ДО ЦЬОГО ЩЕ ДОЖИТИ ТРЕБА Небезпека вже минула, Та до ранку ого-го! Нас потвора не забула… Чого́ йде до нас? Чого́? Що їй треба в цьо́му світі? Чом несе лишень пітьму́? Хочем тільки в МИРІ жити – Не в жахіттях і диму́. Всюди страх і люті звуки, Та ми вистоїм в борні, У молитві зводим ру́ки В ці страшні буремні дні. Правда в нас, як сонце ясне, Ворог згине, наче дим, Віра в серці не погасне – Ми із Господом святим. Ми пройде́мо крізь страждання, Крізь руїни і біду, Та прийде́ нове́ світання, Й світло виведе в саду́. І розквітнуть наші луки, Заспіває рідний край, Згоять землю діти й внуки, Ми спечемо коровай. Хай потвора щезне в тіні, Хай розсиплеться, як прах, Ми з Вкраїно єдині – Переможем вічний жах. Та до цьо́го ще дожити, Пекло нам усе пройти, Будем Господа молити, Щоб життя нам зберегти. 01.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1056527

ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ Створенню сім'ї українці завжди надавали великого значення. Відповідно до цього формувалася весільна обрядовість - справжня народна драма, яка включала ігрові дії, танці, співи, музику. У характері весілля відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. Пріоритетну роль у весільних дійствах грала мати. Саме вона вирішувала питання про заміжжя дочки, зустрічала весільний поїзд, виряджала молодих до вінчання, убирала дочку-наречену у вінок, вела молодих на посад. У цілому весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. Кожен із циклів також складався з низки обрядів. Передвесільна обрядовість включала сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю й дівич-вечір. Власне весілля складалося з запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви тощо. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодих, прилученню невістки до родини чоловіка. З відривного календаря "Криниченька" за 19 квітня. ----------

ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ Створенню сім'ї українці завжди надавали великого значення. Відповідно до цього формувалася весільна обрядовість - справжня народна драма, яка включала ігрові дії, танці, співи, музику. У характері весілля відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. Пріоритетну роль у весільних дійствах грала мати. Саме вона вирішувала питання про заміжжя дочки, зустрічала весільний поїзд, виряджала молодих до вінчання, убирала дочку-наречену у вінок, вела молодих на посад. У цілому весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. Кожен із циклів також складався з низки обрядів. Передвесільна обрядовість включала сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю й дівич-вечір. Власне весілля складалося з запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви тощо. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодих, прилученню невістки до родини чоловіка. З відривного календаря "Криниченька" за 19 квітня. ----------

День вдячності ламантинам Щороку в останню середу березня світ відзначає День вдячності ламантинам (Manatee Appreciation Day). Цей день — нагода запостити фотографію милого товстенького ссавця, який жує водорості. А також — це сигнал SOS від одних із найдобріших істот на планеті, які стали заручниками власної повільності. Якщо у тваринному світі існує амбасадор тотального спокою, медитації та бодіпозитиву, то це однозначно ламантин. Секретні родичі та анатомічні дива Їх часто називають “морськими коровами”, і візуально вони справді нагадують величезні підводні картоплини з ластами. Здається, що вони мають бути родичами моржів або тюленів. Але еволюція має чудове почуття гумору: генетично найближчими сухопутними родичами ламантинів є слони. І якщо придивитися до їхньої анатомії, слонове минуле стає очевидним: Ламантини цілими днями жують жорстку морську траву, в якій повно піску. Будь-які звичайні зуби стерлися б за пару років. Тому природа придумала для них систему “маршових молярів” (marching molars). У них немає іклів чи різців — лише жувальні зуби. Коли передні зуби стираються і випадають, увесь зубний ряд повільно зсувається вперед, а позаду виростають нові. Цей конвеєр працює все їхнє життя. Щоб спливати на поверхню або занурюватися на дно, ламантинам не потрібно інтенсивно працювати ластами. Вони використовують… власні гази. Затримуючи гази в довгому кишківнику, вони збільшують свою плавучість (як поплавок), а випускаючи їх — повільно опускаються на дно. Це геніальний механізм енергозбереження! Усе їхнє тіло (а особливо морда) вкрите вібрисами. Це не просто шерсть, а надчутливі антени, які дозволяють ламантинам “мацати” воду і відчувати зміни течії, наближення інших тварин чи рельєф дна навіть у дуже каламутній воді.

