#дати #свята
🎻 Голос Дерева та Струн: Що ми знаємо про Всесвітній день скрипки?
Всесвітній день скрипки (World Violin Day), який неофіційно відзначається 13 грудня, є святом, присвяченим одному з найблагородніших та найвиразніших інструментів світу — скрипці. Хоча ця дата не є офіційно визнаною ООН, вона широко підтримується музикантами, оркестрами та любителями класичної музики по всьому світу.

Чому саме скрипка? 👑

Скрипка (violin або fіddle) — це не просто інструмент, це королева оркестру. Вона займає центральне місце у симфонічному ансамблі та камерній музиці. Її історія, що налічує близько 500 років, тісно пов'язана з еволюцією західної музичної культури.

Походження: Сучасна скрипка сформувалася в Італії у XVI столітті. Її розквіт пов'язаний з іменами великих майстрів, як-от Аматі, Гварнері та Страдіварі, чиї інструменти досі вважаються неперевершеними.
Діапазон: Завдяки своїй здатності відтворювати найвищі та найнижчі ноти серед струнно-смичкових інструментів, скрипка може імітувати людський голос, виражаючи як глибокий смуток, так і бурхливу радість.

Суть Святкування 🎼

День скрипки зазвичай використовується для підвищення інтересу до класичної музики та музичної освіти. Серед традиційних способів відзначення:
Концерти та Виступи: Проведення безкоштовних концертів, майстер-класів та вуличних виступів, де скрипка виступає у головній ролі (як у класичному, так і у фольклорному чи джазовому стилях).
Вшанування Майстрів: Згадка видатних скрипалів (як-от Паганіні, Крейслер, Ойстрах) та майстрів, які створюють інструменти (лютьєрів).
Освіта: Заохочення дітей та дорослих до вивчення скрипки, часто через відкриті уроки чи музичні школи.

Скрипка в Культурі

Скрипка є не лише академічним, а й потужним культурним символом. Вона є невід'ємною частиною:
Народної музики: У багатьох культурах (ірландська, скандинавська, українська) скрипка (fіddle) є головним інструментом для танців та святкових мелодій.
Кінематографа: Її щемливе звучання часто використовується для підкреслення драматичних або романтичних моментів у фільмах.

Всесвітній день скрипки — це чудовий привід згадати про те, наскільки важливу роль цей елегантний інструмент відіграє у збагаченні світової культури.

#історія #особистості
🎶 Від Подолу до Бродвею: Феномен «Щедрика» та життя Миколи Леонтовича.
Сьогодні, 13 грудня 1877 року, народився Микола Дмитрович Леонтович — видатний український композитор, хоровий диригент, педагог та музично-громадський діяч, чиє ім'я стало безсмертним завдяки одній-єдиній, але геніальній обробці — «Щедрику».

Учитель із Поділля та Етнографічний Скарб 🇺🇦

Микола Леонтович більшу частину свого життя провів, працюючи вчителем співів у сільських школах на Поділлі та Київщині. Його пристрастю був не лише спів, а й збір, запис та обробка українського музичного фольклору.
Леонтович підходив до народної пісні не як до простого матеріалу, а як до діаманта, який потребує ювелірної огранки. Він створював хорові мініатюри, в яких поєднував народну мелодію з витонченою поліфонічною технікою. Його стиль відрізнявся високою художністю та драматизмом.

Народження Світової Мелодії 🔔

Найвідомішим його твором, безумовно, є обробка народної колядки «Щедрик».
Створення: Леонтович працював над цією обробкою протягом багатьох років, створюючи п'ять різних редакцій. Остаточний варіант, який ми знаємо, був завершений у 1919 році.
Прем'єра: «Щедрик» вперше був виконаний хором Київського університету у 1916 році і швидко набув популярності в Україні.
Подорож до Америки: У 1922 році Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця виконала «Щедрик» у Карнегі-холі (Нью-Йорк). Це був культурний прорив для молодої Української Народної Республіки (УНР) та її дипломатичних зусиль.

