• 🏛️ Одеса виникла до Катерини: правда, яку не любить москва.

    Скільки разів нам повторювали російську казку про “Катєріну, которая основала Адєссу”? Це — пропагандистський міф, створений імперією заднім числом. Правда зовсім інша — і значно цікавіша.

    🇺🇦 1. На місці Одеси вже існувало місто.

    До приходу російської імперії тут були:

    • Кочубіїв / Коцюбіїв — згадується з XV століття;
    • Українська фортеця та порт, що переходили між Литвою, Кримським ханством, Османами й знову Україною;
    • Поселення козаків і місцеве слов’янське населення.

    Тобто Катерина прийшла в уже заселене та стратегічно важливе місце, а не “на пусте поле”, як любить стверджувати російська пропаганда.

    ⚓ 2. Місто будували не росіяни.

    Реальними творцями Одеси були:

    • Італійські інженери;
    • Французькі архітектори;
    • Українські та грецькі купці;
    • Молдовани та євреї, які заселяли околиці;
    • Дерібас, Рішельє, де Волан — іноземці.

    Катерина тільки підписала указ, а реальні будівничі — європейці та місцеві народи.

    📜 3. Брехня про “заснування”.

    Катерина II навіть ніколи не була в Одесі. Вона просто дала наказ розвивати порт — і все. Російська імперія потім переписала історію, створивши культ “Катерини-засновниці”, щоб подати Одесу як “споконвічно русскій город”.

    Це класична імперська схема:

    👉 знищити чи присвоїти, а потім оголосити “всєгда біло нашім”.

    🌊 4. Одеса — місто Чорного моря, а не імперії.

    Її створила суміш народів, культур і торгівлі, а не воля однієї імператриці. Одеса народилася з моря, торгівлі й свободи — а не з московських указів.

    ⚠️ 5. Чому це важливо зараз.

    Бо російська пропаганда досі використовує міф про “русскую Одессу” як зброю. Правда проста: Одеса не російська. І ніколи не була. Її будували українці, європейці та чорноморські народи. Катерина — лише підпис під папером, а не творець.
    🏛️ Одеса виникла до Катерини: правда, яку не любить москва. Скільки разів нам повторювали російську казку про “Катєріну, которая основала Адєссу”? Це — пропагандистський міф, створений імперією заднім числом. Правда зовсім інша — і значно цікавіша. 🇺🇦 1. На місці Одеси вже існувало місто. До приходу російської імперії тут були: • Кочубіїв / Коцюбіїв — згадується з XV століття; • Українська фортеця та порт, що переходили між Литвою, Кримським ханством, Османами й знову Україною; • Поселення козаків і місцеве слов’янське населення. Тобто Катерина прийшла в уже заселене та стратегічно важливе місце, а не “на пусте поле”, як любить стверджувати російська пропаганда. ⚓ 2. Місто будували не росіяни. Реальними творцями Одеси були: • Італійські інженери; • Французькі архітектори; • Українські та грецькі купці; • Молдовани та євреї, які заселяли околиці; • Дерібас, Рішельє, де Волан — іноземці. Катерина тільки підписала указ, а реальні будівничі — європейці та місцеві народи. 📜 3. Брехня про “заснування”. Катерина II навіть ніколи не була в Одесі. Вона просто дала наказ розвивати порт — і все. Російська імперія потім переписала історію, створивши культ “Катерини-засновниці”, щоб подати Одесу як “споконвічно русскій город”. Це класична імперська схема: 👉 знищити чи присвоїти, а потім оголосити “всєгда біло нашім”. 🌊 4. Одеса — місто Чорного моря, а не імперії. Її створила суміш народів, культур і торгівлі, а не воля однієї імператриці. Одеса народилася з моря, торгівлі й свободи — а не з московських указів. ⚠️ 5. Чому це важливо зараз. Бо російська пропаганда досі використовує міф про “русскую Одессу” як зброю. Правда проста: Одеса не російська. І ніколи не була. Її будували українці, європейці та чорноморські народи. Катерина — лише підпис під папером, а не творець.
    137переглядів
  • #історія #особистості
    ✨ Кірк Дуглас: Легенда Золотого Віку Голлівуду та Справжній Спартак.
    Сьогодні ми святкуємо день народження однієї з найвизначніших і найхаризматичніших зірок класичного Голлівуду — Кірка Дугласа (Kirk Douglas), який народився 9 грудня 1916 року. Він став символом непохитності, сильних чоловічих ролей та акторської майстерності протягом семи десятиліть. 🎬