«Ти бач, який грамотний знайшовся!» — скаже тобі баба Палажка, і це буде твій останній спокійний ранок. Бо в нашому селі, якщо ти не в курсі, хто кому кум і чия корова вчора не туди глянула — ти або шпигун, або з міста приїхав. Ми розкажемо про те, як на лавках кується сільська контррозвідка, де 5G працює через дірку в паркані, а «сарафанне радіо» знає про твій перегар раніше за твою ж печінку. Про тих кумів, що йдуть «на хвилиночку» позичити солі, а повертаються через три дні з порожнім бутлем і новими шрамами на репутації. Про те, як святий самогон лікує все — від пристріту до вивиху щелепи після сільської дискотеки. Це життя без фільтрів: зі сварками за курку-рецидивістку, прокльонами, що пробивають бронежилети, і таємницями, які ховають глибше за картоплю в погребі. Дивись, читай і не кажи, що не чув, бо село вже знає, що ти це читаєш! ✍️ 17.03.2026 ©️ https://t.me/RuslanSpeaks

#історія #події Колективізація: Велика трагедія під соусом «прогресу» 🚜💀 ​1 лютого 1930 року вийшла постанова, яка фактично винесла смертний вирок традиційному українському устрою. Радянська влада вирішила, що вільний господар на своїй землі — це загроза системі, тому землю, реманент і худобу треба зробити «спільними». Насправді ж — державними. ​Від куркуля до «ворога народу» ​Цей документ розв’язав руки місцевим активістам для проведення так званого «розкуркулення». Якщо у вас була корова, пара коней і трохи більше землі, ніж у сусіда-п’яниці — вітаємо, ви ворог пролетаріату. Сім’ї викидали з хат серед зими, майно конфісковували, а самих господарів ешелонами відправляли до Сибіру. ❄️🛤️ ​Чому це стосувалося саме України? ​Знищення хребта нації: Селянство було хранителем українських традицій та мови. Зруйнувавши село, москва прагнула остаточно «переплавити» українців у безликий «радянський народ». ​Ресурс для індустріалізації: Сталіну потрібен був хліб, щоб продавати його за кордон і купувати верстати. Доля тих, хто цей хліб вирощував, вождя не цікавила. ​Підготовка до терору: Колективізація стала фундаментом, на якому згодом виросла жахлива піраміда Голодомору 1932–1933 років. Загнане в колгоспи селянство стало легшою мішенню для штучного голоду. 🌾🚫 ​Опір, про який мовчали ​Українське село не здавалося без бою. Історики зафіксували тисячі дрібних повстань та актів саботажу. Люди різали власну худобу, аби вона не дісталася колгоспу, і виходили з вилами проти озброєних загонів ДПУ. Проте сили були нерівними: проти плуга виставили державну машину терору. ​Цей день назавжди залишиться в історії як початок кінця класичного українського села, наслідки чого ми відчуваємо й досі.

10 мільйонів, саке, тонна овочів і сувеніри: що отримав сумоїст Аонішікі за перемогу на Hatsu Basho 👀 21-річний Данило Аонішікі Явгусишин виграв престижний турнір Hatsu Basho в Токіо – з Кубком Імператора, Кубком Прем’єр-міністра та цілою горою призів від спонсорів 🏆 Перемога принесла 10 млн єн (≈2,4 млн грн), щоправда, частина піде в пенсійний фонд і стайню сумо 🤑 Серед трофеїв: • гігантський макаронс (Кубок дружби Японії та Франції); • Срібна чаша + 4 бочки саке від Ozekisake. • ціла корова породи Miyazaki та тонна овочів і фруктів від губернатора префектури Міядзакі. • пиво Corona з Мексики та величезна чайна чашка Herend з Угорщини. Вручення всіх нагород тривало близько 40 хвилин – японське сумо вміє святкувати масштабно ⏱️ #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Якесь таке? Не перший раз в житті моя вага виходить з під контролю? Рочків в шістнадцять я почала рости!:) Не ввишину, на жаль!:) Вширшину!:) Навкруги всі закохувалися! А я була Юлька - свій в дошку парубок!:) Зі мною всі товаришували, але як обʼєкт закоханості мене ніхто не сприймав… Й не сказати, що так вже того кохання мені не вистачало? Та хотілося ж бути не гіршою за інших?:) Закоханих?:) Років півтора я взагалі не вживала ніяких хлібу, булок, тістечок, цукру, цукерок! Без-ре-зуль-тат-но! Ближче до вісімнадцяти це питання якось вирішилося самостійно!:) Без будь-якого втручання з мого боку!:) Другий раз така ситуація склалася на початку вввввійни… Моїх чесно наїджених кг 75 кудись зненацька поділися… Вже навесні 2014 я гриміла кістьми й колихалася на кожному протязі… Евакуація з Донбасу в спокійний регіон, гротескний вивіз з Донбасу моєї матусі, врівноважене життя, знов додали мені кілограмів!:) Й життя ж мене нічому не навчає?:) Що я зробила в черговий раз?:) Впевнено й категорично позбавилася всіх речей, які виявилися для мене замалими!:) А що? Я - тітонька серйозного віку!:) У мене відповідна вага!:) Що виросло, то виросло, донашиватиму вже!:) Не так сталося, як гадалося… «Доброзичливі» сусіди знов поперли на мою неньку… В цей раз вже не тільки на Донбасі… Тю. Тищу разів - тю! Я ж псссссешу та неррррвуюся в перманентному режимі… Відповідно, ххххудну… Більш двадцяти кілограмів як корова язиком злизала!:) Аааааа гардероб в мене який?:) Гардероб в мене розрахований на попередню вагу!:) Я почала губити штани!:) Вивалювалася зі своїх улюблених худєй та светрів!:) Та я якось вночі під ковдрою навіть з труселів випала!:) Нещодавно загубила каблучку. Втретє вже… А каблучка ця мені дуже до душі. Мені її якось קטיה פ. подарувала! Попередила увесь свій гуртожиток! То й що? Знайшлася каблучка!!! В кухні під килимком!!! Одягла її на вказівний палець!:) Жодного разу в житті ні на кому каблучок в тому місці не бачила! То тепер буду страшенно оригінальною!:) Поки тримається. А штани я мотузкою підвʼязую!:)