«Carol of the Bells» — Американська Доля

У 1936 році американський композитор українського походження Пітер Вільховський створив англійський текст до музики Леонтовича. Нова пісня, названа «Carol of the Bells» (Колядка Дзвонів), остаточно закріпилася у різдвяній культурі США та всього світу. Її впізнавані, повторювані чотири ноти, що імітують дзвін, стали синонімом Різдва.
📝 Цитата: «Щедрик» назавжди залишиться одним із найяскравіших свідчень геніальності Леонтовича і того, наскільки потужно українська культура може впливати на світовий музичний ландшафт.

Трагічний Фінал

Життя композитора обірвалося трагічно. У січні 1921 року Микола Леонтович був убитий агентом ВЧК (радянської спецслужби) у селі Марківка, куди він приїхав у гості до свого батька. Його смерть стала однією з багатьох жертв більшовицького терору проти української інтелігенції.
Попри трагічну долю, його музика продовжує жити: «Щедрик» щороку звучить мільйонами разів, несучи у світ українську мелодію Різдва.

#дати #свята
⚽ Всесвітній день футболу (Неофіційний).
Сьогодні, 10 грудня, мільйони фанатів та спортсменів по всьому світу відзначають Всесвітній день футболу (World Football Day). Хоча це свято не має офіційного статусу від ООН чи FIFA, воно давно утвердилося у свідомості людей як неофіційна дата, присвячена найбільш популярному та улюбленому виду спорту на планеті. 🌐

🥅 Чому саме 10 грудня?

Точне походження цієї дати як Дня футболу залишається предметом суперечок, але найбільш поширеною версією є те, що свято було започатковане ООН. Хоча це не зовсім так, його підтримка на міжнародному рівні є дуже високою.
Головна мета цього дня: віддати шану грі, яка об’єднує народи, руйнує соціальні бар'єри та викликає неймовірні емоції. Футбол — це більше, ніж спорт; це універсальна мова, яку розуміють у кожному куточку світу, від Ріо-де-Жанейро до Києва.

📜 Історія, що налічує тисячоліття
Хоча сучасний футбол із чіткими правилами виник у XIX столітті в Англії (перший звід правил був прийнятий 1863 року), ігри, схожі на футбол, існували у багатьох стародавніх культурах:
Цу-цзюй (Китай): Вважається, що гра, де м'яч забивали у сітку ногами, існувала ще у ІІІ столітті до н. е.
Епіскірос (Греція): Гра, що поєднувала елементи футболу та регбі.
Гарпастум (Рим): Жорстока гра з м'ячем, яку солдати імперії рознесли по всій Європі.
Сучасний футбол, керуючись принципами чесної гри (Fair Play), перетворився на глобальний феномен, кульмінацією якого є Чемпіонат світу FIFA — найпопулярніша спортивна подія на планеті, яка збирає мільярди глядачів. 🏆

🇺🇦 Футбол в Україні

Для України футбол має особливе значення, будучи спортом номер один. Імена, такі як Олег Блохін, Ігор Бєланов, Андрій Шевченко, а також успіхи наших клубів на європейській арені, вписані золотими літерами у світову історію футболу.

Сьогодні День футболу — це нагода вийти на поле, подивитися матч у колі друзів або просто згадати свої улюблені голи. Нехай ця гра завжди приносить лише позитивні емоції та об'єднує нас! Зі святом! 🎉

День прав людини
10 грудня кожного року людство святкує міжнародну подію – День прав людини (Human Rights Day). День прав людини відзначається щороку в цей день в пам’ять про прийняття Універсальної Декларації Прав Людини у Парижі Генеральною Асамблеєю ООН. Офіційне проголошення Дня прав людини здійснилося у 1948 році за ініціативи ООН.

День прав людини в історії
Дата святкування обрана на честь прийняття Організацією Об’єднаних Націй Загальної декларації прав людини, яке відбулося в Парижі у 1958 році. Ця декларація відкрила двері до створення документів стосовно прав людини. Вона є міжнародним актом, котрий проголошує рівні права на людську свободу та відповідальність перед законом, не дивлячись на стать, расу, віросповідання тощо. Принципи цього документа лежать в основі договорів, конвенцій і пактів щодо людських прав.

