#поезія КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги,— людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Спортивна форма — гарне відчуття, Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію. Спасибі й вам, що ви не м'якуші. Дрібнота буть не годна ворогами. Якщо я маю біцепси душі — то в результаті сутичок із вами. Отож хвала вам! Бережіть снагу. І чемно попередить вас дозвольте: Якщо мене ви й зігнете в дугу, то ця дуга, напевно, буде вольтова. Ліна Костенко

#поезія Хочеться побути просто жінкою, Не характер показати – душу. Не соромитися бути ніжною, А не діловою й незворушною. Хочеться побути в небі пташкою, Піснею далекою, дзвінкою, У вінку дівочому ромашкою, Бути і дорогою, й рікою. Бути молодою й нерозумною, Вірити в кохання чи у долю. З вірою цією непідкупною Жити так, немов пливти водою. Хочеться, якби хто знав, як хочеться! Тільки зранку буде все інакше... Колесо життя уперто котиться В день новий – не гірший і не кращий. Все як завжди: треба бути сильною, Бути витривалою, міцною. Отже, знову я не буду вільною. Буду гордою. Та знову – не собою… Ольга Соколовська

#думки Бувають такі моменти, коли життя немов перевіряє тебе на міцність. Коли воно б'є якомога сильніше і дивиться на тебе посміхаючись, і чекає, коли ти зламаєшся. Коли опустиш руки і визнаєш поразку. І кожен раз ти, стискаючи зуби, йдеш вперед.! І кожен раз ти посміхаєшся собі в дзеркалі, йому на зло! Думаєш, щo наступний удар не витримаєш, але сміливо його приймаєш і залишаєшся на плаву. Тому що плювати, що проти тебе весь світ, головне - щоб ти сама в себе вірила. Тому що, неважливо скільки разів ти впала, головне, щоб ти завжди знайшла сили піднятися. Тому що неважливо, скільки тобі заподіяли болю і змусили в собі засумніватися, головне, щоб ти в себе вірила, і ні за що, і ні за яких обставин не сумнівалася!

Якби ти взяв у вчителі кота, то він навчив би тебе сили, яка полягає у відпочинку, навчив би тебе мистецтву приділяти час собі, навчив би тебе бути пріоритетом для себе, бути справжнім. Ти б навчився мудро вибирати друзів, насолоджуватися промінчиком сонця, життям і його маленькими моментами. Ти б повністю забув, що таке страх. 🐱 Жасмин Домінгес

День тільки настав, а… уже вечір. Тиждень тільки розпочався в понеділок… а вже неділя і місяць майже пройшов... і рік майже закінчився... Таке воно... швидкоплинне життя...

Кінець року — це про дивну суміш втоми, сорому й надії, яку ми боїмося озвучити. Ми всі мріяли, що цей рік буде легшим. Що хоч щось складеться. Що війна дасть нам ковток повітря. Але багато надій так і залишилися десь між сиренами, роботою, виживанням і спробами «триматися». І в грудні цей тягар особливо помітний: ніби маєш добігти до фінішу, але сил уже майже немає. І ще цей внутрішній тиск: «Будь продуктивною, наповненою, успішною… навіть під час війни». Наче ти маєш бігти марафон у бронежилеті іще й посміхатись, щоб нікого не засмутити. І є інше, про що рідко говорять уголос. Сором. Сором за те, що ти інколи можеш радіти. Сміятись. Їсти торт, слухати музику, обіймати близьких. Сором, що твоє життя — триває. І водночас сором за те, що не можеш бути «достатньо живою», бо провина стискає груди і не дозволяє дозволити собі щастя. Як психолог, я скажу щось дуже просте й дуже важливе: Людське життя не зобов’язане зупинятися, коли навколо темрява. Ми не стаємо менш співчутливими, якщо дозволяємо собі жити. Психіка так влаштована: вона шукає мікроклапани радості, щоб витримати реальність. Щоб не зламатись. Щоб не вигоріти остаточно. І якщо ти сміялась цього року — ти не зрадила нікого. Якщо ти втомилась — ти не слабка. Якщо надії не справдилися — це не про твою «недостатність», а про надмір світу навколо. Ми всі зараз живемо на межі можливостей нервової системи. І в кінці року нам потрібне не «піджену себе», а дозвіл: на відпочинок, на ніжність, на паузу, на життя. Нам потрібен не новий план, а нове співчуття до себе. Тому якщо ти доповзаєш до грудня — ти вже зробила надможливе. Цей рік ти прожила, не закрившись, не зникнувши, не зламавшись. Це і є сила. І, можливо, найчесніше, що ми можемо побажати собі зараз — не «стати кращими», а стати до себе добрішими.

