#історія #факт ​«НІЧНИЙ ГОЛОС ІМПЕРІЇ»: ТАЄМНА СЛАВА ЛЕОНАРДА КОЕНА. ​У 1994 році, коли музичний світ чекав від нього чергового пророцтва у віршах, Леонард Коен просто щез. Оксамитовий баритон, що став саундтреком для мільйонів розбитих сердець, замовк. Поки таблоїди шепотіли про смертельну хворобу або остаточну депресію, «принц меланхолії» підіймався схилом гори Болді в Каліфорнії. Там, серед хвойного вітру та суворого каміння, він залишив своє ім’я біля підніжжя, ставши послушником у дзен-буддійському центрі. ​Він отримав нове ім'я — Джікан, що в перекладі означає «Тиша» або «Той, хто мовчить між звичайними справами». Людина, чиї диски розходилися мільйонними накладами, тепер прокидалася о третій ранку за сигналом дерев'яного гонга. Замість вишуканих костюмів — груба чорна роба, замість оплесків — нескінченні години медитації у крижаній залі. ​Але найдивовижнішою була його роль. Легендарний поет став монастирським кухарем. Руки, що тримали гітару з витонченістю аристократа, тепер чистили кілограми моркви, мили підлогу в їдальні та готували суп для настоятеля Кьодзана Джошу Сасакі Роші. Коен пізніше з легкою інтелектуальною іронією згадував, що це була єдина робота в його житті, де він відчував справжню корисність: «Якщо ти погано приготуєш суп, це помітять усі й одразу». ​Це не було втечею слабкої людини — це була хірургічна операція на власній душі. У світі, де кожен прагне бути почутим, Коен обрав розкіш бути ніким. Він не писав музику п'ять років. Його «Halllelujah» звучала в радіоефірах по всьому світу, а сам автор у цей час вчився правильно тримати черпак і слухав, як падає сніг на дах монастиря. ​Коли Джікан зрештою спустився з гори у 1999-му, він приніс із собою не лише сивину, а й нову глибину спокою. Він повернувся до світу не як зірка, а як людина, що приборкала своїх демонів на кухні вічності. Світ знову почув його голос, але тепер у ньому була чутна та сама «Тиша», яку він знайшов серед пари з каструль та запаху пахощів. ​🕯️ Примітка: Цей період став фундаментом для його останнього творчого злету, довівши, що іноді, аби знайти свій справжній голос, треба спочатку навчитися мовчати.

#історія #речі Чайний пакетик: Велика дегустація, яку зіпсувала економія ☕ ​Якщо чайна церемонія в Японії — це високе мистецтво та медитація, то чайний пакетик — це швидке побачення в Тіндері. Він не вимагає від вас порцелянового сервізу чи знання дзен-буддизму; йому достатньо окропу та вашого бажання «вдарити по гальмах» на п'ять хвилин. Але як ми дійшли від вишуканого листя до пилу в паперовому конвертику? ​📦 Випадковість, що стала каноном Як і багато геніальних речей (пеніцилін чи ваші улюблені джинси), чайний пакетик з’явився завдяки помилці. У 1904 році (за іншими даними — у 1908-му) американський імпортер чаю Томас Салліван вирішив зекономити на тарі. Замість того, щоб розсилати клієнтам дорогі та важкі бляшанки з дегустаційними зразками, він розфасував чай у маленькі шовкові мішечки. ​Клієнти, не довго думаючи, вирішили, що це новий дизайнерський лайфгак, і почали макати мішечки прямо в чашки. Коли Салліван дізнався про це, він був шокований, але замовлення посипалися градом. Людська лінь вкотре перемогла традиції. ​🧵 Еволюція: Від шовку до туалетного паперу (майже) Шовк був дорогим задоволенням, тому незабаром його замінили на марлю, а пізніше — на спеціальний папір з волокон манільської коноплі. Під час Другої світової війни, коли метал для заварників став дефіцитом, пакетик остаточно захопив світ. Саме тоді він отримав свою класичну форму та ниточку з ярликом — щоб ви не обпікали пальці, намагаючись виловити «потопельника» ложкою. ​🔍 Міф про «чайний пил» Існує стійке переконання, що в пакетики змітають усе те, що залишилося на підлозі чайної фабрики після робочої зміни. Це міф лише частково. Насправді там використовується фаннінгс (дрібна фракція) — це справді найдрібніші частинки чайного листа. Вони заварюються миттєво і дають міцний колір, але, на жаль, швидко втрачають ефірні олії. Тож пакетик — це чайний «еспресо»: швидко, жорстко і без зайвих реверансів. ​🧘 Символ епохи Сьогодні чайний пакетик — це маніфест нашого темпу життя. Ми не маємо часу чекати, поки розкриється лист сорту «Колодязь Дракона», нам треба кофеїн тут і зараз. Пакетик став настільки звичним, що ми навіть не помічаємо, як він став найпопулярнішим предметом дизайну у світі. ​☕ Тож, коли ви наступного разу будете безжально вичавлювати пакетик ложкою об стінку чашки (що, до речі, вважається моветоном серед естетів), згадайте Томаса Саллівана. Він просто хотів зекономити пару центів, а натомість створив головний ранковий ритуал планети. ☕