Універсальна Декларація Прав Людини є глобальним планом для міжнародного та національного законодавства, а також основою для Порядку денного ООН до 2030 року щодо сталого розвитку.

Вона доступна 577 мовами (від абхазької до зулуської), що робить УДПЛ найбільш перекладеним документом у світі.

Права людини
Права людини є:

POSITIVE (ПОЗИТИВНІ):
Вони не лише захищають, але й приносять у життя радість, щастя та безпеку.
Це життєві реалії: у їжі, яку ми їмо, повітрі, яким дихаємо, словах, які промовляємо, можливостях, які шукаємо, та захисті, що нас оберігає.
ESSENTIAL (НЕОБХІДНІ/ОСНОВНІ):
Це наш спільний ґрунт, що об’єднує нас попри відмінності в расі, статі, віросповіданні чи походженні.
У світі невизначеності вони є нашими константами: право на безпеку, свободу слова та участь у прийнятті рішень стають непохитною основою нашого життя.
ATTAINABLE (ДОСЯЖНІ/РЕАЛЬНІ):
Вони починаються з нас самих і наших щоденних рішень: повага до інших, висловлювання проти несправедливості та увага до тих, чиї голоси ігноруються.
Культура гідності та справедливості будується нашими повсякденними виборами та колективними діями спільнот, рухів і націй.
Мета заснування події
День прав людини націлений привернути увагу людства до Загальної декларації прав людини та дотримання принципів цього міжнародного документа. Адже після пережитої Другої світової війни уся планета об’єдналася заради створення єдиного та загального механізму захисту людських прав.

#дати #свята
🔊 Всесвітній День Техно: Пульс Детройту, що Захопив Планету.
Сьогодні, 9 грудня, неофіційно відзначається Всесвітній день техно (World Techno Day). Це свято присвячене одному з найбільш впливових та футуристичних жанрів електронної музики, що виник у США та став глобальним культурним феноменом. 💿

Народження Жанру

Техно-музика народилася не на вечірці у Берліні чи Ібіці, а в похмурих промислових районах Детройту, США, у 1980-х роках. 🤖
Жанр був створений афроамериканськими музикантами, які були відомі як «Трійця Детройту»:
Хуан Аткінс (Juan Atkins)
Деррік Мей (Derrick May)
Кевін Саундерсон (Kevin Saunderson)
Ці піонери поєднали європейську електронну музику (Kraftwerk) з афроамериканським фанком, соулом та футуристичними ідеями, мріючи про технократичне майбутнє, яке вони бачили в Детройті.
9 Грудня та Хуан Аткінс
Хоча точна дата дня народження Хуана Аткінса інколи дискутується (деякі джерела вказують на 12 вересня, інші на 9 грудня), саме 9 грудня закріпилося в електронній спільноті як дата вшанування його внеску.
Хуан Аткінс, якого часто називають «Хрещеним батьком техно», є засновником цього напрямку і першим, хто використав термін «техно» для опису своєї музики (часто під псевдонімом Cybotron). Він використовував синтезатори та драм-машини, щоб створювати гіпнотичні, монотонні та високоритмічні звукові пейзажі, що відображали індустріальний дух міста. ⚙️

Культурний Вплив

Від Детройту техно швидко поширилося до Чикаго, а потім до Берліна (де стало основою для потужної клубної культури) і далі світом. Техно — це не просто музика, це культура, яка підкреслює мінімалізм, ритм і колективний досвід танцю. Сьогодні воно залишається одним із найбільш інноваційних та динамічних жанрів у світі. 🎶

День сала
День сала (Lard Day) у США відзначають 8 грудня, цей день знаменує відродження сала як поживного та універсального кулінарного інгредієнта. Колись його уникали через те, що воно вважалося шкідливим для здоров’я, а тепер його цінують за користь для здоров’я та кулінарну універсальність. Цей день присвячений інформуванню людей про включення сала у свій раціон та кулінарні практики.