Так 📀 Kurt & Company Mr. President Trump – This is an address from the commander of the "Kurt and Company" unit of the 28th Separate Mechanized Brigade of the Armed Forces of Ukraine (AFU)! Mr. President, we want you to hear us! We fight for life, for freedom, and for will! Do not take away our last possession, our dignity! Do not set ultimatums to Ukrainians and our President! We are losing our People, Children, the Elderly, and soldiers every day. We will not surrender, and we have demonstrated this to the whole world over the past four years! Do not force the victim of aggression to capitulate! We want all occupiers to leave our land, we support our nation and our President! Give us hope for democracy, not ultimatums! Putin also gave us ultimatums, and we did not surrender! Glory to Ukraine! Glory to the Heroes! Thank you, Mr. Trump!" ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Пане Президенте Трампе – ​​Це звернення командира підрозділу «Курт і компанія» 28-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України (ЗСУ)! Пане Президенте, ми хочемо, щоб ви нас почули! Ми боремося за життя, за свободу і за волю! Не забирайте наше останнє майно, нашу гідність! Не ставте ультиматумів українцям і нашому Президенту! Ми щодня втрачаємо наших людей, дітей, людей похилого віку та солдатів. Ми не здамося, і ми демонстрували це всьому світу протягом останніх чотирьох років! Не змушуйте жертву агресії капітулювати! Ми хочемо, щоб усі окупанти покинули нашу землю, ми підтримуємо нашу націю та нашого Президента! Дайте нам надію на демократію, а не ультиматуми! Путін також ставив нам ультиматуми, і ми не здалися! Слава Україні! Слава Героям! Дякуємо, пане Трампе! https://t.me/Ukraineaboveallelse

Поки Європа мирно спить На мене іскандер летить. І не один, і так щомиті. Стоять машини всі побиті. Стоять без вікон всі балкони, Лікарні, школи і салони. І сходи, і ліфти безлюдні. Стоять ялинки чорні в грудні. У сажі двері, в диму спальня. Без стін хитається вітальня. Чорнюща дірка прямо з даху На голови скидає бляху. Бездонна вирва під парканом На серці робить свіжу рану. Поки Європа ще дрімає До мене "онікс" підлітає. І в цьому вирі, в цьому хламі Життя гойдається на рамі. А поруч стогне чоловік. А скоро ж буде новий рік. Салат, шампанське. Сюр та й годі. Хтось вдягнеться по новій моді. Хтось буде повзать по землі І помирати на "нулі". І будуть тости про любов. І хтось проллє останню кров... Такий ось час. Ми його свідки. І все від "матушки-сусідки". 🖍️ Г.Потопляк

