• Рижа сука діє по відношенню до Венесуели в стилі а-ля параша! В адміністрації заявили, що лише в курсі що там бомблять й атакують! В Штабі ЗС США також устранилися від коментарів! Я ні я й хата не моя!
    8 війн він закінчив, блядина! А скільки, сука, почав! Підор рижий!

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Рижа сука діє по відношенню до Венесуели в стилі а-ля параша! В адміністрації заявили, що лише в курсі що там бомблять й атакують! В Штабі ЗС США також устранилися від коментарів! Я ні я й хата не моя! 8 війн він закінчив, блядина! А скільки, сука, почав! Підор рижий! https://t.me/Ukraineaboveallelse
    3коментарів 54переглядів
  • #історія #цікаве
    Битва за урожай: як скляна ялинкова куля врятувала Різдво.
    ​Уявіть Різдво без блискучих ялинкових прикрас, без сяючих кульок, що відбивають світло гірлянд. Саме так могло виглядати свято в середині XIX століття, якби не одна випадковість і не кмітливість бідних склодувів з німецького містечка Лауша. До 1847 року ялинки прикрашали виключно тим, що давала природа: яблуками, горіхами, шишками, пряниками та солодощами. Це було красиво, але дуже залежно від врожаю. І ось, одного року, в Лауші стався неврожай яблук, залишивши місцевих жителів без традиційних прикрас 🍎.

    ​Саме тоді на сцену вийшли місцеві склодуви. Це були майстри з багаторічним досвідом у створенні скляних виробів, але до цього моменту їхні навички рідко застосовувалися для прикрашання ялинок. Замість того, щоб сумувати за втраченими яблуками, вони вирішили видути їх зі скла! Так, звичайнісінькі скляні кульки, що імітували фрукти, стали першими предками сучасних ялинкових прикрас. Ці скляні «яблука» не псувалися, не з'їдалися і могли зберігатися роками. Вони були не просто гарними, вони були практичними та економічними 💰.

    ​Спочатку скляні прикраси були досить простими, часто без будь-якого декору. Але з часом майстри почали експериментувати з формою та кольором. З'явилися срібні, золоті та кольорові кульки, а потім і складніші форми: пташки, зірочки, фігурки ангелів. Технологія видування та сріблення скла дозволила створювати справжні витвори мистецтва, які сяяли на світлі. Лауша стала справжнім центром виробництва ялинкових прикрас, а їхня слава швидко поширилася по всій Німеччині, а згодом і по всьому світу 🌍.

    ​Саме королева Вікторія та її німецький чоловік принц Альберт зробили ялинку популярною в Англії, а разом з нею і традицію прикрашати її скляними іграшками. Газети опублікували зображення королівської родини біля прикрашеної ялинки, і це стало каталізатором моди. З Німеччини мода на скляні прикраси перекочувала до Америки, а потім і до решти світу. Те, що почалося як вимушений захід через неврожай, перетворилося на одну з найулюбленіших різдвяних традицій 🎄.