    Походження та Сходження

    Кірк Дуглас (справжнє ім'я Іссур Даніелович Демський) походив із бідної родини єврейських емігрантів з території сучасної Білорусі (тоді — Російська імперія). Його шлях до слави був тернистим, але завдяки наполегливості та потужному таланту він став одним із найяскравіших акторів свого покоління. 💥
    Його акторська манера була відзначена фізичною інтенсивністю, пронизливим поглядом і фірмовою ямочкою на підборідді, які зробили його ідеальною зіркою для ролей жорстких, часто морально неоднозначних героїв.

    Роль Життя: «Спартак»

    Хоча Дуглас був тричі номінований на «Оскар» (за ролі у фільмах «Чемпіон», «Злі й красиві» та «Жага життя» — де він блискуче зіграв Вінсента Ван Гога), його найвідоміша та найвпливовіша роль припала на історичний епос:
    «Спартак» (1960): У цьому фільмі Стенлі Кубрика він зіграв легендарного гладіатора-бунтаря Спартака. Дуглас не лише зіграв головну роль, а й виступив продюсером стрічки.
    Боротьба з «Чорним Списком»: Під час зйомок «Спартака» Дуглас вчинив сміливий громадянський вчинок: він наполіг, щоб сценаристом фільму був Далтон Трамбо, який перебував у «Чорному списку» Голлівуду через свої комуністичні погляди. Рішення Дугласа вказати ім'я Трамбо у титрах допомогло зруйнувати ганебну епоху маккартизму та переслідування митців у Голлівуді. Це був його особистий внесок у боротьбу за свободу та справедливість. ✊

    Кірк Дуглас є батьком відомого актора Майкла Дугласа. Він помер у 2020 році у віці 103 років, залишивши по собі спадщину як актор, продюсер і борець за людську гідність.
    #історія #особистості ✨ Кірк Дуглас: Легенда Золотого Віку Голлівуду та Справжній Спартак. Сьогодні ми святкуємо день народження однієї з найвизначніших і найхаризматичніших зірок класичного Голлівуду — Кірка Дугласа (Kirk Douglas), який народився 9 грудня 1916 року. Він став символом непохитності, сильних чоловічих ролей та акторської майстерності протягом семи десятиліть. 🎬 Походження та Сходження Кірк Дуглас (справжнє ім'я Іссур Даніелович Демський) походив із бідної родини єврейських емігрантів з території сучасної Білорусі (тоді — Російська імперія). Його шлях до слави був тернистим, але завдяки наполегливості та потужному таланту він став одним із найяскравіших акторів свого покоління. 💥 Його акторська манера була відзначена фізичною інтенсивністю, пронизливим поглядом і фірмовою ямочкою на підборідді, які зробили його ідеальною зіркою для ролей жорстких, часто морально неоднозначних героїв. Роль Життя: «Спартак» Хоча Дуглас був тричі номінований на «Оскар» (за ролі у фільмах «Чемпіон», «Злі й красиві» та «Жага життя» — де він блискуче зіграв Вінсента Ван Гога), його найвідоміша та найвпливовіша роль припала на історичний епос: «Спартак» (1960): У цьому фільмі Стенлі Кубрика він зіграв легендарного гладіатора-бунтаря Спартака. Дуглас не лише зіграв головну роль, а й виступив продюсером стрічки. Боротьба з «Чорним Списком»: Під час зйомок «Спартака» Дуглас вчинив сміливий громадянський вчинок: він наполіг, щоб сценаристом фільму був Далтон Трамбо, який перебував у «Чорному списку» Голлівуду через свої комуністичні погляди. Рішення Дугласа вказати ім'я Трамбо у титрах допомогло зруйнувати ганебну епоху маккартизму та переслідування митців у Голлівуді. Це був його особистий внесок у боротьбу за свободу та справедливість. ✊ Кірк Дуглас є батьком відомого актора Майкла Дугласа. Він помер у 2020 році у віці 103 років, залишивши по собі спадщину як актор, продюсер і борець за людську гідність.
    Like
    1
    154переглядів
  • А знаєте, що справді варто згадати сьогодні?