#історія #особистості 🇩🇪 Останній Романтик і Воїн Слова: Генріх Гейне. Сьогодні, 13 грудня 1797 року, народився Крістіан Йоганн Генріх Гейне (нім. Christian Johann Heinrich Heine) — один із найвизначніших німецьких поетів, публіцистів та критиків XIX століття. Його творчість, що балансувала на межі романтизму та реалізму, здійснила революцію в німецькій мові та ліриці. Між Ніжністю та Іронією 🥀 Гейне часто називають «останнім романтиком» або «похоронником романтизму», оскільки він довів до досконалості традиційні романтичні мотиви (кохання, природа, нічні мрії), але водночас почав їх гостро пародіювати та критикувати. Його поезії притаманні: Лірична простота: Він писав мовою, близькою до розмовної, що робило його вірші надзвичайно доступними. «Розбитий» стиль: У своїх творах Гейне часто використовував несподіваний, цинічний або іронічний фінал, руйнуючи ідеалістичну картинку романтичної любові. Сум та краса: Його найвідоміша збірка, «Книга пісень» (Buch der Lieder, 1827), містить перлини світової лірики, зокрема вірш «Лорелея». Музичний Феномен 🎵 Однією з головних причин світової слави Гейне є його тісний зв'язок із музикою. Простота та мелодійність його віршів ідеально підходили для вокальної музики: Lied (Пісня): Гейне став найулюбленішим поетом композиторів-ліриків XIX століття. Його вірші були покладені на музику частіше, ніж твори будь-якого іншого німецького поета (за винятком, можливо, Ґете). Видатні Композитори: Його вірші надихнули таких майстрів, як Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон та Йоганнес Брамс, на створення сотень «художніх пісень» (Lieder), які стали основою німецького музичного романтизму. Політичний Публіцист і Вигнанець 🗣️ Гейне був не лише поетом, а й завзятим публіцистом, критикуючи реакційні політичні режими Німеччини та відстоюючи ідеї демократії та свободи. Його гострі фейлетони та політичні есеї викликали гнів влади. Вигнання: У 1831 році, через неможливість вільно публікуватися на батьківщині, Гейне емігрував до Парижа, де провів решту свого життя. Його твори в Німеччині були заборонені. «Матрацова гробниця»: Останні вісім років життя поет був прикутий до ліжка важкою хворобою (імовірно, розсіяний склероз), яку він із трагічною іронією називав своєю «матрацовою гробницею». Генріх Гейне залишається неперевершеним майстром, який поєднав велику ліричну чуттєвість із дотепним інтелектом та політичною сміливістю.

#історія #особистості 🕯️ Совість Нації та Апостол Шістдесятників: Життя Євгена Сверстюка. Сьогодні, 13 грудня 1928 року, народився Євген Олександрович Сверстюк — видатний український літературний критик, есеїст, поет, філософ, активний учасник руху шістдесятників і один із найстійкіших політв'язнів радянського режиму, якого часто називали «совістю нації». Сходження на Арені Шістдесятництва 🧠 Отримавши освіту психолога та літературознавця, Сверстюк швидко став однією з ключових постатей у середовищі української інтелігенції 1960-х років. Він працював редактором у журналі «Український ботанічний журнал», але його справжнім покликанням була боротьба за національну свідомість і культуру. Його есеїстична проза, що поширювалася переважно у самвидаві, була гострою, філософськи глибокою і присвячена моральному відродженню нації та критиці радянської системи. Серед його найвідоміших праць — «Собор у риштуванні» (присвячений роману Олеся Гончара), «Іван Котляревський сміється» та «Блудні сини України». Ключові теми творчості: Сверстюк акцентував на необхідності збереження високих моральних і християнських цінностей, культурної спадщини та подолання «духу провінціалізму» і рабства. Довгий Шлях на Зону ⛓️ Сверстюк був одним із перших, хто підняв голос проти масових арештів української інтелігенції у 1965 році. Його активна громадянська позиція призвела до постійних звільнень з роботи та переслідувань. У січні 1972 року (під час другої хвилі масових арештів шістдесятників) Євгена Сверстюка було заарештовано. Його звинуватили у «антирадянській агітації та пропаганді» за його есе. Вирок: 7 років таборів суворого режиму (Перм-36) та 5 років заслання (Бурятія). Стійкість: Сверстюк провів у неволі 12 років, зберігши при цьому свою гідність та інтелектуальну активність, залишаючись прикладом незламності для інших в'язнів. Спадщина Незалежної України 🇺🇦 Після повернення із заслання у 1983 році та відновлення України, Євген Сверстюк продовжував залишатися моральним камертоном суспільства. Він не пішов у велику політику, зосередившись на культурній та освітній діяльності: Публіцистика: Видавав журнал «Наша віра». Наука: Очолював Український ПЕН-клуб (між 1993 та 2010 роками). Визнання: У 1995 році був нагороджений Державною премією України імені Тараса Шевченка. Євген Сверстюк до останніх днів свого життя (помер у 2014 році) був живим свідченням того, як сила духу однієї людини може протистояти тоталітарній системі, та залишається однією з найважливіших постатей у пантеоні борців за незалежну Україну