    ​Отже, наступного разу, коли ви будете вішати на ялинку блискучу скляну кульку, згадайте про кмітливих склодувів із Лауші. Завдяки їхній винахідливості, сьогодні ми маємо можливість насолоджуватися нескінченною різноманітністю прикрас, які сяють на наших святкових ялинках, нагадуючи нам, що навіть з найбільших труднощів можуть народжуватися прекрасні традиції ✨.
    #історія #цікаве Битва за урожай: як скляна ялинкова куля врятувала Різдво. ​Уявіть Різдво без блискучих ялинкових прикрас, без сяючих кульок, що відбивають світло гірлянд. Саме так могло виглядати свято в середині XIX століття, якби не одна випадковість і не кмітливість бідних склодувів з німецького містечка Лауша. До 1847 року ялинки прикрашали виключно тим, що давала природа: яблуками, горіхами, шишками, пряниками та солодощами. Це було красиво, але дуже залежно від врожаю. І ось, одного року, в Лауші стався неврожай яблук, залишивши місцевих жителів без традиційних прикрас 🍎. ​Саме тоді на сцену вийшли місцеві склодуви. Це були майстри з багаторічним досвідом у створенні скляних виробів, але до цього моменту їхні навички рідко застосовувалися для прикрашання ялинок. Замість того, щоб сумувати за втраченими яблуками, вони вирішили видути їх зі скла! Так, звичайнісінькі скляні кульки, що імітували фрукти, стали першими предками сучасних ялинкових прикрас. Ці скляні «яблука» не псувалися, не з'їдалися і могли зберігатися роками. Вони були не просто гарними, вони були практичними та економічними 💰. ​Спочатку скляні прикраси були досить простими, часто без будь-якого декору. Але з часом майстри почали експериментувати з формою та кольором. З'явилися срібні, золоті та кольорові кульки, а потім і складніші форми: пташки, зірочки, фігурки ангелів. Технологія видування та сріблення скла дозволила створювати справжні витвори мистецтва, які сяяли на світлі. Лауша стала справжнім центром виробництва ялинкових прикрас, а їхня слава швидко поширилася по всій Німеччині, а згодом і по всьому світу 🌍. ​Саме королева Вікторія та її німецький чоловік принц Альберт зробили ялинку популярною в Англії, а разом з нею і традицію прикрашати її скляними іграшками. Газети опублікували зображення королівської родини біля прикрашеної ялинки, і це стало каталізатором моди. З Німеччини мода на скляні прикраси перекочувала до Америки, а потім і до решти світу. Те, що почалося як вимушений захід через неврожай, перетворилося на одну з найулюбленіших різдвяних традицій 🎄. ​Отже, наступного разу, коли ви будете вішати на ялинку блискучу скляну кульку, згадайте про кмітливих склодувів із Лауші. Завдяки їхній винахідливості, сьогодні ми маємо можливість насолоджуватися нескінченною різноманітністю прикрас, які сяють на наших святкових ялинках, нагадуючи нам, що навіть з найбільших труднощів можуть народжуватися прекрасні традиції ✨.
    Like
    Love
    2
    240переглядів
  • #історія #цікаве
    Іскриста помилка: як шампанське навчилося тримати себе в руках.
    ​Якщо ви вважаєте, що ідеальне свято починається з гучного пострілу корка, то знайте — триста років тому цей звук вважався ознакою професійної катастрофи. Знаменитий чернець П’єр Періньйон, чиє ім’я тепер прикрашає етикетки вартістю в невеликий автомобіль, більшу частину життя поклав на те, щоб... позбутися бульбашок. Для виноробів XVII століття газ у вині був не ознакою престижу, а прикрим технічним браком. Вино, яке вирішило забродити вдруге прямо в пляшці, називали «диявольським», адже воно мало погану звичку вибухати, провокуючи ефект доміно в погребах 🍾.

    ​Справжня історія шампанського — це літопис того, як людство навчилося приборкувати хаос. Англійці, яким доставляли французьке вино в бочках, першими помітили, що «зіпсований» ігристий напій — це насправді весело. Поки французи намагалися зберегти спокій та плоскі вина, британці розробили міцне скло, здатне витримувати тиск, що втричі перевищує тиск у шинах вашого авто. Виявилося, що загнати диявола в пляшку можна, головне — обрати правильну тару та надійну пробку з кори дуба 🪵.

    ​Золота ера ігристого настала завдяки вдовам. Мадам Кліко, лишившись молодою вдовою з виноградниками під рукою, виявилася геніальним логістом та інженером. Вона вигадала метод «реміажу» — делікатне перевертання пляшок, щоб осад збирався біля шийки. До неї шампанське було каламутним, наче ранішній туман над Темзою, а після — стало кришталево чистим та елітарним. Саме тоді напій остаточно перебрався з аптечних полиць (де його радили від депресії та нетравлення) на столи монархів та зірок 🥂.