ВЕСІЛЛЯ ЯК ТАЇНСТВО ДОЛІ: ГАРБУЗИ, КОРОНИ ТА МАГІЯ РУШНИКІВ Якщо ви думаєте, що сучасні весілля — це складно, то ви просто не бачили, як це робили наші предки у XIX столітті. Це було не просто свято, а головна подія життя, справжня драма і ритуал, який міг тривати тиждень. Весілля було моментом, коли людина «помирала» в статусі дитини й «народжувалася» господарем чи господинею свого роду. Як створювали родини в різних куточках України: ● Поділля та Волинь: Мистецтво відмови. Саме тут «гарбуз» став легендою. Якщо хлопець не подобався, дівчина виносила йому цей соковитий плід. Це був чесний, але дуже публічний спосіб сказати «ні». А от якщо дівчина пов'язувала сватам рушники — це означало згоду і початок великої підготовки. ● Гуцульщина та Буковина: Княжа пара на конях. У Карпатах весілля нагадувало виїзд королівської свити. Наречених називали «князем і княгинею». Вони їхали до церкви на конях, прикрашених дзвониками та стрічками. На голову молодої одягали розкішний вінок із пір’я, вовни та позолоти, що нагадував корону. Тут вірили: чим гучніше дзвенить збруя, тим менше шансів у злих сил завадити щастю нової сім’ї. ● Галичина: Сакральне покриття. Обряд переходу дівчини у статус заміжньої жінки тут був особливо урочистим. Після розплітання коси молоду «завивали» у хустку або намітку. Це робили настільки майстерно, що головний убір перетворювався на справжній витвір мистецтва. На Галичині казали, що з цього моменту жінка набуває особливої сили та мудрості, але водночас її краса стає належною лише родині. ● Наддніпрянщина та Слобожанщина: Магія короваю. Головним символом тут був хліб. Коровайниці — жінки, які обов’язково мали бути щасливими у шлюбі — випікали величезний коровай, прикрашаючи його пташками з тіста та барвінком. Його не просто їли — це був символ добробуту, який ділили між усіма гостями до останньої крихти, щоб кожен забрав частинку благословення з собою. Рушник, на який ставали молоді, називали «дорогою життя». Його вишивали місяцями, закладаючи в орнаменти побажання на долю та захист від зурочень. Наші предки знали: весілля — це не про гучне застілля, а про створення міцного союзу, де кожен обряд був обіцянкою вірності та поваги до свого коріння. #fblifestyle #fblifestylechallenge

ХЛІБ ДОМАШНІЙ 1 кг борошна, 2 ч. ложки солі, 25 г дріжджів, трохи прянощів (кмину, фенхелю, насіння коріандру - що є), 1 ст. ложка оцту, 2-3 склянки води, 1 білок. Насипте борошно у велику миску. просіюючи його туди крізь сито. Фенхель розітріть у ступці або просто на долоні в дрібний порошок, змішайте його з розтертими дріжджами, сіллю й кмином, розведіть усе це водою й вилийте в борошно. Додайте 1 ст. ложку оцту. Тепер починайте місити тісто. Спочатку дерев'яною ложкою, потім руками. Місити треба довго й ретельно - від цього залежить смак хліба. Як тільки тісто добре відставатиме від рук, покладіть його назад у миску, накрийте чистою полотняною серветкою й залишіть у теплому місці, щоб підійшло. Потім розділіть його навпіл і, надавши округлої форми, викладіть два майбутніх короваї на посипану борошном дошку. Знову накрийте серветкою й залишіть ще на 50 хвилин у теплому місці. Змажте білком короваї й поставте в сильно розігріту духовку. Випікайте на сильному вогні протягом 15 хвилин. Потім вогонь зменшіть і печіть ще 50 хвилин. З відривного календаря "Криниченька" за 22 січня. ---------- P.S.: фото створено за допомогою ШІ. Набрала в "ChatGPT" слова "Створити фото українського домашнього хліба на українському вишитому рушнику, задний фон в українському стилі" і з першого разу вийшло те що мені треба було. Одразу сподобалося!👍🍞🇺🇦