МИНУЛО ЛІТО Минуло літо, як і та весна, Не встигли озирнутись, як минуло, Та не минула клята ця війна, І вічним сном рашистсько не заснуло. Минуло літо, десь поне́слось в даль, Але війну у вічність не забрало, Вона вирує ще у нас, на жаль… Це лихо са́ме нас чому́сь спіткало. Минуло літо, дзенькнуло у дзвін, І клямкою на брамі загриміло, Торкнулося усіх вкраїнських стін, Заплакало… Лишать нас не хотіло. Минуло літо, та трива війна, Минуло літо, мовби і не бу́ло, Воює в нашій неньці сатана, І це жахіття світ весь сколихнуло. Минуло літо, та не щез упир, Воно його наза́вжди не приспало, Потвора взяв на нас орієнтир Й з квітучої Вкраїни пекло стало. Минуло літо, осінь надійшла, Тепер вона взяла́ся керувати, Можливо ця красуня золота́ Поможе нам орду страшну приспати. 01.09.2022 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 "За різними оцінками, близько 150 тис. особового складу росіян, плюс техніка": у батальйоні БпС "Корсар" 38-ї ОБрМП розповіли про ситуацію біля Мирнограду "Ситуація була і залишається вкрай складною. Ворог намагається з усіх сил, а сил вони туди нагнали дуже багато, це по різним оцінкам в районі 150 тисяч особового складу, плюс техніка, плюс все, що тільки можна. Постійно намагаються інфільтруватися, як можна зараз сказати, з містом, накоплювати резерви, просуватись по забудові. Знову-таки через те, що ворог вже аж настільки близько і по флангах теж, то вкрай ускладнена логістика в місто. Тобто зараз вже довгий час жодна машина не може заїхати в місто, навіть броньована машина, знищується з дронів, яких тут просто безліч літає", - розповів речник батальйону безпілотних систем "КОРСАР" 38-ї окремої бригади морської піхоти Олексій Годзенко в етері Еспресо.

#дати #свята 🧘 День Бодхі: Просвітлення Будди під священним деревом. 8 грудня у традиції дзен-буддизму та в Японії зокрема відзначається День Бодхі (яп. Rōhatsu, або Bodhi Day) — свято, що символізує момент, коли Сіддхартха Гаутама досяг найвищого духовного просвітлення (бодхі) і став Буддою. 🌳 Історична передумова Сіддхартха Гаутама, принц із роду Шак'я, залишив своє розкішне життя у пошуках істини та способу позбутися страждань. Після багатьох років аскетичних практик він зрозумів, що крайні форми самокатування не ведуть до просвітлення. Згідно з легендою, він сів під деревом Бодхі (фікус священний, що росте в Бодх-Гая, Індія) і дав обітницю не вставати доти, доки не знайде істину. Після 49 днів і ночей медитації, саме вранці, коли він побачив ранкову зірку, Сіддхартха досяг повного просвітлення, розкривши природу страждання та шлях до його припинення. Цей момент вважається початком буддизму. Як відзначають День Бодхі Хоча в різних буддійських традиціях дата святкування може змінюватися (залежно від місячного чи сонячного календаря), у японській традиції, що використовує григоріанський календар, це фіксована дата — 8 грудня. Святкування не є галасливим і переважно зосереджене на духовних практиках: Дза-дзен (Медитація): Головний акцент робиться на глибокій медитації. У дзен-монастирях Японії (традиція Рōхацу Дза-дзен) часто проводять тижневі інтенсивні ретрити (sesshin), що завершуються саме 8 грудня. Монахи та віряни медитують з мінімальним сном, щоб наблизитися до досвіду Будди. 🧘‍♀️ Оздоблення: Часто використовують гірлянди з трьох кольорів (синій, білий, золотий), що символізують три основні буддійські цінності (Будда, Дхарма і Сангха), а також запалюють свічки. Символ дерева Бодхі: Іноді прикрашають символічне дерево або фікус у пам'ять про те місце, де відбулося просвітлення. День Бодхі є важливим нагадуванням про те, що просвітлення досяжне для кожної людини через наполегливу практику, мудрість і співчуття. 🌿

