри славу, Сарасате залишався скромним — не любив диригувати, не писав симфоній, зосередившись на тому, що робив найкраще. Помер 1908-го в Біарріці, залишивши спадщину, яка доводить: іноді один інструмент може перевершити оркестр. Його день народження — нагадування, що справжній геній не потребує помпезності, а лише струн і натхнення. Якщо Ви думаєте, що класика нудна, послухайте Сарасате — і переконаєтеся в протилежному. https://youtu.be/CjIj_Fx1M4A?si=Zrw6HJae_TOBeAQd

#історія #постаті Ейтор Вілла-Лобос: Бунтівник, який навчив класику грати самбу 🎼 ​Сьогодні, 5 березня, ми згадуємо Ейтора Вілла-Лобоса (1887–1959) — людину, яка зробила для Бразилії те саме, що Лисенко для України: взяла народну стихію і перетворила її на високе мистецтво. Він був найбільш плідним композитором Західної півкулі, залишивши по собі понад 2000 творів. 🇧🇷 ​Якщо ви думаєте, що академічна музика — це лише перуки та суворі обличчя, то Вілла-Лобос змусить вас змінити думку. Його музика пахне джунглями Амазонки, кавою та галасливими вулицями Ріо-де-Жанейро. ☕🌿 ​Музичний етнограф із гітарою 🎸 ​Ейтор не був типовим випускником консерваторії. Навпаки, він кинув навчання, бо вважав його надто академічним і нудним. ​Втеча в народ: У юності він подорожував глибинкою Бразилії, збираючи фольклор індіанців та місцевих мешканців. Він не просто записував ноти, він вбирав ритми, які згодом стали основою його стилю. ​Бразильські Бахіани: Його найвідоміший цикл — «Bachianas Brasileiras». Це був зухвалий і геніальний експеримент: Вілла-Лобос спробував уявити, яку б музику писав Йоганн Себастьян Бах, якби він народився не в Німеччині, а в Бразилії. Поєднання європейського контрапункту з бразильськими мелодіями стало світовим шедевром. 🎻 ​Скептичний погляд: Самородок чи містифікатор? 🔍 ​Вілла-Лобос обожнював створювати навколо себе легенди. Він розповідав історії про те, як його ледь не з’їли канібали під час експедицій в Амазонію. Більшість істориків сьогодні вважають ці розповіді, м’яко кажучи, перебільшенням для преси. Проте цей «піар» спрацював: Європа та США побачили в ньому «дикого генія» з тропіків. 🦜 ​Чому він важливий? 🤔 ​Диригент нації: Він створив систему музичної освіти в Бразилії. Під його керівництвом хори з тисяч школярів співали на стадіонах — він вірив, що музика може об’єднати націю краще за політику. ​Гітарна революція: До нього гітара вважалася інструментом для кав’ярень та вулиць. Вілла-Лобос написав для неї етюди та концерти, які сьогодні є обов’язковими для будь-якого професійного гітариста світу. 🎼 ​Ейтор Вілла-Лобос довів: щоб стати громадянином світу, треба спочатку до кінця залишитися вірним своїй землі. Його музика — це хаос і гармонія одночасно, як і сама природа Південної Америки. 🥁 https://youtu.be/WEhDiJbzJ1A?si=j8Sqduyrvi0UCH_f

Якби ж щось нового було на думці, шановний фіцбук… З традиційного неперекладного прапорщицького фольклору коментування новин… Сподівання на краще… Очікування на весну… Підлаштування життя під графіки знеструмлень… За графіком з одного телеграмного каналу на сьогодні обіцяні аж по півтори години світла? За уточненими даними з іншого - вже звична година? Ййййооо? Ввімкнули! Начебто на півтори години? Невсеремось! Будьмо!

#дати #свята Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою: Естетика проти хаосу. ​3 лютого світ (і особливо наше суспільство) відзначає день, який закликає хоча б на 24 години вимкнути режим «шевченківського гніву» в його нецензурній формі. Мета свята — не просто заборонити міцне слівце, а нагадати, що мова є дзеркалом культури, і чим більше в ній бур’янів, тим важче розгледіти суть. 🙊🚫 ​Коріння цього дня вбачають у зусиллях мовознавців та етиків, які вважають, що лихослів’я — це ознака не лише браку словникового запасу, а й психологічної неврівноваженості. Психологи стверджують, що надмірне вживання матюків призводить до емоційного вигорання: коли кожна побутова дрібниця супроводжується «триповерховою» конструкцією, мозок перестає розрізняти справжню небезпеку від розлитої кави. 🧠📉 ​Звісно, ми живемо в часи, коли деякі специфічні напрямки для «руского воєнного корабля» стали частиною національного фольклору та навіть дипломатії. Проте суть свята саме в тому, щоб відділяти «бойовий сурмик» від повсякденного сміття. Лихослів’я в побуті часто є лише шумом, який заважає чути інтелект співрозмовника. 🗣️❌ ​Цікавий факт: багато дослідників вважають, що мовна чистота безпосередньо впливає на рівень агресії в суспільстві. Чим витонченіші образи ми використовуємо, тим вища якість дискусії. Можливо, варто згадати досвід того ж Володимира Самійленка, який вмів «знищити» опонента тонкою іронією, не вдаючись до лексикону портових вантажників. 🎭🖋️ ​Отже, 3 лютого — чудовий привід згадати, що українська мова має неймовірний арсенал колоритних лайок, які звучать набагато дотепніше та болючіше за стандартний набір запозичень від «східного сусіда». Спробуйте замінити звичне слово на щось на кшталт «най би тебе качка копнула» — і настрій покращиться, і культура не постраждає. 🦆🇺🇦

"Ой гай мати" – пісня з Рівненського Полісся, із записів ансамблю "Кралиця" у виконанні Миколи Тотовицького та Івана Сінельникова. Оригінальний звук - Андрій Мінченко Один з коментарів: - Ціни тобі, юначе немає! Бережіть фольклор України, бо зникне(((( ,адже молодь не усвідомлює її цінності!