    Як поводився світ, коли бачив перед собою не просто агресора, а імперію, яка живе ненавистю.
    Коли СРСР залив Афганістан кров’ю, Рональд Рейґан не вдавав, що «все складно» чи «треба почути обидві сторони». Він не шукав миру «в очах Андропова», не переконував американців, що «не можна злити ядерну державу».
    Він сказав просту, чесну й холодну правду: СРСР - аморальна імперія зла.
    І з імперіями зла не ведуть переговорів про компроміс.
    Їх стримують, виснажують і зрештою - ламають.
    Рейґан не боявся назвати речі своїми іменами. Бо боязнь перед диктатурою - це запрошення до нових злочинів.
    Назви зло - і воно втрачає частину сили. Стань проти нього - і воно починає сипатися.
    І що сталося далі?
    Імперія зла тріснула.
    Не одразу. Не легко. Але тріснула - тому що вільний світ зібрався і перестав бути боягузливим.
    Сьогодні Україна стоїть там, де колись стояли афганці. Але різниця у нас колосальна:
    ми не самі, ми не безликі, ми не «далекі люди».
    Ми - фронтир свободи, і саме на нашому боці сьогодні історія.
    Висновок простий, але сильний:
    коли зло назване - його легше перемогти.
    Коли імперію не бояться - вона приречена.
    Коли світ стоїть на боці правди - Україна перемагає.

    Олександр Ковтуненко
    А знаєте, що справді варто згадати сьогодні? Як поводився світ, коли бачив перед собою не просто агресора, а імперію, яка живе ненавистю. Коли СРСР залив Афганістан кров’ю, Рональд Рейґан не вдавав, що «все складно» чи «треба почути обидві сторони». Він не шукав миру «в очах Андропова», не переконував американців, що «не можна злити ядерну державу». Він сказав просту, чесну й холодну правду: СРСР - аморальна імперія зла. І з імперіями зла не ведуть переговорів про компроміс. Їх стримують, виснажують і зрештою - ламають. Рейґан не боявся назвати речі своїми іменами. Бо боязнь перед диктатурою - це запрошення до нових злочинів. Назви зло - і воно втрачає частину сили. Стань проти нього - і воно починає сипатися. І що сталося далі? Імперія зла тріснула. Не одразу. Не легко. Але тріснула - тому що вільний світ зібрався і перестав бути боягузливим. Сьогодні Україна стоїть там, де колись стояли афганці. Але різниця у нас колосальна: ми не самі, ми не безликі, ми не «далекі люди». Ми - фронтир свободи, і саме на нашому боці сьогодні історія. Висновок простий, але сильний: коли зло назване - його легше перемогти. Коли імперію не бояться - вона приречена. Коли світ стоїть на боці правди - Україна перемагає. Олександр Ковтуненко
    64переглядів
  • «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський.

    Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві.

    «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан.

    На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його».

    Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі:
    https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський. Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві. «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан. На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його». Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    154переглядів
  • «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський.

    Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві.

    «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан.

    На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його».

    Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі:
    https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський. Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві. «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан. На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його». Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    164переглядів
  • ВМЦ. ВАРВАРИ

    Вмц. Варвара (?- бл. 306) народилася у м. Іліополі (Римська імперія, нині Баальбек, Ліван) у знатній еллінській сім'ї. Рано втратила матір. Була дуже вродливою, тому батько Діоскор посадив її у башту. Споглядаючи згори на красу неба і землі, задалася питанням: хто це все сотворив? Осяяна світлом Божественної благодаті, відкрилися їй очі на пізнання Єдиного Бога.

    Діоскор задумав віддати доньку заміж. Вона ж відмовлялася. Зібрався він у далеку дорогу, a доньці дав більше волі, аби та сама захотіла вийти заміж. Варвара здружилася з християнками і почула від них ім'я Ісуса Христа. Дівчина таємно хрестилася і присвятила себе Богові, жила в пості і молитві. Повернувшись, батько побачив переміну у доньці. Дізнавшись, дуже розлютився і хотів усікти її мечем. Але розступилася стіна і донька утекла на гору. Діоскор знайшов у печері доньку і закрив у темниці. Потім віддав у руки ігемона. Спершу умовляннями, потім погрозами той схиляв її до поклоніння ідолам, затим велів роздягти і катувати. У темниці, куди її кинули, опівночі з'явився їй Жених нетлінний і зцілив її рани. Жінка Юліанія виділа це у темничне вікно. Вранці вмц. Варвару нещадно мучили і, бачачи це, Юліанія з натовпу почала викривати мучителів. Її схопили і піддали тортурам. Потім їх оголених водили містом, після чого усікли мечем. Варвару зарубав батько.