ISW також нагадують, що 12 листопада 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ повідомив, що російські війська провели спробу масованого штурму Покровська на легкій техніці, який мав «частковий успіх». Окупанти скористалися для цього автомагістраллю М-30 Селидове-Покровськ, яка проходить через східну частину Покровська. У ДШВ стверджують, що «Сили оборони працюють над знищенням вогневих позицій, які противнику вдалося за останні дні облаштувати в окремих кварталах Покровська», а також що логістика для українських військ у місті «забезпечується». Олексій Годзенко, речник батальйону безпілотних систем Корсар 38-ї окремої бригади морської піхоти, яка діє в Мирнограді, 12 листопада повідомив, що українським захисникам Мирнограда "є що їсти, пити і чим стріляти, і в них є дрони", тобто логістику їм забезпечують, хоча вона й «страшенно складна». Крім того, прокремлівські «воєнкори» стверджував, що українські війська контратакували поблизу Родинського, однак не повернули контроль над цим населеним пунктом. У російських джерелах також констатують, що окупанти продовжують завдавати ударів КАБами, щоб перерізати українські логістичні шляхи до Мирнограда. 12 листопада головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський, здійснивши поїздку на Покровський напрямок, заявив, що ця ділянка залишається головною у наступі російських загарбників. За словами Сирського, на підступах та безпосередньо у міській забудові Покровська триває боротьба, але місто не окуповане і «про оточення українських захисників не йдеться». Редактор: Інна Семенова Теги: Покровськ Війна Росії проти України Донецька область Мирноград Карта битви Карта військових дій

Дзен

Пенсіонерки на москві попиздилися заради килимків для йоги 🧘🏻 На москві пройшло массове тренування з йоги, де бажаючим роздавали безкоштовні килимки. Старі лярви ловити дзен не стали, зате попиздилися з зумерами за чергу 🤣 Намасте 🙏 #скрєпи #скрєпно #наболотахвсестабільно #раісявперде #раша #орчихи #кацапки #оркостан

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно Дуарте зник у пошуках укриття, на мене накинувся високий, лисий здоровань із глибоким шрамом на голові. Він розмахував важким якірним ланцюгом і вигукував щось незрозумілою мені мовою. Я спробував захиститися шаблею, але він зумів вибити її з моїх рук. Відлуння металевого дзенькоту наче пройшло крізь усе тіло. Його обличчя перекосила єхидна посмішка. Відчуваючи свою перевагу в силі й габаритах, він замахнувся, щоби завдати нищівного удару. Я відчув страх, що змусив усі м'язи тремтіти. Він уже замахнувся, щоб завдати нищівного удару, і я відчайдушно шарив руками навколо. Пальці намацали важку довгу палицю, що лежала поруч. Ухилившись від ланцюга, я щосили вдарив супротивника по голові. Спершу здалося, що він навіть не відчув удару. З його грудей вирвалося якесь тваринне гарчання. Та я не зупинився. В голові крутилася лише одна думка: або я, або він. Після ще кількох ударів він звалився без тями. Я стояв, задихаючись, зі стислими зубами й болем у руках. На шканцях, поруч із Пронирою, я помітив Лоренцо. Він тримав мушкет і стріляв по нас. Фернандо, охоплений жагучим бажанням помсти, попри поранену руку, зумів пробитися до свого ворога. І ось капітани зійшлися у двобої, схрестивши шаблі. Треба віддати належне Пронирі. Він, на відміну від того ж Фонсеки, майже не поступався Фернандо у майстерності фехтування. А поранення ще погіршувало шанси мого товариша на перемогу. — Гадав, тебе вже давно згодували рибам на дні океану, — прошипів Пронира, завдаючи разючого удару, який Фернандо ледь устиг відбити. — Як бачиш, ти помилився. Та дуже серйозно! — Не хвилюйся, зараз усе виправимо, — прошипів Пронира, роблячи різкий випад, який Фернандо парирував у останню мить. — Не варто було тобі пхатись сюди. Ти ж знаєш, чим закінчують ті, хто йде проти мене. — Обійдусь якось без твоїх порад, — люто відрубав Фернандо. Пронира атакував люто, не даючи супернику ані перепочинку, ані часу на роздуми. Він ніби смакував поєдинок, наче відтягував мить, коли остаточно знищить супротивника. Фернандо, який спочатку стрімко кинувся в бій, тепер лише відбивався. Сили, здавалося, залишали його. Рухи ставали повільнішими, важчими. Він ледве ухилявся від ударів, а Пронира, відчувши слабкість, тільки посилював тиск Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/27 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

Ще трохи дзену🦢🦢 Галенківське озеро #Шостка