    ​Сьогодні шампанське — це офіційна мова успіху. Ним хрестять кораблі, поливають переможців Формули-1 та задобрюють внутрішнього естета під час новорічного звернення. Це напій-іронія: ми платимо величезні гроші за те, що колись вважалося помилкою виноробства. Тож, піднімаючи келих під бій годинника, пам'ятайте: навіть якщо у вашому житті щось піде не за планом і почне неконтрольовано пускати бульбашки — можливо, ви просто створюєте новий шедевр. Головне — тримати дистанцію від корка, що летить у люстру ✨.
    #історія #цікаве Іскриста помилка: як шампанське навчилося тримати себе в руках. ​Якщо ви вважаєте, що ідеальне свято починається з гучного пострілу корка, то знайте — триста років тому цей звук вважався ознакою професійної катастрофи. Знаменитий чернець П’єр Періньйон, чиє ім’я тепер прикрашає етикетки вартістю в невеликий автомобіль, більшу частину життя поклав на те, щоб... позбутися бульбашок. Для виноробів XVII століття газ у вині був не ознакою престижу, а прикрим технічним браком. Вино, яке вирішило забродити вдруге прямо в пляшці, називали «диявольським», адже воно мало погану звичку вибухати, провокуючи ефект доміно в погребах 🍾. ​Справжня історія шампанського — це літопис того, як людство навчилося приборкувати хаос. Англійці, яким доставляли французьке вино в бочках, першими помітили, що «зіпсований» ігристий напій — це насправді весело. Поки французи намагалися зберегти спокій та плоскі вина, британці розробили міцне скло, здатне витримувати тиск, що втричі перевищує тиск у шинах вашого авто. Виявилося, що загнати диявола в пляшку можна, головне — обрати правильну тару та надійну пробку з кори дуба 🪵. ​Золота ера ігристого настала завдяки вдовам. Мадам Кліко, лишившись молодою вдовою з виноградниками під рукою, виявилася геніальним логістом та інженером. Вона вигадала метод «реміажу» — делікатне перевертання пляшок, щоб осад збирався біля шийки. До неї шампанське було каламутним, наче ранішній туман над Темзою, а після — стало кришталево чистим та елітарним. Саме тоді напій остаточно перебрався з аптечних полиць (де його радили від депресії та нетравлення) на столи монархів та зірок 🥂. ​Сьогодні шампанське — це офіційна мова успіху. Ним хрестять кораблі, поливають переможців Формули-1 та задобрюють внутрішнього естета під час новорічного звернення. Це напій-іронія: ми платимо величезні гроші за те, що колись вважалося помилкою виноробства. Тож, піднімаючи келих під бій годинника, пам'ятайте: навіть якщо у вашому житті щось піде не за планом і почне неконтрольовано пускати бульбашки — можливо, ви просто створюєте новий шедевр. Головне — тримати дистанцію від корка, що летить у люстру ✨.
    Like
    Love
    2
    1коментарів 354переглядів 1 Поширень
  • #історія #постаті
    Титан українського Ренесансу в екзилі: Багатогранний світ Святослава Гординського 🎨
    30 грудня 1906 року народився Святослав Гординський — людина-епоха, чий талант не знав меж, а серце завжди належало Україні, навіть через океан. Він був не просто художником, а справжнім енциклопедистом: поетом, перекладачем, мистецтвознавцем та невтомним організатором українського культурного життя у світі ✍️

    Його художній шлях розпочався в художній школі Олекси Новаківського у Львові, а згодом проліг через Париж, де він навчався у славетного Фернана Леже. Гординський майстерно поєднав у своїй творчості українську візантійську традицію з європейським модернізмом. Його ікони та розписи прикрашають понад 50 українських храмів у всьому світі — від Рима до Нью-Йорка, вражаючи сучасників монументальністю та духовністю 🏛️

    Як поет, він став одним із найяскравіших представників львівської групи «12», а згодом — активним діячем МУРу (Мистецького українського руху) в еміграції. Його вірші вирізнялися класичною витонченістю та глибоким інтелектуалізмом. Гординський також зробив неоціненний внесок у світову літературу, переклавши українською твори Горація, Бодлера, Війона та Шекспіра, розширюючи горизонти нашої мови 📚