    Глибоко вшановує вмц. Варвару український народ: мощі святої як дорогоцінний скарб перебувають у Свято-Володимирському соборі (Київ) від 1961 р.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 4 грудня.
    -----------
    ВМЦ. ВАРВАРИ Вмц. Варвара (?- бл. 306) народилася у м. Іліополі (Римська імперія, нині Баальбек, Ліван) у знатній еллінській сім'ї. Рано втратила матір. Була дуже вродливою, тому батько Діоскор посадив її у башту. Споглядаючи згори на красу неба і землі, задалася питанням: хто це все сотворив? Осяяна світлом Божественної благодаті, відкрилися їй очі на пізнання Єдиного Бога. Діоскор задумав віддати доньку заміж. Вона ж відмовлялася. Зібрався він у далеку дорогу, a доньці дав більше волі, аби та сама захотіла вийти заміж. Варвара здружилася з християнками і почула від них ім'я Ісуса Христа. Дівчина таємно хрестилася і присвятила себе Богові, жила в пості і молитві. Повернувшись, батько побачив переміну у доньці. Дізнавшись, дуже розлютився і хотів усікти її мечем. Але розступилася стіна і донька утекла на гору. Діоскор знайшов у печері доньку і закрив у темниці. Потім віддав у руки ігемона. Спершу умовляннями, потім погрозами той схиляв її до поклоніння ідолам, затим велів роздягти і катувати. У темниці, куди її кинули, опівночі з'явився їй Жених нетлінний і зцілив її рани. Жінка Юліанія виділа це у темничне вікно. Вранці вмц. Варвару нещадно мучили і, бачачи це, Юліанія з натовпу почала викривати мучителів. Її схопили і піддали тортурам. Потім їх оголених водили містом, після чого усікли мечем. Варвару зарубав батько. Глибоко вшановує вмц. Варвару український народ: мощі святої як дорогоцінний скарб перебувають у Свято-Володимирському соборі (Київ) від 1961 р. З відривного календаря "З вірою в душі" за 4 грудня. -----------
    265переглядів
  • ВМЦ. ВАРВАРИ

    Вмц. Варвара (?- бл. 306) народилася у м. Іліополі (Римська імперія, нині Баальбек, Ліван) у знатній еллінській сім'ї. Рано втратила матір. Була дуже вродливою, тому батько Діоскор посадив її у башту. Споглядаючи згори на красу неба і землі, задалася питанням: хто це все сотворив? Осяяна світлом Божественної благодаті, відкрилися їй очі на пізнання Єдиного Бога.

    Діоскор задумав віддати доньку заміж. Вона ж відмовлялася. Зібрався він у далеку дорогу, a доньці дав більше волі, аби та сама захотіла вийти заміж. Варвара здружилася з християнками і почула від них ім'я Ісуса Христа. Дівчина таємно хрестилася і присвятила себе Богові, жила в пості і молитві. Повернувшись, батько побачив переміну у доньці. Дізнавшись, дуже розлютився і хотів усікти її мечем. Але розступилася стіна і донька утекла на гору. Діоскор знайшов у печері доньку і закрив у темниці. Потім віддав у руки ігемона. Спершу умовляннями, потім погрозами той схиляв її до поклоніння ідолам, затим велів роздягти і катувати. У темниці, куди її кинули, опівночі з'явився їй Жених нетлінний і зцілив її рани. Жінка Юліанія виділа це у темничне вікно. Вранці вмц. Варвару нещадно мучили і, бачачи це, Юліанія з натовпу почала викривати мучителів. Її схопили і піддали тортурам. Потім їх оголених водили містом, після чого усікли мечем. Варвару зарубав батько.

