Калібрахоа 🌸
❗️Часто калібрахоа помилково приймають за петунію. Квітки справді схожі, але різниця між ними є!
▫️Калібрахоа:
✔️ Квітки близько 3 см у діаметрі, при цьому їх значно більше, ніж у петунії.
✔️ Стебла більш здерев’янілі.
✔️ Рослина активніше розгалужується.
✔️ Листя дрібніше і вкрите жорстким пушком, як і стебла.
Калібрахоа позиціонується як культура для підвісних кошиків, горщиків і контейнерів.
🪴 Квіти та рослини

30 травня 1876 року було підписано Емський указ — один із найжорсткіших документів російської імперії, спрямованих проти української мови та культури.

Його метою було не просто обмежити використання української мови, а фактично витіснити її з публічного життя. Указ забороняв друк більшості українських книжок, ввезення українських видань з-за кордону, постановку театральних вистав українською мовою, друк текстів до пісень. Українська освіта та культурний розвиток опинилися під постійним тиском.

Це була спроба зламати дух свободи українців, придушити прагнення до самостійності та власної державності. Російська влада добре розуміла: народ, який пам'ятає свою мову, історію та культуру, рано чи пізно захоче сам вирішувати свою долю.

Формально основні обмеження Емського указу були скасовані лише після революційних подій 1905 року. Але русифікація не припинилася. У ХХ столітті радянська влада продовжила політику витіснення української мови, часто ще масштабніше й системніше.

Століттями українську мову намагалися представити як «селянську», «непрестижну», нібито нижчу за російську. Багатьох людей привчили соромитися власної мови, приховувати свою ідентичність, переходити на чужу мову заради кар'єри чи суспільного схвалення.

Якщо згадати, скільки поколінь жили під таким тиском, то результати цієї політики справді були вражаючими. Але попри всі заборони, українська мова вижила.

Сьогодні наше завдання — не соромитися її, а навпаки, плекати, використовувати щодня і передавати наступним поколінням. Бо мова — це не лише засіб спілкування. Це пам'ять, культура, свобода і одна з основ нашої державності.

Мова українська культура історія

ГРАНІТНА ЕЛЕГІЯ

Оберіг того часу уже був на стінах,
Догоряли століття в оздобах проходів,
Ехо кроків лишилося давньою тінню.
Серед пилу століть виростали і сходи,
А над хвилями неба біліли карнизи.

Через марево літ та число епізодів,
У глибоких дворах визрівали ескізи.
Дотик часу лягав на гранітні колони,
Оберігши в різьбі незгасимі репризи.
Відбивалися в склі купола по шаблону,
А у лініях мурів трималась основа.

Архітектори й час дали нові райони,
Розсипалися барви в кімнатах та зовні.
Хвилювали уяву високі скульптури
І з фасадів дивились фігури здорові.
Там різьбяр вирізав силуети в структурі,
Елегійні фронтони вростали у простір,
Крізь віки проступала забута культура.
Тінь минулого тут малювала свій розпис,
У коштовних ліпнинах ховалися тести,
Розкривались балкони у сонячнім зрості,
А над морем здіймалась велична Одеса.

Мирослав Манюк
20.05.2026

Фото: пані Т.М.

#акровірш

😮 Віталій Данило витрачає всі кишенькові гроші на антикваріат, сіє льон у дворі та керує хором 80-річних бабусь
Він створив музей «Наш край, як рай» у хаті прабабусі, щоб довести: наша культура — це скарб, який не продається. Дивіться історію хлопця, який став хранителем пам'яті цілого регіону у сюжеті NV.

9-12 квітня 2026 року в Хорватському місті Осієк відбувся етап кубку світу «FIG DobroWorldCup – Osijek 2026» зі спортивної гімнастики. Студент навчально-наукового інституту фізичної культури спеціальності А7 Фізична культура і спорт, броварчанин Богдан Супрун у загальному заліку посів високе сьоме місце серед найсильніших спортсменів світу.
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

❄️ На Закарпатті рятують урожай від заморозків
Кілька днів поспіль у регіоні через надто низьку температуру (прибл. -5°C) масово обігрівають урожай штучними методами
У ГО "Культура Екологія Туризм" зауважили, що квітень місцеві називають — "дурний апріль", адже погода у цьому місяці дуже мінлива та непередбачувана.
📹 ТМ "Коник"/Facebook

Вибралась кросіва, їду на Великдень в Софію. Зайшла в тролейбус, там сидять дві женщіни середнього віку і благопристойного вигляду. Зміряли мене очима, думаю, щас скажуть, що гарно виглядаю)

Нє, мовчать. Я сіла від них спиною трохи далі. Чую, одна в другої питає:
- Навєрноє, артістка какая-то, на работу єдєт.
- Нєт, ета тєпєрь у маладьожи (за маладьож дякую, звісно, але трохи мимо) мода такая странная, нічєго, скора прайдьот.

Я повертаюся, кажу:
- Та вже триста років як не проходить.

Далі їдуть мовчки.

Бо то, що для вас, курвів совкових, "мода странная", для нас - культура, яка нас ідентифікує, і якою ви подавитесь.

Будемо жити, Маестро!
11 квітня– день пам’яті Бикова Леоніда Федоровича (12.12.1928-11.04.1979), українського актора, режисера і сценариста.
На росії заборонили до показу фільм «В бій ідуть тільки «старики». Окрім того, що пісні співають українською мовою, ще й Татаренко (Леонід Биков) співає гімн Українських січових стрільців «Ой у лузі червона калина».
***
#світла_память #життя #мудрість #душа #соціум #культура

8 квітня у віці 62 років пішов із життя поет і бандурист Ярослав Чорногуз. Про це повідомила його донька – військовослужбовиця та поетка Ярина Чорногуз.

Ярина Чорногуз також зазначила, що її батько хотів бути похованим на Байковому кладовищі, поруч зі своїми батьками.

“Прошу Київську міську раду сприяння для нашої родини поховати його там, де похований мій дідусь письменник Олег Чорногуз”, – написала вона.

Ярослав Чорногуз народився 20 липня 1963 у Вінниці. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1991 року працював у журналі «Українська культура».

З грудня 2002 року Чорногуз був солістом Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди. Він — автор 7 поетичних збірок, історичних нарисів «Кобзарська Січ».

📸✒️: Ярина Чорногуз | Facebook
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини