«Врятувати скарби від загибелі»: єврейські пам’ятки України переводять у “цифру”, поки їх не знищила війна

Поки Україна живе під сиренами й ударами, поруч іде інша, тиха битва — за пам’ять. Йдеться про рідкісні настінні розписи та будівлі буковинських синагог, створені ще до Голокосту й такі, що сьогодні буквально зникають на очах.

На платформі «Українсько-єврейська зустріч» (UJE — Ukrainian Jewish Encounter) вийшов матеріал ізраїльського журналіста Шимона Бримана про проєкт, який звучить майже як вирок і водночас як план порятунку — «Врятувати скарби від загибелі». Це не чергова “культурна новина” і не історія про одну виставку.

Суть — у фіксації того, що можна втратити назавжди: стін, фрагментів розписів, орнаментів, деталей молитовних залів. Там, де реставрація зараз неможлива, використовують 3D-сканування, цифрові моделі та архівування візуальних шарів — щоб після війни було до чого повернутися й що відновлювати.

Технічну частину оцифрування виконала українська компанія Skeiron: зафіксовано три об’єкти Буковини — дві синагоги в Чернівцях і одну в Новоселиці. Використовували лазерне 3D-сканування та детальну фіксацію архітектурних і художніх елементів.

Йдеться, зокрема, про чернівецьку синагогу «Гройсе Шул» (будувалася у 1799–1854 роках), про «Дім молитви Беньяміна» (збудований у 1923-му, розписи оновлювалися приблизно у 1938-му) та про Новоселицьку синагогу (1919), де настінні розписи виявили реставратори у 2009 році.

Це не “просто будівлі”. Це шматок життя єврейської Буковини — з локальними образами, які художники переносили в біблійні сюжети: аж до того, що мури Єрихону зображали як Хотинську фортецю, а музичні сцени нагадували реальний клезмерський побут регіону.

Це важливо і для України, і для Ізраїлю. Єврейська історія регіону — частина спільної пам’яті, яку російська війна намагається стерти фізично: ударом, пожежею, мародерством, забуттям.

Питання до вас: як ви вважаєте, що сьогодні ефективніше для захисту спадщини — “цифра” й архіви чи реальна охорона та консервація на місці, навіть під ризиком обстрілів?

Або, можливо, все ж варто допомогти Україні інакше — дати хоча б ізраїльське ППО, щоб захищати не лише людей, а й культурну спадщину, яка є частиною історії багатьох сучасних ізраїльтян?

Важливо❓ Поділіться ❗️
і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали
https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

НАновини‼️
https://nikk.agency/uk/vryatuvati-skarbi-vid-zagibeli-ievrejski/

#НАновини #NAnews #Ukraine #Israel #IsraelUkraine #ЄврейськаСпадщина #Буковина #Чернівці #Новоселиця

Активістська група Anna’s Archive оголосила про збір майже повної музичної бібліотеки сервісу Spotify. Архів містить близько 86 мільйонів аудіофайлів загальним обсягом майже 300 терабайтів. Група також зібрала метадані для 256 мільйонів треків, що охоплює 99,9% бібліотеки сервісу. https://channeltech.space/cyber-security/annas-archive-spotify-scrape...

День працівників архівних установ України

Професійне свято День працівників архівних установ України припадає на 24 грудня. Цей день був запроваджений указом Леоніда Кучми у 1998 році. Бібліотечно-архівний відділ, на той час перший державний орган з управління архівними документами, був створений на початку XX сторіччя та функціонував з 1917 року. З 1999 року ця організація отримала назву Державний комітет архівів України.

НАША БОЙОВА ІСТОРІЯ - ВИПЕРЕДИВШИ СУВОРОВА НА ДВА СТОЛІТТЯ УКРАЇНСЬКИЙ ОТАМАН ВАСЬКО ЧОРНИЙ У 1572 РОЦІ РОЗГРОМИВ ТУРЕЦЬКУ ФОРТЕЦЮ ОЧАКІВ!!!
Нещодавно Пуйхутін на весь світ заявив, що русскій генєралісімус Суворов ніби то "завоевал для украинцев турецкий Очаков"...
Але у віднайденому нами у Варшаві османському листі турецьких комендантів Очакова Мустафи та Омара за 1572 рік до польського короля Сигізмунда ІІ Августа турецькі урядовці скаржилися на напад українських козаків на чолі з отаманом Васьком Чорним на Очаківську фортецю та зверталися до короля з проханням покарати непокірних українців.
До цього часу ім'я отамана Васька Чорного є маловідомим в історичній науці.
Віднайдено цей османомовний лист в Архіві Головному актів давніх у Варшаві, який і публікуємо на нашій фб-сторінці разом з старовинною гравюрою Очакова.
Як завжди з вами на бойовому посту історичної правди - доктор наук, сержант резерву ЗСУ Тарас Чухліб

За його словами, нині в проєкті з пошуку, вивчення та перекладу архівних документів вже відпрацювали чи ще продовжують роботу українські науковці із залученням місцевих фахівців у Стамбулі, Софії, Стокгольмі, Вільнюсі, Варшаві та Кракові. Укладання збірки документів, віднайдених в османських та європейських архівах, триває. Всі документи перекладаються безпосередньо з оригіналів, що дозволяє уникнути помилок, характерних для попередніх перекладів через польську, німецьку чи російську мови.

Протокол про співробітництво між Державною архівною службою України та Дирекцією державних архівів при Президентові Турецької Республіки вступив у дію 28 січня 2021 року.

Як повідомляв Укрінформ, раніше українські дипломати віднайшли в Османському архіві унікальні документи - оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору, що не збереглися в Україні. Укладення цього договору означало фактичне визнання УНР як незалежної держави. Наприкінці 2020 року факсимільна автентична копія, знята з оригіналу Брест-Литовського мирного договору в Османському архіві в Стамбулі, була передана в Україну.

Османські архіви містять велику кількість документів, які свідчать про міжнародне визнання та підтримку козацької України ще у XVIII столітті. Нещодавно в Османському архіві Стамбула був знайдений унікальний документ середини XVIII ст. про бачення України як незалежної держави.
Про це в коментарі Укрінформу повідомив український науковець, історик-османіст, доцент кафедри історії України Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського Олександр Середа.

"Зокрема, у листі гетьмана Пилипа Орлика до османського султана 1728 року зафіксовано позицію шведського короля про необхідність існування України як незалежної держави. Цитую: "Україна повинна бути незалежною державою, залишаючись у руках козацької спільноти". І османська сторона з цією позицією погоджувалася, дивлячись на подальші дії щодо гетьмана", – зазначив Середа.

За словами науковця, документ вдалося віднайти та перекласти з оригіналу рукопису, що досить нещодавно потрапив до фондів Османського архіву в Стамбулі, Державного управління архівів Туреччини.

"Нові надходження й опрацювання документів, введення до електронного каталогу надають можливість розкрити ще не відомі сторінки з життя Пилипа Орлика. Науковці з України, як і науковці з усього світу нині мають унікальний шанс працювати в османських архівах Стамбула і Софії, тільки було б бажання і відповідні знання османсько-турецької мови», - сказав історик.

Багато в чому Османський архів у Стамбулі доповнюється даними документів Орієнтальського відділу Народної бібліотеки Кирила та Методія в Софії, а також архівами інших сусідніх країн, що надає досить потужну основу для історичних досліджень.

"Окрім цього, дослідження підкріплені ще і Протоколом про співпрацю з турецькими архівами, який підписаний у 2021 році, коли нинішній міністр закордонних справ Андрій Сибіга ще був послом України в Туреччині. Це стало певним поштовхом до пожвавлення роботи з османськими архівами, і не лише в Туреччині. Цьогоріч вже глава МЗС України Андрій Сибіга запропонував зробити видання збірки віднайдених та перекладених документів. Не можу розкривати всіх подробиць, але це важливі для України та унікальні документи з перекладами із оригінальних текстів", – зазначив історик.

#історія #постаті
Геніальний Микола Лукаш — людина, яка самотужки довела, що українська мова здатна передати найтонші відтінки світової літератури. Він народився 19 грудня 1919 року в Кролевці та став справжнім титаном перекладу, знаючи понад 20 мов. Його називали «людиною-архівом» та «моцартом перекладу» за неймовірну легкість, з якою він відтворював найскладніші тексти ✍️.

Його доробок вражає масштабами: від «Фауста» Гете та «Декамерона» Бокаччо до творів Лорки, Верлена та Флобера. Лукаш не просто перекладав слова — він створював український відповідник для кожного іноземного стилю, використовуючи все багатство народної мови, діалектів та архаїзмів. Завдяки йому світова класика зазвучала соковитою, живою та повнокровною українською мовою, позбавленою будь-якої штучності 📚.

Поза літературою Микола Лукаш був людиною неймовірної громадянської мужності. У 1973 році, коли почалися переслідування Івана Дзюби за працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Лукаш запропонував владі... відсидіти термін замість хворого товариша. Цей безпрецедентний вчинок коштував йому десятиліття забуття: його перестали публікувати, виключили зі Спілки письменників і прирекли на злидні, але він не зрадив своїх принципів 🕯️.

Микола Лукаш залишив нам у спадок не лише геніальні переклади, а й приклад того, як одна людина може стати цілим інститутом культури. Його життя — це гімн українському слову, яке в його руках ставало і гострою зброєю, і витонченим музичним інструментом 🎼.

День пам’яті Святителя Модеста, архієпископа Єрусалимського

18 грудня (31 грудня за юліанським календарем) православна церква відзначає День пам’яті Святителя Модеста, архієпископа Єрусалимського. День пам’яті святителя Модеста — святкування, присвячене одному з видатних ієрархів Церкви Єрусалиму, який не лише керував паствою, але також прославився милосердям і практичною допомогою людям і тваринам.

Модест народився у Себастеї (Каппадокія) приблизно на початку IV століття. Його батьки були християнами; після їхньої смерті він виріс у християнському середовищі.

Згодом він був проданий у рабство, але навернув свого пана до віри та здобув свободу. Він став ченцем, потім абатом монастиря св. Феодосія у Палестині, а внаслідок подій навколо захоплення Єрусалиму персами у 614 році та подальших руйнувань — обраний патріархом Єрусалимським.


Після руйнування міст і церков у Єрусалимі, Святитель Модест доклав значних зусиль до відбудови святинь, монастирів та допомоги постраждалим. Він також вважається покровителем тварин: існують перекази про чудесні зцілення худоби й тварин за його молитвами.

Чому День пам’яті Святителя Модеста важливий
Життя святителя Модеста показує приклад сильного служіння Церкви в умовах великих випробувань (руйнування Єрусалиму, вигнання, потреби відбудови).
Він є символом милосердя й практичного служіння: не лише керувати, але діяти, допомагати, відновлювати.
Його покровительство тваринам нагадує нам про зв’язок людини з усім Божим створінням — не тільки з людьми, але й з природою.
У сучасному контексті його приклад надихає до відповідальності за релігійну спадщину, за довкілля, а також до піклування про тих, хто в потребі (люди, тварини, спільноти).
Як можна вшанувати День пам’яті Святителя Модеста
Відвідати богослужіння в день пам’яті святителя Модеста, помолитися про заступництво тут і зараз.
Прочитати житіє святого, зробити роздумування: «Що саме я можу відбудувати у своєму житті? Яку святиню — матеріальну чи духовну — маю відновити?»
Проявити турботу про тварин або природу — наприклад, добровільно допомогти притулку, піклуватися про домашнього улюбленця, чи просто проявити більше уваги до живих істот.
Вдома чи в спільноті провести бесіду або молитву, акцентуючи на тому, як можна служити іншим не тільки словом, але й ділом.
День пам’яті святителя Модеста, архієпископа Єрусалимського — це святкування, яке виходить за межі дати, за межі ієрархічного статусу. Цей день нагадє, що віра має бути живою, служіння — реальним, турбота — всеосяжною. Нехай приклад святого допомагає й нам бути відновлювачами там, де потрібно, захисниками там, де є слабкість, і «друзями» до кожного Божого створіння.

#дати #свята
Хранителі найважливіших митей: День працівників органів РАЦСу в Україні 💍
Сьогодні, 18 грудня, своє професійне свято відзначають люди, крізь руки яких проходить літопис життя кожного громадянина — працівники органів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Це свято було встановлено, щоб підкреслити важливість їхньої кропіткої праці, адже саме вони офіційно засвідчують найзначніші віхи нашого земного шляху: від першого подиху до створення нової родини 📜.

Робота працівника РАЦСу — це не лише паперова звітність чи юридична точність. Це професія, що вимагає неабиякої емпатії, витримки та психологічної майстерності. Вони першими вітають молодих батьків, видаючи свідоцтво про народження малюка, і саме вони стають свідками народження нових сімей, промовляючи урочисті слова під звуки маршу Мендельсона. Водночас вони розділяють і сумні моменти, допомагаючи юридично оформити втрату близьких людей 🕊️.

В умовах сучасної України робота органів РАЦСу стала ще більш відповідальною та динамічною. Завдяки цифровізації та сервісу "Дія", багато процедур стали швидшими, проте роль фахівця, який перевіряє законність та надає офіційний статус змінам у житті людини, залишається незмінною. Навіть під час війни ці люди продовжують працювати, реєструючи шлюби захисників та нових українців, що народжуються в укриттях, доводячи: життя і любов — непереможні 🇺🇦.

Сьогодні — чудовий привід подякувати працівникам РАЦСів за їхню душевність, професіоналізм та за те, що вони зберігають історію наших родин у державних архівах. Їхня праця — це порядок у документах і стабільність у суспільстві 💐.

#історія #події
☢️ 15 грудня 2000 року в історії України та світової енергетики було поставлено символічну, але надзвичайно важливу крапку. О 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми ключем аварійного захисту було назавжди зупинено реактор енергоблоку №3 Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Ця дія ознаменувала остаточне припинення роботи станції як генератора електроенергії.

Чому зупинили ЧАЕС?

Рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС було прийнято Україною під сильним міжнародним тиском та за підтримки фінансової допомоги від країн G7 (Великої сімки) та Європейського Союзу.
Трагедія 1986 року: Після аварії 1986 року, що зруйнувала четвертий енергоблок, інші блоки (особливо №3) продовжували працювати, попри їхній застарілий дизайн (реактори типу РБМК) та високий ризик.
Міжнародні зобов'язання: У 1995 році Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння з G7 та ЄС, зобов’язавшись закрити ЧАЕС до 2000 року в обмін на міжнародну фінансову допомогу для будівництва заміщуючих потужностей та підтримки соціальної сфери регіону.
Безпека: Хоча були проведені значні модернізації, реактори РБМК все одно вважалися невідповідними міжнародним стандартам безпеки.

Церемонія Закриття

15 грудня 2000 року на майданчику ЧАЕС відбулася урочиста (і водночас сумна) церемонія. У присутності міжнародних делегацій та журналістів Президент Леонід Кучма символічно віддав наказ про відключення останнього працюючого енергоблоку.
Головний оператор керував процесом, який завершився поворотом ключа системи аварійного захисту (АЗ-5), що заглушив ланцюгову реакцію в реакторі №3. Таким чином, Чорнобильська АЕС перейшла зі статусу діючої електростанції у статус об’єкта з виведення з експлуатації та перетворення.

Нова Місія

Зупинення генерації енергії не означало кінця роботи на майданчику. Навпаки, почалася нова, не менш складна, фаза:
Консервація: Виведення з експлуатації трьох енергоблоків.
Будівництво "Укриття": Посилення об'єкта "Укриття" ("Саркофаг") над зруйнованим четвертим блоком і подальше будівництво нового безпечного конфайнмента (НБК, "Арка").

Дата 15 грудня 2000 року є знаковою: вона символізує не лише кінець ядерної ери в цьому місці, але й виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо підвищення світової ядерної безпеки. Це був складний, але необхідний крок до майбутнього. 🕯️🌍🔌

Архів:
https://youtu.be/yld1dV-lorg?si=cORlTsduNPeEcyus