    Проте чи не найбільшою його заслугою була боротьба за правду про українське мистецтво. Як мистецтвознавець, він написав десятки монографій про забутих чи заборонених радянською владою митців, рятуючи їхні імена від забуття. Його праця «Слово о полку Ігоревім» та дослідження про українську ікону стали фундаментальними для розуміння нашої спадщини в контексті світової культури 🗺️

    Святослав Гординський прожив довге та плідне життя, ставши живим містком між старою інтелігенцією Львова та новою українською діаспорою. Його постать — це символ незламності духу, який доводить: де б не жив справжній митець, він завжди залишається часткою своєї землі, творячи її славу на світовій арені 🌍
    #історія #постаті Титан українського Ренесансу в екзилі: Багатогранний світ Святослава Гординського 🎨 30 грудня 1906 року народився Святослав Гординський — людина-епоха, чий талант не знав меж, а серце завжди належало Україні, навіть через океан. Він був не просто художником, а справжнім енциклопедистом: поетом, перекладачем, мистецтвознавцем та невтомним організатором українського культурного життя у світі ✍️ Його художній шлях розпочався в художній школі Олекси Новаківського у Львові, а згодом проліг через Париж, де він навчався у славетного Фернана Леже. Гординський майстерно поєднав у своїй творчості українську візантійську традицію з європейським модернізмом. Його ікони та розписи прикрашають понад 50 українських храмів у всьому світі — від Рима до Нью-Йорка, вражаючи сучасників монументальністю та духовністю 🏛️ Як поет, він став одним із найяскравіших представників львівської групи «12», а згодом — активним діячем МУРу (Мистецького українського руху) в еміграції. Його вірші вирізнялися класичною витонченістю та глибоким інтелектуалізмом. Гординський також зробив неоціненний внесок у світову літературу, переклавши українською твори Горація, Бодлера, Війона та Шекспіра, розширюючи горизонти нашої мови 📚 Проте чи не найбільшою його заслугою була боротьба за правду про українське мистецтво. Як мистецтвознавець, він написав десятки монографій про забутих чи заборонених радянською владою митців, рятуючи їхні імена від забуття. Його праця «Слово о полку Ігоревім» та дослідження про українську ікону стали фундаментальними для розуміння нашої спадщини в контексті світової культури 🗺️ Святослав Гординський прожив довге та плідне життя, ставши живим містком між старою інтелігенцією Львова та новою українською діаспорою. Його постать — це символ незламності духу, який доводить: де б не жив справжній митець, він завжди залишається часткою своєї землі, творячи її славу на світовій арені 🌍
    Like
    1
    211переглядів
  • 👀 У Петербурзі затримано 70 людей рф, які молилися за здоров'я Зеленського, а ЗСУ називали «світлими» силами, — рашаЗМІ.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    👀 У Петербурзі затримано 70 людей рф, які молилися за здоров'я Зеленського, а ЗСУ називали «світлими» силами, — рашаЗМІ. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    76переглядів 1Відтворень
  • Як кияни святкували Різдво понад 100 років тому?

    На початку ХХ століття Різдво в Києві мало особливу, дуже теплу атмосферу. Місто прикрашали ялинками — їх ставили вдома, у клубах і навіть просто на вулицях. На Городецького взимку облаштовували ковзанку, куди приходили і дорослі, і діти.

    Перед святами в місті працювали різдвяні ярмарки — на Софійській та Контрактовій площах. Там продавали ялинкові прикраси, солодощі й подарунки. Найбільше купували скляні іграшки, паперові фігурки, декоративні намиста та цукерки.

    Різдвяний стіл був простим, але символічним. Готували кутю, пироги, узвар. Уся родина збиралася разом на Святвечір, дотримуючись звичаїв, які передавалися з покоління в покоління.

    Обов’язковою частиною свята були колядники. Діти й дорослі ходили від дому до дому, співали колядки й бажали господарям добра та достатку. Це створювало справжнє відчуття спільності й радості в місті.

    Попри складні часи та політичні зміни, кияни берегли різдвяні традиції — і саме завдяки цьому вони дійшли до нас.