    Глибоко вшановує вмц. Варвару український народ: мощі святої як дорогоцінний скарб перебувають у Свято-Володимирському соборі (Київ) від 1961 р.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 4 грудня.
    -----------
    ВМЦ. ВАРВАРИ Вмц. Варвара (?- бл. 306) народилася у м. Іліополі (Римська імперія, нині Баальбек, Ліван) у знатній еллінській сім'ї. Рано втратила матір. Була дуже вродливою, тому батько Діоскор посадив її у башту. Споглядаючи згори на красу неба і землі, задалася питанням: хто це все сотворив? Осяяна світлом Божественної благодаті, відкрилися їй очі на пізнання Єдиного Бога. Діоскор задумав віддати доньку заміж. Вона ж відмовлялася. Зібрався він у далеку дорогу, a доньці дав більше волі, аби та сама захотіла вийти заміж. Варвара здружилася з християнками і почула від них ім'я Ісуса Христа. Дівчина таємно хрестилася і присвятила себе Богові, жила в пості і молитві. Повернувшись, батько побачив переміну у доньці. Дізнавшись, дуже розлютився і хотів усікти її мечем. Але розступилася стіна і донька утекла на гору. Діоскор знайшов у печері доньку і закрив у темниці. Потім віддав у руки ігемона. Спершу умовляннями, потім погрозами той схиляв її до поклоніння ідолам, затим велів роздягти і катувати. У темниці, куди її кинули, опівночі з'явився їй Жених нетлінний і зцілив її рани. Жінка Юліанія виділа це у темничне вікно. Вранці вмц. Варвару нещадно мучили і, бачачи це, Юліанія з натовпу почала викривати мучителів. Її схопили і піддали тортурам. Потім їх оголених водили містом, після чого усікли мечем. Варвару зарубав батько. Глибоко вшановує вмц. Варвару український народ: мощі святої як дорогоцінний скарб перебувають у Свято-Володимирському соборі (Київ) від 1961 р. З відривного календаря "З вірою в душі" за 4 грудня. -----------
    Like
    1
    226переглядів
  • #історія #події
    Аустерліц: Битва Трьох Імператорів і тріумф Наполеона
    Битва під Аустерліцом, що відбулася 2 грудня 1805 року (рівно через рік після коронації Наполеона), є однією з найбільш блискучих і вирішальних перемог у військовій історії. Це був класичний приклад стратегічного генія, який дозволив Наполеону Бонапарту, імператору Франції, розгромити об'єднані армії Австрії (імператор Франц II) та Росії (імператор Олександр I). 🇫🇷⚔️🇦🇹🇷🇺
    🗺️ Передісторія та Диспозиція
    Після поразки Австрії та Росії у попередніх кампаніях, імператори вирішили дати Наполеону генеральний бій, сподіваючись на свою чисельну перевагу та стратегічну позицію. Битва розгорталася поблизу села Аустерліц (нині Славков-у-Брна, Чехія).
    * Наполеон: Мав приблизно 68–73 тисячі військ.
    * Союзники (Росія та Австрія): Загалом 85–90 тисяч військ.
    Союзники діяли за планом австрійського генерала Франца фон Вейротера. Вони припустилися фатальної помилки, вважаючи, що Наполеон занадто слабкий у своєму правому фланзі та боїться битви. Вони зосередили основні сили на лівому фланзі (південь), намагаючись відрізати французів від Відня та ізолювати їх. 🧭
    ☀️ "Сонце Аустерліца" та Хід Битви
    Наполеон, завчасно розгадавши план противника, свідомо послабив свій правий фланг, виманюючи основні сили союзників у низину. Його план був простий, але геніальний: розрізати ворожий центр і вдарити у тил, поки союзники будуть зайняті фланговою атакою.
    * Туманна Завіса: Битва розпочалася в густому тумані вранці 2 грудня. Коли союзні колони рушили на південь, між ними та центром французьких позицій утворився розрив.
    * Удар по Центру (Плато Працен): Близько 9 години ранку туман розвіявся, і з'явилося знамените "Сонце Аустерліца". Це стало сигналом для Наполеона. Корпуси маршалів Сульта та Бернадота потужним ударом прорвали ослаблений центр союзників на Праценських висотах. Цей маневр розділив союзні армії на дві частини. 💥
    * Розгром Флангів: Після захоплення Праценських висот, французи вдарили у тил союзним військам, які вже загрузли в боях на південному фланзі. Російські війська під керівництвом генерала Кутузова зазнали нищівної поразки. Багато солдатів загинуло, відступаючи через замерзлі ставки.
    👑 Наслідки та Значення
    Битва закінчилася повним розгромом армії союзників.
    * Втрати: Союзники втратили до 27 тисяч солдатів (убитими, пораненими, полоненими), тоді як втрати французів становили близько 9 тисяч.