Історичний контекст сала
Сало, або свинячий жир, протягом століть був основним продуктом у кулінарії, який цінувався так само високо, як і сама свинина. У 19 столітті в Північній Америці та Європі воно було таким же популярним, як і вершкове масло. Однак у 20-му столітті його репутація постраждала через негативну рекламу та зростання популярності овочевих напівфабрикатів, особливо з появою у 1911 році Crisco. Лише в 1990-х роках сало почало повертатися завдяки шеф-кухарям та експертам з харчування, які знову відкрили для себе його унікальні якості та негативні аспекти вмісту трансжирів у рослинній олії.


Користь сала для здоров’я
Всупереч поширеній думці, сало вважається корисним жиром. Коаліція здорових жирів (Healthy Fats Coalition), яка заснувала Національний день сала, підкреслює вміст у салі мононенасичених жирів, корисних для здоров’я серця. Сало піддається мінімальній обробці порівняно зі штучними трансжирами, що робить його більш природним вибором для приготування їжі.

Вшанування сала в кулінарних традиціях
У багатьох культурах сало традиційно використовували для покращення смаку страв. Національний день сала відзначає ці традиції і заохочує використання сала в сучасній кулінарії. Компанія Coast Packing Company, провідний виробник жиропонижувачів, спонсорує кулінарні конкурси, щоб продемонструвати універсальність сала в наданні їжі чудового смаку без шкоди для здоров’я.

В Україні сало є важливим елементом традиційної української кухні. День українського сала відзначають у серпні.

Як святкувати День сала
Купуйте сало з місцевих джерел. Підтримайте місцевих фермерів та виробників сала, купуючи його на місцевих ринках.
Готуйте на смальці. Замінюйте вершкове масло або кулінарні олії на сало у своїх рецептах. Сало відоме тим, що робить страви більш насиченими та ароматними, і воно особливо ефективне у смаженні та випічці.
Дізнайтеся більше про використання сала у випічці. Сало можна використовувати у випічці для створення більш хрусткої скоринки пирога та надання глибини тортам і тістечкам.
Цікаві факти про сало
Воно має вищу температуру копчення порівняно з вершковим маслом.
Сало може залишатися твердим при кімнатній температурі і часто добре зберігається після закінчення терміну придатності.
Особливо цінується листкове сало, виготовлене з жиру навколо свинячих нирок.
Чому ми цінуємо сало
Новий кулінарний досвід. Сало пропонує новий і цікавий варіант для тих, хто звик готувати на вершковому маслі або олії.
Насиченіша та смачніша їжа. Вищий вміст жирів у смальці покращує смак та насиченість страв.
Екологічність. У порівнянні з іншими кулінарними оліями, свинячий жир є більш стійким та екологічно чистим.
Національний день сала — це свято традиційного кулінарного інгредієнта, який повертається до нас із заслуженою популярністю. Це день, щоб оцінити багату історію, користь для здоров’я та кулінарну універсальність сала, заохочуючи людей заново відкрити для себе цей натуральний і ароматний кулінарний жир.

#історія #події
📚 8 грудня 1868 року в історії українського народу став справжнім поворотним моментом. Саме цього дня у Львові, в умовах посиленої полонізації та відсутності власної державності, було засновано культурно-освітнє товариство «Просвіта». Ця ініціатива не була просто гуртком інтелігенції; вона стала потужним каталізатором національної свідомості та самоорганізації. 💡

Чому виникла потреба?

Після скасування кріпацтва та отримання Галичиною певної автономії у складі Австро-Угорщини, польська шляхта зміцнила свої позиції, що призвело до посилення тиску на українську мову та культуру. Народ, що вийшов із кріпацтва, був переважно неписьменним. У цей критичний час група прогресивної української інтелігенції, очолювана, зокрема, Анатолем Вахнянином (першим головою), Олександром Барвінським та Юліаном Романчуком, зрозуміла: єдиний шлях до порятунку — це просвіта народу.