    ✨ З Різдвом! Нехай у домі буде тепло, спокій і світло — так, як це було колись у зимовому Києві.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    Як кияни святкували Різдво понад 100 років тому? На початку ХХ століття Різдво в Києві мало особливу, дуже теплу атмосферу. Місто прикрашали ялинками — їх ставили вдома, у клубах і навіть просто на вулицях. На Городецького взимку облаштовували ковзанку, куди приходили і дорослі, і діти. Перед святами в місті працювали різдвяні ярмарки — на Софійській та Контрактовій площах. Там продавали ялинкові прикраси, солодощі й подарунки. Найбільше купували скляні іграшки, паперові фігурки, декоративні намиста та цукерки. Різдвяний стіл був простим, але символічним. Готували кутю, пироги, узвар. Уся родина збиралася разом на Святвечір, дотримуючись звичаїв, які передавалися з покоління в покоління. Обов’язковою частиною свята були колядники. Діти й дорослі ходили від дому до дому, співали колядки й бажали господарям добра та достатку. Це створювало справжнє відчуття спільності й радості в місті. Попри складні часи та політичні зміни, кияни берегли різдвяні традиції — і саме завдяки цьому вони дійшли до нас. ✨ З Різдвом! Нехай у домі буде тепло, спокій і світло — так, як це було колись у зимовому Києві. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    362переглядів
  • Ще доби не пройшло, як я жалілася на свій діагноз СБС?:) Не встигла розповісти, що недобачаю, недослухаю, недосновигаю, як у всіх цих моїх недо… знайшлися позитивні моменти?:)

    Не можу сказати, що ночером я взагалі нічого не чула?:)
    Та ні!:)
    Трошки ж таки чула!:)
    Як телефон офіційно оголошував відбій повітряної тривоги, чула!:)
    Двічи!:)

    Повз мене пройшли й виття сільської сирени!:)
    Й телефонні лементування про тривогу (двічи!)!
    Й як йййййййбні балалайки дзилинчали, я також не чула!:)
    Та я навіть ППО проспала!:)

    Люди з чистим сумлінням сплять кріпко?:)
    Саме так я й спала!:)

    А що?
    Дупа на ніч намита!
    Модні труселя одягнені!
    Традиційна фраза на ніч вимовлена!
    Чом би й не спати?:)

    Знов же ж, доби не пройшло, а ми вже дегустуємо солене вчора сало!:)
    Яке в часнику, гірчиці, оцті, солі, цукрові, перці!

    Оооооооо!!!
    Годне сало вийшло!
    Завжди тепер таке робитиму!!!
    Запаморочливо смачне!!!

    Очікую на Святий вечір!
    На колядників!
    Ласощі вже підготувала для них!

    Тож вже час нарешті й ялинку з закапелків тягти та вбирати?:)

    В кожній родині свій алгоритм прикрашання ялинок.
    Я починаю з того, що ялинкини ноги наммммертво скотчем прилепенюю до столу або підлоги? В залежності від розміру ялинки!:)
    Нууууу, коли в хаті шість котів, інакше ніяк!:)

    Потім чіпляю на ту ялинку гірлянду! Попередно перевіривши її працездатність!

    За гірляндою йде розподіл по ялинці іграшок! Ви ж розумієте, що не скляних, бо знов же ж, шість котів радісно махають вам з усіх кутків хати колективним комплектом рук та ніг, нагадуючи, що вони тут є!:)))

    Й в останню чергу вже навішуються якісь там намисточка!:)

    За розкладом день почала з перегляду українського варіанту адвент-календаря!:)
    Тільки очі розплющила, одразу полізла перевірити, чи нічний графік знеструмлення на сьогодні залишився без змін?:)

    Ну так, впевнилася в графіку!
    Розподілила час, коли мені придворну зграю годувати, коли ялинку вбирати, коли хліб пекти, коли до крамниці бігти?:)

    Намотала на ялинку гірлянду, працездатну, авжеж!:)
    Й вирішую, що має сенс її вже ввімкнути, щоб веселіше процес подальшого прикрашання йшов?:)

    Таааааа зараз же ж?:)
    Не вмикається???
    Тю?
    Та я ж тільки що перевіряла, годна та гірлянда, чи ні???

    Ооооооотакої?
    Світло вимкнулося на півгодини раніше за графік!
    То намотала ще одну гірлянду!:) На батарейках!:)
    (До речі, вже півгодини, як ввімкнутися повинно було? Знов не вгадала…)

    В крамниці була, авжеж!:)
    За чим побігла?:)
    За мак-кавою!:)

    Додому кошолку ледве притягла!:)
    Чого я в крамниці тільки не придбала?:)
    А таки ж не придбала чого?:)
    Правильно!:)
    Мак-кави!:)
    А бігти ще раз мені вже ліньки!:)

    Ото виляглася на канапі.
    Світла очікую!
    Майже свідомість втрачаю!
    Мало того, що хліб з духовки вже пахняє на всю хату?:)
    Так ще й штатна Попелюшка моя, Ірина Олександрова, горохову юшку з копченими крильцями варить, а ще ж вона домашньої ковбаси насмажила!:)

    Ви там як?
    Цілі?

    Аааааа по мак-каву я таки ще раз в крамницю зганяла!:)



    Ще доби не пройшло, як я жалілася на свій діагноз СБС?:) Не встигла розповісти, що недобачаю, недослухаю, недосновигаю, як у всіх цих моїх недо… знайшлися позитивні моменти?:) Не можу сказати, що ночером я взагалі нічого не чула?:) Та ні!:) Трошки ж таки чула!:) Як телефон офіційно оголошував відбій повітряної тривоги, чула!:) Двічи!:) Повз мене пройшли й виття сільської сирени!:) Й телефонні лементування про тривогу (двічи!)! Й як йййййййбні балалайки дзилинчали, я також не чула!:) Та я навіть ППО проспала!:) Люди з чистим сумлінням сплять кріпко?:) Саме так я й спала!:) А що? Дупа на ніч намита! Модні труселя одягнені! Традиційна фраза на ніч вимовлена! Чом би й не спати?:) Знов же ж, доби не пройшло, а ми вже дегустуємо солене вчора сало!:) Яке в часнику, гірчиці, оцті, солі, цукрові, перці! Оооооооо!!! Годне сало вийшло! Завжди тепер таке робитиму!!! Запаморочливо смачне!!! Очікую на Святий вечір! На колядників! Ласощі вже підготувала для них! Тож вже час нарешті й ялинку з закапелків тягти та вбирати?:) В кожній родині свій алгоритм прикрашання ялинок. Я починаю з того, що ялинкини ноги наммммертво скотчем прилепенюю до столу або підлоги? В залежності від розміру ялинки!:) Нууууу, коли в хаті шість котів, інакше ніяк!:) Потім чіпляю на ту ялинку гірлянду! Попередно перевіривши її працездатність! За гірляндою йде розподіл по ялинці іграшок! Ви ж розумієте, що не скляних, бо знов же ж, шість котів радісно махають вам з усіх кутків хати колективним комплектом рук та ніг, нагадуючи, що вони тут є!:))) Й в останню чергу вже навішуються якісь там намисточка!:) За розкладом день почала з перегляду українського варіанту адвент-календаря!:) Тільки очі розплющила, одразу полізла перевірити, чи нічний графік знеструмлення на сьогодні залишився без змін?:) Ну так, впевнилася в графіку! Розподілила час, коли мені придворну зграю годувати, коли ялинку вбирати, коли хліб пекти, коли до крамниці бігти?:) Намотала на ялинку гірлянду, працездатну, авжеж!:) Й вирішую, що має сенс її вже ввімкнути, щоб веселіше процес подальшого прикрашання йшов?:) Таааааа зараз же ж?:) Не вмикається??? Тю? Та я ж тільки що перевіряла, годна та гірлянда, чи ні??? Ооооооотакої? Світло вимкнулося на півгодини раніше за графік! То намотала ще одну гірлянду!:) На батарейках!:) (До речі, вже півгодини, як ввімкнутися повинно було? Знов не вгадала…) В крамниці була, авжеж!:) За чим побігла?:) За мак-кавою!:) Додому кошолку ледве притягла!:) Чого я в крамниці тільки не придбала?:) А таки ж не придбала чого?:) Правильно!:) Мак-кави!:) А бігти ще раз мені вже ліньки!:) Ото виляглася на канапі. Світла очікую! Майже свідомість втрачаю! Мало того, що хліб з духовки вже пахняє на всю хату?:) Так ще й штатна Попелюшка моя, Ірина Олександрова, горохову юшку з копченими крильцями варить, а ще ж вона домашньої ковбаси насмажила!:) Ви там як? Цілі? Аааааа по мак-каву я таки ще раз в крамницю зганяла!:)
    235переглядів
  • Святвечір

    Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.

    Святкування народження Ісуса Христа
    Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.

    Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.

    Святкова ялинка та вертеп
    Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.

    Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.

    Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.

    Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.

    За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.

    Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.

    Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.

    Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.

    Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.

    Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.

    Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.

    Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.

    Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.
    Святвечір Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва. Святкування народження Ісуса Христа Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня. Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки. Святкова ялинка та вертеп Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства. Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері. Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям. Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів. За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах. Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня. Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло. Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки. Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл. Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус. Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці. Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю. Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.
    452переглядів
  • 🚗✨Ловіть лайфхак від BMW з прикрашання ялинки 🎄

    Берете BMW M5 Touring, додаєте дрифт – і святкова магія готова.
    У новому різдвяному ролику BMW показала, як швидкість, контроль і трохи божевілля можуть стати найефектнішим декором сезону.
    🚗✨Ловіть лайфхак від BMW з прикрашання ялинки 🎄 Берете BMW M5 Touring, додаєте дрифт – і святкова магія готова. У новому різдвяному ролику BMW показала, як швидкість, контроль і трохи божевілля можуть стати найефектнішим декором сезону.
    205переглядів 3Відтворень
  • ЧАРОДІЙКА НІЧ

    Білий лебідь на ставочку гордо пропливав,
    Соловейко у садочку мило щебетав,
    Закувала зозуле́нька голосно в гаю́,
    А трембіти звук рознісся по усім плаю́.
    Верби стали гомоніти про свою́ журбу,
    Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру,
    Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать –
    Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть.

    ПРИСПІВ

    Чаклувати, чаклувати стала нічка,
    Ро́си-стрази розкида́ла навкруги,
    Засвітила, засвітила зірка-свічка,
    У життя свої́ є за́вжди береги.
    Заспівали, заспівали ясні зо́рі,
    Ніжні стру́ни зазвучали у імлі,
    Загойда́лись, загойда́лися тополі,
    Таємниці ніч тримала на крилі.

    Срібні роси-намистини почали́ спадать –
    Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать,
    А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар,
    Виглядати став цей красень кожну із стожар.
    Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к,
    І пішли вони по небу залюбки в тано́к,
    Ну і нічка-чарівниця знову надійшла –
    Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла.

    ПРИСПІВ

    19.12.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1053574


    ЧАРОДІЙКА НІЧ Білий лебідь на ставочку гордо пропливав, Соловейко у садочку мило щебетав, Закувала зозуле́нька голосно в гаю́, А трембіти звук рознісся по усім плаю́. Верби стали гомоніти про свою́ журбу, Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру, Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать – Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть. ПРИСПІВ Чаклувати, чаклувати стала нічка, Ро́си-стрази розкида́ла навкруги, Засвітила, засвітила зірка-свічка, У життя свої́ є за́вжди береги. Заспівали, заспівали ясні зо́рі, Ніжні стру́ни зазвучали у імлі, Загойда́лись, загойда́лися тополі, Таємниці ніч тримала на крилі. Срібні роси-намистини почали́ спадать – Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать, А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар, Виглядати став цей красень кожну із стожар. Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к, І пішли вони по небу залюбки в тано́к, Ну і нічка-чарівниця знову надійшла – Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла. ПРИСПІВ 19.12.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1053574
    215переглядів
Більше результатів