    * Політичні зміни:
    * Австрія вийшла з антифранцузької коаліції. Франц II підписав принизливий Пресбурзький мир (26 грудня 1805 р.), поступившись Наполеону значними територіями.
    * Фактично, Священна Римська імперія (якою номінально керував Франц II) була ліквідована, а на її місці Наполеон створив Рейнський союз (1806 р.).
    * Росія продовжила війну, але імператор Олександр I був глибоко принижений.
    * Слава Наполеона: Аустерліц став символом непереможності французької армії та піком військової слави Наполеона. Це була перемога не лише зброї, а й інтелекту над ворожою самовпевненістю.
    #історія #події Аустерліц: Битва Трьох Імператорів і тріумф Наполеона Битва під Аустерліцом, що відбулася 2 грудня 1805 року (рівно через рік після коронації Наполеона), є однією з найбільш блискучих і вирішальних перемог у військовій історії. Це був класичний приклад стратегічного генія, який дозволив Наполеону Бонапарту, імператору Франції, розгромити об'єднані армії Австрії (імператор Франц II) та Росії (імператор Олександр I). 🇫🇷⚔️🇦🇹🇷🇺 🗺️ Передісторія та Диспозиція Після поразки Австрії та Росії у попередніх кампаніях, імператори вирішили дати Наполеону генеральний бій, сподіваючись на свою чисельну перевагу та стратегічну позицію. Битва розгорталася поблизу села Аустерліц (нині Славков-у-Брна, Чехія). * Наполеон: Мав приблизно 68–73 тисячі військ. * Союзники (Росія та Австрія): Загалом 85–90 тисяч військ. Союзники діяли за планом австрійського генерала Франца фон Вейротера. Вони припустилися фатальної помилки, вважаючи, що Наполеон занадто слабкий у своєму правому фланзі та боїться битви. Вони зосередили основні сили на лівому фланзі (південь), намагаючись відрізати французів від Відня та ізолювати їх. 🧭 ☀️ "Сонце Аустерліца" та Хід Битви Наполеон, завчасно розгадавши план противника, свідомо послабив свій правий фланг, виманюючи основні сили союзників у низину. Його план був простий, але геніальний: розрізати ворожий центр і вдарити у тил, поки союзники будуть зайняті фланговою атакою. * Туманна Завіса: Битва розпочалася в густому тумані вранці 2 грудня. Коли союзні колони рушили на південь, між ними та центром французьких позицій утворився розрив. * Удар по Центру (Плато Працен): Близько 9 години ранку туман розвіявся, і з'явилося знамените "Сонце Аустерліца". Це стало сигналом для Наполеона. Корпуси маршалів Сульта та Бернадота потужним ударом прорвали ослаблений центр союзників на Праценських висотах. Цей маневр розділив союзні армії на дві частини. 💥 * Розгром Флангів: Після захоплення Праценських висот, французи вдарили у тил союзним військам, які вже загрузли в боях на південному фланзі. Російські війська під керівництвом генерала Кутузова зазнали нищівної поразки. Багато солдатів загинуло, відступаючи через замерзлі ставки. 👑 Наслідки та Значення Битва закінчилася повним розгромом армії союзників. * Втрати: Союзники втратили до 27 тисяч солдатів (убитими, пораненими, полоненими), тоді як втрати французів становили близько 9 тисяч. * Політичні зміни: * Австрія вийшла з антифранцузької коаліції. Франц II підписав принизливий Пресбурзький мир (26 грудня 1805 р.), поступившись Наполеону значними територіями. * Фактично, Священна Римська імперія (якою номінально керував Франц II) була ліквідована, а на її місці Наполеон створив Рейнський союз (1806 р.). * Росія продовжила війну, але імператор Олександр I був глибоко принижений. * Слава Наполеона: Аустерліц став символом непереможності французької армії та піком військової слави Наполеона. Це була перемога не лише зброї, а й інтелекту над ворожою самовпевненістю.
    Like
    1
    247переглядів
  • #історія #події
    🗺️ Голосування, що розділило землю: Резолюція ООН 181 і Палестинський план 🗳️
    29 листопада 1947 року в історії Близького Сходу настала точка неповернення. У цей день молода Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, створена лише двома роками раніше, ухвалила доленосну Резолюцію 181, відому як План розділу Палестини. Голосування відбувалося під неймовірним дипломатичним тиском і стало спробою вирішити конфлікт, який Британська імперія, що відмовлялася від свого мандата, вже не могла контролювати.