Місія, що змінила країну

Перший статут товариства проголошував просту, але революційну мету: «Будити почуття народне та просвічувати народ в дусі народнім». Завданням «Просвіти» було не лише навчити селян читати, але й видавати для них доступну літературу, відкривати бібліотеки та читальні.
Вже через кілька років «Просвіта» почала створювати свою найважливішу мережу — «читальні» (філії товариства) по всій Галичині та Буковині. Ці читальні ставали справжніми центрами життя села:
Книгозбірні: Вони забезпечували доступ до україномовних видань. 📖
Осередки культури: Тут проводили лекції, співи, театральні вистави. 🎭
Місця самоосвіти: Люди навчалися не лише грамоті, а й основам економіки та сільського господарства. 🧑‍🌾

Неймовірний масштаб

Завдяки діяльності «Просвіти», українська мова та культура перестали бути лише надбанням еліти. До 1939 року товариство налічувало понад 3000 філій та 3000 читалень! Це була розгалужена, ефективна і повністю самодостатня громадянська мережа, яка заклала фундамент для політичної та економічної боротьби українців у XX столітті.

«Просвіта» виховала цілі покоління національно свідомих громадян і довела, що освіта є найгострішою зброєю у боротьбі за право бути нацією. Це наш історичний урок: єдність інтелігенції та народу навколо ідеї знання завжди дає плоди. 🇺🇦

Украинский этно-вечер “Різдвяні свята у Солохи” в Тель-Авиве 25 декабря 2025 в SHO?

В самом центре Тель-Авива зимой появится маленький украинский хутор — со светом, музыкой, праздничными забавами и вкусами, которые невозможно забыть. Ресторан SHO? – Ukrainian Traditional Food и команда MAK_UA готовят большой этно-вечер, где оживут колядки, щедривки, фольклорные персонажи и традиционные украинские зимние блюда.

Гостей ждут живые выступления Яны Олексенко, ULA_music и Diadele, театрализованные сценки от @makvilna_ua, праздничная атмосфера и украинская кухня: кутя, вареники ручной лепки, узвар, глинтвейн и другие украинские зимние блюда. Всё — как на настоящем хуторе, только в Тель-Авиве.

В Тель-Авиве эта эстетика выглядит особенно ярко: словно в шумный город ненадолго впустили тишину сельской украинской ночи, наполненную смехом и песнями. Украинская зима пахнет кутьёй, варениками, узваром и горячим праздничным напитком.
SHO? готовит специальное меню, которое не просто знакомит с традиционными блюдами — оно рассказывает историю. Этно-вечер построен так, чтобы гость не смотрел на традицию со стороны — он оказывается внутри неё.
В зале будет тёплый свет, музыка, элементы оформления, напоминающие деревенские зимние вечера. Все детали — от звезды колядников до фольклорных образов — создают эффект присутствия в зимнем украинском хуторе.

«Солоха» — это гоголевская хуторянка, хозяйка гостеприимной хаты, у которой всегда шумно, тепло и по-праздничному весело.
Её имя давно стало символом украинских зимних традиций, смеха и домашнего уюта. Это культовый персонаж украинской литературы и народной культуры, прекрасно узнаваемый благодаря Н. В. Гоголю: Солоха — героиня повести Николая Гоголя «Ночь перед Рождеством», входящей в цикл «Вечера на хуторе близ Диканьки».

Почему это интересно не только украинцам, но и всем израильтянам?
Украинские новогодне-рождественские традиции понятны и близки любому человеку, выросшему на семейных зимних праздниках. Это музыка, которая звучит искренне; еда, наполненная смыслом; игровые обряды, которые создают лёгкость и чувство совместности. Израиль — страна, где живут десятки культур, и именно поэтому знакомство с украинскими этно-обычаями становится не «чужой» историей, а частью общего культурного пространства. Такой вечер дарит уникальный опыт: увидеть, как праздничность может выглядеть в другой стране, почувствовать тёплый юмор, попробовать особую кухню и просто провести время в атмосфере человеческой близости, которая не зависит от национальности.

📅 25 декабря, 19:00
📍 Carlebach 3, Tel Aviv

НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
Подробнее о программе — в статье:
👉 https://news.nikk.co.il/rizdvyani-svyata-u-solohi/

❓ А вы бы хотели попасть на такой вечер — и что для вас самое главное в зимних праздниках?

