#жінка #чоловік #дитина #ферма #корова #молоко #відро

#малюнок #жінка #чоловік #офіс #робота #відпочинок #відпустка

https://youtu.be/wEZ9OsFCs9Y?si=6tioQ_1G0JtX88a_

#книжковий_відгук #Лана_читає “Пів світу” Джо Аберкромбі (друга частина циклу "Потрощене море") Видавництво Небо Я перед читанням зробила критичну помилку - занадто велику перерву між двома частинами. А все тому, що по анотації другої книги мені здалося, що це не продовження, а інші події у цьому ж всесвіті. Так от, це капець яке продовження. І через перерву я спочатку була так само далека від імен і подій, як від демонстрації купальників на показі Victoria’s Secret. З плюсів - в контекст я в’їхала швидко. З мінусів - ну просто тупо якось вийшло. Шпичка Бату - донька героя, сповнена люті та жаги до битви. У неї є, мабуть, один значний мінус для цього світу - вона дівчина, що дуже не подобається майстру-наставнику. Тому на початку книги їй ставлять в нечесний бій, а коли під час поєдинку стається нещасний випадок, Шпичці загрожує страта. Але отець Ярві (з першої книги) передивився, як доктор Стрендж, 14 млрд варіантів розвитку подій та зрозумів, що від живої Шпички користі більше, ніж від мертвої. Так дівчина стала частиною команди, яка має перетнути на кораблі пів світу, щоб знайти друзів, укласти політичні союзи та захистити невелику Ґеттландію від сильного та хитрого ворога. Це фентезі будується навколо пригод, боїв та політичних інтриг. Подорож через пів світу зробила максимально різнопланову команду майже родиною. Хоча там були люди, від якого цього не чекаєш. А також ті, від кого чекаєш, але вони, бляха, нерви тобі всю книгу мотають. Мені дуже подобається і стиль автора, і переклад. Мова тут саме така, якою мають розмовляти вбивці, найманці та одна нетипова панянка. Подорож показана без прикрас, а стосунки - без ванілі. І вони при цьому настільки класні та живі, що від них не хочеться відриватися. Гадаю, що між 2 і 3 частинами перерва буде меншою.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги Збірка роментезі “Час тіней” Олена Кузьміна, Ірина Грабовська, Анастасія Нікуліна, Леся Яцута Видавництво "Букбанда" На “Книжковій країні” я не могла пройти повз збірки роментезі від улюблених українських авторок, тим паче, що збірка 18+, і презентація була справді офігезна. Тому у мене склалися певні очікування від неї. Не всі справдилися, але я мала б здогадатися, чого саме мені не вистачить) Збірка містить чотири повісті з різним сетингом та персонажами (хоча у четвертому тексті, можливо, є мікрокамео персонажа з третього). У повістях присутні: магічний турнір (обожнюю таке всім серцем), “судний день” для магічних родів (з цікавою системою магічних здібностей, я таку ще не зустрічала), вимушена співпраця демоноловців (вважаю, що найбільш палка історія) та проклятий острів, з якого не можна вибратися (вважаю, що найбільш інтригуюча історія). Мені було цікаво, але мало! От я зрозуміла, що коротка форма - не зовсім моя тема. В повістях Анастасії Нікуліної та Лесі Яцути був для мене метч форми та змісту - всього вистачило, всі компоненти на місці, інтрига розкрита, палкі сцени присутні. Але тексту в повістях Олени Кузьміної та Ірини Грабовської мені було мало( Бо, повторюся, у пані Олени оригінальний світ і система магії, і хотілося більше пояснень щодо всього цього двіжу. Ну і, напевно, плавнішого переходу від “вилупка” до “останнього бажання”, бо це один з улюблених тропів. А у пані Ірини магічний турнір та замок наче поза межами часу та простору. І щось на кшталт “від неприязні до кохання”. От там хотілося більше, щоб краще зрозуміти, як тут вопше все працює. Якщо чесно, на моїх хтивих полицях домінують закордонні імена, але тішуся, що українських авторок там потроху стає більше. Бо, ну вимбачте, ну люблю я таке 😳 А загалом експеримент вийшов цікавий, навіть якщо я очікувала трохи більшого)

#малюнок #скелет #книжка

На думці? Щоб ніч була тихою…