    Карта двох держав, одного міста 📏

    План передбачав поділ території Палестини, що перебувала під британським управлінням, на дві незалежні держави — арабську та єврейську. При цьому євреям, які тоді складали близько третини населення, виділялося близько 56% території. Це пояснювалося наявністю великих незаселених пустельних районів у зоні, відведеній єврейській державі.
    Священне місто Єрусалим не мав належати жодній зі сторін: він отримував особливий статус corpus separatum (окрема одиниця) під міжнародним управлінням ООН.

    Дипломатична драма 🎭

    Фінальне голосування було напруженим: 33 держави підтримали резолюцію (зокрема, США та, що стало великим сюрпризом для Заходу, Радянський Союз), 13 виступили проти (усі арабські країни та Індія), і 10 утрималися. Це означало, що план набрав необхідні дві третини голосів.

    Дві реакції і початок війни

    Наслідки голосування були миттєвими та полярними.
    * Єврейська громада (Ішув) святкувала. Незважаючи на те, що план був недосконалим і вимагав територіальних компромісів, він надавав міжнародне правове обґрунтування для створення власної держави після століть поневірянь.
    * Арабські лідери та більшість арабських держав категорично відкинули резолюцію. Вони вважали, що ООН не має права розпоряджатися їхньою землею та що план несправедливо ігнорує права палестинської арабської більшості.
    Відмова арабської сторони призвела до негайного зростання насильства та громадянської війни, яка переросла у Арабо-ізраїльську війну 1948 року. Резолюція 181, задумана як план мирного поділу, стала фактично юридичним початком одного з найтриваліших та найскладніших геополітичних конфліктів сучасності.

    #історія #події 🗺️ Голосування, що розділило землю: Резолюція ООН 181 і Палестинський план 🗳️ 29 листопада 1947 року в історії Близького Сходу настала точка неповернення. У цей день молода Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, створена лише двома роками раніше, ухвалила доленосну Резолюцію 181, відому як План розділу Палестини. Голосування відбувалося під неймовірним дипломатичним тиском і стало спробою вирішити конфлікт, який Британська імперія, що відмовлялася від свого мандата, вже не могла контролювати. Карта двох держав, одного міста 📏 План передбачав поділ території Палестини, що перебувала під британським управлінням, на дві незалежні держави — арабську та єврейську. При цьому євреям, які тоді складали близько третини населення, виділялося близько 56% території. Це пояснювалося наявністю великих незаселених пустельних районів у зоні, відведеній єврейській державі. Священне місто Єрусалим не мав належати жодній зі сторін: він отримував особливий статус corpus separatum (окрема одиниця) під міжнародним управлінням ООН. Дипломатична драма 🎭 Фінальне голосування було напруженим: 33 держави підтримали резолюцію (зокрема, США та, що стало великим сюрпризом для Заходу, Радянський Союз), 13 виступили проти (усі арабські країни та Індія), і 10 утрималися. Це означало, що план набрав необхідні дві третини голосів. Дві реакції і початок війни Наслідки голосування були миттєвими та полярними. * Єврейська громада (Ішув) святкувала. Незважаючи на те, що план був недосконалим і вимагав територіальних компромісів, він надавав міжнародне правове обґрунтування для створення власної держави після століть поневірянь. * Арабські лідери та більшість арабських держав категорично відкинули резолюцію. Вони вважали, що ООН не має права розпоряджатися їхньою землею та що план несправедливо ігнорує права палестинської арабської більшості. Відмова арабської сторони призвела до негайного зростання насильства та громадянської війни, яка переросла у Арабо-ізраїльську війну 1948 року. Резолюція 181, задумана як план мирного поділу, стала фактично юридичним початком одного з найтриваліших та найскладніших геополітичних конфліктів сучасності.
    Like
    2
    315переглядів
  • #історія #події
    ⚔️ Іскра Клермону: Як одна промова Папи Урбана II запалила століття Хрестових походів.
    26 листопада 1095 року став переломним моментом у середньовічній історії. Цього дня, на завершення Клермонського собору у Франції, Папа Урбан II виголосив одну з найвпливовіших промов у християнському світі, яка безповоротно змінила геополітичну карту Європи та Близького Сходу. Його заклик став початком Першого хрестового походу. ✝️