#ТельАвив #SHO #MAK_UA #УкраинскаяКультура #ЭтноВечер #ЗимниеТрадиции #УкраинаВИзраиле

Парфенон

Парфенон - це пам'ятка античної архітектури, давньогрецький храм, розташований на Афінському Акрополі. Головний храм присвячений покровительці міста і всієї Аттики богині Афіні. Парфенон був побудований в 447-438 роках до н. е. архітектором Каллікратом за проектом Іктіна і прикрашений в 438-431 роках до н. е. під керівництвом Фідія, попередній храм був зруйнований персами, близько 480 до н. е. Більша частина історичних знахідок з храму експонується сьогодні в музеї Акрополя. У храмі було створено величезну триступеневу основу, на якій був побудований прямокутний храм із сімнадцяти колон з північного і південного боків і восьми зі східного і західного. У центральному залі храму знаходилася золота статуя Афіни, нині втрачена. Скульптури були інтегровані в саму будівлю: педиментальні групи зображували народження Афіни і її боротьбу з Посейдоном. У метопах були сцени битв між богами і гігантами, а також між греками, кентаврами, амазонками і знаменитий фриз, який знаходився на вершині навколо целли, показуючи Панафінейську процесію на честь Афіни. Робота Фідія ознаменувала золотий вік грецької культури.

Джерело https://psahno.com/uk/places/parfenon

#Парфенон #Акрополь #Афіни #Греція #СтародавняГреція #Античність #Історія #Архітектура #КультураГреції #Подорожі #ПодорожДоГреції #КрасаСвіту
#ІсторичнаСпадщина #ВизначніМісця #СвітоваСпадщина

#історія #особистості
🕊️ Мелодія світу: Райнер Марія Рільке та його українське натхнення.
4 грудня 1875 року в Празі, яка тоді входила до складу Австро-Угорської імперії, народився Райнер Марія Рільке (Rainer Maria Rilke, повне ім'я Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке) — один із найбільш глибоких та впливових поетів-модерністів європейської літератури ХХ століття.
Його творчість, наповнена філософськими роздумами про самотність, смерть, красу та божественне, значно вплинула на формування європейської поезії, зокрема німецькомовної. До його ключових творів належать «Сонети до Орфея» та «Дуїнезькі елегії».

Український слід

Хоча Рільке відомий насамперед як німецькомовний автор, його зв'язок з українськими землями та культурою є надзвичайно важливим для розуміння його світогляду і творчого шляху.
У 1899 та 1900 роках Рільке здійснив дві великі подорожі Російською імперією разом зі своєю музою — відомим психоаналітиком і письменницею Лу Андреас-Саломе. Під час цих подорожей він відвідав значні міста та місця, що нині знаходяться в Україні:
Київ: У Києві Рільке відвідав Києво-Печерську лавру, де був глибоко вражений величчю православної культури та атмосферою стародавніх монастирів.
Канів: Найбільше враження на нього справив Канів, де він відвідав могилу Тараса Шевченка. Рільке був вражений постаттю українського Кобзаря, якого він сприйняв як символічного, народного пророка.
Полтавщина: Він також подорожував глибинкою, щоб краще відчути життя простого селянства.

Вплив на творчість

Свої враження від цих подорожей Рільке зафіксував у листах, щоденниках та віршах. Багата духовна культура Сходу, її містицизм, відчуття простору та глибинна народна віра стали потужним джерелом натхнення:
Зокрема, він перекладав «Слово о полку Ігоревім» німецькою мовою.
Образи святенника, ченця, старця та відчуття божественної самотності у його віршах значною мірою сформовані під впливом побаченого у православних монастирях та його спілкування з простими людьми.
Сам Рільке пізніше згадував, що його подорож на Схід була одним із найважливіших етапів його самопізнання. Хоча він не завжди чітко розрізняв українські та російські культурні особливості, його захоплення «багатим, темним, повним Богом» світом Східної Європи, зокрема України, мало визначальний вплив на його лірику.

Твори Рільке досі залишаються однією з найскладніших та найзагадковіших сторінок світової літератури, а його зв'язок з Україною є предметом постійних досліджень літературознавців.