    Собор був скликаний для обговорення низки церковних реформ. Проте на порядку денному несподівано з'явилася нагальна проблема: прохання про допомогу від Візантійського імператора Олексія I Комніна. Імперія втрачала землі в Анатолії під натиском турків-сельджуків, і їй потрібна була військова підтримка із Заходу.

    Папа Урбан II, мудрий політик і оратор, побачив у цьому проханні не лише можливість допомогти християнам Сходу, але й шанс вирішити низку проблем, що накопичилися в Європі:
    * Канонічна мета: Звільнення святих місць, насамперед Єрусалима та Гробу Господнього, з-під контролю мусульман.
    * Політична мета: Підвищення авторитету папства та, можливо, подолання Великої схизми 1054 року між Східною та Західною церквами.
    * Соціальна мета: Скерування агресії численних європейських феодалів та лицарів, які постійно воювали між собою, на зовнішнього ворога. 🗡️

    Звернувшись до величезного натовпу знаті та простолюдинів, Папа виголосив полум’яну промову. Він змалював жахливі картини страждань східних християн, закликав покласти край міжусобицям і замість цього взяти в руки зброю в ім'я віри. Він обіцяв учасникам походу відпущення гріхів (індульгенцію).
    Реакція натовпу була миттєвою та шаленою. Заклик "Deus vult!" (лат. "Бог так хоче!") став бойовим кличем хрестоносців. Тисячі людей присягнулися взяти участь у поході, пришиваючи собі на одяг хрест.

    Промова Урбана II, хоча й заснована на благородних релігійних мотивах, фактично стала точкою відліку двох століть релігійних війн та колосальних культурних і військових зіткнень, які назавжди змінили стосунки між Заходом і Сходом. 🌍
    #історія #події ⚔️ Іскра Клермону: Як одна промова Папи Урбана II запалила століття Хрестових походів. 26 листопада 1095 року став переломним моментом у середньовічній історії. Цього дня, на завершення Клермонського собору у Франції, Папа Урбан II виголосив одну з найвпливовіших промов у християнському світі, яка безповоротно змінила геополітичну карту Європи та Близького Сходу. Його заклик став початком Першого хрестового походу. ✝️ Собор був скликаний для обговорення низки церковних реформ. Проте на порядку денному несподівано з'явилася нагальна проблема: прохання про допомогу від Візантійського імператора Олексія I Комніна. Імперія втрачала землі в Анатолії під натиском турків-сельджуків, і їй потрібна була військова підтримка із Заходу. Папа Урбан II, мудрий політик і оратор, побачив у цьому проханні не лише можливість допомогти християнам Сходу, але й шанс вирішити низку проблем, що накопичилися в Європі: * Канонічна мета: Звільнення святих місць, насамперед Єрусалима та Гробу Господнього, з-під контролю мусульман. * Політична мета: Підвищення авторитету папства та, можливо, подолання Великої схизми 1054 року між Східною та Західною церквами. * Соціальна мета: Скерування агресії численних європейських феодалів та лицарів, які постійно воювали між собою, на зовнішнього ворога. 🗡️ Звернувшись до величезного натовпу знаті та простолюдинів, Папа виголосив полум’яну промову. Він змалював жахливі картини страждань східних християн, закликав покласти край міжусобицям і замість цього взяти в руки зброю в ім'я віри. Він обіцяв учасникам походу відпущення гріхів (індульгенцію). Реакція натовпу була миттєвою та шаленою. Заклик "Deus vult!" (лат. "Бог так хоче!") став бойовим кличем хрестоносців. Тисячі людей присягнулися взяти участь у поході, пришиваючи собі на одяг хрест. Промова Урбана II, хоча й заснована на благородних релігійних мотивах, фактично стала точкою відліку двох століть релігійних війн та колосальних культурних і військових зіткнень, які назавжди змінили стосунки між Заходом і Сходом. 🌍
    Like
    1
    216переглядів
Більше результатів